Рішення № 98432449, 20.07.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/510/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали

господарської справи

за позовом: Приватного підприємства “Магр-Авто”,

код ЄДРПОУ 36655156, адреса: вул. Незалежності, буд. 9, місто Чернігів, 14026

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Велдсіті”

код ЄДРПОУ 42786271, адреса: вул. Відпочинку, б.2А, місто Чернігів, 14000

предмет спору: про стягнення боргу за договором, процентів та інфляційних витрат в розмірі 33784,82 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватним підприємством «Магр-Авто» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Велдсіті” про стягнення боргу за договором, процентів та інфляційних витрат в розмірі 33784,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань стосовно оплати наданих послуг за Договором про надання послуг, що був укладений між сторонами.

В позовній заяві викладено клопотання позивача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень, запропоновано позивачу надати суду докази укладення між сторонами Договору про надання послуг.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена на адресу ТОВ «Велдсіті» (14000, м. Чернігів, вул. Відпочинку, 2-А) рекомендованим повідомленням № 1400051261196, проте 29.06.2021 повернулася до суду з відміткою «за закінченням строку зберігання».

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

З огляду на наведене, судом вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі та встановлення строків для подачі відзиву та клопотань.

Крім того, судом також враховується, що відповідачем визнається, що наприкінці травня 2021 року ним було отримано по пошті від позивача копію позовної заяви з додатками. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 25.05.2021 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.05.2021 року, а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Враховуючи викладене, суд виходить з того, що ТОВ «Велдсіті» належним чином повідомлене про розгляд справи судом.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена на адресу позивача рекомендованим повідомленням № 1400051822104 та була отримана ним 09.06.2021 року.

07.07.2021 року позивачем надано до суду додаткові пояснення.

09.07.2021 року відповідачем подано на електронну адресу суду з накладенням електронного цифрового підпису відповідь на відзив, після нарочного отримання ухвали суду про відкриття провадження у даній справі 05.07.2021.

Одночасно з відзивом відповідачем подано до суду клопотання про витребування доказів та про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Положення ст 252 Господарського процесуального кодексу України визначають, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Тобто, розгляд даної справи по суті почався з 25.06.2021 року.

Згідно з ч.3 ст 252 Господарського процесуального кодексу України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно з ч.8 ст 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У відповідності до положень ст.81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно частини третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд серед іншого вирішує питання про призначення експертизи.

Згідно статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що позивачем подано додаткові пояснення, а відповідачем - відзив на позов після закінчення процесуальних строків для їх подання, а також відсутність в матеріалах справи клопотань сторін про поновлення пропущених строків , суд на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне залишити додаткові пояснення позивача та відзив відповідача та надані до нього документи, клопотання про витребування доказів та про призначення судової автотоварознавчої експертизи без розгляду.

Розглянувши матеріали справи суд ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Велдсіті», як замовником було здійснено замовлення послуг Приватного підприємства «Магр-авто» по поточному ремонту автомобіля «Nissan Tiida», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків( ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини другої статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за виконані роботи по ремонту транспортного засобу, а отже, до вказаних правовідносин належить застосовувати положення законодавства, що регулює надання послуг, щодо яких встановлені відповідні вимоги та настання правових наслідків за якими, має бути підтверджено певними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень ст. 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Особливості договору ремонту транспортного засобу передбачені ст.25 Закону України "Про автомобільний транспорт", зі змісту якої вбачається, що договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: - найменування та місце розташування сторін за цим договором; - перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; - вартість робіт та порядок розрахунків; - перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; - перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов`язання виконавця щодо проведених робіт.

Крім того, у відповідності до розділу 3 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 за №615, які регулюють взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг та поширюються на суб`єктів господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин (систем), надання послуг здійснюється за зверненням замовника чи за його попередньою заявкою, яка реєструється в журналі реєстрації. За заявкою виконавець визначає дату, час подання КТЗ, складових частин (систем) та їх експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації для надання послуг.

Послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Договір про технічне обслуговування і ремонт КТЗ повинен містити істотні умови відповідно до статті 25 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Якщо для надання послуг відсутня потреба залишати КТЗ, його складові частини (системи) на відповідальне зберігання у виконавця, надання послуг оформлюється рахунком-фактурою, накладною, квитанцією тощо, а також нарядом-замовленням на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, у яких обов`язково робиться запис про гарантійні зобов`язання (у випадках, передбачених цими Правилами), який засвідчується підписом контролера якості та скріплюється печаткою виконавця (за наявності).

Згідно розділу 4 вказаних Правил приймання КТЗ та його складових частин (систем) здійснюється у присутності власника чи його уповноваженого представника з оформленням акта передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту. Акт передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту складається у двох примірниках.

Оплата наданих послуг регулюється розділом 5 Правил, згідно яких порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту КТЗ визначається договором. Оплата послуг, які виконуються за договором, рахунком-фактурою, нарядом-замовленням, накладною, квитанцією тощо, здійснюється замовником як у готівковій, так і безготівковій формах. Виконавець оформлює документ про витрати на виконання послуг, який підписується виконавцем і замовником і є невід`ємною частиною договору. Після надання послуг і прийняття виконаних робіт з урахуванням їх відповідності умовам договору замовник повністю оплачує роботи за умовами договору. Документами, що підтверджують надання послуги, є: - акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; - наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності) та замовником; - документ, що підтверджує оплату послуг; - рахунок-фактура; - податкова накладна (для юридичних осіб).

На підтвердження надання позивачем послуг щодо ремонту транспортного засобу на суму 45 501,19 грн останнім долучено до матеріалів справи копії рахунку на оплату № 14445 від 30.11.2020 року на суму 45 501,19 грн; Акту виконаних робіт (ТО, Ремонт) № 4482 від 10.12.2020 року на суму 45 501,19 грн, підписаний та скріплений печатками сторін; платіжних доручень № 353 від 22.12.2020 року та № 575 від 28.04.2021 року про сплату товару згідно рахунку № 14445 від 30.11.2020 року на суму відповідно 10 501,19 грн та 3 500,00 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про ремонт транспортного засобу у спрощений спосіб. Позивачем надано відповідачу послуги з ремонту транспортного засобу на загальну суму 45 510,19 грн, а відповідачем прийнято послуги на суму 45 501,19 грн згідно Акту виконаних робіт (ТО, Ремонт) № 4482 від 10.12.2020 року та здійснено їх часткову оплату в розмірі 14 001,19 грн. Тобто, відповідач за надані послуги ремонту автомобіля в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 31 500,00 грн.

Суд відхиляє доводи позивача стосовно строку оплати наданих послуг до 07.12.2020 року, виходячи з наступного.

Оплата наданих послуг регулюється розділом 5 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 за №615, згідно яких порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту КТЗ визначається договором. В даному випадку, зважаючи на укладення договору про ремонт транспортного засобу у спрощений спосіб, сторонами не визначено порядок та строки оплати наданих послуг. Проте, у відповідності до положень пункту 4 розділу 5 Правил, після надання послуг і прийняття виконаних робіт з урахуванням їх відповідності умовам договору замовник повністю оплачує роботи за умовами договору.

З врахуванням викладеного, суд встановив, що строк виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг у розмірі 45 501,19 грн виник у відповідача після прийняття виконаних робіт згідно Акту виконаних робіт (ТО, Ремонт) № 4482, тобто 10.12.2020 року. З врахуванням часткових оплат відповідачем наданих послуг згідно платіжних доручень № 353 від 22.12.2020 року на суму 10 501,19 грн та № 575 від 28.04.2021 року на суму та 3 500,00 грн строк виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг у розмірі 35 000,00 грн виник у відповідача 22.12.2020 року, у розмірі 31 500,00 грн - 28.04.2021 року.

Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 31 500,00 грн боргу є правомірною та підлягає задоволенню.

В матеріалах справи наявні копії претензій позивача до відповідача з вимогою негайно сплатити заборгованість в сумі 35 000,00 грн № 01 від 30.03.2021 та № 02 від 21.04.2021. Щодо цього суд зазначає, що відповідно до положень ст.222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Як убачається з положень п. 2 ст. 222 ГК, звернення із претензією в разі порушення умов господарського договору є правом, а не обов`язком потерпілої сторони.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 1 827,82 грн та 3% річних в розмірі 457,00 грн.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до статей 251, 252 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом статті 253 ЦК, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як унормовано приписами частини 5 статті 261 ЦК за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Господарським судом встановлено, що позивач заявив, зокрема вимоги про стягнення з відповідача:

за період з 07.12.2020 по 22.12.2020 року - 56,00 грн річних та 409,51 грн інфляційних;

за період з 23.12.2020 по 28.04.2021 року - 362,00 грн річних та 1418,31 грн інфляційних;

за період з 29.04.2021 року по 14.05.2021 року - 39,00 грн річних.

Враховуючи, що судом встановлено, що строк виконання зобов`язання у розмірі 45 501,19 грн виник у відповідача 10.12.2020 року (прострочення з 11.12.2020) судом здійснено перерахунок річних та інфляційних в зазначений період, а також арифметичну перевірку інших періодів. Після перерахунку та арифметичної перевірки, судом встановлено, що до стягнення підлягають:

за період з 11.12.2020 по 22.12.2020 року - 44,76 грн річних та 409,51 грн інфляційних;

за період з 23.12.2020 по 28.04.2021 року - 362,00 грн річних та 1418,31 грн інфляційних;

за період з 29.04.2021 року по 14.05.2021 року - 39,00 грн річних.

Всього 445,76 грн річних та 1827,82 грн інфляційних.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6500,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат у сумі 6500,00 грн. представник позивача надав копію договору про надання правничої допомоги від 01.03.2021 з додатками, укладений між ним та позивачем в особі директора Масленнікова С.Г. на представництво та захист інтересів позивача в спорі в відповідачем, звіт за договором підписаний позивачем та адвокатом, акт від 20.05.2021 підтвердження виконаної роботи підписаний позивачем та адвокатом.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 927/510/21.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи обсяг наданих послуг та ціну позову, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 6500,00 грн. є співрозмірним, наданому об`єму адвокатських послуг.

Розподіл судового збору та витрат, пов`язантх з правничою допомогою адвоката здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Велдсіті” (код ЄДРПОУ 42786271, адреса: вул. Відпочинку, б.2А, місто Чернігів, 14000) на користь Приватного підприємства “Магр-Авто” (код ЄДРПОУ 36655156, адреса: вул. Незалежності, буд. 9, місто Чернігів, 14026) 31 500,00 грн основного боргу, 445,76 грн відсотків річних, 1827,82 грн інфляційних, 2269,24 грн судового збору та 6497,83 грн витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 20.07.2021 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/