Рішення № 98432143, 15.07.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.07.2021 Справа № 920/639/21м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до - Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради»,

про стягнення 4081 грн 59 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Позивач 11.06.2021 звернувся з позовом до суду, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 985 грн 26 коп. пені, 193 грн 18 коп. 3% річних, 2903 грн 15 коп. збитків за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 03.10.2018 договору № 6411/18-БО-29 постачання природного газу (надалі – Договір).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 6.1 Договору. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, збитків та пені.

Ухвалою суду від 14.06.2021 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.

Відповідач 06.07.2021 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що законодавство не передбачає нарахування збитків у разі зменшення договірних обсягів спожитого природного газу. Крім того, відповідач наголошує на тому, що Постановою Кабінету Міністрів України №876 від 19.10.2018 саме на позивача було покладено спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Тому до нього не може застосовується алгоритм обрахування збитків, визначений Правилами постачання природного газу.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03.10.2018 між сторонами було укладено договір № 6411/18-БО-29 постачання природного газу та додаткові угоди до Договору (а.с.15-37). Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.8 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 22.11.2018 до Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі. Протягом жовтня-грудня 2018 року та січня-квітня 2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 838 216 грн 02 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.38-44).

Відповідно до п. 5.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 22.11.2018 до Договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач розрахувався за газ, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується випискою з банківських операції по Договору з відповідачем за період з 01.01.2018 по 28.02.2021 (а.с.46).

Також, позивачем до матеріалів справи надано сальдо по підприємству відповідача за період з 01.01.2018 по 28.02.2021 (а.с.45).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.

Крім того, згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому факт оплати відповідачем за природний газ за період: жовтень-грудень 2018 року та січень-квітень 2019 року з простроченням платежу є таким, що встановлений судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Стосовно вимоги про стягнення 3 % річних.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних (а.с.13-14).

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 193 грн 18 коп. 3% річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 22.11.2018 до Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 5.1, 5.6 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені (а.с.13-14).

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, то вимога позивача про стягнення з відповідача 985 грн 26 коп. пені (загальний період з 27.11.2018 по 27.02.2019) є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення збитків.

Відповідно до п. 6.3 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 22.11.2018 до Договору позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більше ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Відповідно до п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 22.11.2018 до Договору позивач передає відповідачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 28,00 тис.куб.м.; у квітні 2019 року – 10,00 тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 17,699 тис.куб. м (а.с.43).

Актом приймання-передачі від 30.04.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 4,406 тис.куб. м (а.с.44).

Таким чином, відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 7,301 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 22.11.2018 до Договору.

У квітні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 5,594 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 22.11.2018 до Договору.

21.05.2019 та 13.06.2019 позивач направив на адресу відповідача акти-претензії, а також перерахунок по актам-претензіям (а.с.58-75). Відповідач претензії отримав, однак збитки в розмірі 2903 грн 15 коп. не відшкодував.

Враховуючи те, що право на стягнення збитків передбачено Договором, відповідач у жовтні-грудні 2018 року та січні-квітні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому ніж було узгоджено сторонами у Договорі, що було належним чином зафіксовано позивачем, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2903 грн 15 коп. збитків є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача, які містяться у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються, оскільки суперечать фактичним обставинам справи, які встановлені судом.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради» про стягнення 4081 грн 59 коп. – задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради» (вул. Щербакова, буд. 14, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 30880163) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 985 грн (дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень) 26 коп. пені, 193 грн (сто дев`яносто три гривні) 18 коп. - 3% річних, 2903 грн (дві тисячі дев`ятсот три гривні) 15 коп. збитків, 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 20.07.2021.

Суддя О.Ю. Резніченко