Ухвала суду № 98423120, 15.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10827/21

Провадження № 1-кс/344/4284/21

У Х В А Л А

15 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовський С.О., з участю секретаря Герлан Н.В., скаржника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу на бездіяльність щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-

В С Т А Н О В И В:

в скарзі вказано, що 06.07.2021 року скаржник подав в канцелярію Івано-Франківського відділу поліції заяву в порядку ст.214 КПК України про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно службових осіб Івано-Франківського локомотивно-ремонтного заводу та медичних працівників - членів ЛКК відділкової лікарні та службових осіб медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) за ч.1 ст.366 та ч.1 ст.367 КК України. Заяву мотивував наступними обставинами: 26.01.1998 року під час виконання трудових обов`язків на Івано-Франківському локомотиво-ремонтному заводі з ним стався нещасний випадок, звідки каретою швидкої допомоги був доставлений до Івано-Франківської ОКЛ. Службові особи Івано-Франківського локомотиво-ремонтного заводу відмовлялись належно оформити акт про нещасний випадок та не визнавали нещасного випадку на виробництві. Лікарі - члени ЛКК відділкової лікарні та службові особи медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) навмисно спотворювали та вносили неправильні відомості при оформленні медичної документації стосовно отриманих тілесних ушкоджень при нещасному випадку на виробництві. Викладені факти свідчать про зловживання посадовими особами Івано-Франківського локомотиво-ремонтного заводу та лікарями ЛКК і МСЕК або допущення навмисної службової недбалості. Їх діями йому заподіяна значна матеріальна та моральна шкода. Станом на 12.07.2021 року від суб`єкта оскарження не отримав ніякої відповіді та письмових підтверджень про те, що заява - повідомлення про злочин була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато розслідування. Вважає, що в їх діях вбачаються ознаки кримінальних діянь, передбачених ч.1 ст.366 та ч.1 ст.367 КК України. На думку скаржника, посадові особи суб`єкту оскарження навмисно не внесли його заяву до Єдиного реєстру досудових розслідувань; чим допустили бездіяльність та незаконність своїх дій. Таке становище змушує його за захистом своїх порушених прав звернутися до Івано- Франківського міського суду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу з підстав, що в ній зазначені.

В судове засідання повторно не з`явився представник органу, бездіяльність якого оскаржено, повторно не повідомив суд про причини неявки, не повідомив суд про здійснення дій щодо розгляду заяви від 06.07.2021 року.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (AleksandrShevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

06.07.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського ВП РУП ГУНП України в Івано-Франківській області із заявою – повідомленням про злочин.

Так, відповідно до ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься диспозитивність.

В ст. 26 КПК України вказано, що зміст диспозитивності полягає у тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ст. 22 КК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Для даного кримінального процесуального спору це означає, що заявники і орган, дії якого оскаржуються реалізують свої права на власний розсуд, самостійно для себе вирішують чи підтримувати скаргу, заперечувати скаргу, або не здійснювати відповідних дій.

Так, представник органу досудового розслідування повторно не повідомив суд про причини свого не прибуття в судове засідання, не надав доказів поважності таких причин, не повідомив суд про вчинення дій за заявою від 06.07.2021 року

В ст. 23 КПК України вказано, що суд досліджує докази безпосередньо.

В ст. 84 КПК України зазначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 26 КПК України докази надаються суду сторонами.

Скаржник надав суду доказ звернення із заявою – повідомленням про злочин, в якій викладені його припущення щодо дій осіб, на яких вказує, що вони вчинили кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.

Згідно ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна складатися з вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

Мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Однак суду не надано постанови про відмову в прийнятті чи відмову у задоволенні заяви від 06.07.2021 року.

Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі "Іванов проти України" (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року) сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.

Отже правоохоронний орган наділений повноваженням за власним рішенням вносити інформацію в ЄРДР та розпочинати розслідування, а тому у нього є можливість в тому числі і відмовити у здійсненні відповідних дій, що має бути мотивовано у відповідному рішенні.

Разом з цим скарга не обґрунтована в частині зобов`язання невизначеної абстрактної особи здійснити дію, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України однією із загальних засад правосуддя є обов`язковість виконання судових рішень.

Однак не може бути виконано рішення про зобов`язання здійснити дію абстрактну, невизначену особу.

Крім цього відповідно до ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

У свою чергу у справі Європейського суду з прав людини "PredaandDardari v. Italy" (1999) Суд вказав, що метою конвенції також є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.

Так в ст. 3 КПК України вказано, що державне обвинувачення - процесуальна діяльність прокурора, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Кримінально-правова кваліфікація обставин вчинення злочину особою є підставою для оголошення про підозру і здійснюється виключно в порядку ст. 22 КПК України органом досудового розслідування.

Відповідно до ст. 214 КПК України відомості про особу та попередню кваліфікацію її дій вносяться до ЄРДР слідчим або прокурором.

Отже у скаржника відсутнє право на реєстрацію повідомлення про злочин за бажаною ними кваліфікацією дій особи за відповідною диспозицією КК України.

Також право на кримінально-правове переслідування конкретної третьої особи із обраною самостійно кваліфікацією скаржнику не гарантується положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини.

Тому попередня кваліфікація дій осіб, на час внесення відомостей в ЄРДР, здійснюється відповідним органом досудового розслідування.

Разом з цим надання особі права на звернення із заявою про вчинення злочину також передбачає і право на отримання відповіді за таким зверненням, а тому за обставин не надання суб`єктом, дії якого оскаржено відповіді щодо суті звернення скаржника відповідний орган підлягає зобов`язанню щодо виконання визначеного для нього процесуальним законом обов`язку.

Відповідно до зазначеного суд, -

П О С Т А Н О В И В :

скаргу задовольнити частково;

зобов`язати слідчий відділ Івано-Франківського відділу поліції ГУНП України в Івано-Франківській області надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення із заявою від 06.07.2021 року;

в іншій частині скарги – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С.О. Бородовський