Рішення № 98425780, 06.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року Справа № 280/1715/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: адвоката Баришнікова А.Г., представників відповідача: Клецького О.М., Пархомова Є.В, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Управління з питань праці Запорізької міської ради (69005, м.Запоріжжя, Профспілок майдан, буд.5; код ЄДРПОУ 41904647)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 07.08.2020 року за №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС Управління з питань праці Запорізької міської ради про накладення на позивача штрафу у розмірі 94 460,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Управлінням здійснено інспекційне відвідування за місцем провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 без направлення на проведення заходу державного контролю (нагляду) з підстави, визначеної п.16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі - Порядок №823). За результатами проведеного інспекційного відвідування встановлено, що позивачем допущено дві особи до роботи за укладеним трудовим договором без подання повідомлення до органу фіскальної служби про прийняття працівників на роботу, допущено одну особу на неповний робочий день, проте встановлено фактичне виконання роботи повний робочий час, а також встановлено відсутність оформлених трудових відносин з однією особою. На підставі висновків акту інспекційного відвідування винесено Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020, якою до позивача застосовано штраф на суму 94 460,00 грн. Крім того, на підставі проведеного заходу контролю з підстав, викладених в Акті перевірки (відвідування), відносно позивача було винесено Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П- ЗП13564/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.09.2020 на суму 5000,00 грн., штраф за якою позивачем сплачено. Позивач вважає постанову про накладення штрафу №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020 незаконною, та такою, що порушує його законні права та інтереси. Зазначає, що інспекційне відвідування проведено всупереч встановленому законом мораторію на проведення планових заходів державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності на період дії карантину, пов`язаного із запобіганням виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Крім того, з посиланням на статтю 61 Конституції України зазначає, що позивача протиправно притягнуто двічі до одного виду відповідальності за одне й те саме правопорушення за Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П-ЗП13564/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.09.2020 та за Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020. Також посилається на порушення процедури проведення перевірки, позбавлення позивача інформації про час та місце розгляду справи, інформації про винесення оскаржуваної постанови. Вказує, що на сайті Запорізької міської ради не оприлюднено відомості про службові посвідчення посадових осіб, що здійснювали перевірку, що на думку позивача є свідченням того, що під час здійснення заходу контролю у позивача ці особи діяли за недійсними службовими посвідченнями, тобто без достатніх правових підстав (контрольних повноважень). Відтак проведення заходу контролю та оформлення його результатів (висновків) здійснено також без достатніх правових підстав. Також відповідно до пункту 5 розділу V Положення про управління з питань праці Запорізької міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 19.12.2018 №65 (діяло на час проведення заходу контролю) зазначено, що посадові особи Управління, що мають повноваження інспектора праці, для виконання покладених на Управління завдань, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295), мають право: 5.1. Під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав... самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових приміщень суб`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 5.6. Фіксування проведеного інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-фото та відеотехніки. Враховуючи скасування в судовому порядку та втрату чинності Порядком №295, вважає, що проведення перевірок у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що було передбачено Порядком № 295, з використанням повноважень, вказаних у пункті 5 розділу V Положення про управління з питань праці Запорізької міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 19.12.2018 № 65, було незаконним. Отже вказівка відповідача в Акті інспекційного відвідування на фіксування засобами аудіофіксації порушень та інших питань на місці відвідування є повністю незаконною, та не могла слугувати підставою для прийняття рішення та висновків, викладених в оспорюваній постанові. Крім того, зазначає, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про накладення штрафу, визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509), оскільки позивач не отримував повідомлення про розгляд справи та рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Отже, на момент прийняття спірної постанови відповідач не мав інформації про повідомлення позивача про розгляд справи, чим порушив його права. Щодо фактичних обставин виявлених порушень зазначає, що дійсно, між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 (дата укладення 26.03.2020 p.), та з гр. ОСОБА_3 (дата укладення 06.07.2020 р.) укладено Трудові договори, чим оформлено трудові відносини (копії договорів додаються). Отже, виявлені відповідачем в ході проведеного інспекційного відвідування порушення з боку позивача законодавства про працю не відповідають фактичним обставинам справи (трудові відносини з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 існували), тому штраф за порушення законодавства про працю накладено з порушенням встановленого порядку, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 04.03.2021 застосовано заходи забезпечення позову та зупинено стягнення у виконавчому провадженні №63090424 за виконавчим документом постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020 - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/1715/21.

Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 05.04.2021.

Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами та 31.03.2021 подав відзив на позов, у якому зазначив, що в ході проведення інспекційного відвідування з питань оформлених трудових відносин (виявлення неоформленнх трудових відносин), позивачу пред`явлені службові посвідчення та ознайомлено із направленням на проведення заходу державного нагляду (контролю), у тому числі зачитано його зміст. Позивач допустив інспекторів праці до інспекційного відвідування, яке було проведено. В ході інспекційного відвідування встановлено, що позивач уклав трудові договори з двома особами без повідомлення до органу фіскальної служби. Крім того, було укладено договір на неповний робочий день, однак в ході перевірки встановлено, що особа працює повний робочий день. Крім того, встановлено, що позивач має неоформлені трудові відносини з бухгалтером, яка виконує роботу з відома, за дорученням та в інтересах ФОП ОСОБА_1 . Звернув увагу суду, що до позовної заяви позивачем долучено інший трудовий договір, укладений в період після проведення контрольного заходу, що не має відношення до предмету спору. Посилається на те, що всі порушення зафіксовано на відеозаписі інспекційного відвідування. За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування, припис про усунення виявлених порушень та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Зазначені документи направлялись на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення, яке не вручено з підстав «за закінченням встановленого строку зберігання». Крім того, на адресу позивача належним чином направлено повідомлення про дату одержання уповноваженою посадовою особою матеріалів інспекційного заходу, яке також не було вручено з підстав «за закінченням встановленого строку зберігання». Звертає увагу, що в рамках розгляду справи про накладення штрафу Порядком №509 не передбачено безпосередньої участі суб`єкта господарювання у процедурі розгляду справи про накладення штрафу, подання суб`єктом господарювання будь-яких зауважень чи заперечень уповноваженій посадовій особі (начальнику управління), залежності можливості початку розі ляду справи про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою (начальником управління) від факту отримання чи неотримання суб`єктом господарювання вищезазначеного повідомлення. Фактично, аналіз положень Порядку №509 дає підстави стверджувати, що складення та направлення такого повідомлення (в якому суб`єкту господарювання повідомляють про дату одержання документів уповноваженою посадовою особою) носить виключно інформаційний характер та не створює жодних прав та обов`язків як для суб`єкта господарювання, так і для органу контролю. Враховуючи зазначене, відповідачем було забезпечено дотримання вимог Порядку №509 під час розгляду справи про накладення штрафу. Оскаржувана постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП 10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020 в розмірі 94460,00 грн. надіслана ФОП ОСОБА_1 07.08.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення, яке також повернулось з причин «за закінченням встановленого строку зберігання». Також повідомляє, що Управлінням було проведено захід контролю з питання перевірки виконання припису про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП-10155/1757/НД/АВ/П від 14.07.2020 (в частині подачі повідомлень про прийняття працівників на роботу до територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), який позивачем не оскаржувався. За результатами такого заходу встановлено, що позивач вимоги припису не виконав, отже було встановлено, позивачем продовжуються порушення норм чинного трудового законодавства з питань оформлення трудових відносин. За даним фактом було складено акт інспекційного відвідування, повторний припис та винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П-ЗП13564/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.09.2020 в розмірі 5 000,00 грн., який позивачем сплачено. Тобто посилання позивача на те, що його двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення, є безпідставним. Також вважає хибними посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21.12.2018 у справі №814/2156/16, оскільки у справі, що розглядалась Верховним Судом, були інші фактичні обставини, оскільки проаналізовано та порівняно суб`єктний склад порушень, передбачених ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у той час як у спірних правовідносинах йдеться про відповідальність, передбачену абз.2 ч.2 ст.265 та абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України. Щодо тверджень позивача про те, що захід державного контролю проведено з суттєвими порушеннями обмежень щодо проведення таких заходів державного контролю під час дії карантину, встановленого законом, зазначив, що наведені позивачем законодавчі норми певний період встановлювали заборону проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Однак, звертає увагу, що у позивача здійснювався позаплановий захід контролю. В свою чергу, будь-яких обмежень чи заборон на проведення позапланових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ані Верховною Радою України, ані органами виконавчої влади не встановлювалось, тому таке твердження позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Також відповідач не погоджується із твердженням позивача про те, що, оскільки в положенні про Управління з питань праці Запорізької міської ради, затвердженому рішенням Запорізької міської ради від 19.12.2018 №65, міститься посилання на Порядок №295, який був визнаний нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 по справі №826/8917/17, то у інспекторів праці управління були відсутні повноваження на проведення заходів контролю. Відповідач зазначає, що рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 №65 утворено Управління з питань праці Запорізької міської ради, на яке в межах міста Запоріжжя покладено обов`язок забезпечувати контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення. Дійсно, Порядок №295 було визнано судом нечинним з 14.05.2019, проте в подальшому Кабінетом Міністрів України 21.08.2019 затверджено Порядок №823. Звертає увагу суду, що і в Порядку №295 і в Порядку №823 передбачена однакова норма, відповідно до якої, інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Посадові обов`язки посадових осіб місцевого самоврядування визначаються їх посадовими інструкціями. Відповідно до п.2.2.2. посадової інструкції головного спеціаліста відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю управління, до завдань та обов`язків головного спеціаліста зазначеного відділу, за наявності посвідчення інспектора праці, належить здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. Враховуючи зазначене, інспектори праці Управління мали повноваження здійснювати заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, а твердження позивача в цій частині є необґрунтованими. Щодо твердження позивача про те, що інспектори праці діяли під час здійснення заходу державного контролю за недійсними службовими посвідченнями через не оприлюднення таких службових посвідчень відповідно до законодавства на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради, зазначає, що відповідно до положень Порядку №823 суб`єктом, який оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті як службові посвідчення інспекторів праці Держпраці та її територіальних органів, так і службові посвідчення інспекторів праці виконавчих органів рад, є Держпраці, а не Запорізька міська рада. На час подання позовної заяви службові посвідчення дійсно відсутні на офіційному сайті Держпраці, однак це пов`язано із тим, що Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11.11.2020 №2305 (набрав чинності 15.12.2020) затверджено нову форму та опис службового посвідчення інспектора праці, у зв`язку з чим всі оригінали посвідчень старого зразка, зокрема, і посвідчення інспекторів праці, які проводили інспекційне відвідування позивача, вилучено для обміну на нові із одночасним вилученням 15.12.2020 з офіційного веб-сайту Держпраці. Звертає увагу, що ФОП ОСОБА_1 під час проведення заходів контролю були пред`явлені службові посвідчення інспекторів праці, що зафіксовано засобами відеотехніки. При цьому, суб`єкт господарювання не скористався своїм правом не допустити інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування, тому твердження позивача вважає безпідставним та необґрунтованим. В свою чергу, на час проведення заходів контролю відповідні інспектори праці мали дійсні службові посвідчення, які були оприлюднені на веб-сайті Держпраці під час проведення контрольних заходів щодо позивача, а отже й мали повноваження на проведення інспекційних відвідувань. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.04.2021 поновлено строк звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Підготовче засідання відкладено на 12.05.2021.

