Вирок № 98423340, 20.07.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2836/21

Провадження № 1-кп/346/500/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю: секретарів Сав`яка О.В.

прокурора Галая Р.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1-кп/346/500/21, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 17.02.2021 року за № 62021140000000195 щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області, жителя та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, не працює, не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

обвинувачений, будучи військовослужбовцем за контрактом, вчинив дезертирство, тобто нез`явлення на службу з відрядження з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Злочин вчинено за наступних обставин.

25.11.2019 року ОСОБА_1 з Міністерством оборони України укладено контракт про проходження військової служби на строк 3 роки.

Наказом командира військової частини А3892 від 21.02.2020 року № 18-РС солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини А3892, зараховано до списків її особового складу та поставлено на всі види її забезпечення.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині, солдат ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції та законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

З моменту видання виконувачем обов`язків Президента України указу «Про часткову мобілізацію» №303/2014 від 17.03.2014 року на території України почав діяти особливий період.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Про особливий період несення військової служби та порядок її проходження солдату ОСОБА_1 достеменно було відомо і до часу нез`явлення на службу останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.

Згідно з наказом командира військової частини А3892 від 30.11.2020 року № 300 солдат ОСОБА_1 вибув у відрядження на фахову підготовку до військової частини А4138 ( с. Старичі Яворівського району Львівської області) на 57 діб з 01.12.2020 року по 26.01.2021 року. Наказом командира військової частини А4138 від 25.01.2021 року № 15 солдат ОСОБА_1 відрахований з навчання у зв`язку з порушенням військової дисципліни та 26.01.2021 року повинен був прибути до військової частини А3892 (м. Коломия, вул. Моцарта, 33, Івано-Франківської області).

Однак, 26.01.2021 року о 08:30 год. ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за контрактом, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби, не з`явився на службу з відрядження до місця розташування військової частини А 3892 (м. Коломия, вул. Моцарта, 33, Івано-Франківської області), приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який не з`явився на службу до військової частини.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого ним злочину, вказані в обвинувальному акті. Обвинувачений суду пояснив, що не з`явився на службу у зв`язку з тим, що посварився з дівчиною та, не подумавши, пішов з військової частини. Про існування з 2014 року умов особливого періоду та про настання кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення йому було відомо. Він брав участь в АТО. Обвинувачений у вчиненому щиро розкаюється, визнає, що був не правий, просить його суворо не карати.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, роз`яснено учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.3 ст. 408 КК України, оскільки він вчинив дезертирство, тобто нез`явлення на службу з метою ухилитися від військової служби з відрядження, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно зі ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 408 КК України, є тяжким злочином.

Суд вважає, що згідно зі ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, є його щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, вказані в ст.67 КК України, відсутні.

Суд враховує особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.

Тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції ч.3 ст. 408 КК України, тобто у виді позбавлення волі на мінімальний строк, та звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням з покладенням на нього частини обов`язків, передбачених пунктами 1,2 ч. 1, п. 2 ч.3 ст.76 КК України, оскільки це, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили немає.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст.370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі пунктів 1,2 ч. 1, п. 2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Яремин М. П.