Ухвала суду № 98431992, 20.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"20" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2054/21

Господарський суд Одеської області у складі судді – Петрова В.С., розглянувши позовну заяву № 2136/21 Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-КТТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕК Любрікантс-Юг” про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 38383,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-КТТ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕК Любрікантс-Юг” про розірвання договору та стягнення заборгованості в загальній сумі 38383,94 грн., в т.ч. 27000,00 грн. – основної заборгованості, 5629,84 грн. – пені, 3300,00 грн. – штрафу, 2454,10 грн. – 3% річних. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг, виконання робіт та/або купівлю-продаж товарів № SA14/18 від 24.05.2018 р. щодо здійснення повної оплати за надані послуги, що є істотним порушенням відповідачем його зобов`язань, у зв`язку з чим договір підлягає розірванню.

Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви ТОВ “Транс-Сервіс-КТТ”, звернення останнього до господарського суду Одеської області обґрунтовано посиланням на положення ч. 5 ст. 29 ГПК України, за якими позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Пунктом 2.8 договору від 24.05.2018 р. передбачено, що виконавець за завданням замовника надає послуги з ТО та/або ремонту транспортних засобів замовника на станції технічного обслуговування (далі – СТО) виконавця, що знаходиться за адресою: Київська (Ленінградське) шосе, 19, м. Одеса, Україна. За наявності письмового замовлення, підписаного директором та скріпленого печаткою замовника, представники виконавця можуть виконувати ремонтні роботи поза межами СТО. Вартість виконання таких робіт та інші умови визначаються окремопо кожному замовленню і узгоджуються сторонами.

Так, зі змісту вказаного договору про надання послуг, виконання робіт та/або купівлю-продаж товарів № SA14/18 від 24.05.2018 р. вбачається, що предметом за ним є надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів замовника на об`єкті, який розташований за адресою: Київське (Ленінградське) шосе, 19, м. Одеса, Україна.

Водночас, предметом даного позову є стягнення заборгованості за надані послуги за зазначеним вище договором та розірвання самого договору. Таким чином, спір у даній справі стосується стягнення грошових коштів - основного боргу, пені, штрафу та 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором від 24.05.2018 р., та у зв`язку з цим розірвання договору.

При цьому господарський суд зауважує, що адреса об`єкта є місцем виконання зобов`язань за договором в частині надання відповідачем послуг, однак предметом позову в даній справі не є зобов`язання відповідача виконати умови договору в натурі (надати передбачені ним послуги), а навпаки розірвання договору і стягнення заборгованості.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачено ст. 532 Цивільного кодексу України, відповідно до яких місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Зокрема, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Правила ст. 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Так, зі змісту договору про надання послуг, виконання робіт та/або купівлю-продаж товарів № SA14/18 від 24.05.2018 р. не вбачається інших особливостей, зокрема в частині місця стягнення з відповідача грошових коштів (заборгованості).

Отже, сплата заборгованості не містить прив`язки до певного конкретного місця, в тому числі і до місця виконання договору, в даному випадку надання послуг, оскільки така заборгованість, за наявності достатніх правових підстав для її стягнення, буде оплачена відповідачем в добровільному порядку шляхом переказу коштів на рахунок позивача, або буде стягнута виконавцем (державним чи приватним) у примусовому порядку.

Таким чином, спірні правовідносини не мають особливостей щодо сплати заборгованості в чітко визначеному місці, а умови укладеного між сторонами договору визначають лише місце виконання такого договору в частині надання послуг, що не є предметом позову в даній справі.

При цьому, умовами договору № SA14/18 від 24.05.2018 р. не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов`язання. Спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання угоди, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів і розірвання договору, а не спір про надання послуг за вказаною в договорі адресою. Зобов`язання з оплати за отримані послуги по договору не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці. Враховуючи викладене та те, що особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, відсутні відомості щодо узгодження сторонами місця виконання щодо здійснення оплати за отримані послуги, передбаченої договором № SA14/18 від 24.05.2018 р., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України та необхідність визначення підсудності за загальними правилами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Наразі господарським судом Одеської області отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним у позовній заяві кодом ЄДРПОУ відповідача та встановлено, що місцезнаходження ТОВ “ТРЕК Любрікантс-Юг” значиться за адресою: 02000, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 107.

За таких обставин, враховуючи те, що зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці (ч. 5 ст. 29 ГПК України), суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача - ТОВ “ТРЕК Любрікантс-Юг”, що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-КТТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕК Любрикантс-Юг” про стягнення заборгованості в сумі 38383,94 грн. підлягають направленню для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Керуючись п.п. 1 ч. 1, ст. 31, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Сервіс-КТТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕК Любрикантс-Юг” про розірвання договору та стягнення заборгованості в сумі 38383,94 грн. направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

Додаток: матеріали позовної заяви на 59 арк. з поштовим конвертом.

Суддя В.С. Петров