Рішення № 98428073, 19.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19 липня 2021 р. справа № 520/8142/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з викликом (повідомленням) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Луганської області, Державної судової адміністрації України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявила вимогу про: 1) визнання протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 10 мінімальних заробітних плат; 2) зобов`язання Господарський суд Луганської області провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 , суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у загальній сумі 163 300 грн. 28 коп.; 3) допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Аргументуючи ці вимоги зазначила, що нарахування та виплату суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року їй здійснено за відсутності законних підстав для обмеження розміру суддівської винагороди.

Відповідач, Господарський суд Луганської області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Суд) повідомлений належним чином про розгляд вказаної справи, правом на подання письмового відзиву не скористався.

Відповідач, Державна судова адміністрація України (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, ДСА) з поданим позовом не погодився, зазначивши, що як головний розпорядник коштів Державного бюджету України здійснював свої повноваження відповідно до вимоги чинного у спірний період законодавства. Також, зазначив, що Господарський суд Луганської області як розпорядник нижчого рівня не мав правових підставі для виплати у період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Крім того, ДСА разом з відзивом на позов було заявлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - залишено без задоволення.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020, від 11 серпня 2020 року у справі №620/2624/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 140/3564/19, визначено, що судові рішення не можуть бути скасовані з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які полягали у розгляді цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд справи не унеможливив встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, і вказане не призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення судами попередніх інстанцій незаконних судових рішень.

Третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, повідомлена належним чином про розгляд вказаної справи, письмових пояснень до суду не надала.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Період відпустки з 29.06.2021р. по 16.07.2021р. зумовив розгляд справи по суті - 19.07.2021р.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Указом Президента України від 01.08.2016р. №321/2016 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Господарського суду Луганської області, а наказом голови Господарського суду Луганської області №123-к від 19.08.2016р. зараховано до особового складу з 01.09.2016р. на посаду судді Господарського суду Луганської області, де заявниця обіймає штатну посаду судді і досі.

За період 18.04.2020р.-27.08.2020р. оплата праці заявниці здійснювалась Судом у порядку ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із застосуванням обмеження у 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020р.

Унаслідок цього сума недоплати суддівської винагороди (боргу) склала - 163300,28 грн., у тому числі: за квітень 2020 року - 6765,72 грн. (3 робочих днів), за травень 2020 року - 22433,68 грн. (9 робочих днів), за червень 2020 року - 47360,00 грн. (20 робочих днів), за липень 2020 року - 45300,88 грн. (22 робочих днів), за серпень 2020 року - 41440,00 грн. (18 робочих днів).

Ці обставини відображені у складеній Судом довідці від 10.12.2020р. №179, а відтак, визнані у порядку ч.1 ст.78 КАС України.

Вважаючи діяння адміністративного органу з приводу нарахування і виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження максимального розміру протиправним, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Суспільні відносини з приводу проходження публічної служби професійним суддею унормовані, насамперед, приписами ст.ст. 126-130-1 Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Прогалини у нормативному регулюванні цих відносин можуть усуватись нормами Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки» тощо, але виключно в частині, котра не суперечить самій природі та суті публічної служби на посаді професійного судді.

Тому у разі існування суперечностей (колізій) між нормами спеціального акту права - Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших суміжних актів законодавства, перевагу (пріоритет) у застосуванні слід віддавати саме приписам Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

У силу положень п.2 ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч.5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною 9 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Між тим, 12.03.2020р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12.03.2020р. на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово продовжувалась і досі не настала.

У свою чергу, 18.04.2020р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020р. №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" було доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Таким чином, з 08.04.2020 р. виникла колізія у нормативному регламентуванні одних і тих же суспільних відносин з приводу оплати праці професійного судді, а саме: суперечність між ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.29 Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у редакції Закону України від 13.04.2020р. №553-IX.

З наведених вище міркувань, пріоритет у застосуванні слід віддати приписам ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Критерії законності волевиявлення (як рішення, так і діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

Суд констатує, що у ході розгляду справи владними суб`єктами не подано доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 10 мінімальних заробітних плат та зобов`язання Господарський суд Луганської області провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у загальній сумі 163300,28 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

З приводу належного способу захисту порушеного права у зіставленні з аргументацією Верховного Суду, суд зазначає наступне.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №520/13014/2020 вимога про стягнення заборгованості не дублює вимогу про зобов`язання нарахувати і виплатити заборгованість, ці вимоги є двома різними способами захисту порушеного права, які передбачають відмінний механізм виконання судових рішень; списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган, відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права є вимога про стягнення коштів.

Разом з тим, ані Господарським судом Луганської області, ані Державною судовою адміністрацією України, не надано доказів обмеження фінансування, недостатності фінансових ресурсів для виплати суддівської винагороди без обмежень протягом спірного періоду, а тому суд виходить з відсутності таких доказів.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 10 мінімальних заробітних плат.

Зобов`язати Господарський суд Луганської області (61022, м. Харків, проспект Науки, буд. 5, код ЄДРПОУ 02844564) провести нарахування та виплату судді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на підставі частин 2, 3, 5, 6 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у загальній сумі 163300,28 грн. (сто шістдесят три тисячі триста гривень 28 копійок), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Звернути до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева