Рішення № 98424530, 19.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. Справа№200/3804/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області

про: визнання протиправними дії Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо не застосування положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії № 3779 від 02.12.2019 року та не врахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року (9 днів) та 31.03.2017 року (1 день) на підприємстві ВП “Шахта Україна” ДП “Селидіввугілля”, з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року та з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ, зобов`язання Селидовське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.12.2019 року з урахуванням положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та сплатити суми несплаченої пенсії з урахуванням перерахунку пенсії та здійснених виплат з врахуванням висновків суду, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року, з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ, з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року (безкоштовні відпустки 9 днів) та 31.03.2017 року (безкоштовна відпустка 1 день) на підприємстві ВП “Шахта Україна” ДП “Селидіввугілля”.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо не застосування положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії № 3779 від 02.12.2019 року та не врахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року (9 днів) та 31.03.2017 року (1 день) на підприємстві ВП “Шахта Україна” ДП “Селидіввугілля”, з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року та з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ, зобов`язання Селидовське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.12.2019 року з урахуванням положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та сплатити суми несплаченої пенсії з урахуванням перерахунку пенсії та здійснених виплат з врахуванням висновків суду, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року, з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ, з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року (безкоштовні відпустки 9 днів) та 31.03.2017 року (безкоштовна відпустка 1 день) на підприємстві ВП “Шахта Україна” ДП “Селидіввугілля”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 02.12.2019 року до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно із Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», однак, рішенням № 3779 від 04.12.2019 року було відмовлено в перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 15 років в підземних умовах. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/456/20-а його позовні вимоги були задоволені частково, а саме визнано неправомірним та скасовано рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.12.2019 року про відмову в перерахунку пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зобов`язано Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», зарахувавши до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.11.2017 року по 31.10.2019 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».

Позивач зазначає, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду № 200/456/20-а від 11.02.2020 року страховий стаж було враховано по 31.10.2019 року, який складає 41 рік 2 місяці 12 днів, стаж за Списком № 1 - шахтарі склав 14 років 9 місяців, у зв`язку з чим із відсутністю 15 років підземних робіт за Списком №1, право на розрахунок пенсії відповідно до ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» відсутнє.

Позивач вказує на те, що з розрахунку стажу, який було враховано при призначенні та перерахунку пенсії пільговий стаж за Списком № 1 - складає 14 років 11 місяців 11 днів, однак відповідач розрахував пільговий стаж як 14 років 9 місяців, що на думку позивача є протиправним.

Стосовно не зарахування відповідачем до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року та з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ позивач зазначає, що розділом 1 підрозділу 1 Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року, визначено, що правом на пільгову пенсію користуються всі працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах по видобутку вугілля. Право на пенсію за віком на пільгових умовах всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, передбачено п.п. 1.1 а п. 1 розділу І "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.Зі змісту ст. 1 Гірничого Закону України, вбачається, що під гірничою (гірничодобувною) промисловістю необхідно розуміти комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення. До складу вказаної промисловості входять гірничі підприємства, які згідно до вказаної статті представляють собою цілісні технічно та організаційно відокремлені комплекси засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, і копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики, тощо). Тобто, процес видобування вугілля з шахти передбачає собою ряд гірничих робіт, що представляють собою комплекс робіт з проведення, кріплення та підтримки гірничих виробок і виймання гірничих порід в умовах порушення природної рівноваги. Отже, Закон України "Про підвищення престижності шахтарської праці" поширюється як на осіб, які безпосередньо зайняті видобутком вугілля, так і на осіб, які працюють у гірничодобувній та шахто-будівельній промисловості та займаються обслуговуванням шахтного обладнання чи іншої інфраструктури гірничого підприємства повний робочий день під землею. Позивач зазначає, що у спірні періоди він виконував роботи з повним робочим днем під землею на підприємстві Селидовське ШСУ, відповідно до нього повинні застосовуватися положення вищезазначеного закону.

Крім того, позивач вважає протиправними доводи відповідача стосовно не зарахування до пільгового стажу періодів роботи через відсутність довідок про спуски у шахту, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує страж є трудова книжка. Позивач наголошує, що надана ним для призначення пенсії трудова книжка містить усі необхідні відомості, що дає право відповідачу зараховувати періоди роботи до пільгового стажу, а не вказувати на не надання доказів.

Щодо висновку відповідача про те, що позивач у період з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року та з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ не відпрацював 80% робочого часу під землею позивач зазначив, що це припущення відповідача, які не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу вказаних періодів так як у довідці на яку посилається відповідач зазначено лише кількість спусків під землю та не зазначено відпрацьований час ні в годинному підрахунку ні в відсотковому, а тому така відмова є неправомірною.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу періодів знаходження у безоплатних відпустках 01.01.2010 року по 09.01.2010 року, 31.03.2017 року позивач зазначає, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу.

З огляду на вищевикладені обставини позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

02.03.2021 року до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із зверненням в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», звернувся позивач та просив повідомити, про причини призначення йому пенсію без врахування положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також підстави не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 03.09.1984 року по 30.09.1984 року, з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року, з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року та з 31.03.2017 року.

09.03.2021 на звернення позивача було надано відповідь, що згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року та ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 року по справі № 200/456/20-а відповідача було зобов`язано зарахувати до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.11.2017 року по 31.10.2019 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля». За результатами проведеного перерахунку пенсії, страховий стаж позивача враховано по 31.10.2019 року, який склав 41 рік 2 місяці 12 днів, стаж за Списком №1 - шахтарі склав 14 років 9 місяців.

Відповідач зазначає, що дія ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 345 поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Таким чином, у зв`язку з відсутністю 15 років на підземних роботах за Списком № 1, право на розрахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону № 345 відсутнє.

Відповідач посилається на те, що на підставі наданої позивачем довідки про пільговий характер робіт від 02.12.2019 року № 1-2610 періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП Селидіввугілля з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року та 31.03.2017 року не враховано до підземного стажу, у зв`язку з тим, що позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

Відповідач вказує, що підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці ділиться на 21,2. Враховуючи вищезазначене, період роботи на підприємстві Селидівське ШБУ: з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року у якості учня підземного прохідника не зараховано до пільгового стажу, оскільки відповідно до довідки від 01.04.2013 року «Про фактичні спуски в шахту у виробничому структурному підрозділі ВП «Шахта Селидівська» виданою правонаступником ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» відсутні відомості про спуски в шахту; з 19.09.1984 року по 01.10.1984 року відповідно до довідки № 26/277 від 13.05.2016 року, виданою правонаступником архівних документів СШБУ ВП «Шахта «1/3 Новогродівська», позивач працював водієм; з 01.10.1984 року по 01.09.1985 року у якості учня підземного прохідника та підземного прохідника зараховано до пільгового стажу за фактично відпрацьований стаж під землею, відповідно до довідки від 01.04.2013 року «Про фактичні спуски в шахту у виробничому структурному підрозділі ВП «Шахта Селидівська».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв`язку з чим відсутні підставі для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на 14 червня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року повернено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про заміну сторону.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року поновлено провадження строк звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з`явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 9-11).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.12.2019 року звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно із Законом України «Прор підвищення престижності шахтарської праці».

Рішенням № 3779 від 04.12.2019 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 15 років в підземних умовах.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача про відмову в перерахунку пенсії звернувся до суду з позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/456-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та зобов`язати вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) від 04 грудня 2019 року про відмову в перерахунку пенсії по збільшенню пільгового стажу згідно Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Зобов`язано Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, код СДРПОУ 41247274) зарахувати до пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), період його роботи з 01.11.2017 по 31.10.2019 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».

Зобов`язано Селидовське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути питання щодо нарахування ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсії відповідно до статті 8 ЗУ «Про підвищення у престижності шахтарської праці».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/456-а набрало законної сили 20 серпня 2020 року на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що на підставі Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 200/456/20-а та ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року у справі № 200/456/20-а Селидовським об`єднаним управління Пенсійного фонду України Донецької області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . За результатами проведеного перерахунку пенсії, страховий стаж позивача враховано по 31.10.2019 року, який склав 41 рік 2 місяці 12 днів, стаж за Списком № 1 – шахтарі Склав 14 років 9 місяців.

Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 встановлено, що загальний (страховий) стаж позивача складає – 41 рік 2 місяці 12 днів, крім того додаткові роки за списком № 1 – 14 років (а.с. 21, 42-43).

Листом від 09.03.2021 року № 159-154/К-02/8-0572/21 Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача, що дія ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 345 поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Таким чином, у зв`язку з відсутністю 15 років на підземних роботах за Списком № 1, право на розрахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону № 345 відсутнє.

Крім того, у листі управління зазначило, що період роботи на підприємстві Селидовське ШБУ: з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року у якості учня підземного прохідника зараховано до пільгового стажу, оскільки відповідно до довідки від 01.04.2013 року «Про фактичні списки в шахту у виробничому структурному підрозділі «Шахта Селидівська», виданою правонаступником ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» відсутні відомості про спуски в шахту; з 19.09.1984 року по 01.10.1984 року відповідно до довідки № 26/277 від 13.05.2016 року виданою правонаступником архівних документів СШБУ ВП «Шахта «1/3 Новогродівська» ОСОБА_1 працював водієм; з 01.10.1984 року по 01.09.1985 року у якості учня підземного прохідника та підземного прохідника зараховано до пільгового стажу за фактично відпрацьований стаж під землею відповідно до довідки від 01.04.2013 року «Про фактичні спуски в шахту у виробничому структурному підрозділі ВП «Шахта Селидівська» (а.с. 19-20).

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо розрахунку пільгового стажу як 14 років 9 місяців, не перерахунку пенсії із застосуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також не зарахування періодів до пільгового стажу звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Пунктами 6, 7 Порядку № 383 Працівникам спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних, монтажних та ін.), зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених Списками, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях, за результатами атестації відповідних робочих місць.

У разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п`ятиденному робочому тижні.

Цей же порядок застосовується при обчисленні пільгового стажу працівників, зазначених у пункті 6 цього Порядку.

Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 встановлено, що останній 03.09.1984 року був прийнятий підземним учнем прохідника до МУП УРСР об`єднання «Селидіввугілля» Селидівське ШСУ; 01.10.1984 року направлений у шахтоуправління «Курахівське» з відривом від виробництва для теоретичного навчання по професії прохідника; 30.01.1985 року переведений підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті; 01.09.1985 року звільнений за переведенням (а.с. 12-14).

Суд звертає увагу, що Порядок № 383 застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Як встановлено з трудової книжки позивач у спірні періоди працював на посаді «учнем прохідника» та «прохідником».

Суд зазначає, що вищезазначені професії, за якими позивач працював у спірний період віднесені до Списків № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, які затверджені Постановою Ради міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року, отже, позивач у спірний період виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи те, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж відповідно до вимог чинного законодавства є трудова книжка, суд приходить висновку, що пільговий характер роботи позивача підтверджується наявними записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_3 позивача.

Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 26/135 від 25.03.2021 року, виданої Відокремленим підрозділом «Шахта 1-3 «Новогродівська» встановлено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на Селидовському ШСУ з 01.10.1984 року по 30.01.1985 року на посаді підземний учень прохідника підземного з оплатою по тарифній ставці підземного робочого, що передбачена Списком 1, розділу 1, підрозділу 1 постанови СРСР від 22.08.1956 року № 1173, з 30.01.1985 року по 01.09.1985 року на посаді підземного прохідника, що передбачена Списком 1 розділу 1 підрозділу 1 Постанови СРСР від 22.08.1956 року № 1173 (а.с. 25).

Як вбачається з листа Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.03.2021 року № 159-154/К-02/8-0572/21 позивачу періоди роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року не зараховані до пільгового стажу, оскільки у довідки від 01.04.2013 року відсутні спуски в шахту, а період з 01.10.1984 року по 01.09.1985 року зараховано до пільгового стажу відповідно до довідки від 01.04.2013 року за фактично відпрацьований стаж під землею.

З матеріалів справи встановлено, що управлінням на підставі довідок від 01.04.2013 року, яка не була надана суду, оскільки в управлінні були відсутні матеріали пенсійної спракви, здійснено підрахунок спусків в шахту, які в кількісному обчислені переведені у дні, та в подальшому зараховані до пільгового стажу позивача. Вказане призвело до часткового зарахування періодів роботи на підприємстві Селидовське ШСУ, а саме період роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року, який складає 16 днів не зараховано до пільгового стажу, а період з 01.10.1984 року по 01.09.1985 року, який складає 11 місяців 1 день, зарахований до пільгового стажу як 10 місяців 15 днів (а.с. 21).

Суд зауважує, що а ні в відзиві, а ні в додаткових поясненнях управлінням не наведено законів або нормативно-правових актів (в т.ч. Порядок, Інструкція, тощо), які б визначали механізм обчислення пільгового стажу працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день під землею, виходячи із кількості спусків в шахту з наступним перерахунком їх у дні та виокремлення із загального періоду, частки періоду, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу періоду роботи на Селидівській ШСУ з 03.09.1984 року по 18.04.1984 року на посаді учня підземного прохідника, суд наголошує, що вказаний період повинен зараховуватися на підставі записів наявних в трудовій книжці, оскільки основним документом є трудова книжка, а не довідка про спуски в шахту.

Отже, вказаний період повинен бути зарахований до пільгового стажу позивача та обрахований як 0 років 0 місяців 16 днів.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу періодів роботи в Селидовському ШСУ з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що періоди роботи на Селидовському ШСУ з 01.10.1984 року по 01.09.1985 року зараховані до пільгового стажу позивача за фактичними спусками у шахті, та розрахований як 0 років 10 місяців 15 днів, однак суд не погоджується з таким розрахунком стажу та зазначає, що порядок підрахунку пільгового стажу, визначений пунктами 6, 7 Порядку №383 стосується лише підприємств з неритмічною роботою, проте в матеріалах справах не міститься доказів, які б свідчили, що у період роботи позивача з 01.10.1984 року по 01.09.1985 року Селидівське ШСУ мало неритмічну роботу.

При цьому суд виходив з того, що відповідач, зараховуючи один період роботи позивача (з 01.10.1984 року по 15.08.1985 року), та не зараховуючи інший (з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року) не звернув увагу на те, що умови і характер роботи впродовж зазначених періодів на одному і тому самому підприємстві та за професією, що відноситься до Списку №1, не змінювались і нічим не відрізнялись один від одного, а тому мали відноситись до пільгового стажу і мали бути однаково зараховані відповідачем.

Судом встановлено, що позивач у період з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року виконував гірничі роботи з видобутку вугілля на посаді «підземного прохідника» з повним робочим днем у шахті, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

З огляду на вище викладе, суд приходить висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період роботи з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу дні перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року - 9 днів та 31.03.2017 року - 1 день на підприємстві ВП “Шахта Україна” ДП “Селидіввугілля”, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 р. № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

З аналізу вищезазначених положень вбачається на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, які зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Судом з довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1-2610 від 02.12.2019 року, виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» встановлено, що позивач у період з 01.01.2010 року по 09.01.2020 року та 31.03.2017 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати та відповідно не здійснював спуски у шахти.

Отже, оскільки позивач у період з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року та 31.07.2021 року не перебував 80% робочого часу підземних роботах, отже відсутні підстави для зарахування вказаних періодів до пільгового стажу.

Суд звертає увагу на те, що Міністерство соціальної політики України в листі від 08.02.2016 року № 713/039/161-16 роз`яснило, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року та від 18 травня 2021 року суд зобов`язував позивача надати суду письмові пояснення та докази стосовного того з яких підстав позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати, однак, пояснень з цього приводу позивачем не надано.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування позивача у період з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року та 31.03.2017 року у відпустці без збереження заробітної плати, у зв`язку з виробничою необхідністю або простоєм підприємства, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Селидовське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.12.2019 року з урахуванням положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» визначено що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості – за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

З аналізи вищезазначених положень встановлено, що підставою для призначення пенсії у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність є наявність пільгового стажу 15 року.

Суд зазначає, що відповідач у листі від 09.03.2021 року № 159-154/К-02/8-0572/21 наголошував, що пільговий стажу за списком № 1 ОСОБА_1 складає 14 років 09 місяців 0 днів.

Проте, у долученому до матеріалів справи розрахунку стажу визначено додаткові роки по списку № 1 та становлять 14 років 0 місяців 0 днів.

Позивач у позовній заяві наголошував, що відповідачем невірно проведено розрахунок пільгового стажу, та його пільговий стажу за списком № 1 становить 14 років 11 місяці 11 днів без врахування періодів роботи, які безпідставно не зараховані позивачем.

Судом з розрахунку стажу встановлено, що пільговий стаж позивача складає 14 років 0 місяців 0 днів, відповідно до пільгового стажу позивача враховані наступні періоди:

з 01.10.1984 року по 13.11.1984 року - 0 років 11 місяців 13 днів;

з 14.11.1984 року по 15.08.1985 року - 0 років 9 місяців 2 дня;

з 28.05.2002 року по 11.09.2002 року - 0 років 3 місяця 15 днів;

з 10.01.2006 року по 31.12.2009 року - 3 роки 11 місяців 22 дня;

з 10.01.2010 року по 28.02.2010 року - 0 років 1 місяць 19 днів;

з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року - 0 років 0 місяців 0 днів;

з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року - 2 роки 0 місяців 0 днів;

з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року - 0 років 2 місяці 0 днів;

з 01.03.2013 року по 30.04.2015 року - 2 роки 2 місяці 0 днів;

з 01.05.2015 року по 31.07.2016 року - 1 рік 3 місяці 0 днів;

з 01.08.2016 року по 30.03.2017 року - 0 років 8 місяців 0 днів;

з 01.04.2017 року по 31.10.2017 року - 0 років 7 місяців 0 днів;

з 01.11.2017 року по 31.10.2019 року-2 роки 0 місяців 0 днів

Однак, суд не погоджується з таким розрахунком пільгового стажу позивача та зазначає, що провівши перерахунок стажу з урахуванням періодів, які були зараховані відповідачем до пільгового стажу згідно з розрахунком стажу, встановив, що пільговий стаж ОСОБА_1 складає 14 років 11 місяців 11 днів, а саме: з 01.10.1984 року по 13.11.1984 року - 0 років 11 місяців 13 днів, з 14.11.1984 року по 15.08.1985 року - 0 років 9 місяців 2 дня,з 28.05.2002 року по 11.09.2002 року - 0 років 3 місяця 15 днів, з 10.01.2006 року по 31.12.2009 року - 3 роки 11 місяців 22 дня, з 10.01.2010 року по 28.02.2010 року - 0 років 1 місяць 19 днів, з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року - 0 років 10 місяців 0 днів, з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року - 2 роки 0 місяців 0 днів, з 01.01.2013 року по 28.02.2013 року - 0 років 2 місяці 0 днів, з 01.03.2013 року по 30.04.2015 року - 2 роки 2 місяці 0 днів, з 01.05.2015 року по 31.07.2016 року - 1 рік 3 місяці 0 днів, з 01.08.2016 року по 30.03.2017 року - 0 років 8 місяців 0 днів, з 01.04.2017 року по 31.10.2017 року - 0 років 7 місяців 0 днів, з 01.11.2017 року по 31.10.2019 року-2 роки 0 місяців 0 днів.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року (16 днів) та з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року (16 днів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що з врахуванням періодів, які відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача, його пільговий стаж становить 15 років 0 місяців 13 днів (14 років 11 місяців 11 днів + 16 днів + 16 днів).

Враховуючи наявність 15 років пільгового стажу, суд вважає, що пенсія позивачу повинна бути перерахована з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова “може”.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Однак, суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах “Пономарьов проти України”, “Рябих проти Росії”, “Нєлюбін проти Росії”), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Серявін та інші проти України” зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання Селидовське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.12.2019 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року, з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ відповідно до положень статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та сплатити суми несплаченої пенсії з 02.12.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо не застосування положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії № 3779 від 02.12.2019 року та не врахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року та з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ, зобов`язання Селидовське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.12.2019 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року, з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ відповідно до положень статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та сплатити суми несплаченої пенсії з 02.12.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що підставою звернення до суду стали неправомірні дії відповідача, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 908 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо не застосування положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії № 3779 від 02.12.2019 року та не врахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року (9 днів) та 31.03.2017 року (1 день) на підприємстві ВП “Шахта Україна” ДП “Селидіввугілля”, з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року та з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ, зобов`язання Селидовське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.12.2019 року з урахуванням положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та сплатити суми несплаченої пенсії з урахуванням перерахунку пенсії та здійснених виплат з врахуванням висновків суду, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року, з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ, з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року (безкоштовні відпустки 9 днів) та 31.03.2017 року (безкоштовна відпустка 1 день) на підприємстві ВП “Шахта Україна” ДП “Селидіввугілля” – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області щодо не застосування положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії № 3779 від 02.12.2019 року та не врахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року та з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, місцезнаходження: вул. Героїв Праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) з 02.12.2019 року з зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 03.09.1984 року по 18.09.1984 року, з 16.08.1985 року по 01.09.1985 року на підприємстві Селидівське ШСУ відповідно до положень статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” та сплатити суми несплаченої пенсії з 02.12.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В частині позовних вимог про зобов`язання Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу періодів роботи з 01.01.2010 року по 09.01.2010 року та 31.03.2017 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, місцезнаходження: вул. Героїв Праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400) судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Повний текст рішення складено та підписано 19 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська