Рішення № 98425712, 15.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2021 року Справа № 280/2760/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), підписаний представником - адвокатом Шокарєвою Альоною Вікторівною (далі - представник), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому представник позивача просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу роботи за період з 01.01.1967 по 31.12.1967, 01.01.1974 по 31.12.1974, з 01.01.1983 по 06.04.1983 - бортпровідником за списком №1 та трудового стажу роботи з 10.03.1988 по 23.12.1996 при призначенні та перерахунку пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача розглянути повторно заяву позивача про перерахунок пенсії за віком з урахуванням трудового стажу та висновків суду з моменту звернення з заявою, а саме з 10.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що при призначенні та подальших перерахунках пенсії ОСОБА_1 відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу за віком по списку №1 періоди з 01.01.1967 по 31.12.1967, 01.01.1974 по 31.12.1974, з 01.01.1983 по 06.04.1983 на посаді бортпровідника, а також трудовий стаж з 10.03.1988 по 23.12.1996. Крім того, при перерахунку пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки, проте повинен був бути застосований такий показник за 2017-2019 роки. Вважає, що такими діями відповідач недоплачував позивачу належні суми пенсійної виплати. Просить задовольнити позовні вимоги, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 07.05.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№26186), в якому зазначає, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 міститься уточнююча довідка, видана Запорізьким об`єднаним авіазагоном від 09.03.1988 №18, у якій відсутні дані про пільгову роботу за періоди з 01.01.1967 по 31.12.1967, 01.01.1974 по 31.12.1974 та з 01.01.1983 по 09.03.1988. Стверджує, що страховий стаж позивача обчислено відповідно до вимог чинного законодавства. Вказує на те, що позивач звернулась до відповідача із заявою довільної форми в рамках Закону України «Про звернення громадян», а тому здійснити перерахунок пенсії за такою заявою у відповідача не було правових підстав. Також зазначає, що показник середньої заробітної плати (доходу) за 2017-2019 роки застосовується лише при призначенні пенсії. У зв`язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.05.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№28320), в якій зазначено, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Так, трудова книжка позивача міститься в матеріалах пенсійної справи, а записи у ній повністю підтверджується як трудовий, так і пільговий стаж позивача за спірні періоди.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.03.1988 позивачу, ОСОБА_1 , було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1.

10.11.2020 позивач звернулась до Олександрівського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою «про перерахунок пенсії за віком», в якій просила надати відповідь стосовно наявності в матеріалах пенсійної справи рішення про здійснений перерахунок пенсії за віком пенсіонеру за весь період отримання пенсійної виплати з 18.03.1988 по 01.04.2020 включно з копіями зазначених рішень про перерахунок.

Листом Олександрівського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.12.2020 №10721-10409/В-02/8-0800/20 повідомлено позивача про умови та розмір призначеної пенсії, а також надано документи з матеріалів пенсійної справи.

23.12.2020 представником позивача подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області скаргу на неправомірні дії посадових осіб Олександрівського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.01.2021 №580-11932/В-02/8-0800/21 повідомлено позивача, що розмір її пенсії розрахований вірно та у подальшому буде переглянуто відповідно до змін законодавства.

Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача, звернулась через свого представника до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно частини першої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Судом встановлено, що між сторонами спірним у даній справі є питання зарахування/не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 01.01.1967 по 31.12.1967, 01.01.1974 по 31.12.1974, з 01.01.1983 по 06.04.1983 у Хабаровському авіаційному авіазагоні на посаді бортпровідника, а також зарахування/не зарахування до загального стажу роботи позивача з 10.03.1988 по 23.12.1996.

Так, відповідно до наданої до матеріалів справи трудової книжки ОСОБА_1 , судом встановлено, що:

- 04.01.1965 переведена на посаду бортпровідниці відділу перевезень Хабаровського об`єднаного авіазагону (запис №8);

- 01.07.1973 призначена на посаду старшого бортпровідника (запис №8а);

- 01.01.1976 повторно призначена на посаду старшого бортпровідника (запис №9);

- 01.11.1978 присвоєно другий клас бортпровідниці (запис №10);

- 01.04.1982 звільнено у зв`язку з переведенням до Запорізького об`єднаного авіазагону для подальшої роботи (запис №11);

- 05.04.1982 прийнято на роботу бортпровідницею другого класу з Хабаровського об`єднаного авіазагону (запис №12);

- 06.04.1983 переведена на посаду техніка БАИ (запис №13);

- 01.03.1989 переведена на посаду техніка по аеронавігаційній інформації 2 категорії (запис №14);

- 18.07.1992 звільнена у зв`язку зі скороченням (запис №15);

- 17.08.1992 прийнята на роботу прибиральницею (запис №16);

- 09.11.1993 звільнена за власним бажанням (запис №17);

- 01.12.1993 прийнята на роботу сторожем (запис №18);

- 27.04.1995 звільнена за власним бажанням (запис №19);

- 05.05.1995 прийнята на роботу сторожем (запис №20);

- 23.12.1996 звільнена за власним бажанням (запис №21).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, яка підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Також, згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді та виконання нею робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, а також документальне підтвердження відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відсутність же підтвердження вищезазначених обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Станом на дату призначення пенсії (18.03.1988) застосуванню підлягали Списки, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.

Посада, яку позивач обіймала, входила до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Радою Міністрів СРСР 22.08.1956 №1173 «Об утверждении списков производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах».

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерств праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків

Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача була зазначена її посада з урахуванням діючих на той час нормативних документів, а також як встановлено під час розгляду адміністративної справи позивач протягом роботи у спірні періоди не переводилась на іншу посаду.

Також, судом встановлено, що відповідно до наказу про переведення позивача на посаду бортпровідниці можливо підтвердити, що позивач була зайнятий саме у роботах, передбачених розділом XXI «Загальні професії».

Крім того, суд зазначає, що дійсно існує певна процедура надання уточнюючих довідок підприємств, проте не завжди такі умови пенсіонер має змогу виконати, оскільки після розпаду Радянською Союзу велика кількість підприємств припинена, а документи зазначених підприємств не всі були передані до архівних установ на зберігання.

Разом з тим, такі обставини не залежать від волі особи, яка звертається за призначенням/перерахунком пенсії, а тому не може бути поставлена в залежність призначення/перерахунку пенсії.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено відсутність у позивача права на зарахування до пільгового стажу періодів з 01.01.1967 по 31.12.1967, 01.01.1974 по 31.12.1974, з 01.01.1983 по 06.04.1983, а також трудового стажу роботи з 10.03.1988 по 23.12.1996 (в розрахунку стажу такий стаж взагалі не відображено).

Що стосується здійснення перерахунку із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2017-2019 роки, суд зазначає про таке.

Пунктом 4-3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

З матеріалів справи судом встановлено, що пенсія позивачу призначена ще у 1988 році, а у 2004 році у зв`язку із прийняттям Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахована на нормами цього Закону.

Так, у відповідності до наведеного пункту 4-3 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідачем правомірно застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Разом з тим, суд зазначає, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії- додаток 2);заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування(додаток 3);заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера(додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно доПоложення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Додатком 1 Порядку №22-1 затверджений єдиний бланк заяви про призначення/перерахунок пенсії.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 10.11.2020 позивач звернулась до Олександрівського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою під назвою «про перерахунок пенсії за віком», в якій просила надати відповідь стосовно наявності в матеріалах пенсійної справи рішення про здійснений перерахунок пенсії за віком пенсіонеру за весь період отримання пенсійної виплати з 18.03.1988 по 01.04.2020 включно з копіями зазначених рішень про перерахунок.

Судом встановлено, що Олександрівський відділ обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області листом від 02.12.2020 №10721-10409/В-02/8-0800/20 повідомив позивача про умови та розмір призначеної пенсії, а також надано документи з матеріалів пенсійної справи.

Зі змісту відповідача вбачається, що питання перерахунку пенсії не вирішувалось, а із заявою (довільного чи встановлено зразка) про перерахунок пенсії позивач до відповідача не зверталась.

Таким чином суд, дійшовши висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового та страхового стажу певних періодів роботи позивача, зазначає, що ОСОБА_1 для реалізації свого права на перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 необхідно звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразку, долучити до неї необхідні документи та отримати рішення за результатами розгляду заяви, як це передбачено Порядком №22-1.

Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Зважаючи на відмову у задоволенні адміністративного позову, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.07.2021.

Суддя М.С. Лазаренко