Рішення № 98423999, 20.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Справа № 160/5393/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції Дніпропетровській області, третя особа - ліквідаційна комісія Головного управління МВС в Дніпропетровській області, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:

- визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунків та виплати при звільненні ОСОБА_1 невикористаної щорічної і додаткової відпустки за період з 2012 по 2018 рік, включно, протиправною;

- зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 02 травня 2019 року №146 о/с щодо визначення виплати компенсації ОСОБА_1 за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за період з 2012 по 2018 роки, включно;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період: - 2012 рік - за 30 днів невикористаної відпустки; - 2013 рік - за 30 днів невикористаної відпустки; - 2014 рік - за 30 днів невикористаної відпустки; - 2015 рік - за 30 днів невикористаної відпустки; - 2016 рік - за 15 днів невикористаної відпустки; - 2017 рік - за 16 днів невикористаної відпустки; - 2018 рік - за 37 днів невикористаної відпустки;

- зобов`язати Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати компенсації за невикористану відпустку за період з 2012 по 2018 рік, включно, з дати звільнення - 03 травня 2019 року по день винесення рішення у справі на користь позивача, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Дніпропетровській області від 02 травня 2019 року №146 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 03 травня 2019 року. Витяг з наказу ГУ НП в Дніпропетровській області від 02 травня 2019 року №146 о/с не містить інформації щодо нарахування частини невикористаної щорічної відпустки за час, що передує року звільнення, тобто з 2012 року по 2018 рік, включно, отже не враховано всі дні невикористаної оплачуваної щорічної відпустки та не нараховано до виплати компенсацію за всі дні невикористаної оплачуваної відпустки, чим порушуються його права та охоронювані законом інтереси.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправною відмову відповідача щодо виплати при звільненні позивача грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2012, 2013 роки та за період з 2016 по 2018 рік, включно; - стягнуто на користь позивача з відповідача суму компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки в розмірі 50597,12 грн (з урахуванням утримання відповідних податків і зборів); - в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.02.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 160/5393/19 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови щодо виплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за 2012 і 2013 роки та стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області суми компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2012 і 2013 роки скасовано, і в цій частині направлено справу на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року залишено без змін.

17.02.2021 року дана справа надійшла на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

17.02.2021 року було проведено перерозподіл даної справи та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді Дєєву М.В.

18.02.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №160/5393/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.03.2021 року у підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою задоволено клопотання відповідача та третьої особи та залучено Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Дніпропетровській області в якості співвідповідача та відкладено підготовче судове засідання.

16.04.2021 року від Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними позовними вимогами. Також вказано, що зі змісту наказу про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, вбачається відсутність невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення, вказаний наказ позивачем не оскаржено в судовому порядку. Також, вказано, що позивачем не надано доказів про кількість діб щорічної основної та додаткової відпустки, які він не використав у період з 2012 року по 2013 роки. Крім того, спеціальною нормою законодавства встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які звільняються мають право на компенсацію за невикористану відпустку тільки за рік, у якому вони були звільнені. З огляду на вказане, відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.05.2021 року оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

19.05.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання позивача та витребувано у відповідача-2 додаткові докази по справі.

26.05.2021 року від відповідачів надійшли додаткові докази по справі.

26.05.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, відповідно до якої вказано, що позивач заперечує доводи відповідача-2 наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки питання строків звернення та щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки повністю висвітлено у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 року у даній справі.

26.05.2021 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині стягнення за 2012-2013 роки та відповідно до якої просить:

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період: - 2012 рік - за 30 днів невикористаної відпустки; - 2013 рік - за 30 днів невикористаної відпустки;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію ГУМВС в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати компенсації за невикористану відпустку за період з 2012 по 2013 рік включно, з дати звільнення - 06.11.2015 року по день винесення рішення у справі на користь позивача, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

07.07.2021 року у підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою заяву про уточнення позовних вимог повернено без прийняття до розгляду з огляду на частини 2, 3 статті 47 КАС України, відповідно до яких у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Також, 07.07.2021 року у підготовчому судовому засіданні закрито підготовче провадження, розпочато розгляд справи по суті, враховуючи клопотання судом вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу ДДУВС №256 від 07 серпня 2006 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.

06 листопада 2015 року наказом ГУМВС в Дніпропетровській області №485 о/с позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, а наказом ГУНП в Дніпропетровській області №1 о/с 07 листопада 2015 року - прийнятий на службу до Національної поліції України.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області №146 о/с від 02 травня 2019 року позивача звільнено зі служби, при цьому, Наказ №146 о/с від 02.05.2019р. не містить інформації щодо частини невикористаної щорічної відпустки за час, що передує року звільнення, тобто із 2012 по 2018 роки включно.

Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Дніпропетровській області №146 о/с від 02 травня 2019 року, в цьому наказі встановлено таке: преміювання за травень 2019 року у розмірі 133,408%; невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік складає 10 діб, додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році складає 2 доби; стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги: 12 років 08 місяців 26 днів; підстава - рапорт ОСОБА_1 від 19 квітня 2019 року.

Щодо відпусток позивача за 2016-2018 роки в період служби в Національній поліції вказаний наказ інформації не містить.

За час проходження служби в органах внутрішніх справ - з 01 січня 2012 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 двічі звертався з рапортом до керівництва Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області про надання щорічної відпустки (рапорти від 05 серпня 2014 року та від 30 липня 2015 року).

За час проходження служби Національній поліції ОСОБА_1 двічі звертався до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з рапортами про надання відпустки, про що свідчать рапорти від 09 грудня 2016 року та від 12 вересня 2018 року.

Водночас, витягами з наказів №358 о/с від 19 грудня 2016 року та № 256 о/с від 17 вересня 2018 року підтверджується, що позивачу надавалися частини щорічної оплачуваної відпустки за 2016 та 2017 роки.

Зокрема, згідно з наказом № 358 о/с від 19 грудня 2016 року позивачу надана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016 рік тривалістю 22 доби (з урахуванням 2 святкових днів) з 25 грудня 2016 року по 15 січня 2017 року з виплатою матеріальної допомоги. Підстава: рапорт від 9 грудня 2016 року.

Наказом №256 о/с від 17 вересня 2018 підтверджується, що позивачу надана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 рік тривалістю 21 добу (з урахуванням 1 святкового дня) з 01 жовтня 2018 року по 21 жовтня 2018 року. Підстава: рапорт від 12 вересня 2018 року.

Відповідно до довідки ГУ НП в Дніпропетровській області від 12 вересня 2019 року №20/2-13-56аз, за 2016 позивач не використав частину щорічної основної відпустки в кількості 10 діб та додаткову відпустку за вислугу років у кількості 5 діб; за 2017 рік позивач не використав частину щорічної основної відпусти у кількості 10 діб та додаткову відпустку за вислугу років у кількості 6 діб.

Відповідно до документів, отриманих з Державного архіву МВС України, ГУНП в Дніпропетровській області, позивач:

- у 2012 році за отриманням відпусток не звертався (06 р.04 м. 24 д - Вислуга років для додаткової на кінець року);

- у 2013 році за отриманням відпусток не звертався (07 р.04 м. 24 д - Вислуга років для додаткової на кінець року);

- у 2014 році за отриманням відпусток звертався згідно з рапортом від 05 серпня 2014 року. Надано 30 діб відпустки, що підтверджується наказом ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області від 08 серпня 2014 року № 59 о/с (08 р. 04 м. 24 д. Вислуга років для додаткової на кінець року);

- у 2015 році за отриманням відпусток звертався згідно з Рапортом від 30 липня 2015 року. Надано 30 діб відпустки, що підтверджується наказом ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області від 04 серпня 2015 року № 63 о/с (09 р. 04 м. 24 д. Вислуга років для додаткової на кінець року);

- у 2016 році за отриманням відпусток звертався згідно з рапортом від 09 грудня 2016 року. Надано 20 діб відпустки, що підтверджується наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 09 грудня 2016 року № 358 о/с (10 р. 04 м. 24 д. Вислуга років для додаткової на кінець року 5 діб);

- у 2017 році за отриманням відпусток звертався згідно з рапортом від 01 вересня 2017 року. Надано 20 діб відпустки, що підтверджується наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 17 вересня 2017 року № 256 о/с (11 р. 04 м. 24 д. Вислуга років для додаткової на кінець року 6 діб);

- у 2018 році за отриманням відпусток не звертався (12 р.04 м. 24 д - Вислуга років для додаткової на кінець року 7 діб).

08 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача-1 зі скаргою, якою вимагав провести перерахунок днів щорічної невикористаної відпустки та невикористаної додаткової відпустки за період 2012-2019 року та внести зміни до наказу ГУНП в Дніпропетровській області №146о/с від 02 травня 2019 року.

Листом від 28 травня 2019 року №20/12-К-131 ГУ НП в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що відповідно до пункту 10 статті 93 розділу ІХ Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону, тому підстави для внесення змін до наказу ГУНП в Дніпропетровській області №146о/с від 02 травня 2019 року відсутні.