06.04.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому фактично викладено нові підстави позову. Зокрема, додатково зазначено, що у направленні на проведення інспекційного заходу та наказі не вказано, з яких підстав проводився саме позаплановий захід контролю (нагляду) за місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 . З посиланням на абз.6 ч.1 ст.6, друге речення абз.5 ч.1 ста.8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) вказує, що у разі проведення позапланового заходу контролю з такої підстави, як звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності), позаплановий захід здійснюється за наявності погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. Позивач вважає, що такий порядок відповідачем не було дотримано. Також посилається на порушення відповідачем ч.4 ст.6 Закону №877-V, відповідно до якої строк здійснення позапланового заходу щодо суб`єкта малого підприємництва, яким є позивач, не може перевищувати двох робочих днів. Вважає, що використання відповідачем уніфікованої форми Акту інспекційного відвідування, форма якого скасована, є протиправним. Посилається на протиправність використання посадовими особами (інспекторами праці) відповідача засобів відео фіксації під час проведення заходу контролю (нагляду), та їх використання (посилання на відомості в них) в якості доказів.

21.04.2021 відповідач подав заперечення, у яких щодо додатково висловлених представником позивача аргументів зазначив, що ч.6 ст.2 Закону №877-V визначено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язане забезпечити Управління, серед яких відсутня ч.1 та ч.4 ст.6 Закону №877-V. В свою чергу, п.5 Порядку №823 серед підстав для здійснення позапланового заходу контролю передбачено повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин. При цьому, Порядок №823 взагалі не передбачає необхідності погодження проведення інспекційних відвідувань з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю). Зазначає, що інспектором праці ОСОБА_4 складено службову записку від 19.06.2020 (що відповідно до пп. 5 п. 5 Порядку №823 є повідомленням посадової особи органу державного контролю), зі змісту якої вбачаються виявлені в ході виконання ним повноважень ознаки використання ФОП ОСОБА_1 в продовольчій крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , праці осіб без належного оформлення трудових відносин. За результатами аналізу зазначеної службової записки, на підставі пп.5 п.5 Порядку №823 начальником управління видано наказ про організацію інспекційного відвідування позивача. Таким чином, підстава, передбачена пп. 5 п. 5 Порядку №823, є самостійною та законною для проведення інспекційного відвідування позивача, взагалі не є зверненням фізичної особи в розумінні ч.1 ст.6 Закону №877-V та не потребує відповідного погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю). Пункт 9 Порядку №823 встановлює, що тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів. При цьому, Порядок №823 не передбачає диференціації строків проведення заходів контролю залежно від належності суб`єкта господарювання до суб`єктів мікро-, малого-, середнього та великого підприємництва. Також безпідставними є твердження позивача про незаконність використання інспекторами праці уніфікованих форм актів, оскільки наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів» (далі - Наказ №1338), який було визнано таким, що втратив чинність лише 06.02.2021, затверджено форму акта інспекційного відвідування, форму акта про відмову від підпису, форму вимоги про надання/поновлення документів, форму припису про усунення виявлених порушень, інші форми документів, що складають під час підготовки, в ході та за результатами здійснення заходів контролю за додержанням законодавства про працю. З огляду на викладене, відповідач вважає, що форми документів, затверджені Наказом №1338, могли бути застосовані, зокрема, і до спірних правовідносин. Також зазначає, що право фіксування процесу здійснення заходу контролю засобами відеотехніки є загальним для всіх органів контролю. Крім того, таке право визначено пп.6 п.10 Порядку №823, відповідно до якого інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо, фото та відеотехніки.

Ухвалою суду від 12.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про визнання недопустимими доказів та припинення їх дослідження.

Ухвалою суду від 12.05.2021 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 15.06.2021.

У судовому засіданні 15.06.2021 оголошено перерву до 24.06.2021.

У судовому засіданні 24.06.2021 оголошено перерву до 06.07.2021.

У судовому засіданні 06.07.2021 судом проголошено скорочене рішення.

Під час судового розгляду справи учасники справи підтримали свої доводи та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Представник позивача також висловив додаткові аргументи щодо незгоди з оскаржуваною постановою, зокрема, зазначив, що відповідачем не доведено наявність відповідних повноважень у особи, яка підписала оскаржувану постанову. Представник відповідача заперечив такі аргументи, зазначив, що у заявах по суті справи та під час підготовчого провадження вони не заявлялись, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки у відповідача не було процесуальної можливості надати пояснення та докази на їх спростування.

Заслухавши вступне слово та пояснення учасників справи та їх представників, безпосередньо дослідивши відеозапис інспекційного відвідування, а також письмові докази, надані до матеріалів справи, суд встановив такі обставини.

За відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.02.1994, дата запису: 31.10.2005, номер запису: 21030170000014868, видами діяльності за кодом КВЕД є: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.21 Роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

19.06.2020 головним спеціалістом відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю Управління ОСОБА_4 подано на ім`я начальника Управління службову записку, за змістом якої повідомлено, що у березні 2020 року в ході виконання повноважень у складі мобільної групи, під час рейду з питань дотримання суб`єктами господарювання встановлених карантинних заходів, було здійснено відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою ведення ним своєї підприємницької діяльності; АДРЕСА_2 (продовольча крамниця « ІНФОРМАЦІЯ_1 »). При прибутті за вказаною адресою, у приміщенні крамниці перебувала жінка, яка здійснювала реалізацію товару. Назвати своє ПІБ жінка відмовилась, проте повідомила, що декілька тижнів проходить стажування у ФОП ОСОБА_1 , жодних документів на стажування чи працевлаштування не підписувала. Таким чином, вбачаються ознаки використання праці неоформлених працівників ФОП ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене та керуючись пп.5 п.5 Порядку №823 просив вирішити питання щодо проведення заходів контролю з питання виявлення неоформлених трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 (а.с.163).

Начальником Управління видано наказ №114р від 25.06.2020 «Про організацію інспекційного відвідування», відповідно до якого за повідомленням посадової особи про виявлені в ході виконання нею повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин, на підставі пп.5 п.5 Порядку №823, керуючись Законом №877-V, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV, статті 259 КЗпП України, частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення про управління праці Запорізької міської ради від 19.12.2018 №65, наказано організувати інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питання оформлення трудових відносин (виявлення неоформлених трудових відносин), у термін до 14.07.2020 (а.с.167).

Відповідно до наказу №114р від 25.06.2020 «Про організацію інспекційного відвідування», фахівцям Управління - головним спеціалістам відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю - інспекторам праці ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 видано направлення №101н від 25.06.2020 на здійснення інспекційного відвідування з питань контролю за додержанням законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , тип заходу: позаплановий, дата початку та дата закінчення заходу: з 09.07.2020 по 14.07.2020 (а.с.82).

За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 14.07.2020 №ОМС-ЗП 10155/1757/НД/АВ від 14.07.2020 (а.с.91-93), яким встановлено такі порушення:

- ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, ч.1 ст.21 КЗпП України, а саме: відповідно до п.6 ч.1 ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору з фізичною особою дотримання письмової форми є обов`язковим. Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Під час проведення інспекційного відвідування 13.07.2020 о 12 годині 05 хвилин ФОП ОСОБА_1 у продовольчій крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 встановлено наступне: ФОП ОСОБА_1 запропонував інспекторам праці пройти до підсобного приміщення продовольчої крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де перебуває бухгалтер ФОП ОСОБА_1 . Зайшовши до вказаного приміщення інспекторами праці було встановлено, що у ньому перебуває жінка, яка представилась ОСОБА_7 , на підтвердження чого надала своє пенсійне посвідчення. У своїх поясненнях, в т.ч. письмових від 13.07.2020, ОСОБА_7 зазначила, що вона з лютого 2020 року допомагає ФОП ОСОБА_1 у веденні бухгалтерської та податкової документації. За вказану роботу вона отримує від ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 50 грн., при цьому ніде за них не розписується. Жодних документів стосовно роботи (надання послуг тощо) вона з ФОП ОСОБА_1 не підписувала та не оформлювала. Отже, ОСОБА_7 виконувала роботу бухгалтера на користь ФОП ОСОБА_1 під час здійснення ним підприємницької діяльності протягом певного часу (систематично), з отриманням плати за виконану роботу. У класифікаторі професій ДК003:2010 зазначена посада бухгалтера (код НОМЕР_2 ), що є ознаками трудових відносин. Будь-яких документів, на підтвердження оформлення трудових відносин з ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_1 не було надано. Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 було допущено до роботи працівника ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 (продовольча крамниця « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») без оформлення трудового договору, чим порушено ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.1, 3 ст.24 КЗпП України;

- ч.3 ст.24 КЗпП України, постанова Кабінету Міністрів України №413, а саме: в ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 має місце допущення працівника до роботи за укладеним трудовим договором без подання повідомлення до ДФС. ФОП ОСОБА_1 26.03.2020 уклав трудовий договір з ОСОБА_2 . За його усними поясненнями вона пропрацювала у нього 10 днів. 06.07.2020 підприємцем було укладено трудовий договір з ОСОБА_3 . Станом на 13.07.2020 вона продовжує працювати у ФОП ОСОБА_1 . У своїх усних поясненнях, які зафіксовані засобами відеофіксації, ФОП ОСОБА_1 та бухгалтер ОСОБА_7 повідомили, що дійсно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були допущені до роботи без подання ФОП ОСОБА_1 повідомлення до ДФС про прийняття вищевказаних працівників на роботу;

- ч.1 ст.21 КЗпП України, а саме: відповідно до вимог ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Пунктом 4 трудового договору від 06.07.2020 укладеного між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 його сторони дійшли згоди, що час виконання робіт ОСОБА_3 становить з 08 до 12 години, втім, як встановлено інспекційним відвідуванням, 10.07.2020 після 13 години 55 хвилин та 13.07.2020 після 17 години 48 хвилин ОСОБА_3 працювала у продовольчій крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , а саме здійснювала продаж продовольчих товарів. У своїх усних поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_1 незалежно від часу, вказаного у трудовому договорі від 06.07.2020. Також, з її слів встановлено, що 13 липня 2020 року вона перебувала на своєму робочому місці з 08 години 30 хвилин, о 14 годині 15 хвилин їй зателефонував ФОП ОСОБА_1 та попросив її продовжити працювати у продовольчій крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 17 годину 48 хвилин ОСОБА_3 продовжувала працювати продавцем продовольчих товарів у вказаній продовольчій крамниці впродовж майже до 18:00 години цього дня, що також зафіксовано інспектором праці засобами відеофіксації. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 оформив на роботу ОСОБА_3 на підставі трудового договору від 06.07.2020 на неповний робочий час, проте фактично вона виконує роботу повний робочий час, враховуючи вимоги трудового законодавства (від надання будь - яких пояснень ФОП ОСОБА_1 щодо режиму роботи ОСОБА_1 відмовився), чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України.

Крім того, 14.07.2020 Управлінням винесено припис про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП 10155/1757/НД/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути виявлені порушення у строк до 30.07.2020 (а.с.94).

Також Управлінням складено Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ПП від 14.07.2020, яким позивачу повідомлено про настання відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 КУпАП та ч.2 ст.265 КЗпП України у вигляді адміністративної фінансової санкції за порушення ч.3 ст.24 КЗпП України та Порядку №413 в частині допуску до роботи працівників за укладеними трудовими договорами, але без подання повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу (а.с.95).

По два примірники Акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 14.07.2020 №ОМС-ЗП 10155/1757/НД/АВ від 14.07.2020, припису про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП 10155/1757/НД/АВ/П від 14.07.2020 та Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ПП від 14.07.2020 направлені на адресу місця проживання позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення (а.с.97).

Поштове відправлення повернулось до Управління без вручення з відміткою пошти від 01.08.2020 «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.97).

Управлінням складено Акт про відмову від підпису №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ВП від 27.07.2020, примірник якого разом із листом-запрошенням на складання протоколу про адміністративне правопорушення також надіслано ФОП ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення (а.с.98-101).

Матеріали інспекційного відвідування передані на розгляд уповноваженій особі службовою запискою від 29.07.2020, про що на адресу позивача направлено відповідне повідомлення від 29.07.2020 №01-15/870 (а.с.102-105).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі Акта інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 14.07.2020 №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ від 14.07.2020, уповноважена посадова особа Управління винесла постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020, якою за порушення ч.1 ст.21, ч.1, 3 ст.24 КЗпП України на позивача накладено штраф в розмірі 94 460,00 грн. (а.с.106-107).

За змістом даної постанови, підставою для застосування штрафу стали такі порушення:

1) 13.07.2020 о 12 годині 05 хвилин ФОП ОСОБА_1 у продовольчій крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , запропонував інспекторам праці пройти до підсобного приміщення крамниці, де перебуває бухгалтер ФОП ОСОБА_1 . Зайшовши до вказаного приміщення інспекторами праці було встановлено, що у ньому перебуває жінка, яка представилась ОСОБА_7 , на підтвердження чого надала своє пенсійне посвідчення. У своїх поясненнях, в т.ч. письмових від 13.07.2020, ОСОБА_7 зазначила, що вона з лютого 2020 року допомагає ФОП ОСОБА_1 у веденні бухгалтерської та податкової документації. За вказану роботу вона отримує від ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 50 грн., при цьому ніде за них не розписується. Жодних документів стосовно роботи (надання послуг тощо) вона з ФОП ОСОБА_1 не підписувала та не оформлювала.

Отже, ОСОБА_7 виконувала роботу бухгалтера на користь ФОП ОСОБА_1 під час здійснення ним підприємницької діяльності протягом певного часу (систематично), з отриманням плати за виконану роботу. У класифікаторі професій ДК003:2010 зазначена посада бухгалтера (код НОМЕР_2 ), що є ознаками трудових відносин.

Будь-яких документів, на підтвердження оформлення трудових відносин з ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_1 не було надано.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору з фізичною особою дотримання письмової форми є обов`язковим.

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 було допущено до роботи працівника ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 (продовольча крамниця « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») без оформлення трудового договору, чим порушено ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України.

2) Відповідно до вимог ст. 21 КЗпПУ трудовий договір є угода між працівником і фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 4 трудового договору від 06.07.2020 укладеного між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 його сторони дійшли згоди, що час виконання робіт ОСОБА_3 становить з 08 до 12 години, втім, як встановлено інспекційним відвідуванням, 10.07.2020 після 13 години 55 хвилин та 13.07.2020 після 17 години 48 хвилин ОСОБА_3 працювала у продовольчій крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , а саме здійснювала продаж продовольчих товарів. У своїх поясненнях ОСОБА_3 зазначила, що працює у ФОП ОСОБА_1 незалежно від часу вказаному у трудовому договорі від 06.07.2020. Також, з її слів встановлено, що 13 липня 2020 року вона перебувала на своєму робочому місці з 08 години 30 хвилин, о 14 годині 15 хвилин їй зателефонував ФОП ОСОБА_1 та попросив її продовжити працювати у продовольчій крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 17 годину 48 хвилин ОСОБА_3 продовжувала працювати продавцем продовольчих товарів у вказаній продовольчій крамниці впродовж майже до 18:00 години цього дня, що також зафіксовано інспектором праці засобами відеофіксації. Будь-яких документів на виконання робіт понад норму, зазначену у трудовому договорі з ОСОБА_3 , під час проведення інспекційного відвідування інспекторам праці надано не було.

Таким чином, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 оформив на роботу ОСОБА_3 на підставі трудового договору від 06.07.2020 на неповний робочий час, проте фактично вона виконує роботу повний робочий час, з урахуванням вимог трудового законодавства, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпПУ.

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 порушені вимоги частини першої статті 21, частини першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП 10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020 направлено на адресу місця проживання позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та описом вкладення, який повернувся без вручення з відміткою від 22.08.2020 «за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.108-110).

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП 10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), визначає Закон №877-V.

Статтею 1 Закону №877-V (тут й надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Частиною 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, належать, зокрема, делеговані повноваження щодо:

1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством;

2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

Рішенням Запорізької міської ради №65 від 19.12.2018 затверджено Положення про Управління з питань праці Запорізької міської ради (нова редакція), на яке в межах міста Запоріжжя, покладено обов`язок забезпечувати контроль за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (а.с.34-37).

Станом на час виникнення спірних правовідносин процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», визначена Порядком №823.

Пунктом 2 Порядку №823 (тут й надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

Пунктом 3 Порядку №823 визначено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки.

Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінекономіки форми, що видається Держпраці та її територіальними органами.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що інспектори праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад за наявності відповідного посвідчення мають право на проведення заходів державного контролю.

Як зазначено в пункті 10 Порядку №823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

При цьому, суд відхиляє аргументи позивача про відсутність у інспекторів праці Управління повноважень на здійснення фіксації проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки з огляду на те, що у розділі V Положення про Управління з питань праці Запорізької міської ради відповідні повноваження надані з посиланням на Порядок №295, який втратив чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, з таких підстав.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону №877-V органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Отже, Законом №877-V встановлено загальне правило, відповідно до якого всі органи державного нагляду (контролю), до яких відноситься і відповідач, мають право на фіксацію процесу здійснення заходу контролю засобами аудіо- та відеотехніки.

Суд звертає увагу, що Положення про Управління з питань праці Запорізької міської ради (нова редакція), затверджено Рішенням Запорізької міської ради №65 від 19.12.2018, тобто на момент, коли Порядок №295 був чинним.

Саме лише посилання у розділі V Положення про Управління з питань праці Запорізької міської ради на нечинний на теперішній час Порядок №295, не може нівелювати права та обов`язки інспектора праці Управління щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю на підставі та в порядку, передбаченому Порядком №823, оскільки, з урахуванням пункту 3 Порядку №823, відповідно до посадової інструкції до повноважень головного спеціаліста відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю Управління за наявності посвідчення інспектора праці відноситься, крім іншого, здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (п.2.2.1), у тому числі здійснення фіксації процесу заходу державного контролю з використанням засобів аудіо-, фото- та відеотехніки (п.2.2.5) (а.с.130-132).

Отже, інспектори праці Управління за наявності відповідного посвідчення мають право на проведення заходів державного контролю із застосуванням всіх інструментів, передбачених Порядком №823, у тому числі фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Щодо посилань позивача на протиправність проведення інспекційного заходу з огляду на заборону проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), суд зазначає таке.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону №877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Вимоги до посвідчення (направлення) на проведення заходу визначені у частині 3 статті 7 Закону №877-V, зокрема, у посвідченні (направленні) зазначається тип заходу (плановий або позаплановий).

Суд вважає хибними посилання позивача на норми підпункту 4 пункту 2 Розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ, яким на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що проведений у позивача контрольний захід у формі інспекційного відвідування був позаплановим, що визначено у направленні №101н від 25.06.2020 на здійснення інспекційного відвідування з питань контролю за додержанням законодавства про працю.

В свою чергу, будь-яких обмежень чи заборон на проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №530-ІХ не встановлювали, а тому відповідне посилання позивача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Крім того, позивач посилається на те, що відповідач не мав права проводити позаплановий захід контролю за відсутності погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Наведені позивачем доводи ґрунтуються на положеннях абз.6 ч.1 статті 6 Закону №877-V, відповідно до яких у разі проведення позапланового заходу контролю з такої підстави, як звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, позаплановий захід здійснюється лише за наявності погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Також позивач посилається на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду» від 12.12.2018 p. № 367-ІХ, яким, як зазначає позивач, друге речення абзацу 5 частини 1 статті 8 викладено у наступній редакції: «Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу».

По-перше, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду» від 12.12.2018 p. № 367-ІХ не вносились зміни до другого речення абзацу 5 частини 1 статті 8 Закону №877-V, оскільки за текстом пункту другого цього закону зміни стосувались лише статей 6 та 10 Закону №877-V.

По-друге, як зазначалось вище, відповідно до частини 5 статті 2 Закону №877-V позивач має обов`язок забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону, отже, відповідно, положення частини 1 статті 6 та статті 8 на нього не розповсюджуються.

Щодо посилань позивача на відсутність на сайті Запорізької міської ради та на сайті Дежпраці оприлюднених службових посвідчень інспекторів праці, які проводили інспекційне відвідування, суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 2-5 пункту 3 Порядку №823 контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінекономіки форми, що видається Держпраці та її територіальними органами. Підставою для видачі службового посвідчення інспектора праці посадовій особі виконавчого органу ради є лист сільського, селищного, міського голови, до якого додається заповнена картка обліку даних інспектора праці відповідно до форми, затвердженої Мінекономіки. Держпраці оприлюднює інформацію про видані службові посвідчення інспекторів праці. Службове посвідчення, щодо якого не оприлюднена інформація, вважається недійсним.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що Держпраці є суб`єктом, який оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті службові посвідчення інспекторів праці виконавчих органів рад. Службове посвідчення, щодо якого не оприлюднена інформація, вважається недійсним, що відповідно тягне за собою відсутність у інспектора праці контрольних повноважень.

Також необхідно звернути увагу, що за змістом частини 1 статті 10 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, крім іншого, вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Наведені норми кореспондуються з положеннями пп.3 п. 13 Порядку №823, відповідно до яких під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення.

Таким чином, об`єкт відвідування має право перевірити в інспектора праці наявність службового посвідчення, у тому числі і дотримання вимоги щодо оприлюднення інформації про нього на офіційному веб-сайті Держпраці, перевіривши його дійсність, та не допустити інспектора до проведення інспекційного відвідування у разі, зокрема, відсутності належного службового посвідчення.

Під час судового розгляду справи судом досліджено відеозапис фіксації інспекційного відвідування, з якого встановлено, що інспектори праці пред`явили позивачу свої службові посвідчення, до яких у позивача не виникло жодних зауважень, і вказані посадові особи були допущені до проведення перевірки.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про відсутні на офіційному веб-сайті Держпраці службових посвідчень інспекторів праці Управління, які проводили інспекційне відвідування, оскільки за наведеним представником позивача посиланням така інформація відображається у реальному часі на момент запиту.

Разом з тим, зазначене не може бути беззаперечним свідченням того, станом на дату проведення інспекційного відвідування така інформація була відсутня, оскільки як встановлено судом з відеозапису інспекційного відвідування, позивач відповідну інформацію не перевіряв та не звертав на неї увагу.

Крім того, відповідач пояснив, що Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11.11.2020 №2305, який набрав чинності 15.12.2020, було затверджено нову форму та опис службового посвідчення інспектора праці.

У зв`язку з цим, листом Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 16.12.2020 №08/03.3-05/11804 доручено організувати передачу службових посвідчень інспекторів праці управління до Головного управління Держпраці у Запорізькій області для їх подальшого повернення до Держпраці (а.с.133).

Листом Управління від 17.12.2020 №01-15/1670 надано до Головного управління Держпраці у Запорізькій області оригінали посвідчень інспекторів праці для подальшої заміни на посвідчення нового зразка за списком, в якому, зокрема, були посвідчення інспекторів праці ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с.134).

Таким чином, судом встановлено, що після проведення інспекційного відвідування позивача, але до моменту звернення до суду з даним позовом (03.03.2021) відбулись зміни, які зумовили заміну службових посвідчень інспекторів праці Управління на нові, та відповідно вилучення старих службових посвідчень.

Також безпідставними є зауваження представника позивача про те, що на відеофіксації інспекційного відвідування не забезпечено детальне відображення службових посвідчень посадових осіб Управління, оскільки нормами чинного законодавства таких вимог не встановлено, крім того, позивач мав можливість ознайомитись із наданим службовими посвідченнями, що підтверджено відеозаписом, та висловити свої зауваження, чого зроблено не було.

Відтак, відповідні посилання представника позивача є безпідставними.

Щодо строків проведення інспекційного відвідування.

З посиланням на положення частини 4 статті 6 Закону №877-V позивач вважає, що строк здійснення позапланового заходу не міг перевищувати двох робочих днів, оскільки позивач є суб`єктом малого підприємництва.

Суд відхиляє такі аргументи та повторює, що з урахуванням положень частини 5 статті 2 Закону №877-V вимоги частини 4 статті 6 Закону №877-V не застосовуються до правовідносин щодо проведення заходів контролю органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Водночас, відповідно до п.9 Порядку №823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

При цьому, будь яких особливостей щодо строку проведення заходів контролю для суб`єктів малого підприємництва не встановлено.

Відповідно до направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 25.06.2020 №101н, строк проведення заходу контролю визначено: з 09.07.2020 по 14.07.2020, тобто 4 робочих дні, що узгоджується з положеннями п.9 Порядку №823, а тому відповідні аргументи представника позивача є хибними.

Таким чином, виходячи з аргументів позову та додаткових аргументів, викладених у відповіді на відзив, судом не встановлено порушення відповідачем порядку призначення та проведення інспекційного відвідування позивача.

Щодо суті виявлених порушень.

По суті виявлених порушень у позовній заяві позивач зазначає, що дійсно, між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 (дата укладення 26.03.2020 p.), та гр. ОСОБА_3 (дата укладення 06.07.2020 р.) укладено Трудові договори, чим оформлено трудові відносини. Отже, вважає, що виявлені відповідачем в ході проведеного інспекційного відвідування порушення з боку позивача законодавства про працю не відповідають фактичним обставинам справи (трудові відносини з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 існували), тому штраф за порушення законодавства про працю накладено з порушенням встановленого порядку, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Статтею 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю; працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 затверджено Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу (далі - Порядок № 413), яким визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису;

на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Працівник не може бути допущений до роботи без оформлення трудового договору та повідомлення відповідних органів фіскальної служби.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18, від 08.06.2021 у справі №520/348/19.

З наданих до матеріалів справи письмових доказів, а також із безпосередньо досліджених судом відеозаписів встановлено, що 10.07.2020 на початок проведення інспекційного відвідування о 13:55 год. у продовольчій крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою провадження позивачем господарської діяльності ( АДРЕСА_2 ) за прилавком перебувала продавець ОСОБА_3 , яка на запитання інспекторів праці повідомила, що з 06.07.2020 проходить стажування на посаді продавця на підставі підписаного договору. Зазначене узгоджується з письмовими поясненнями вказаної особи (а.с.89).

На підтвердження оформлення трудових відносин із ОСОБА_3 надано трудовий договір від 06.07.2020, яким узгоджено час роботи працівника з 08:00 до 12:00 (а.с.88).

При цьому, в період проведення інспекційного відвідування 10.07.2020 після 13:55 год., а також станом на 17:48 год 13.07.2020 ОСОБА_3 продовжувала виконувати функцію продавця щодо продажу продовольчих товарів, тобто фактично працювала повний робочий час, за трудовим договором, який укладений на неповний робочий час.

Таким чином, позивач оформив на роботу працівника на неповний робочий день,при фактичному виконанні роботи повний робочий час, чим допущено порушення ч. 1 ст. 21 КЗпП України.

Крім того, під час проведення інспекційного відвідування у куточку споживача продовольчої крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » також був наявний трудовий договір від 26.03.2020. укладений між ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_2 (а.с.85).

Позивач під час інспекційного відвідування пояснив, що зазначена особа у нього працювала раніше, проте на теперішній час не працює.

Доказів направлення повідомлення до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не надано ні під час інспекційного відвідування, ні під час судового розгляду, що свідчить про порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.

Крім того, під час інспекційного відвідування позивачу надавались вимоги про надання документів (а.с.83, 84), які були ним виконані 13.07.2020.

На запитання інспекторів щодо надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_1 повідомив, що такі документи перебувають у бухгалтера.

13.07.2020 о 12:05 год. на робочому місці у продовольчій крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою провадження позивачем господарської діяльності ( АДРЕСА_2 ) перебувала ОСОБА_7 , яка повідомила, що з лютого 2020 року здійснює ведення бухгалтерської та податкової документації на користь ФОП ОСОБА_1 , за що отримує від позивача грошову винагороду в сумі 50 грн., при цьому в жодних документах про їх отримання не розписується, жодних документів щодо свого працевлаштування або договорів на виконання робіт (надання послуг) з ФОП ОСОБА_1 . Зазначене узгоджується з наданими нею письмовими поясненнями (а.с.90).

Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій» ДК 003:2010, робота, яка виконувалася ОСОБА_7 відноситься до професії «бухгалтер», (код КП: 3433).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_7 виконує роботу бухгалтера з відома, за дорученням та в інтересах ФОП ОСОБА_1 , при цьому будь-яких документів на підтвердження оформлення трудових відносин з ОСОБА_7 не надано.

Враховуючи вищевикладене, позивачем допущено до роботи працівника ОСОБА_7 без оформлення трудового договору, чим порушено ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 1,3 ст. 24 КЗпП України.

Суд відхиляє подані позивачем до матеріалів справи трудові договори, укладені з ОСОБА_2 (від 28.07.2020) та з ОСОБА_3 (від 24.08.2020), оскільки останні укладені в період після проведення контрольного заходу, та не мають відношення до спірних правовідносин.

Таким чином, висновки акту інспекційного відвідування знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та є обґрунтованими.

Позивач стверджує, що інспекційне відвідування здійснено інспекторами праці з порушенням Порядку №823, оскільки результати інспекційного відвідування оформлені актом за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року № 1338, тому це не є документом, в якому можуть бути зафіксовані правопорушення з боку суб`єкта господарювання.

Такі доводи позивача є хибними, оскільки уніфіковані форми актів, що стосуються інспекційного відвідування, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за № 1500/31368 та оприлюднений на офіційному веб-сайті Держпраці.

На час проведення інспекційного відвідування зазначений наказ був чинним, тому підлягав до застосуванню при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про працю відповідним контролюючим органом.

Крім того, суд звертає увагу, що посилання на відсутність уніфікованої форми акту могло були підставою недопущення до інспекційного відвідування згідно пункту 14 Порядку №823 та статті 10 Закону 877-V, однак в спірному випадку допуск до інспекційного відвідування відбувся.

Щодо тверджень представника позивача про порушення Управлінням порядку розгляду справи про накладення штрафу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 265 КЗпП України, заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Відповідно до п. 25 Порядку №823 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначено Порядком №509.

Відповідно до п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Пунктом 3 Порядку №509 визначено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45- денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абз.3-7 п. 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абз. 3-7 п.2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абз.3-7 п.2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

При цьому, діюча редакція Порядку № 509 не покладає на уповноважених посадових осіб імперативного обов`язку щодо необхідності повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу.

Слід також зазначити, що Порядок №509 не передбачає обов`язкову участь суб`єкта господарювання у розгляді справи про накладення штрафу, як і обов`язок уповноважених осіб здійснювати контроль про своєчасне отримання суб`єктом господарювання повідомлення про час та місце розгляду справи.

Судом встановлено, що головним спеціалістом відділу державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспектором праці ОСОБА_4 на підставі службової записки від 29.07.2020 передано 29.07.2020 уповноваженій посадовій особі (начальнику управління) акт інспекційного відвідування №ОМС-ЗП 10155/1757/НД/АВ від 14.07.2020 та матеріали заходу контролю щодо ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, на виконання п.3 Порядку №509 складено письмове повідомлення від 29.07.2020 №01-15/870, яке надіслано позивачу 29.07.2020 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №6900508288304 та описом вкладення, однак не було вручено позивачу з незалежних від Управління причин.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем належним чином виконано вимоги Порядку №509 щодо повідомлення позивача про надходження матеріалів інспекційного відвідування до уповноваженої посадової особи органу.

Щодо аргументів представника позивача про подвійне притягнення позивача до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на підставі службової записки інспектора праці ОСОБА_4 від 31.07.2020, начальником Управління видано наказ про організацію інспекційного відвідування від 05.08.2020 №157р, яким доручено організувати інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з перевірки стану виконання припису про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП 10155/1757/НД/АВ/П від 14.07.2020 (а.с.111-112).

За результатами здійсненого інспекційного відвідування встановлено невиконання позивачем п.2 припису про усунення виявлених порушень №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П від 14.07.2020 в частині подачі повідомлень про прийняття працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на роботу до територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку з чим складено акт інспекційного відвідування №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П-ЗП13564/1757/НД/АВ від 21.08.2020 (а.с.114-117).

У зв`язку з невиконанням вимог припису про усунення виявлених порушень, постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П-ЗП13564/1757/НД/АВ/П/ТД- ФС від 16.09.2020 на позивача накладено штраф в розмірі 5 000,00 грн., який позивач оплатив у встановленому порядку.

Свою позицію представник позивача обґрунтовує тим, що притягнення позивача до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення (за фактичний допуск працівників до роботи без подання повідомлення до ДФС про прийняття працівника на роботу) за Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П-ЗП13564/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 16.09.2020 та за Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020 є притягненням (накладенням) подвійної юридичної відповідальності одного виду. Посилається на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 21 грудня 2018 року у справі №814/2156/16.

Разом з тим, суд звертає увагу, що підставами для накладення на позивача штрафу за вказаними постановами є різні фактичні обставини: Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020 позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз.2 ч.2 статті 265 КЗпП України на порушення вимог ч.1 ст.21, ч.1, 3 тс.24 КЗпП України, в той час, як Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОМС-ЗП10155/1757/НД/АВ/П/ТД-ФС від 07.08.2020 позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України у зв`язку з невиконанням вимог припису про усунення виявлених порушень.

Відповідно до абз.2 ч.2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

Відповідно до абз.9 ч.2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Таким чином, даними нормами передбачено відповідальність за правопорушення з різним складом, а тому твердження представника позивача про те, що в даному випадку має місце подвійне притягнення до відповідальності за одне й те саме правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, посилання на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 21 грудня 2018 року у справі №814/2156/16, є не релевантним з огляду на обставини даної справи, оскільки у справі №814/2156/16 судом досліджувалось питання одночасного притягнення фізичної особи-підприємця, який використовує найману працю, до відповідальності за частиною 2 статті 265 КЗпП України та частиною 1 статті 41 КУпАП, в той час як у даній справі позивача було притягнуто до відповідальності на підставі абз.2 ч.2 статті 265 КЗпП України та абз.9 ч.2 статті 265 КЗпП України, при цьому факту притягнення позивача за частиною 1 статті 41 КУпАП не встановлено.

Щодо інших аргументів представника позивача, висловлених ним під час розгляду справи по суті, зокрема, щодо повноважень посадової особи, яка підписала оскаржувану постанову, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 159 КАС України).

Зазначені вимоги процесуального закону спрямовані перш за все на те, щоб забезпечити рівність учасників справи та змагальність сторін судового процесу, щоб одна сторона мала можливість надати свої аргументи та відповідні докази щодо аргументів і доказів іншої сторони.

Суд зазначає, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, під час підготовчого провадження учасникам справи надано можливість обмінятись заявами по суті справи та надати докази, на яких ґрунтується їх позиція, чим вони в повній мірі скористались.

Під час вирішення питання про закриття підготовчого провадження у справі сторони зазначили, що всі аргументи наведені, а докази надані, що зумовило прийняття судом ухвали про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача не навів посилань на причини, з яких відповідні аргументи не були викладені у заявах по суті справи.

У зв`язку з наведеним та враховуючи відсутність обставин виникнення окремих питань при розгляді справи, а також те, що відповідач не мав об`єктивної можливості висловити обґрунтовану позицію щодо аргументів представника позивача, заявлених під час судового розгляду справи по суті з порушенням встановленого порядку, врахуванню підлягають вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, викладені сторонами виключно у заявах по суті справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління з питань праці Запорізької міської ради (69005, м.Запоріжжя, Профспілок майдан, буд.5; код ЄДРПОУ 41904647) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 16.07.2021.

Суддя М.О. Семененко