Рішення № 98423673, 29.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року Справа № 160/6522/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

23.04.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмптслужби про коригування митної вартості товару від 26.11.2020р. № UА110150/2020/000178/1.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

Дніпровською митницею Держмитслужби до суду подано відзив (27.05.2021 року) та уточнений відзив на позовну заяву (31.05.2021 року), у яких відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначено наступне.

ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» до митного контролю та оформлення за ЕМД від 03.11.2020 №UA110150/2020/018214 заявлено партію товару, імпортовану на підставі контракту від 09.09.2019 № BSN-1-2020 з компанією - виробником (код 4104 в гр..44) з «CHONGQING DILIGENCE GENERAL MACHINERY», специфікацією від 05.08.2020 № 3, інвойсом від 7.08.2020 № ТЗ19-20200615. Товар заявлено до митного органу згідно статті 58 Митного кодексу України за ціною договору. За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу згенеровано обов`язкові форми контролю за ЕМД №UA110150/2020/018214 від 16.11.2020: «105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ).

Так, відповідно до гр.44 ЕМД до митного контролю заявлено: некласифікований комерційний документ №б/н від 20.11.2020 (код 3000); Каталог виробника товару №б/н від 24.11.2020 (код 3012); Прескурант (прайс-лист) товару №б/н від 25.08.2020 (код 3014); Пропозиція укласти договір (оферта) №б/н від 02.09.2020 (код 4310); Лист підпр-ва № 01-24/11 від 24.11.2020. Проте, скановані копії вказаних документах до митного контролю не надано, що унеможливлює їх опрацювання. Поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту від 08.10.2019 №SILEN-1-2019 між ""YONGKANG PUYUAN TOOLS" CO., LTD. та ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ», специфікації №11 від 10.09.2020, яка є невід`ємною частиною контракту, інвойсу від 24.09.2020 № MF-200701. Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - NINGBO, згідно Інкотермс 2010. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB (якими передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем) та пункт 3.1.1 Контракту від 08.10.2019 № SILEN-1-2019, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. У наданій декларантом Специфікації №11 від 10.09.2020 зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах: оплати 13230 дол. США протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). Декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи не надавалися.

Згідно з частиною десятою ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: Договір ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 з Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»; рахунок про надання ТЕО від 20.11.2020 № L33254, Заявку № 1/34 від 10.09.2020. Згідно відомостей ЕМД поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнері № MRSU3885649, на морському судні MSC AMSTERDAM / 041W (гр..21 ЕМД) за домашнім коносаментом № UTRUST20090192A від 29.09.2020. Домашній коносамент - це коносамент, що випускається експедитором в додаток до лінійного або майстер-коносаменту. Домашній коносамент підтверджує договір між відправником і транспортною або експедиційною компанією, але не лінії, лінійний коносамент - між відправником і морською лінією. У домашньому коносаменті № UTRUST20090192A від 29.09.2020 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - ICS LTD. Документального підтвердження договірних відносин ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" та/або «Global Container Lines Latvija SIA» з вищевказаною компанією до митного контролю та оформлення не надано. Згідно коносаменту № UTRUST20090192A від 29.09.2020 перевезення контейнера MRSU3885649, здійснено на судні MSC AMSTERDAM / 041W. Декларантом не надано документального підтвердження про перевантаження. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару.

У наданому рахунку про надання ТЕО від 20.11.2020 № L33254 вказано контейнери № MRSU3885649 зазначено вартість морського фрахту контейнерів, включаючи перевантаження на загальну суму - 200 дол. США. Згідно Заявки № 1/34 від 10.09.2020 визначено маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»: Port NINGBO,, China - port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine. При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 20.11.2020 № L33254 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) за маршрутом Port NINGBO,, China - port Pivdennyi. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні (ст. 58 МКУ). Відповідно до ч. 2 ст.52 МКУ декларант зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Виявлені невідповідності викликають сумніви у достовірності наданих даних, що унеможливлює перевірку числового значення всіх понесених витрат на транспортування на визначеному у Заявці №1/34 від 10.09.2020 маршруті перевезення. П.2.4 Договору ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 передбачено надання акту виконаних робіт. Вказаний документ до митного оформлення не надавався.

У рахунку про надання ТЕО від 20.11.2020 № L33254 визначено термін оплати: 31.12.2020. До митного оформлення декларантом платіжні документи не надано. У зв`язку з цим декларанту запропоновано надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату наданих транспортних послуг. Відповідно до розділу II наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: 2.1. Вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості. Надані до митного оформлення документи, не містять відомостей щодо якісних/технічних характеристик оцінюваного товару, що мають вплив на його вартість.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.2 та п. 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

6) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

7) виписку з бухгалтерської документації;

8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

9) копію митної декларації країни відправлення;

10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Консультацію проведено. 26.11.2020 року супровідним листом ТОВ «ПК «ДТЗ» вих. №02-25/11 від 25.11.2020 року декларантом додатково надано: прайс-лист б/н від 25.08.2020, комерційну пропозицію б/н від 02.09.2020, акт виконаних робіт від 20.11.2020 № б/н та каталог виробника. Також листом ТОВ «ПК «ДТЗ» від 25.11.2020 вих. №02-25/11 надіслано пояснення щодо виявлених невідповідностей та зазначено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД від 25.11.2020 року №UA110150/2020/019493 у 10-денний термін надаватись не будуть.

Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорта, що також зазначено у пункті 3.1.1 Контракту від 08.10.2019 № SILEN-1-2019. В рамках проведення консультацій декларанта зобов`язано надати копію декларації країни відправлення з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 2 та п. 3 ст. 53 МКУ. Ненадання декларантом ТОВ "ПК "ДТЗ" експортної декларації свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових: перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування, та інших відомостей, що заявлялась митним органам Китаю при вивезенні. Декларантом не надано копію декларації країни відправлення.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Прайс-лист компанії "YONGKANG PUYUAN TOOLS" СО., LTD від 25.08.2020 та комерційної пропозиції від 02.09.2020. наданими декларантом, містять цінову інформацію виключно на товари, які декларуються за ЕМД від 25.11.2020 № UA110150/2020/019493 .

Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД №иА110150/2020/019493 від 25.11.2020, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. Митницею приймається рішення про коригування митної вартості.

Митна вартість, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами та розраховується на рівні:

Митну вартість товару №1 скориговано до рівня митної вартості товару «Інструменти ручні з вмонтованим неелектричним двигуном, пилки ланцюгові: Бензопили,Торговельна марка - Goodluck, УРАЛМАШ», країна виробництва та відправлення - Китай, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди на умовах поставки СРТ, вагою нетто 20393 кг, у найближчий до митного оформлення час за ЕМД № UA500150/2020/209866 від 25.11.2020 (товар 1) на рівні 28,62 дол. США/шт.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості від 26.11.2020 №UA110150/2020/000178/1.

З урахуванням викладеного, оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів, які є предметом судового оскарження у цій справі оформлені відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195.

Графа 33 рішень містить причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відмітку про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом. У графі 33 Рішень також відображено розгляд послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 63, а також джерела використані при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

ТОВ “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” 31.05.2021 року до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву т відповідь на уточнений відзив на позовну заяву, в яких позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Дніпровською митницею Держмитслужби 08.06.2021 року до суду подано заперечення щодо відповіді на відзив на позовну заяву, в якому правова позиція викладена аналогічна у відповіді на позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 року прийнято до свого провадження справу №160/6522/21 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 08.10.2019 року, ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) уклало з компанією “YONGKANG PUYUAN TOOLS CO., LTD.” (Китай) зовнішньоекономічний контракт № SILEN-1-2019 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому, компанією “YONGKANG PUYUAN TOOLS CO., LTD.” відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №11 від 10.09.2020р., інвойсу № MF200701 від 24.09.2020р. було здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» товарної партії (бензопили ланцюгові), які поставлялись на умовах FOB-Нінгбо, згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.

Базис поставки FOB «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порчу прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ “ПК “ДТЗ” було задекларовано за електронною митною декларацією № 110150/2020/019493 від 25.11.2020р. (ЕМД) партію отриманого товару - Ручний інструмент виробництва торговельної марки "NOWA", з вмонтованим бензиновим двигуном внутрішнього згоряння: бензопили ланцюгові, що являють собою інструмент, розрахований на утримання і спрямування під час роботи від руки, що складаються з корпусу з вмонтованим бензиновим двигуном, з розташованими на ньому рукоятками, зубчастим упором, в комплекті з направляючою шиною та ріжучим ланцюгом, приладдям та інструментами для налагоджування та обслуговування: -мод.PL 5230s - 540шт. Галузь застосування - для розпилювання свіжої, сухої та мокрої деревини різної товщини та конфігурації, деревостружкових плит, заготівлі дров із колод малого та середнього діаметра.

Загальна вартість задекларованих товарів склала 13 230,00 дол. США, вартість їх морського перевезення до кордону з Україною склала 200,00 дол. США,

Митна вартість зазначеного товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України в розмірі 13 430,00 дол. США (вартість товару за контрактом 13 230,00 дол. США+вартість транспортних витрат до кордону України 200,00 дол. США= 13 430,00 дол. США).

Для підтвердження вартості товару в сумі 13 230,00 дол. США (375 389,34грн.), яка повинна бути сплачена компанії-продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 08.10.2019 № SILEN-1-2019; додаток (специфікація) до нього № 11 від 10.09.2020р.; рахунок-фактура № MF200701 від 24.09.2020р.; пакувальний лист від 24.09.2020р.; технічні характеристики товарів.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України в сумі 200,00 дол. США (5 674,82грн.), підприємство надало митниці: Договір міжнародного морського перевезення (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.19р.; Заявку на перевезення № 1/34 від 20.11.2020р.; коносамент № UTRUST20090192A від 29.09.2020р.; рахунок на оплату морського фрахту № L33254 від 20.11.20р.; акт виконаних робіт від 20.11.2020р.; автомобільну міжнародну товаро-транспортну накладну №5649/5 від 21.11.2020р.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення №1 від 25.11.2020р., відповідно до якого виявлені, начебто, розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ “ПК “ДТЗ”, наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2)за наявносгі-інші платіжні та/або бухгалтерські документи,що підтверджують вартість товару та містять реквізити , необхідні для ідентифікації ввезеного товару, 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, щомістять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;4)виписку з бухгалтерської документації; 5)каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

Керуючись пунктом 8 статті 55 Митного кодексу України, ТОВ «ПК «ДТЗ», листом №02-25/11 від 25.11.2020р., додатково надало митниці: акт виконаних робіт б/н від 20.11.2020; каталог (технічна док- ція) б/н від 24.11.2020; комерційну пропозицію (оферта) б/н від 02.09.2020; лист підпр-ва №01-24/11 від 24.11.2020; прайс-лист б/н від 25.08.2020р.; мастер-коносамент №204863604 від 05.11.2020, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані, вони повною мірою підтверджують фактурну(інвойсну) вартість товару, як єдину складову митної вартості товару, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

26.11.2020року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2020/000178/1, відповідно до якого, митна вартість оцінюваного товару, визначена декларантом, скоригована митницею за резервним методом — 2-г, відповідно до вимог статті 64 МКУ та збільшена на задекларовані товари з 13 430,00 дол. США до 15 454,80 дол. США, тобто на 2 024,80,23 дол. США.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД: № UA 110150/2020/019632 від 26.11.2020р.

Загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 12 872,62 грн., відповідно до розрахунку, зазначеного в гр. 47, 47 “В” “Подробиці розрахунків” ЕМД № UА 110150/2020/019632 від 26.11.2020р.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Слід зазначити, що Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які

визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015 року, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Попадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Дані норми кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VIG «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, відповідно до п. 2 (а) статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до п. 2 (b) зазначеної статті, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропагується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до п. (b),оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII, формування пунктів (а) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Між тим, ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Згідно ст.ст.72-77 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності ( розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, у графі 33, митниця зазначає аналогічні розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставами для здійснення коригування:

“Відповідно до гр.44 ЕМД до митного контролю заявлено: Некласифікований комерційний документ №б/н від 20.11.2020 (код 3000): Каталог виробника товару №б/н від 24.11.2020 (код 3012); Прескурант (прайс-лист) товару №б/н від 25.08.2020 (код 3014); Пропозиція укласти договір (оферта) №б/н від 02.09.2020 (код 4310); Лист підпр-ва № 01-24/11 від 24.11.2020. Проте, скановані копії вказаних документах до митного контролю не надано, що унеможливлює їх опрацювання ”.

Натомість, на думку суду, зазначене твердження є помилковим з огляду на те, що зазначені у ЕМД документи з позначкою «б», а саме: комерційний документ №б/н від 20.11.2020 (код 3000); каталог виробника товару №б/н від 24.11.2020 року (код 3012); прескурант (прайс-лист) товару №б/н від 25.08.2020 (код 3014); пропозиція (оферта) №б/н від 02.09.2020 (код 4310); Лист підпр-ва № 01-24/11 від 24.11.2020, були надані товариством митниці в процесі проведення консультацій щодо митного оформлення спірної товарної партії, у якості додатків до листа товариства №02-25/11 від 25.11.2020р.

"Поставка товару заявлена до митного оформлення на підставі зовнішньоекономічного контракту від 08.10.2019 №S1LEN-1-2019 між ""YONGKANG PUYUAN TOOLS” CO., LTD. та ТОВ «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ», специфікації №11 від 10.09.2020, яка є невід`ємною частиною контракту, інвойсу від 24.09.2020 № MF-200701. Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - NINGBO, згідно Інкотермс 2010. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB (якими передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем) та пункт 3.1.1 Контракту від 08.10.2019 № S1LEN-1-2Q19, продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано

За наслідками розгляду листа товариства №02-25/11 від 25.11.2020 та додатково наданих документів, митниця зазначає: “Щодо надання копії декларації країни відправлення. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експерта, що також зазначено у пункті 3.1.1 Контракту від 08.10.2019 № SILEN-1-2019. В рамках проведення консультацій декларанта зобов`язано надати копію декларації країни відправлення з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п. 2 та п. 3 ст. 53 МКУ, Неподання декларантом ТОВ "ПК "ДТЗ" експортної декларації свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових: перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування, та інших відомостей, що заявлялась митним органам Китаю при вивезенні. Декларантом не надано копію декларації країни відправлення ”.

Твердження митниці щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення, є безпідставним, оскільки копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контрактом № SILEN-1-2019 (п. 3.4, 3.5) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином товариство, не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено Контрактом.

Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затверджений маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародно-правовим актом і не підлягає виконанню суб`єктами декларування на території України. Цим Законом встановлено виключно порядок заповнення митної декларації виключно для суб`єктів декларування КНР. Також Законом не встановлено обов`язку для суб`єкта декларування КНР надавати митну декларацію українському підприємству, або обов`язку суб`єкту декларування України подавати митну декларацію КНР митному органу України.

Змінами, внесеними до частини першої ст. 53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів"), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.

Листом ДФС України від 03.02.2015 р. № 3327/7/99-99-24-02-02-17 звертається увагу на те, що згідно зі статтями 264 (ч. 2) та 335 (ч. 3) Митного кодексу України (далі - МКУ) при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією подаються лише рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МКУ, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені статтями 257 (ч. 8) та 335 (ч. 3) МКУ, зазначаються у встановленому порядку в митній декларації. Таким чином, митним законодавством, у т. ч. главами 6-11 МКУ, врегульовано питання щодо необхідності надання під час декларування товарів тільки тих документів, що містять відомості, необхідні для митного оформлення.

Виходячи з викладеного, зауваження митниці про ненадання товариством копії митної декларації разом з ЕМД протирічить положенням Митного кодексу.

Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв`язку з чим надання її є неможливим, а твердження митниці щодо наявності її у підприємства і небажання надати митному органу ґрунтується виключно на припущеннях.

Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Таким чином, суд вважає, що вимога митниці щодо надання копії декларації країни відправлення є безпідставною.

“У наданій декларантом Специфікації №11 від 10.09.2020 зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах: оплати 13230 дол. США протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ, декларантом до митного оформлення банківські платіжні документи не надавалися ”.

Щодо вимог митниці про надання банківських платіжних документів, підтверджуючих здій несення оплати за товар, то вони є безпідставними з огляду на те, що такі твердження не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки не є розбіжністю у наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Оплата за товар на момент його декларування не здійснювалась, оскільки термін оплати коштів за товар на день декларування товару не сплинув, а тому надання платіжних документів було не можливе, про що товариство повідомляло митницю в процесі консультацій щодо митного оформлення, листом від 25.11.2020 року №02-25/11.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ, на підтвердження митної вартості задекларованого товару, декларант надає митниці банківський платіжний документ виключно у разі, якщо рахунок оплачено, тобто вимога митниці у цій частині протирічить зазначеній правовій нормі та є необґрунтованою.