Позивач не погоджувався із бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунків та виплати при звільненні невикористаної щорічної і додаткової відпустки за період з 2012 по 2018 рік, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови щодо виплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за 2012 і 2013 роки та стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області суми компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2012 і 2013 роки, суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 04.02.2021 року у справі №160/5393/19 вказав, що у частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року не оскаржується ГУ НП в Дніпропетровській області, а тому Верховний Суд не перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій застосування норм матеріального та процесуального права у цій частині.

Тобто, в даному випадку, суд розглядає лише вимоги в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови щодо виплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за 2012 і 2013 роки та стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області суми компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2012 і 2013 роки.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР.

Частиною першої статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-XII, у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (06 листопада 2015 року) визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (06 листопада 2015 року) порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначало Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Згідно із пунктом 49 Положення №114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.

Приписами пунктів 51, 52 Положення №114 передбачено, що тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно. За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв`язку з особливо складними умовами служби.

Чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.

Відповідно до пункту 55 Положення №114 відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище).

При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 діб і більше, особам рядового і начальницького складу видаються проїзні документи для проїзду до місця проведення відпустки, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, і назад, а також надається додатковий час на дорогу понад відпустку.

За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Відповідно до пункту 56 Положення № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

У випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (06 листопада 2015 року).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499, у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (06 листопада 2015 року), а також установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 1.6. Інструкції №499 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на неврегулювання положеннями Закону №580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про застосування при вирішенні спору у цій справі приписів КЗпП України та Закону №504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 указаного Закону і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів НП України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної так і додаткової відпусток.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.

Також, поряд з тим, відповідно до постанови Верховного Суду від 04.02.2021 року у цій справі зазначено, що наведений у постанові підхід до правозастосування при вирішенні правовідносин щодо виплати поліцейським грошової компенсації за невикористані дні відпусток за роки, що передували року звільнення зі служби у НП України, зокрема враховуючи висновки Верховного Суду, викдадені у вищезгадуваній постанові від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19, повинен застосовуватися також і до правовідносин щодо виплати працівникам органів внутрішніх справ грошової компенсації за невикористані дні відпусток за роки, що передували року їхнього звільнення. При цьому, з огляду на неврегулювання приписами Закону №565-XII та Положення №114 питання компенсації невикористаної частини відпустки працівникам органам внутрішніх справ за роки, що передували року звільнення, застосуванню підлягають приписи КЗпП України, Закону №504/96-ВР та Порядку №100.

При цьому, Верховний Суд скасовуючи судові рішення в частині позовних вимог та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, зокрема, визначити особу відповідальну за виплату позивачу компенсації за невикористані дні відпусток за 2012 і 2013 роки, а також здійснити розрахунок розміру такої компенсації із застосуванням розрахункових величин та механізму її нарахування саме на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ у відповідності до положень Постанови №100.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 07 серпня 2006 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Головному управлінні МВС України в Дніпропетровській області, з якої був звільнений 06 листопада 2015 року, відповідно до наказу №485о/с, при цьому, наказ №485о/с від 06.11.2015 року не містить інформації щодо частини невикористаної щорічної відпустки за час, що передує року звільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було вирішено ліквідувати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області як юридичну особу публічного права.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) Головне управління МВС України у Дніпропетровській області перебуває у стані припинення.

Таким чином, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області не припинено та перебуває у стадії припинення, у зв`язку з чим відповідальною особою за виплату позивачу компенсації за невикористані дні відпусток за 2012 і 2013 роки є саме - Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, що невикористана частина відпустки ОСОБА_1 за період 2012-2013 роки становить: - у 2012 році - 30 діб; - у 2013 році - 30 діб, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами отриманих з Державного архіву МВС України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Відповідно до Довідки про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 його розмір на день звільнення - 06.11.2015 року, складає 83,45 грн.(з включенням відповідних податків та зборів).

Таким чином, розмір компенсації за невикористані дні відпустки за 2012-2013 роки становить 5007,00 грн. (83,45 грн.* 60 діб).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, про наявність протиправної бездіяльності Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо невиплати позивачеві при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за 2012 - 2013 роки у кількості 60 діб та наявності підстав для стягнення на користь позивача з відповідача-2 суми компенсації за невикористані дні щорічних чергових та додаткових відпусток за 2012 - 2013 роки у кількості 60 діб у розмірі 5007,00 грн.

Щодо доводів відповідача-2 про пропуск позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04.02.2021 року у справі №160/5393/19 зазначив, що звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови щодо виплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за 2012 і 2013 роки та стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області суми компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2012 і 2013 роки - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток за 2012 - 2013 роки у кількості 60 діб.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області суми компенсації за невикористані дні щорічних чергових та додаткових відпусток за 2012 - 2013 роки у кількості 60 діб у розмірі 5007,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв