Ухвала суду № 98423791, 19.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 липня 2021 року Справа № 160/10932/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, в якому позивачі просять:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Дніпровської міської ради, що полягає у не розгляді клопотання (вх. № 36/2903 від 08.06.2017 року) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Дніпровську міську раду розглянути клопотання (вх. № 36/2903 від 08.06.2017 року) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

08.07.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву без руху, через невідповідність вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачам строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 08.07.2021 року від представника позивачів надійшли заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою в обґрунтування якої вказано, що станом на день звернення до суду з даним позовом відповідач не розглянув клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . В заяві представник позивачів посилається на триваюче правопорушення, яке характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законам місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу. Отже, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися 08.06.2017 року з письмовим клопотанням до Дніпровського міського голови ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 і на час звернення позивачів до суду обов`язок прийняти рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу не виконано, має місце триваюче порушення прав позивачів, у зв`язку з чим, представник позивачів вважає, що строк звернення до суду не порушено. Також, представник позивачів звернув увагу суду, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувають дві справи №160/7958/21, №932/1069/21, в рамках яких учасники справи та підстави позову є ідентичними.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи надане представником позивачів клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Строк звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за приписами частин першої, другої якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.

Законодавче обмеження строку звернення до адміністративного суду обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс встановлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

З огляду на вищевикладене, поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Разом з тим, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”).

Так, представник позивачів у заявах про поновлення строку звернення до суду, посилається на триваюче правопорушення прав позивачів внаслідок не розгляду їх заяви, у зв`язку з чим, представник позивачів вважає, що строк звернення до суду не порушено.

З позовних матеріалів вбачається, що згідно договору купівлі-продажу торгівельного павільйону від 21.03.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Придбавши нерухоме майно, позивачі 07.06.2017 року звернулися з письмовим клопотанням до Дніпровського міського голови ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Враховуючи, що Земельним кодексом встановлено місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в липні 2017 року клопотання мало бути розглянуто.

Отже, про порушення права позивачам було відомо з липня 2017 року, при цьому до суду позивачі звернулись 06.07.2021 року (майже через 4 роки), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Оцінюючи вказані позивачами у заявах про поновлення строку звернення до адміністративного суду аргументи, суд зазначає, що позивачі були обізнані про бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень, яка виразилась у не розгляді клопотання позивачів від 07.06.2017 року, ще у липні 2017 року, зважаючи на встановлений законом місячний термін розгляду клопотання, однак не зазначили поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом.

Наведені представником позивачів доводи щодо триваючого правопорушення є помилковими та не є підставою для поновлення строку на звернення до суду.

Позивачами не надано доказів того, що за наявності наміру поновити порушені права, позивачі були об`єктивно позбавлені можливості вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом.

Така правова позиція щодо застосування строків звернення до суду та кваліфікації правопорушення як триваючого викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2021 року у справі №199/3323/19.

Враховуючи наявність неоднакового підходу до визначення процесуальних строків звернення до суду у публічно-правових відносинах, Верховним Судом у 2020-2021 роках сформовано правові позиції про необхідності дотримання встановлених КАС України строків звернення до суду та поновлення порушеного строку виключно за наявності поважних причин підтверджених належними доказами:

- у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі №240/532/20;

- у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року по справі №240/12017/19;

- у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.11.2020 року по справі №500/2486/19.

Суд критично оцінює посилання представника позивачів на ту обставину, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувають дві аналогічні справи (№160/7958/21; №932/1069/21), оскільки це не є підставою для поновлення пропущеного в цій справі строку звернення до суду. Крім того, суд у справах №160/7958/21, №932/1069/21 не позбавлений права в порядку частини 3 статті 123 КАС України після відкриття провадження у справі залишити позовну заяву без розгляду внаслідок пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин.

Таким чином, позивачами пропущено строк звернення до суду більше ніж на 3 роки, не надано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, внаслідок чого суд не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та задоволення заяви представника позивачів про поновлення строку звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання позивачів про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із позовом, оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, наведені в даному клопотанні, є неповажними.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись ст. 169, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду – відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - повернути позивачам.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв