Рішення № 98432084, 19.07.2021, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/471/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія"

про стягнення пені, трьох відсотків річних та збитків,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" про стягнення 2 011,20 грн, з яких: 119,53 грн пені, 23,44 грн 3% річних та 1 868,23 грн збитків за неналежне виконання договору постачання природного газу від 09.10.2018 № 7347/18-БО-28.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 09.10.2018 між Акціонерним товариством "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Рівнерайкомуненергія" Рівненської міської ради (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 7347/18-БО-28, на виконання якого позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 1 906 159,18 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови господарського договору, зокрема п. 5.1. договору. За несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню в розмірі 119,53 грн, 3% річних у розмірі 23,44 грн, а також збитки за різницю між замовленим та фактичним обсягом використаного відповідачем природного газу у розмірі 1 868,23 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264, 265 ГК України, ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України.

29.06.2021 від відповідача надійшла заява, в якій останній позов визнає частково, нарахування пені в розмірі 119,53 грн та 3% річних у розмірі 23,44 грн, проти нарахування збитків у розмірі 1 868,23 грн заперечує, посилаючись на те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2081 від 07.10.2019 внесено зміни до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, положеннями яких передбачено, що п. 1 розділу VII Правил щодо відшкодування постачальнику збитків у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу за договором постачання природного газу буде менший/більший від підтвердженого (замовленого) обсягу природного газу не поширюються на споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів на суб`єктів ринку природного газу на підставі ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу». Відповідно до п. 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867, на AT "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» покладаються такі спеціальні обов`язки, а саме: до 20.05.2021 постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору). Ураховуючи вказане, вважає, що нараховані позивачем збитки не підлягають стягненню з відповідача та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову на суму 1 868,23 грн.

07.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою, відносини у сфері використання природного газу регулюються Законом України "Про ринок природного газу", який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до ЦК України та ГК України. На виконання ч. 1 та п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про ринок природного газу" Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 затверджено Правила постачання природного газу, Розділом VІ Правил визначено перелік дій, які можуть нанести збитки суб`єктам ринку природного газу та затверджено порядок розрахунку таких збитків. Отже, затверджені нормативним актом правила постачання природного газу, у тому числі стосовно стягнення збитків, які є спеціальними та діють в конкретній сфері господарювання, мають пріоритет у нормозастосуванні перед нормами ЦК та ГК України. Щодо зауважень відповідача про те, що до Правил постачання природного газу внесено зміни, які звільняють споживачів, постачання газу яким здійснювалося в рамках спеціальних обов`язків, від відшкодування збитків, то відповідні зміни були внесені постановою № 2081 від 07.10.2019, тоді як збитки стягуються за підсумками березня-квітня 2019 року, тобто під час дії Правил в попередній редакції.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.07.2021.

05.07.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 05.07.2021 у судовому засіданні оголошено перерву на 19.07.2021.

19.07.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

09.10.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір постачання природного газу № 7347/18-БО-28 (договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживача у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

До вказаного договору додатковими угодами № 1 від 26.10.2018 (щодо кількості та фізико - хімічних показників газу, порядку та умов передачі газу, строку дії договору), № 2 від 27.10.2018 (щодо кількості та фізико - хімічних показників газу, порядку та умов передачі газу, ціна природного газу, строку дії договору), № 3 від 07.11.2018 (щодо предмету договору, кількості та фізико - хімічних показників газу, порядку та умови передачі газу, ціни природного газу, порядку та умови проведення розрахунків, строку дії договору), № 4 від 29.11.2018 (зміни до розділу 1-11 договору), № 5 від 11.03.2019 (щодо застосування пунктів договору та втрату ними чинності) № 6 від 20.03.2019 (щодо кількості та фізико - хімічних показників газу), № 7 від 29.03.2019 (щодо зміни назви позивача), які є невід`ємним частинами договору, вносилися зміни.

За п. 11.1. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 30.04.2019 замовлений споживачем обсяг природного газу у кількості 262,171 тис.куб.м (п. 2.1. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 6 від 20.03.2019).

У п. 3.1. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) передбачено що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі.

Відповідно до п. 3.8.-3.11. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач у акті приймання - передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених у п. 1.2. цього договору. Споживач в акті приймання - передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період, коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем у акті приймання - передачі газу. Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену копію акта про надання послуг з розподілу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ. Інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно: 1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до п. 3.8.1 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у т. ч. згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді; 2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів постачальника (відповідно до п. 3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у т. ч. згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаного споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 4.2., 4.3 договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) ціна за 1000 куб. м газу становить 6 235,51 грн без ПДВ та 7 482,81 грн з ПДВ. Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.

Судом установлено, що на виконання умов договору в період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 1 906 159,18 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018 на суму 31 682,57 грн, від 30.11.2018 на суму 299 970,43 грн, від 31.12.2018 на суму 388 167,98 грн, від 31.01.2019 на суму 508 263,90 грн, від 28.02.2019 на суму 358 723,90 грн, від 31.03.2019 на суму 283 591,00 грн та від 30.04.2019 на суму 35 759,40 грн.

Пунктом 5.1. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) погоджено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключено коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов`язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконував несвоєчасно, сплативши 06.12.2018 - 51 034,59 грн, 12.12.2018 - 50 00,00 грн, 17.12.2018 - 240 927,05 грн, 28.12.2018 - 150 000,00 грн, 14.01.2019 - 100 000,00 грн, 16.01.2019 - 52 000,00 грн, 23.01.2019 - 96 000,00 грн, 28.01.2019 року - 50 00,00 грн, 08.02.2019 - 200 000,00 грн, 15.02.2019 - 161 774,93 грн, 20.02.2019 - 111 000,00 грн, 26.02.2019 - 152 542,67 грн, 28.02.2019 - 100 000,00 грн, 11.03.2019 - 118 451,31 грн, 21.03.2019 - 100 000,00 грн, 28.03.2019 - 100 000,00 грн, 09.04.2019 - 84 532,35 грн, 06.05.2019 - 38 251,12 грн, а всього - 1 956 514,02 грн, що стверджується банківськими виписками, зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу).

Отже, сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі.

Пунктом 7.2 договору узгоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 5.1., 5.6. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений природний газ позивач здійснив нарахування пені в розмірі 119,53 грн.

Також у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 23,44 грн.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (позовна давність), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 9.3. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018)).

Окрім того, позивач просить суд стягунти з відповідача збитки за різницю між замовленим та фактичним обсягом використаного відповідачем природного газу за квітень- травень 2019 року в розмірі 1 868,23 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 6 від 20.03.2019) постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 42,00000 тис.куб.м, а у квітні - 9,00000 тис.куб.м.

Згідно з актами приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 та від 30.04.2019 відповідач у березні 2019 року спожив природний газ в обсязі 37,90000 тис.куб.м, а у квітні 2019 року - 4,77900 тис.куб.м, тобто на 4,10000 тис.куб.м та 4,22100 тис.куб.м відповідно менше, ніж узгоджено сторонами у п. 2.1. договору.

14.05.2019 та 11.06.2019 позивач направив на адресу відповідача акти-претензії за вих. № 26-618-19, за вих. № 26-1968-19, змінені в частині розрахунку суми збитків листами від 07.11.2019 за вих № 26/10-3096-19 та від 22.11.2019 за вих. № 26/10-3980-19, якими позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. договору в розмірі 938,01 грн та 930,22 грн за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні та квітні 2019 року природного газу за договором відповідно.

Відповідач отримав акти-претензії, що підтверджується листами останнього від 28.05.2019 за вих. № 01-10/354 та від 04.07.2019 за вих. № 01-10/489

Станом на момент звернення із цим позовом до суду збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.

За п. 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Для цього споживач зобов`язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавити додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.

У матеріалах справи відсутні докази коригувань обсягів природного газу відповідачем у березні-квітні 2019 року шляхом надання останнім додаткових угод позивачу.

Пунктом 11.2. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) передбачено, що п. 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп.3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп.5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2) п. 6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється не електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.

21.02.2019 позивач направив на адресу відповідача повідомлення за вих. № 26-1983/1.17-19, в якому повідомив, що з 01.03.2019 у правовідносинах між позивачем та відповідачем за договором застосовуються п. 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. 5 підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п. 6.4 договору; та не застосовуються п. 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абц. 4 підп.5) п.6.2, абз. 2 підп.2) п. 6.4 договору.

Зокрема, п. 3.13. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. договору), відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7. договору. При цьому розмір збитків визначається таким чином: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період.

Згідно з п. 5.7. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13. договору, здійснюється таким чином: позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9. договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1. або 3.13.2. п. 3.13. договору; позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

Відповідно до підп. 8 п. 6.2. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) відповідач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. договору.

За підп. 4 п. 6.3. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою № 4 від 29.11.2018) позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1. договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із відповідальністю за несвоєчасні розрахунки за поставлений природний газ, а також стягненням збитків у зв`язку із відхиленням фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу, регулювання яких здійснюється Законом України "Про ринок природного газу", ГК України, ЦК України тощо.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як передбачено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач оплачував вартість поставленого природного газу несвоєчасне, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування 3% річних та пені.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Здійснивши перерахунок 3% річних та пені, суд установив, що розмір перших становить 23,44 грн (при заявленому - 23,44 грн), а другої - 281,24 грн (при заявленому - 119,53 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та пеня підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Окрім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача збитки за порушення умов укладеного договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу.

Як передбачено п. 1-3 Розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу. За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, форма акта-претензії є довільною. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Ураховуючи, зокрема положення підп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, та те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу (в розмірі до 5% без проведення коригування), суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

При цьому визначальним є те, що підп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.

Вказане право на стягнення збитків з споживача (передбачене підп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу) не звільняє постачальника (позивача) від обов`язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому ГПК України.

У свою чергу, слід зазначити, що у наведеному до позову розрахунку збитків позивач здійснив їх нарахування за спірний період, виходячи з таких показників: згідно з актами приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 та від 30.04.2019 відповідач у березні 2019 року спожив природний газ в обсязі 37,90000 тис.куб.м, а у квітні 2019 року - 4,77900 тис.куб.м, тобто на 4,10000 тис.куб.м (9,76%) та 4,22100 тис.куб.м (46,90%) відповідно менше, ніж узгоджено сторонами у п. 2.1. договору.

Сторонами спору не заперечувались показники, наведені у зазначеному розрахунку, який також долучено до матеріалів позову, а відповідні показники підтверджуються умовами укладеного договору та додаткових угод до нього (щодо обсягів та вартості), актами прийому - передачі природного газу у спірні місяці (стосовно фактично переданих обсягів природного газу).

При цьому в діях відповідача, в контексті спірних правовідносин сторін, наявний склад цивільного правопорушення, що згідно з приписами ст. 22, 611 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України є підставою для відшкодування збитків внаслідок наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками і вини відповідача у заподіянні збитків.

Зокрема, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Протиправна поведінка виявилась у тому, що за наявності укладеного між сторонами договору та погоджених обсягів газу відповідач не вчиняв жодних дій щодо коригування замовлених обсягів природного газу шляхом підписання додаткової угоди у порядку, встановленому п. 2.4. договору.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

За своєю правовою природою заявлені до стягнення збитки є компенсацією за упущену вигоду продавця товару у зв`язку з відмовою покупця від його прийняття, а розмір такої компенсації (збитків) сторони самостійно визначили в договорі. При цьому суд зазначає, що такі умови договору були узгоджені сторонами, в судовому порядку недійсними не визнані.

Суд, здійснивши перерахунок збитків, установив, що їхній розмір за березень 2019 року становить 938,01 грн (при заявленому - 938,01 грн), а за квітень 2019 року - 930,22 грн (при заявленому - 930,22 грн) (розрахунок додається), що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, а, отже, збитки підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

З урахуванням наведеного зазначені докази в сукупності підтверджують наявність відповідних збитків, які полягають у тому, що за березень-квітень 2019 року відповідачем на підставі укладеного між сторонами договору спожито природного газу менше ніж погоджено, у зв`язку із чим, відповідно до положень підп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, у відповідача наявний обов`язок відшкодувати позивачу завдані збитки.

Стосовно заперечень відповідача про те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2081 від 07.10.2019 внесено зміни до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496, положеннями яких передбачено, що п. 1 розділу VII Правил щодо відшкодування постачальнику збитків у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу за договором постачання природного газу буде менший/більший від підтвердженого (замовленого) обсягу природного газу не поширюються на споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів на суб`єктів ринку природного газу на підставі ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу», то слід зазначити таке.

Згідно з підп. 1 п. 1 постанови Національна комісія; що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.10.2019 № 2081 "Про внесення змін до Правил постачання природного газу" унесено до розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, такі зміни: абз. 1 п. 1 після слів та знака "споживачем, що не є побутовим" доповнити символами, словами та цифрами "(крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу.

За п. 2 вказаної постанови ця постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур`єр".

У свою чергу, вказана постанова опублікована у газеті "Урядовий кур`єр" 11.10.2019 № 195, а відтак набрала чинності з 12.10.2019 року, у той час як спірні правовідносини сторін у цій справі виникли у березні-квітні 2019 року.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Принцип, закріплений у ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Тобто незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.

За таких обставин суд відхиляє твердження відповідача про те, що у зв`язку із внесенням змін до Правил постачання природного газу споживачі, яким постачання газу здійснювалося в рамках спеціальних обов`язків, звільняються від відшкодування збитків, оскільки спірні правовідносини виникли і закінчилися до набуття такими змінами чинності.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір в розмірі 2 270,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради про стягнення 2 011,20 грн задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (вул. Молодіжна, 14, смт Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, ідентифікаційний код 30547471) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) 119,53 грн пені, 23,44 грн 3% річних та 1 868,23 грн збитків.

Стягнути з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (вул. Молодіжна, 14, смт Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, ідентифікаційний код 30547471) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) 2 270,00 грн судового збору.

Позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720).

Відповідач: Комунальне підприємство "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради (вул. Молодіжна, 14, смт Квасилів, Рівненський район, Рівненська область, 35350, ідентифікаційний код 30547471).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2021.

Суддя О. Андрійчук