Рішення № 98428784, 19.07.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року справа № 580/2666/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з позовом до Військової частини 9937 (87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, 150 А, код ЄДРПОУ 14321726), в якому просить:

- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати грошового забезпечення, при звільненні починаючи з наступного дня після звільнення по день фактичного розрахунку - 29.04.2021 в сумі 651 174, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він проходив службу у Військовій частині 9937 з травня 1994 року по 19.08.2018. Під час звільнення зі служби відповідач не виплатив позивачу належні йому суми грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення. Остаточний розрахунок проведено 29.04.2021. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до остаточного розрахунку з 19.08.2018 по 29.04.2021 складає – 651 174, 97 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01.06.2021, до суду від представника Військової частини 9937 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що військовослужбовці правового статусу «працівник» не мають, проходження їх служби врегульовано спеціальним законодавством, тому відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України. Також зазначив про застосування принципу співмірності та визначення розміру відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом начальника 1 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Маріуполь від 17.08.2018 №440-ОС позивача, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Донецького прикордонного загону від 18.07.2018 №381-ОС за підпунктом “а” (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 19.08.2018.

З матеріалів справи вбачається, що виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки при звільнені за період з 2015 по 2018 роки позивачу проведена не була.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.08.2018 протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 у справі № 580/736/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.08.2018. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.08.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2020 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року змінено, виключивши з тексту рішення: “Міністерство оборони України”.

Викладено абзац третій резолютивної частини рішення наступним чином: “Зобов`язати Військову частину 9937 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 19.08.2018”. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року залишено без змін.

Вказане рішення виконане відповідачем 23.11.2020 та сплачено позивачу 23 829 грн 76 коп.

27.11.2020 позивач також звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по серпень 2018 року в сумі 55 114 грн 63 коп. Відповідач відповіді на даний лист не надав.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив індексацію грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі № 580/12/21 (набрало законної сили 13.04.2021) позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини 9937 щодо невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по серпень 2018 року. Зобов`язано Військову частину 9937 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період січень 2016 року – серпень 2018 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення виконане відповідачем 29.04.2021 та сплачено позивачу 6 171 грн 79 коп.

На думку позивача, остаточний розрахунок при звільненні здійснено з порушенням строків визначених законодавством, відповідачем не було виплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, тим самим порушено його права.

Тому, вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо нарахування та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992р. (далі - Закон України №2232-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон України №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2018 по 29.04.2021, суд враховує таке.

Даний спір виник між сторонами у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням позивачеві сум належних йому при звільненні з військової служби, розмір яких та необхідність виплати встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи остаточний розрахунок зі сплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік здійснено 23.11.2020, а індексація грошового забезпечення за період з січня 2016 року до по серпень 2018 року сплачена 29.04.2021.

На переконання позивача затримка склала календарний період з 19.08.2018 по 29.04.2021.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Зважаючи на те, що нормами спеціального законодавства, а саме, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.04.2019 р. у справі №806/889/17.

Затримка розрахунку при звільненні за період з 19.08.2018 по 29.04.2021 за розрахунком позивача склала 982 робочих дні. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за розрахунком позивача складає 651 174 грн 97 коп.

Разом з тим суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 р. у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.

Відповідно до відомостей автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 9937 щодо невиплати йому грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій (справа №580/736/20) 28.02.2020, тобто через 559 днів після звільнення зі служби (19.08.2018) та щодо стягнення індексації грошового забезпечення (справа №580/12/21) 04.01.2021 тобто через 870 днів після звільнення зі служби (19.08.2018), що може свідчити про свідому бездіяльність позивача, яка фактично призвела до затримки (прострочення) виплати такої заборгованості та як наслідок збільшення її суми.

Натомість, з часу звернення до суду за захистом порушеного права до часу виконання відповідачем рішення суду сплинуло 9 та 3 повних календарних місяці.

Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби суд зазначає наступне.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у "Порядку обчислення середньої заробітної плати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При цьому, пунктом 4 Порядку № 100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати, окрім іншого, не враховуються: виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Як вбачається із змісту заявленого позову розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби позивачем здійснено з урахуванням довідки № 344 від 28.08.2018.

Поряд із цим, на відповідачем додано до матерів справи довідку від 31.05.2021 № 426 про доходи позивача із розрахунком середньоденного грошового забезпечення. Відповідно до змісту вказаної довідки середньоденне грошове забезпечення позивача складає 424,93 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки вказана довідка складена відповідачем з урахуванням вимог Порядку № 100 та з урахуванням відомостей за два останні, повні, відпрацьовані місяці, якими в даному випадку є червень та липень 2018 року, то саме таку слід застосовувати при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, що підлягає стягненню на користь позивача.

Як вбачається з матерів справи позивача звільнено з військової служби та виключено з списків особового складу частини відповідно до наказу 19.08.2018, при цьому повний розрахунок з позивачем за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 рік проведений 23.11.2020, а індексація грошового забезпечення за період з січня 2016 року до по серпень 2018 року сплачена 29.04.2021.

Разом з тим, як вказано судом вище відповідно до відомостей автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 9937 щодо невиплати йому грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій 28.02.2020, тобто через 559 дні після звільнення зі служби та щодо стягнення індексації грошового забезпечення 04.01.2021 тобто через 870 днів після звільнення зі служби, що може свідчити про свідому бездіяльність позивача, яка фактично призвела до затримки (прострочення) виплати такої заборгованості та як наслідок збільшення її суми.

Натомість, з часу звернення до суду за захистом порушеного права до часу виконання відповідачем рішення суду сплинуло 9 та 3 повних календарних місяці.

-23.11.2020 позивачу перераховано грошову компенсацію за відпустки, як учаснику бойових дій у розмірі 23 826,76 грн, тобто із затримкою 184 робочих дні;

-29.04.2021 – позивачу перераховано на його картковий рахунок індексацію грошового забезпечення у розмірі 6 171, 79 грн, тобто із затримкою 82 робочих дні.

Згідно з довідкою від 31.05.2021 № 426 середньоденне грошове забезпечення позивача складає 424,93 грн.

Оскільки загальний період затримки розрахунку з грошової компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій становить 184 дні, а з виплати індексації грошового забезпечення становить 82 дні, то сума середнього заробітку, за несвоєчасний розрахунок при звільнені, становить 113 031, 38 грн (184 робочі дні х 424,93 грн = 78 187, 12 грн та 82 робочі дні х 424,93 грн = 34 844,26 грн).

Проте, суд враховує, що загальна сума заборгованості виплачена із затримкою складала 30 001, 55 грн., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 113 031, 38 грн, що очевидно є неспівмірним та порушує баланс справедливості.

Таким чином, з огляду на очевидну неспівмірність несвоєчасно виплачених сум при звільнені позивача з розміром середнього заробітку за час затримки їх виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що в даному випадку наявні підстави для зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Так, Верховний Суд в постанові від 30 жовтня 2019 року по справі №806/2473/18 сформував правову позицію щодо врахування істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.

Зокрема, істотність частки складових заробітної плати (грошового забезпечення) в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку розраховується у відсотках, як: належна позивачу до виплати на момент звільнення сума (в даному випадку 30001,55 грн (23 826,76 грн + 6 171, 79 грн)) поділена на середній заробіток за весь час затримки розрахунку (в даному випадку 113 031, 38 грн) та помножена на 100 = 26,54%.

Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 26,54 %, становить: 424,93 грн (середня заробітна плата позивача за один день) х 26,54 %= 112,78 грн; 112,78 грн х 266 (днів затримки розрахунку) = 29 999,48 грн.

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 29 999,48 грн, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи, а також з огляду на висновки суду щодо неспівмірності розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та, як наслідок, зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 29 999,48 грн, що свідчить про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 9937 (87521, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, 150 А, код ЄДРПОУ 14321726) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 29 999 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 48 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя С.М. Гарань