Ухвала суду № 98428411, 20.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

20 липня 2021 р. Справа № 520/1800/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку та способу виконання судового рішення, подання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Харків) про зміну способу і порядку виконання судового рішення, поданих в порядку статті 378 КАС України, по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2021 року до Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з заявою (а.с. 128 - 139), в якій просить суд встановити порядок та спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі №520/1800/2020 шляхом:

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести нараховану, але не виплачену пенсію ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2017 року по 01 лютого 2020 року, з урахуванням проведених платежів, однією сумою без використання при такій виплаті постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 року (зі змінами), які надають боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат;

- звернути виконання рішення суду в цій частині до негайного виконання.

В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що пенсійним органом не виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі № 520/1800/2020, що є підставою для встановлення способу виконання рішення в порядку статті 378 КАС України.

Також, 09.07.2021 року відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Харків) до суду подано подання (а.с. 142 - 173), в якому останній просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі № 520/1800/2020, на підставі якого видано виконавчий лист, в частині із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до витребуваної довідки з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

13.07.2021 року представник пенсійного органу надав до суду заперечення на заяву ОСОБА_1 , в якій зазначив, що в квітні 2020 року позивачу нараховано та виплачено пенсію в межах одного місяця у сумі 2 265,73 грн., а саме за лютий 2017 року. Також нараховано доплату за період з 01.02.2017 року по 29.02.2020 року, яка містяться на особистому рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України та буде виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» на умовах окремого порядку та за наявності бюджетного фінансування.

В запереченнях також зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам» від 05.11.2014 року №637 (далі - Постанова №637) впроваджено механізм призначення, відновлення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Згідно з п. 1 Постанови №637 (у редакції, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 року №266), суми пенсії, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тобто, постанова КМУ №637 прийнята на реалізацію норм Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII. На сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України не прийнято окремого порядку, що регулює питання соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, внутрішньо переміщеним особам. У зв`язку з чим просив відмовити в її задоволенні з огляду на необґрунтованість та безпідставність.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином у відповідності до вимог ст. 126 КАС України.

Заяву та подання заявники просили суд розглядати заяву без їх участі.

Відповідно до ч.2 ст. 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд дійшов висновку про розгляд заяви про встановлення порядку та способу виконання судового рішення та подання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, поданих в порядку статті 378 КАС України, в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі № 520/1800/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

Вказане рішення суду набрало законної сили та позивачу видано виконавчі листи.

Постановою державного виконавця від 23.04.2021 року відкрито виконавче провадження ВП №65261037 з примусового виконання виконавчого листа від 18 березня 2020 року по справі № 520/1800/2020 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з лютого 2017 року по лютий 2020 року, а також звернення до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 26.04.2021 року №136811 повідомлено, що ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по справі №520/1800/2020 нараховано 109 453,37 грн. за період з 01.02.2017 року по 29.02.2020 року, з них у квітні 2020 року в межах негайного виконання виплачено 2 265,73 грн. за лютий 2017 року. Доплата за минулий період складає 107 187,64 грн. за період з 01.03.2017 року по 29.02.2020 року. Заборгованість пенсії відповідно до постанови КМУ від 25.11.2014 року № 637 обліковується в пенсійному органі та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМУ.

Постановами державного виконавця від 08.06.2021 року та від 05.07.2021 року за невиконання рішення суду не в повному обсязі накладено на боржника штраф у розмірі 5 100,00 грн. та 10 200,00 грн. за повторне невиконання рішення суду.

В заяві позивач також зазначив, що станом на 20.05.2021 року вищевказана заборгованість з пенсійних виплат була виплачена йому лише в межах негайного виконання рішення суду за один місяць. Жодних інших виплат позивач не отримав.

В запереченнях проти задоволення заяви про встановлення способу виконання судового рішення представник боржника зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року по справі №520/1800/20 виконано в добровільному порядку, а саме: в квітні 2020 року позивачу одночасно з поточною виплатою пенсії нараховано та виплачено пенсію в межах одного місяця у сумі 2 265,73 грн., а саме за лютий 2017 року. Нараховано доплату, яка виникла за період з 01.02.2017 року по 29.02.2020 року, яку буде виплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам». Нарахована сума доплати містяться на особистому рахунку ОСОБА_1 в Пенсійному фонді України та буде виплачена за наявності бюджетного фінансування відповідно до постанови КМУ від 25.11.2014 року № 637.

Одночасно повідомлено, що 04.02.2021 року Головним управлінням було направлено до Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України лист від 04.02.2021 року, яким повідомлено, що за рішенням суду від 18.03.2020 року по справі №520/1800/20 у ОСОБА_1 наявна заборгованість 107 187,64 грн.

Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду 18.03.2020 року по справі №520/1800/20 боржником виконано не в повному обсязі.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України “Про виконавче провадження” визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №0840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).

Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо перерахунку та виплати пенсії, слід враховувати, що згідно з п.6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

При цьому, відповідно до положень Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а саме стягнення заборгованості з відповідача, а лише конкретизує неможливість виконання рішення суду шляхом відстрочення виплат такої заборгованості.

Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України, які спростовують посилання відповідача на підзаконний нормативний документ як на підставу відкладення присуджених позивачу виплат на майбутнє в залежності від наявного цільового фінансування.

Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів виконання ГУПФУ в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 в частині виплати позивачу заборгованості пенсії, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення заяви представника позивача про встановлення способу виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (п.1 ч.2 ст. 371 КАС України).

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість звернення до негайного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року по даній справі в частині виплати позивачу заборгованості пенсії.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення підлягає задоволенню.

В поданні про зміну способу і порядку виконання судового рішення, поданих (стаття 378 КАС України) державний виконавець просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 18 березня 2020 року по даній справі: із зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01.02.2017 року по 01.02.2020 року, на стягнення з пенсійного органу на користь позивача грошових коштів за вказаний вище період.

Суд звертає увагу, що вимога про стягнення коштів у справі не заявлялася, така вимога не розглядалась і не вирішувалась судом, розмір наявної заборгованості з виплати пенсії не був предметом розгляду у справі та не встановлений в ході такого розгляду.

Отже, за вказаних умов заміна способу захисту права особи у формі зобов`язання вчинити певні дії на спосіб захисту права у формі стягнення коштів означає зміну предмету позову, що є неможливим після завершення розгляду справи по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих та доведених підстав для задоволення подання державного виконавця про встановлення способу та порядку виконання судового рішення від 18 березня 2020 року по даній справі.

Керуючись положеннями ст. ст. 241-243, 248, 256, 294, 295, 378, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення порядку та способу виконання судового рішення, подану в порядку статті 378 КАС України, по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року по справі №520/1800/2020 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2017 року по 01.02.2020 року, з урахуванням проведених платежів, однією сумою без використання при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка надає боржнику можливість для відстрочення чи розстрочення виплат.

Звернути рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року по справі №520/1800/2020 в цій частині до негайного виконання.

Подання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Харків) про зміну способу і порядку виконання судового рішення, поданого в порядку статті 378 КАС України, по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Шевченко О.В.