Крім того, Верховний Суд щодо умов оплати неодноразово висловлював наступну правову позицію, зазначивши у постанові від 11.04.18 по справі №804/4680/16, від 07.05.2020р. №1.380.2019.001.625 наступний правовий висновок: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта».

«У касаційній скарзі відповідач зазначає, що ним поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно)».

Таким чином умови оплати за товар безпосередньо його ціни не стосуються, тому зазначені твердження митниці є безпідставними.

В подальшому, після винесення спірного рішення та випуску задекларованих товарів у вільний обіг; товариством було здійснено оплату за товар відповідно до платіжного доручення: № 263 від 21.01.2021р., яке додатково підтверджує вартість товару за Контрактом, як складову митної вартості, визначеної декларантом та реальність господарської операції.

"З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано. Договір ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 з Перевізником «Global Container Lines Latvija S1A»; рахунок про надання ТЕО від 20.11.2020 № L33254, Заявку № 1/34 від 10.09.2020. Згідно відомостей ЕМД поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнері № MRSU3885649, на морському судні MSC AMSTERDAM/ 041W (гр..21 ЕМД) за домашнім коносаментом № UTRUST20090192А від 29.09.2020 Домашній коносамент - це коносамент, що випускається експедитором в додаток до лінійного або майстер-коносаменту. Домашній коносамент підтверджує договір між відправником і транспортною або експедиційною компанією, але не лінії, лінійний коносамент — між відправником і морською лінією. У домашньому коносаменті № UTRUST20090192А від 29.09.2020 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - ICS LTD. Документального підтвердження договірних відносин ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" ma/або «Global Container Lines Latvija SIA» з вищевказаною компанією до митного контролю та оформлення не надано.

Згідно коносаменту № UTRUST20090192A від 29.09.2020 перевезення контейнера MRSU3885649, здійснено на судні MSC AMSTERDAM / 041W. Декларантом не надано документального підтвердження про перевантаження. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу па інший, що є складовими митної вартості товару.

В наданому рахунку про надання ТЕО від 20.11.2020 № L33254 вказано контейнери № MRSU3885649 зазначено вартість морського фрахту контейнерів, включаючи перевантаження на загальну суму 2.00 дол.США. Згідно Заявки № 1/34 від 10.09.2020 визначено маргирут перевезення та відповідно маршрут надання послуг Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»; Port NINGBO,, China - port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine. При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 20.11.2020 № L33254 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) за маршрутом Port NINGBO,, China - port Pivdennyi. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні (ст..58 МКУ). Відповідно до ч. 2 ст.52 МКУ декларант зобов ’язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об 'активних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Виявлені невідповідності викликають сумніви у достовірності наданих даних, що унеможливлює перевірку числового значення всіх понесених витрат на транспортування на визначеному у Заявці №1/34 від 10.09.2020 року маршруті перевезення ”.

Зазначені підстави для коригування митної вартості с необ`єктивними, оскільки в поставка контейнеру зі спірною товарною партією здійснювалась відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення №1510/912/2019, перевізником за договором виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA».

Відповідно до пунктів 1.2, 2.2 детальні умови морського перевезення визначаються в Заявках, підписаних Замовником та узгоджених перевізником, які є невід`ємною частиною цього Договору.

На протязі 5-10 днів після виходу судна з порту відправлення Перевізник видає коносамент. Коносамент направляється Замовнику в електронній копії яка буде мати таку саму юридичну силу, як і оригінал. Перевізник видає коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.

Перевезення вантажу здійснювалось у контейнері MRSU3885649. Первізником були видані товариству домашній коносамент № UTRUST20090192A та лінійний (мастер-коносамент) у складі консолідованої партії, згідно з якими отримувачем (розпорядником) товару виступає компанія ICS LTD.

Домашній коносамент (HBL) - це транспортний документ, що випускається перевізником (Global Container Lines Latvija SIA) на додаток до лінійного або майстер-коносаменту, які розглядаються як альтернатива один одному та не мають різниці в товаророзпорядчих властивостях.

Домашній коносамент - є документом, що підтверджує договір між замовником (платником) перевезення і оператором змішаного перевезення), мастер-коносамент - між відправником (експедиційною компанією) і морською лінією.

Таким чином компанія, що фігурує у коносаментах як одержувач - (експедитор ICS LTD., Україна), є агентом (субпідрядниками) оператора змішаного перевезення - компанії «Global Container Lines Latvija» SIA, що є загальноприйнятою світовою практикою морських перевезень і не вимагає підтвердження наявності договірних відносин ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" із зазначеною компанією.

У ТОВ «ПК «ДТЗ», як Замовника за Договорм не існує будь-яких зауважень щодо наданих коносаментів та обсягу наданих послуг.

Твердження митниці щодо не надання до митного оформлення транспортного документу у зв`язку з наявністю перевантаження з судна на судно є необґрунтованим, оскільки відповідно до пунктів 4.1, 4.3 Договору, загальна сума цього Договору складається з сум, що наведені в рахунках (інвойсах) та/або актах виконаних робіт, що виставлені Перевізником Замовнику.

У випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту).

В узгодженій Сторонами Договору Заявці № 1/34 від 10.09.2020р. на перевезення вантажу морським транспортом, яка є його невід`ємною частиною, визначено маршрут перевезення до порту Південний та загальна вартість такого перевезення.

У пункті 11 Заявки, рахунку на оплату фрахту, акті виконаних робіт, поданих товариством митниці в процесі митного оформлення спірної товарної партії, визначено що перевантаження входить у загальну вартість фрахту. Таким чином, перевантаження контейнерів на інше судно у порту перевалки відноситься до основних, а не додаткових умов перевезення (як помилково вважає митниця), узгоджених сторонами Договору перевезення, в рамках якого Перевізник і надає Замовнику коносамент та його вартість включена до загальної вартості фрахту.

Твердження митниці щодо начебто невідповідності маршруту перевезення, зазначеному у Заявці з маршрутом, зазначеним у інвойсі на оплату фрахту також є помилковим, з огляду на те, що у Заявці на міжнародне морське перевезення №1/34 від 10.09.2020р. зазначено не маршрут надання послуг з перевезення, а маршрут проходження вантажу (п.1). Найменування послуг та їх вартість зазначені в пункті 11 Заявки, рахунку № L33254 від 20.11.2020, акті виконаних робіт.

Надані митниці товариством: договір про перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019р., рахунок на оплату фрахту, акт виконаних робіт повною мірою підтверджують, що компанією- Перевізником надавались послуги виключно за межами території України та загальну вартість витрат на транспортування контейнерів по маршруту порт Ніигбо (Китай) - порт Південний (Україна).

Митним законодавством (ч.11 ст. 58 МКУ) передбачено для підтвердження митної вартості, визначеної декларантом надання документів про Оплату транспортних витрат виключно до кордону з Україною, тобто транспортні витрати після проходження кордону з Україною не включаються у митну вартість Товару, з чого вбачається, що вимоги митниці щодо надання документів, підтверджуючих договірні відносини між ТОВ “ПК “ДТЗ” та компанією ICS LTD., Україна та щодо невідповідності маршруту у Заявці та інвойсі протирічить вимогам даної правової норми.

Пунктом 2.4 Договору ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 передбачено надання акту виконаних робіт. Вказаний документ до митного оформлення не надавався ”. Зазначене твердження с помилковим з огляду на те, що акт виконаних робіт від 20.11.2020р. щодо морського перевезення спірної товарної партії був наданий товариством митниці в процесі проведення консультацій щодо її митного оформлення, у якості додатків до листа товариства №02-25/11 від 25.11.2020р.

“У рахунку про надання ТЕО від 20.11.2020 № L33254 визначено термін оплати: 31.12.2020. До митного оформлення декларантом платіжні документи не надано. Прошу надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату наданих транспортних послуг”.

Така підстава для коригування митної вартості є необґрунтованою, оскільки оплата транспортно-експедиційних послуг згідно з рахунком № L32254 від 20.11,2020р. на дату декларування спірної партії товарів та винесення спірного рішення не здійснювалась, оскільки встановлений у ньому граничний термін оплати - 31.12.2020р. не сплинув, тому банківський платіжний документ щодо такої оплати був відсутній у товариства і його надання митному органу було не можливим, про що останній повідомлявся зазначеним листом в процесі консультацій щодо митного оформлення.

Відповідно до н. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ, на підтвердження митної вартості задекларованого товару, декларант надає митниці банківський платіжний документ виключно у разі, якщо рахунок оплачено, тобто вимога митниці у цій частині протирічить зазначеній правовій нормі та є необґрунтованою.

В подальшому, уже після прийняття спірного рішення та випуску товару у вільний обіг товариством була здійснена оплата транспортних послуг компанії-Перевізнику у повному обсязі відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 37 від 11.01.2021р., яким додатково підтверджується вартість транспортних витрат, як складової митної вартості .

Виключно за наслідками розгляду листа товариства №02-25/11 від 25.11.2020 та додатково наданих документів, митниця зазначає: "Щодо наданого прайс-листа від 25.08.2020 та комерційної пропозиції від 02.09.2020. При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Прайс-лист компанії "YONGKANG PUYUAN TOOLS" CO., LTD від 25.08.2020 та комерційної пропозиції від 02.09.2020. наданими декларантом, містять цінову інформацію виключно на товари, які декларуються за ЕМД від 25.11.2020 року № UA110150/2020/019493 ”.

Зазначена підстава для коригування є необґрунтованою та формальною, оскільки прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.

Згідно загальноприйнятої світової практики, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Комерційна пропозиція не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.

Відомості, зазначені у прайс-листах знайшли своє підтвердження у первинних документах -Специфікації та інвойсі. Таким чином зауваження митниці відносно прайс-листа не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування його, як документу, підтверджуючого вартість товару.

В графі 33 спірного рішення, відповідачем зазначено: “Митна вартість, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами та розраховується на рівні: Митну вартість товару №1 скориговано до рівня митної вартості товару «Інструменти ручні з вмонтованим неелектричним двигуном, пилки ланцюгові: Бензопили,Торговельна марка - Goodluck, УРАЛМАШ», країна виробництва та відправлення - Китай, мигне оформлення якого здійснено за ціною угоди на умовах поставки СРТ, вагою нетто 20393 кг, у найближчий до митного оформлення час за ЕМД № ЕІА500150/2020/209866 від 25.1 і.2020 (товар 1) на рівні 28,62 дол.США/шт.”,

Також, як зазначено в графі 33 спірного рішення, митна вартість, визначена митницею відповідно до заявлених позивачем товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст. 64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів з урахуванням опису товару, сфери застосування, технічних характеристик, термінів ввезення, вагових характеристик.

На думку суду, таке твердження митниці не відповідає дійсності, оскільки в спірному Рішенні зазначено лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер, найменування та модель товару, рівень до якого скориговано митну вартість, метод за яким скориговано митну вартість. При цьому, в рішеннях не зазначено загальна кількість партії раніше оформленого товару, вага одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені торгова марка, технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась не виходячи з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.

У ході консультацій, до прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, митницею представнику підприємства для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товарів, раніше оформлених органами доходів та зборів, хоча в листах-відповідях на електронні повідомлення від митниці декларанту, підприємством заявлялась вимога про їх надання, що було проігноровано митним органом.

Тим самим митницею було порушено один із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 МКУ), який означає обов`язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі. Це означає що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17 ).

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та вмотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми Методами.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Такий правовий висновок здійснений Верховним Судом України в постанові по справі № 21-127а15 від 31.03.2015.

Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019р., по справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має гуртуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може .бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689.

Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням, митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Таке тлумачення зазначеної правової норми повністю співпадає з правовим висновком, висловленим Верховним Судом по справі № 809/453/17 від 03.04.2018р.

Відтак, суд вважає, що ТОВ “ПК “ДТЗ” під час митного оформлення надало усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Згідно із положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

За приписами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Положеннями ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 26.11.2020р. № UА110150/2020/000178/1 є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2270 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №798 від 02.04.2021 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2270 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів– задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.11.2020 року № UА110150/2020/000178/1.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» (ЄДРПОУ 42634661) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень), сплачені згідно платіжного доручення №798 від 02.04.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник