Ухвала суду № 98424930, 19.07.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3808/20

Номер провадження 1-кп/629/144/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Каращука Т.О., за участю секретаря Коваленко О.О., прокурора Петренка Ю.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Остапенко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 25.02.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.185 КК України до 240 годин громадських робіт;

- 21.08.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.389 КК України до 1 року 10 днів обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 07.06.2017 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 29.12.2018 року по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід - тримання під вартою, строк дії якого спливає 25 липня 2021 року.

В судовому засіданні прокурор Петренко Ю.І. заявив клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та враховуючи дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимим за скоєння умисного корисливого злочину, законних джерел доходів не має не працює, неодноразово ухилявся від явки до суду, в зв`язку з чим був оголошений у розшук.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Остапенко С.Ю. проти клопотання прокурора заперечували. Захисник зазначила, що прокурором крім наявності «розумної підозри» у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також не доведено обставини щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризику, зазначеного в клопотанні. Також, посилалася на стан здоров`я свого підзахисного, який потребує лікування, у зв`язку з чим просила змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з покладанням обов`язку носити електронний засіб контролю.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно пунктів 1 і 5 частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд згідно змісту вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення або зменшення ризику переховування від правосуддя, впливу на свідків чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

ОСОБА_1 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення, яке законодавством віднесене до категорії тяжкого злочину, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років. З огляду на викладене, на даний час є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на свободі обвинувачений може вчинити спробу переховуватися від суду під загрозою можливого покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін.

Крім того, на думку суду, обвинувачений ОСОБА_1 може продовжити вчиняти інші злочини, оскільки раніше неодноразово судимий, зокрема, за вчинення корисливих злочинів проти власності, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, законного джерела доходів не має, за час судового розгляду мав прояви ухилення від явки до суду, у зв`язку з чим був оголошено у розшук. Наведене свідчить про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, що в подальшому може бути передумовою для здійснення останнім спроб зникнути з місця проживання, ухилитися від явки до суду, не виконувати свої процесуальні обов`язки та вчинити нові злочини.

Також продовжує існувати ризик незаконного впливу з боку обвинуваченого на свідків, оскільки на даній стадії розгляду кримінального провадження не допитані потерпілий та свідки.

Стосовно доводів сторони захисту про неможливість ОСОБА_1 утримуватись в умовах установи попереднього ув`язнення за станом здоров`я та потребу останнього в лікуванні, з огляду на відомості про стан здоров`я обвинуваченого, суд зазначає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження термінової потреби у лікуванні ОСОБА_1 , яке не може бути проведене в умовах слідчого ізолятора.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте у світлі факторів пов`язаних з характером особи обвинуваченого, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про продовження запобіжного заходу, тобто до 25 липня 2021 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, його вік та репутацію, міцність соціальних зв`язків, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, продовжують існувати, а їх доведеність об`єктивно вбачається із системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатніми, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків. У зв`язку наведеним, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 194, 315, 316, 372, 392 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області Петренка Ю.І.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 16 вересня 2021 року включно.

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 19 липня 2021 року.

У задоволенні клопотання захисника – адвоката Остапенко С.Ю. про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятиденний строк з дня проголошення ухвали, а якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Т.О.Каращук