Рішення № 98423720, 15.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Справа № 160/7019/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АМТ" (49006, вул. Алексєєнко, 70, код ЄДРПОУ 42822115) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АМТ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 10.12.2020р., № UA110150/2020/000187/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Позивач вважає, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства, висновків Верховного Суду витребує додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні усі підстави для скасування рішення, яке оскаржується.

Ухвалою Дніпропетровського кружного адміністративного суду 06 травня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

27 травня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпровська митниця Держмитслужби просила відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначаючи, що під час митного оформлення виник сумнів в заявлених відомостях декларантом, оскільки містились розбіжності і неточності в поданих документах. До митного оформлення не було подано ряд документів на підтвердження заявленої митної вартості, що, в свою чергу, свідчить про заявлення декларантом неповних даних, не всіх складових митної вартості. В даному випадку були наявні розбіжності в числових значеннях, а також не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58, п.6 ст.54 Митного кодексу України. На думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

08.10.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «AMT» (м. Дніпро) уклало з компанією “YONGKANG PUYUAN TOOLS CO., LTD.” (Китай) зовнішньоекономічний контракт № SILEN-1-2020-TD на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому, компанією “YONGKANG PUYUAN TOOLS CO., LTD.” відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракт), специфікації №1 від 28.09.2020р., інвойсу № MF200709-TD від 08.10.2020р. було здійснено поставку ТОВ «ТД «AMT» товарної партії (бензопили ланцюгові), які поставлялись на умовах FOB-Нінгбо, згідно з міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ “ТД “AMT” було задекларовано за електронною митною декларацією № 110150/2020/020373 від 09.12.2020 року партію отриманого товару - ручний інструмент виробництва торговельної марки «NOWA», з вмонтованим бензиновим двигуном внутрішнього згоряння: бензопили ланцюгові, що являють собою інструмент, розрахований на утримання і спрямування під час роботи від руки, шо складаються з корпусу з вмонтованим бензиновим двигуном, з розташованими на ньому, рукоятками, зубчастим упором, в комплекті з направляючою шиною та ріжучим ланцюгом, приладдям та інструментами для налагоджування та обслуговування: -мод.РL 5230s - 460шт. Галузь застосування - для розпилювання свіжої, сухої та мокрої деревини різної товщини та конфігурації, деревостружкових плит, заготівлі дров із колод малого та середнього діаметра.

Загальна вартість задекларованих товарів склала 11 270,00 дол. США, вартість їх морського перевезення до кордону з Україною склада 230,00 дол. США.

Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України, в розмірі 11 500,00 дол. США (вартість товару за контрактом 11 270,00 дол. США+вартість транспортних витрат до кордону України 230,00 дол. США= 11 500,00 дол. США).

Для підтвердження вартості товару в сумі 11 270,00 дол. США (316 493,1610 грн.), яка повинна бути сплачена компанії-продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 08.10.2019 № SILEN-2020-TD); додаток (специфікацію) до нього № 1 від 28.09.2020р.; рахунок-фактура № МF200709-ТВ від 08.10.2020р.; пакувальний лист від 08.10.2020р.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України в сумі 230,00 дол. США (5 674,82грн.), підприємство надало митниці: заявку на перевезення № 1/6-1 від 07.10.2020р.; домашній коносамент: № МRFB 20101673В від 17.10.2020р., мастерконосамент № 205684782 від 20.102020р.; рахунок на оплату морського фрахту № L33441 від 07.12.20р.; залізничну накладну №40884207 від 03.12.2020р.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості, товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення №1 від 09.12.2020р., в якому зазначено, що відповідачем виявлені розбіжності у наданих документах, які, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «AMT», листом №01-10/12 від 10.12.2020 року додатково надало митниці: акт виконаних робіт б/н від 07.12.2020; каталог (технічна документація) б/н від 08.12.2020; комерційну пропозицію (оферта) б/н від 23.09.2020; прайс-лист б/н від 17.08.2020; договір перевезення № 2110/912/2019 від 21.10.2019р., а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані, вони повною мірою підтверджують фактурну(інвойсну) вартість товару, як єдину складову митної вартості товару, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

10.12.2020 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2020/000187/1, відповідно до якого, митна вартість оцінюваного товару, визначена декларантом, скоригована митницею за резервним методом — 2-г, відповідно до вимог ст. 64 Митного кодексу України та збільшена на задекларовані товари з 11 500,00 дол. США до 13 165,20 дол. США, тобто на 1 665,20 дол. США.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України підприємство задекларувало зазначені у контракту товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110150/2020/010586 від 11.12.2020 року, у зв`язку з чим різниця від митної вартості, визначеної підприємством та скоригована митницею склала 10 472,11 грн.

Оцінюючи рішення про коригуванням митної вартості товару на предмет його відповідності закону, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами ст. 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато- логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Так, відносно спірної ЕМД митницею встановлені наступні розбіжності:

- відповідно до зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB (якими передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем) та пункт 3.1.1 контракту від 26.08.2020 № SILEN-1-2020-TD продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення, однак, документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано; митну декларацію країни відправлення не надано декларантом до митного оформлення;

- декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи не надавалися;

- у разі здійснення передплати митницею запропоновано надати відповідні банківські платіжні документи.

- договір на транспортування декларантом до митного оформлення не надано;

- документального підтвердження договірних відносин ТОВ "ТД "AMT" та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з вищевказаною компанією до митного контролю та оформлення не надано; у домашньому коносаменті № 205684782 від 20.10.2020у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено зовсім іншу компанію - ICS LTD;

- не можливо встановити, яким чином розподілена вартість витрат на транспортування перевізником на заявлену частину партії товарів (3358 кг), яка завантаженість контейнеру, загальна вага та характер вантажу, що переміщувався MRKU 3881471;

- надані до митного оформлення документи, не містять відомостей щодо якісних/технічних характеристик оцінюваного товару, що мають вплив на його вартість. Зазначені відомості не надано до митного оформлення.

У відповідь на повідомлення № 1 митниці із сформованим переліком додаткових документів відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, 10.12.2020 декларантом надані наступні додаткові документи митного оформлення:

- акт виконаних робіт від 07.12.2020,

- керівництво до експлуатації товару,

- лист ТОВ ТД AMT від 10.12.2020 №01-10/12, ,

- комерційну пропозицію,

- договір на перевезення від 21.10.2020 № 2110/912/2019.

Інші документи, зазначені у повідомленні 1 митниці не надано до митного оформлення.

Розглянувши надані позивачем додаткові документи митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості

Також, митний органом зазначено, митну декларацію країни відправлення не надано декларантом до митного оформлення.

Відповідно до гр.44 ЕМД до митного контролю заявлено: некласифікований комерційний документ № б/н від 07.12.2020 (код 3000); каталог виробника товару №б/н від 08.12.2020 (код 3012); 2110/912/2019, договір на перевезення від 21.10.2020 №2110/912/2019 (код 4301), пропозиція укласти договір (оферта) б/н від 23.09.2020 року (код 4310), однак, скановані копії вказаних документах до митного контролю не надано, що унеможливлює їх опрацювання.

Згідно з частиною десятою ст.58 Митного кодексу Укаїни при визначені товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Зі змісту ЕМД від 09.12.2020 № UA 10150/2020/020373 вбачається, що декларантом у декларації митної вартості зазначені обов`язкові складові митної вартості (витрати на транспортування) - 230,00 дол.США.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: рахунок про надання ТЕО від 07.12.2020№ Е33441, замовлення №1/6-1 , морські коносаменти № МКРВ20101673В та №МЕ-200709-ТБ, однак, договір на транспортування декларантом до митного оформлення не надано.

У зв`язку із ненаданням вказаних документів неможливо перевірити чи включені в повному обсязі витрати на перевезення до митної вартості.

Крім того, згідно з відомостями ЕМД поставка оцінюваної партії товару здійснена у контейнері № MRKU3881471, на морському судні MAERSK KALMAR (гр. 21 ЕМД) за домашнім коносаментом № MRFB20101673В від 17.10.2020.

Рахунок про надання ТЕО від 07.12.2020№ L33441 та замовлення №1/6-1 видані перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»,Латвія.

Документального підтвердження договірних відносин ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "AMT" та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з вищевказаною компанією до митного контролю та оформлення не надано.

У домашньому коносаменті № 205684782 від 20.10.2020 у графі «For delivery apply to» (для доставки звертатися до) зазначено зовсім іншу компанію - ICS LTD.

Також, митним органом зазначено, що згідно з заявкою № 1/6-1 від 07.10.2020 визначено маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»: Port NINGBO,, China - port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine.

При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 07.12.2020№ L33441 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) за маршрутом Port NINGBO,, China - port Pivdennyi.

Відповідно до транспортних документів та відомостей графи 31 ЕМД у контейнері МRKU 3881471 переміщуються інші товари, що не заявлені за ЕМД від 09.12.2020 № UA 10150/2020/020373.

Тобто, встановити, яким чином розподілена вартість витрат на транспортування перевізником на заявлену частину партії товарів (3358 кг), яка завантаженість контейнеру, загальна вага та характер вантажу, що переміщувався НОМЕР_1 не видається за можливе.

Доказів на спростування вищезазначених розбіжності позивачем ні під час митного оформлення товару, на під час судового розгляду справи не надано.

Наведене доводить, що наданий висновок не відображає того, що заявлена ціна товару є дійсною вартістю товару у розумінні положень статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (1994) та викликає сумніви у достовірності декларування складових митної вартості у повному обсязі.

Враховуючи викладене суд робить висновок, що відповідач мав обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року № 21-498а15, обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість, митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Також, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 09.12.1994 у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А), відповідно до якого суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Митницею у повідомленні митниці від 09.12.2020 року було чітко визначено розбіжності в наданих до митного оформлення документах, які описані вище.

З аналізу вищенаведеного, судом встановлено, що, витребувавши додаткові документи, митний орган зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, вказав на наявність числових розбіжностей у документах, якими підтверджується складова митної вартості товару та відомості про ціну товару, що свідчить про правомірність та обґрунтованість дій відповідача по витребуванню додаткових документів.

Згідно з ч.3 ст.335 Митного кодексу України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Судом встановлено, що до спірної митної декларації додано не всі документи, передбачені вказаною вище нормою, зокрема, не надано заявку згідно з актом надання послуг перевезення, рахунку на надання транспортно-експедиційних послуг з усіма необхідними реквізитами, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від товару від 10.12.2020р., № UA110150/2020/000187/1, в якому митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2 ґ - резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 Митного кодексу України) на підставі інформації, наявної у митниці та випущений вільний обіг за ЕМД від митниця 11.12.2020 року випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110150/2020/020521.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи не є достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару, натомість відповідачем доведено конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви щодо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Позивач вмотивованих доводів на підтвердження позову не надав, натомість, відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок та довів правомірність свого рішення, чим спростував твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно зі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "АМТ" (49006, вул. Алексєєнко, 70, код ЄДРПОУ 42822115) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук