Рішення № 98424017, 20.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Справа № 160/6504/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення та Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення та Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність Лівобережного управління соціального захисту населення щодо ненадання ОСОБА_1 санаторно-курортної путівки спінального профілю позачергово протиправною;

- зобов`язати Лівобережне управління соціального захисту населення забезпечити ОСОБА_1 санаторно-курортною путівкою у санаторій (відділення) спінального профілю у 2021 році позачергово строком на 35 (тридцять п`ять) днів;

- визнати бездіяльність Дніпровської міської ради щодо неврахування видатків на санаторно-курортне лікування спінального профілю при плануванні видатків у 2021 році протиправною;

- зобов`язати Дніпровську міську раду розглянути питання щодо врахування видатків на санаторно-курортне лікування спінального профілю при плануванні видатків у 2021 році.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням інваліда другої групи внаслідок війни. Позивач звернувся до Відповідача -1 із заявою про надання санаторно-курортної путівки спинального профілю позачергово. Проте, листом від 08.02.2021 №Щ-2/2 позивача було повідомлено, що його буде забезпечено санаторно-курортною путівкою до санаторію спинального профілю відповідно до Постанови від 22.02.2006 №187 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад» та згідно Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» відповідно до виділеного фінансування та у порядку черговості. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від Лівобережного управління соціального захисту населення 06.07.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивача було взято на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в санаторії спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості. Щодо вимоги позивача щодо бездіяльності Дніпровської міської ради та неврахування видатків на санаторно-курортне лікування спінального профілю при плануванні видатків місцевого бюджету у 2021 році, то відповідач вказав про безпідставність такої позовної вимоги.

Від Дніпровської міської ради 12.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивача було взято на облік для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в санаторії спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів у порядку черговості. Щодо вимоги позивача щодо бездіяльності Дніпровської міської ради та неврахування видатків на санаторно-курортне лікування спінального профілю при плануванні видатків місцевого бюджету у 2021 році, то у відзиві зазначається, що такі вимоги позивача є втручанням у виключну компетенцію органу місцевого самоврядування, оскільки прийняття рішень є складовою частиною діяльності органу місцевого самоврядування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням від 16.05.2017 № НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Лівобережного управління соціального захисту населення зі зверненням щодо надання санаторно-курортної путівки спинального профілю позачергово.

Відповідач листом від 08.02.2021 №Щ-2/2 повідомив позивача, що його буде забезпечено санаторно-курортною путівкою до санаторію спинального профілю відповідно до «Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрації, виконавчими комітетами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м.Києва) рад», затвердженого постановою КМУ від 22.02.2006 №187 та згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено направлення на оздоровлення осіб з інвалідністю 1 та 2 групи із захворюванням нервової системи (з наслідками травм і захворювання хребта та спинного мозку) до санаторіїв спинального профілю із строком лікування 35 днів (відповідно до медичних рекомендацій) відповідно до виділеного фінансування та у порядку черговості.

Вважаючи таку відмову протиправною. Позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має пільгу на безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, визначається Кабінетом Міністрів України.

Також, на позивача, як на особу з інвалідністю розповсюджується дія Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Так, ст.38 Закону передбачено, що особи з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на безплатне забезпечення санаторно- курортними путівками. Порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю санаторно-курортними путівками, визначає Кабінет Міністрів України.

Із наведеного вбачається, що діючим законодавством передбачено право позивача на забезпечення його санаторно-курортним лікуванням за двома Законами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2006 №187 затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад (далі Порядок №187), яким визначено механізм забезпечення структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад санаторно- курортними путівками до санаторно-курортних закладів осіб відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Відповідно до пункту 2 Порядку №187 органи соціального захисту населення забезпечують безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів згідно з медичними рекомендаціями в порядку черговості:

- осіб з інвалідністю усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики;

- ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", - за рахунок коштів місцевих бюджетів;

- ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", осіб з інвалідністю та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, у санаторіях, що належать до сфери управління Мінсоцполітики, - за рахунок коштів державного бюджету.

Особи зазначених категорій мають право вільного вибору санаторно- курортного закладу, розміщеного на території України, відповідного профілю лікування, безоплатними путівками до якого вони забезпечуються.

Відповідно до п.5 Порядку №187 путівки видаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості. Для одержання путівки подається заява та медична довідка закладу охорони здоров`я за формою №070/о.

Згідно з пунктом 6 Порядку №187 позивач, як особи з інвалідністю внаслідок війни має право на забезпечення путівкою строком на 18-21 день позачергово щороку (із січня по грудень).

Пунктом 10 Порядку №187 передбачено порядок забезпечення санаторно- курортним лікуванням осіб з інвалідністю із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку), а саме: особи з інвалідністю І і II групи із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) забезпечуються путівками - до санаторіїв (відділень) спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості.

Отже, аналіз зазначених норм законодавства передбачає, що забезпечення санаторно-курортним лікуванням осіб з інвалідністю внаслідок війни і осіб з інвалідністю І і II групи із захворюваннями нервової системи (з наслідками травм і захворюваннями хребта та спинного мозку) відрізняється терміном лікування (18-21 день і 35 днів), порядком забезпечення (позачергово і в порядку черговості), джерелами фінансування (кошти передбачені Мінсоцполітики, кошти місцевих бюджетів, кошти державного бюджету).

Пунктом 18 Порядку №187 передбачено, у разі коли особи, зазначені у пункті 2 Порядку№187, мають право на санаторно-курортне лікування за кількома законами, їм надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них.

Оскільки позивач має право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням по Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», то суд погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до пункту 2 Порядку № 187 йому необхідно визначитись за яким із Законів він буде використовувати право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням.

У позивних вимогах позивач бажає одночасно частково по двом законам використати своє право на забезпечення його санаторно-курортим лікуванням, а саме: позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням відповідно до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та право на забезпечення санаторно- курортним лікуванням терміном 35 днів, як особою з інвалідністю із захворюваннями нервової системи згідно зі ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні. Така вимога позивача суперечить вимогам пункту 10 Порядку №187.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до управління із заявою від 25.09.2019 про взяття на облік для забезпечення його санаторно-курортним лікуванням у санаторії спінального профілю в якій зазначив отримання санаторно курортного лікування в санаторії спінального профілю. До заяви додав довідку форми №070/ф від 14.08.2019 №257 в якій медичним закладом рекомендовано санаторно-курортне лікування в санаторії з захворюванням органів руху, хребта в санаторіях спінального профілю.

Отже, суд доходить висновку, що позивач обрав право на забезпечення його сантаторно-курортним лікуванням відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в порядку передбаченому пунктом 10 Порядком №187.

В подальшому, 25.01.2021 позивачем надано нову медичну довідку форми №070/ф від 25.01.2021 №25 в якій також медичним закладом рекомендовано санаторно-курортне лікування в санаторії з захворюванням органів руху, хребта в санаторіях спінального профілю, чим підтвердив своє право та згоду на отримання санаторно-курортного лікування у санаторії спінального профілю.

На підставі заяви позивача та медичної довідки лікувального закладу, відповідно п.5 Порядку №187 його було взято на облік для забезпечення санаторно-куротним лікуванням в санаторії (відділенні) спінального профілю з лікуванням строком на 35 днів (відповідно до медичних рекомендацій) у порядку черговості, а тому суд не вбачає бездіяльності відповідача щодо ненадання відповідної путівки позивачу.

Що стосується вимоги позивача про визнання бездіяльності Дніпровської міської ради щодо не врахування видатків на санаторно-курортне лікування спінального профілю при плануванні видатків у 2021 році та виділення коштів на санаторно-курортне лікування з місцевого бюджету у 2021, то суд зазначає, що позивач у позовній заяві не наводить жодного обгрунтування щодо такої бездіяльності та не надає жодного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги в даній частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст.139, 242-246, 257 - 262, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення та Дніпровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська