Рішення № 98424441, 19.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 р. Справа№200/4975/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (адреса: 84545, Донецька область, м. Соледар, вул. Паркова 3-а, ЄДРПОУ 04052873) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7046 га, розташовану за адресою: Донецька область, Бахмутський району, м. Соледар, якій присвоєно кадастровий номер: 1410370300:00:006:0364, та надання її у власність; зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7046 га, розташовану за адресою: Донецька область, Бахмутський району, м. Соледар, якій присвоєно кадастровий номер: 1410370300:00:006:0364.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, надання засвідчених належним чином заяви №5093/18-26 про затвердження проекту землеустрою, або надання обґрунтованого клопотання про витребування доказів із зазначенням причин неможливості їх надання, надання позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статті 160 КАС України.

В установлений судом строк від позивач усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано у Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області заяву ОСОБА_1 №5093/18-26 про затвердження проекту землеустрою..

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що рішенням 61 сесії 7 скликання Соледарської міської ради 23.09.2020 року №7/61-1386 їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, розташованої у м. Соледар для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га. Після розроблення проекту землеустрою, який погоджено висновками експерта державної експертизи та в.о. начальника відділу містобудування, архітектури та капітального будівництва Соледарської міської ради, позивач звернулась до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою. Проте станом на 20.04.2021 року відповідачем не затверджено проект землеустрою, питання щодо затвердження зазначеного проекту на сесію не виносилось. Бездіяльність відповідача щодо не затвердження проекту землеустрою вважає протиправною, просила задовольнити позов.

В установлений судом строк, через відділ документообігу та архівної роботи суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження, оскільки заяву позивача було розглянуто та прийнято рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року заяву про закриття провадження залишено без задоволення.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи зазначені обставини, з урахуванням положень ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про вирішення справи за наявними матеріалами у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Артемівським МВ ГУМВС України в Донецькій області23 жовтня 2010 року), РНОКПП НОМЕР_3 , є особою, що претендує на затвердження проекту землеустрою. (а.с. 6-7)

Відповідач – Соледарська міська рада Бахмутського району Донецької області (код ЄДРПОУ 04052873) є суб`єктом владних повноважень в розумінні ст. 46 КАС України.

20.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 для передачі у власність. (а.с. 14)

Рішенням 61 сесії 7 скликання Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 23.09.2020 року №7/61-1386 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства (А 01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Соледарської міської об`єднаної територіальної громади у м. Соледарі, для подальшої передачі у власність. (а.с. 15)

На підставі вказаного рішення та на замовлення позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, та присвоєно кадастровий номер 1410370300:00:006:0364 (а.с. 8-12).

12.11.2020 року Відділом містобудування, архітектури та капітального будівництва Соледарської міської ради, розглянувши звернення ОСОБА_1 , проект землеустрою, виконаний ФОП ОСОБА_2 , та графічні матеріали щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства виготовлено висновок №3554/18-19, яким погоджено проект землеустрою, та вважає за можливе відведення земельної ділянки площею 1,7046 гектар для вищезазначеної цілі. (а.с. 13)

26.05.2021 року розглянувши заяву ОСОБА_1 від 17.12.2020 № 5093/18-26 та проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність Соледарською міською радою Бахмутського району Донецької області прийнято рішення №8/7-204 «Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства», яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні документації із землеустрою «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту м. Соледар Бахмутського району Донецької області, розробник ФОП ОСОБА_2 , у зв`язку з невідповідністю документації вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, а саме: не відповідає підпункту 7 пункту 22, пункту 24 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.12р. №1051: згідно наданого на затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, запроектована земельна ділянка з кадастровим номером: 1410370300:00:006:0364 віднесена до угідь «рілля» (група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці, до ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви); згідно відомостей державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів (які не надані у тимчасове користування) за угіддям «рілля» станом на 01.01.2016 року в межах міста Соледар відсутні; згідно картографічного матеріалу, який слугує основою для Генерального плану міста Соледара (рік розробки 1975) на місці, де проектується земельна ділянка, позначені угіддя «сіножаті» та «чагарники»; не відповідає статтям 164, 172 Земельного кодексу України, статті З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтям 5, 40 Закону України «Про рослинний світ»: на місці розташування запроектованої земельної ділянки росте очерет, яка є рослиною - гігрофітом, що слугує індикатором підвищеної вологості ґрунту у місці зростання цієї рослини, що характеризує ділянку як деградовану (до деградованих земель відносяться: земельні ділянки з перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю ґрунтами (ст. 171 Земельного кодексу України)); відповідно до статтей 164, 172 Земельного кодексу України охорона земель включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь; консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення; згідно статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» основними принципами охорони навколишнього природного середовища є, зокрема: збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об`єктів і комплексів, науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище; згідно статті 5 Закону України «Про рослинний світ» під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися таких основних вимог, зокрема: збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об`єктів рослинного світу, збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань, науково обгрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів тощо; використання земельної ділянки як «рілля» призведе до протиправного знищення або пошкодження об`єктів рослинного світу, а також до порушення вимог охорони умов місцезростання об`єктів рослинного світу тощо. (а.с. 34)

Спірні правовідносини виникли з приводу відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Відповідно до пункту «б» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частиною другою статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.

В силу положень частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, а також відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовані Законом України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV).

Відповідно до статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. До видів документації із землеустрою належать, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

За нормами частини першої статті 50 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Суд зазначає, що за змістом статті 30 Закону № 858-IV погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно з частиною сьомою статті 188 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України (в редакції станом на дату погодження проекту землеустрою) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина шоста статті 186 ЗК України).

При цьому відповідно до частини сімнадцятої статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Частина перша статті 186-1 ЗК України передбачає, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом встановлено, що 12.11.2020 року Відділом містобудування, архітектури та капітального будівництва Соледарської міської ради виготовлено висновок №3554/18-19, яким погоджено проект землеустрою ОСОБА_1 . Зауважень та пропозицій до документації із землеустрою не надано.

Відповідно до положень частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В оскаржуваному рішенні Соледарської міської ради як на підставу відмови у затвердженні документації із землеустрою вказано, що згідно картографічного матеріалу, який слугує основою для Генерального плану міста Соледара (рік розробки 1975) на місце, де проектується земельна ділянка, позначені угіддя «сіножаті» та «чагарники».

Водночас, відповідачем не надано відповідних доказів, на обґрунтування даного твердження.

Судом встановлено з наявного в матеріалах справи Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1408276892020 від 16.11.2020 року, що земельна ділянка з кадастровим номером 1410370300:00:006:0364, площею 1,7046 га, що розташована за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, належить до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.03 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 8).

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Надаючи оцінку правомірності такої відмови, суд звертає увагу, що відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Аналіз вказаної правової норми не містить виключень щодо можливості передачі у власність громадян земель сільськогосподарського призначення сіножаті.

Таким чином, вказана відповідачем підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не узгоджується з наведеними вимогами положень ЗК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підстав для відмови у затвердженні належним чином погодженого Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Суд звертає увагу, що юридична конструкція частини дев`ятої статті 118 ЗК України передбачає імперативне затвердження проекту землеустрою у разі його належного попереднього погодження в порядку статті 186-1 ЗК України.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.03.2021 року у справі № 240/82/19 (адміністративне провадження № К/9901/24761/19).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що п.1 рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 26 травня 2021 року № 8/7-204 «Про відмову у затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства» про відмову ОСОБА_1 у затвердженні документації із землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога щодо зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою задоволенню не підлягає.

Згідно з нормами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у відповідності до положень ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, з метою захисту порушених суб`єктом владних повноважень прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Соледарську міську раду Бахмутського району Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2020 року №5093/18-26 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7046 га, розташовану за адресою: Донецька область, Бахмутський району, м. Соледар, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі положень ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області (адреса: 84545, Донецька область, м. Соледар, вул. Паркова 3-а, ЄДРПОУ 04052873) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 26 травня 2021 року № 8/7-204 «Про відмову у затвердженні проектів землестрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства».

Зобов`язати Соледарську міську раду Бахмутського району Донецької області (адреса: 84545, Донецька область, м. Соледар, вул. Паркова 3-а, ЄДРПОУ 04052873) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 17.12.2020 року №5093/18-26 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,7046 га, розташовану за адресою: Донецька область, Бахмутський району, м. Соледар, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 19 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова