Рішення № 98425183, 19.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/10138/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова до ОСОБА_1 про стягнення витрат,

встановив:

Перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова з позовом у якому просить:

- стягнути з громадянина ОСОБА_1 на користь Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 461 465, 14 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем у встановленому законом порядку не було відшкодовано витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, у загальному розмірі 461465,14 грн., а тому вказані кошти підлягають примусовому стягненню у судовому порядку.

Ухвалою від 17 жовтня 2019 року було зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 28 січня 2021 року було поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні прокурор та представник Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі. В подальшому, ними було подано заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник Міністерства оборони України подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та представник відповідача до суду не прибули, щодо причин неявки суд не повідомляли. Судові повістки відповідачу судом направлялись за адресою вказаною у позовній заяві, однак вони не були вручені з незалежних від суду причин.

У відповідності до ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 17.08.2016 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі начальника Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу.

За змістом пункту 1 Контракту передбачено, що курсант ОСОБА_1 у разі дострокового його розірвання через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу зобов`язаний відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання).

04.11.2016 наказом начальника Інституту №17/дск ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду курсанта 162 навчальної групи першого навчального курсу факультету технічних видів розвідки.

Відповідно до наказу начальника Інституту від 06.08.2019 № 202, курсанта 162 навчальної групи третього навчального курсу факультету технічних видів розвідки відраховано з числа курсантів за недисциплінованість та звільнено з військової служби у запас через службову невідповідність .

Наказом начальника Інституту від 06.08.2019 №18дск ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу.

Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова , розраховано фактичні витрати, пов`язані з утриманням Відповідача в Інституті, загальна сума яких склала 461 465, 14 грн.

Згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі, з якою він був ознайомлений, однак відмовився від підпису в аркуші бесіди та підпису у розрахунку фактичих витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим та медичним забезпеченням, оплатою житлово-комунальних послуг і вартості спожитих електроенергії, становлять 461 465, 14 грн., з них: грошове забезпечення у сумі 425 417,38 грн., продовольче забезпечення 32 460,67 грн,, медичне забезпечення 270 грн., оплату житлово-комунальних послуг З 317,09 грн.

З 06.08.2019 ОСОБА_1 зобов`язання не виконав, добровільно витрати пов`язані з у триманням у вищому навчальному закладі не відшкодував.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались у даному випадку між сторонами, суд зазначає про таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Частиною 1 статті 2 цього ж Закону визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) (ч.6 ст.2Закон № 2232-XII).

Частиною 1 статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань (п.3 ст.25 Закон № 2232-XII).

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону(п.5 ст.25Закон № 2232-XII).

При цьому, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону,, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку (ч.10 ст. 25 Закон № 2232-XII).)

Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що дострокове розірвання контракту курсанта з Міністерством Збройних Сил України, тягне за собою обов`язок відшкодування Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрат пов`язаних з утриманням таких курсантів у вищому навчальному закладі.

Як свідчать матеріали справи, підставою для розірвання контракту ОСОБА_1 з Міністерством Збройних Сил України слугувало недисциплінованість, зумовило до настання обов`язку відшкодування ним витрат, пов`язаних з утриманням його у вищому навчальному закладі.

Слід наголосити, що ОСОБА_1 не оскаржувалися накази про звільнення з військової служби та виключення зі списків військової частини.

Щодо порядку відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі, слід вказати наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів е, є, ж, и, і частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Витрати відшкодовуються, зокрема Міністерству оборони України.

Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п.3 Порядку №964).

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів (п.4 Порядку №964).

При цьому, згідно пункту 6 Порядку №964, витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

На виконання пункту 3 вищевказаного Порядку, спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок розрахунку). Згаданим Порядком врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.

Зобов`язання про добровільне відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням, зазначається в контракті під час його укладання, що у свою чергу вбачається з укладеного відповідачем контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України від 17.08.2016.

При цьому, як вже зазначалося, утримання відповідача у Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова здійснювалось шляхом грошового, продовольчого, речового, медичного забезпечення, перевезення з місця проведення щорічної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Таким чином, враховуючи викладені норми ОСОБА_1 зобов`язаний компенсувати витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному навчальному закладі вищої освіти.

Щодо розміру витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у вищому навчальному закладі, слід зазначити наступне.

У разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.

Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.

У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Так, матеріалами справи підтверджено, що згідно із довідками Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова, які містяться в матеріалах справи витрати на утримання відповідача у такому навчальному закладі становлять 461 465, 14 грн., з них: грошове забезпечення у сумі 425 417,38 грн., продовольче забезпечення 32 460,67 грн,, медичне забезпечення 270 грн., оплату житлово-комунальних послуг 3317,09 грн.

Суд вважає за необхідне наголосити, що основним джерелом фінансування є Державний бюджет України, а тому не погашена заборгованість відповідачем по відшкодуванню витрат на утримання у вищому навчальному закладі, яка виникла через небажання останнього продовжувати навчання у такому закладі, призводить до порушення ефективності витрачання бюджетних коштів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на утримання у вищому навчальному закладі, яка у добровільному порядку сплачена не була, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Зважаючи на вищевикладені обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тому понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Першого заступник військового прокурора Житомирського гарнізону ( ул.Д.Донцова20 м.Житомир,10014) в інтересах держави в особі: Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) та Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова (проспект Миру, 22, м.Житомир,10004, код 08183359) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 461 465, 14 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева