Ухвала суду № 98428439, 20.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення адміністративного позову без руху

20 липня 2021 р. № 520/8977/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, буд. 20 А, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати незаконними та такими, що порушують трудові права ОСОБА_1 дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області пов`язані з неналежним та несвоєчасним оформленням документів для обрахування і призначення пенсії з урахуванням відомостей про те, що він є учасником бойових дій і проходив службу у зоні АТО протягом 2015-2016 роки, та у зоні ООС у серпні - вересні 2018 року, що мали значення для обрахування розміру пенсійного забезпечення;

- визнати незаконними та такими, що порушують трудові права ОСОБА_1 дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що призвели до неотримання ним доходу у вигляді оплати за службу у нічний час за період з травня 2017 року по вересень 2019 року;

- визнати незаконними та такими, що порушують трудові права ОСОБА_1 дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не виплати йому витрат на службове відрядження у період з 26 березня 2018 року по 15 квітня 2018 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за службу у нічний час за період з травня 2017 року по вересень 2019 року у розмірі - 8468,20 грн, витрати на службове відрядження із добовими у розмірі - 1999,11грн., всього 10467,31 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки здійснення з ним остаточного розрахунку при звільненні, починаючи з 24.09.2019 року (дата звільнення) по день ухвалення рішення, розмір якого на час підписання позову становить - 230633,40 грн;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області заподіяну моральну шкоду у розмірі 100440,00 гривень;

- стягнути понесені ОСОБА_1 та підтверджені ним судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу 5600,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрити спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості.

Так, судом після відкриття провадження у справі, зі змісту прохальної частини позовної заяви встановлено, що предметом оскарження у даній справі є невиплата позивачу витрат на службове відрядження у період з 26 березня 2018 року по 15 квітня 2018 року; стягнення середнього заробітку за весь час затримки здійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, починаючи з 24.09.2019 року (дата звільнення) по день ухвалення рішення; стягнення заборгованості по заробітній платі за службу у нічний час за період з травня 2017 року по вересень 2019 року, витрати на службове відрядження із добовими; неотримання позивачем доходу у вигляді оплати за службу у нічний час за період з травня 2017 року по вересень 2019 року; дій пов`язаних з неналежним та несвоєчасним оформленням документів для обрахування і призначення пенсії з урахуванням відомостей про те, що він є учасником бойових дій і проходив службу у зоні АТО протягом 2015-2016 роки, та у зоні ООС у серпні - вересні 2018 року, що мали значення для обрахування розміру пенсійного забезпечення.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що позивачем не дотримано вимог ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач вказав, що позивачем не надано жодних доказів вчинення ним будь-яких дій у період з 31.03.2018 по день звернення із позовом до суду, спрямованих на вирішення питання щодо виплати відшкодування витрат останнього під час відрядження до Тренінгового центру ГУНП у період з 26.03.2018 по 31.03.2018.

Відповідач наполягав на тому, що позивачем не надано до позовної заяви належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до суду, а тому просив залишити позов без розгляду.

Відповідно до положень п.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із п.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 826/10808/18.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом з позову встановлено, що позивач дізнався про порушення його права у квітні 2020 року отримавши заборгованість за попередні місяці без урахування інфляцій.

Разом з тим, позивач сам зазначив у позовній заяві, що він фактично був звільнений 24.09.2019, частковий розрахунок з ним здійснено відповідачем лише 31.10.2019.

Проте, позивачем не надано до суду доказів вчиненням ним будь - яких дій задля відновлення свого порушеного права щодо невиплати йому в належному розмірі середнього заробітку.

Проте, суд зауважує, що пенсія є щомісячним платежем, відтак позивач отримавши пенсію в меншому розмірі у квітні 2020 року, ніж передбачено законом, повинен був дізнатись про порушення своїх прав, отримуючи таку виплату за відповідний місяць.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду 24 травня 2021 року, з позовними вимогами щодо невиплати позивачу витрат на службове відрядження у період з 26 березня 2018 року по 15 квітня 2018 року; стягнення середнього заробітку за весь час затримки здійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, починаючи з 24.09.2019 року (дата звільнення) по день ухвалення рішення; стягнення заборгованості по заробітній платі за службу у нічний час за період з травня 2017 року по вересень 2019 року, витрати на службове відрядження із добовими; неотримання позивачем доходу у вигляді оплати за службу у нічний час за період з травня 2017 року по вересень 2019 року; визнання протиправними дій пов`язаних з неналежним та несвоєчасним оформленням документів для обрахування і призначення пенсії з урахуванням відомостей про те, що він є учасником бойових дій і проходив службу у зоні АТО протягом 2015-2016 роки, та у зоні ООС у серпні - вересні 2018 року, що мали значення для обрахування розміру пенсійного забезпечення, він пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Відповідно до ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

З огляду на що, суд зазначає про необхідність надання до суду заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права з відповідними доказами та враховуючи положення частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні підстави для висновку про залишення позову без руху.

Згідно із положеннями частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України при цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відтак, позивачу необхідно звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати підстави для поновлення строку з відповідними доказами.

Разом з тим, суд зауважує, що позивачем вимога про визнання неправомірними дій з приводу неналежного та несвоєчасного оформлення документів для призначення пенсії не конкретизована ані за колом посадових осіб, ані за календарною датою настання події вчинення управлінського волевиявлення.

Поряд із тим, положеннями статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

За правилами статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Так, суд зауважу, що сформульовані позивачем вимоги про визнання незаконними дій з приводу оформлення документів для обрахування і призначення пенсії з урахуванням відомостей про те, що він є учасником бойових дій і проходив службу у зоні АТО протягом 2015-2016 роки, та у зоні ООС у серпні - вересні 2018 року, що мали значення для обрахування розміру пенсійного забезпечення та вимоги про стягнення недоотриманого грошового забезпечення не містять обґрунтування пов`язаності для одночасного розгляду у межах однієї справи.

Крім того, прохальна частина позовної заяви містить скорочення та абревіатури, що не передбачено нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись статтями 21, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 172, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості - залишити без руху.

Надати позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку, а також 2 примірника уточненої позовної заяви без використання скорочень та абревіатур із обґрунтуванням пов`язаності позовних вимог для одночасного розгляду у межах однієї справи.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Спірідонов