Ухвала суду № 98422836, 20.07.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5202/21

Провадження № 2/185/2720/21

У Х В А Л А

20 липня 2021 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Головін В.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на в`їзд/виїзд неповнолітньої дитини на/з тимчасово окуповану територію України та за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття –

В С Т А Н О В И В :

30 червня 2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на в`їзд/виїзд неповнолітньої дитини на/з тимчасово окуповану територію України та за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття.

Вказана позовна заява була передана судді Головіну В.О. канцелярією суду 01 липня 2021 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2021 року позовну заяву залишено без рухута надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, виходячи з наступного.

Позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме позовна заява повинна містити: 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Вивченням матеріалів позовної заяви встановлено, що предмет спору носить загальний характер, а позовна заява не містить чіткого визначення країни, до якої має намір виїхати позивач з дитиною, що є порушенням діючого законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі і порушенням Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами і доповненнями.

Позовні вимоги підлягають уточненню, оскільки позивачкою не зазначено початкова та кінцева дата виїзду дитини за кордон та в`їзду на територію України, не зазначено до якого саме населеного пункту необхідно вивезти дитину, яка має бути підтверджена відповідними доказами.

Відповідно до цілей Гаазької конвенції, суть якої полягає у тому, що один із батьків не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежений час у інше місце, зокрема, вивозити її в іншу державу або не повертати дитину до держави її постійного місця проживання.

Виходячи з вищенаведеного, позивачу запропоновано було викласти обставини в обґрунтування пред`явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, зазначити, які права, свободи чи інтереси були порушені, оспорюються або не визнаються відповідачем, в чому спірність правовідносин, що виникли між сторонами, вказати державу прямування, терміни перебування і цій державі, на який бажає виїхати з дитиною без супроводу батька, якими доказами підтверджуються ці обставини, надати докази зазначених обставин.

В своїй позовній заяві позивач не посилається на докази, які б свідчили про те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не сплачує аліменти, що вона зверталась до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, а відповідач відмовив у наданні такої згоди, що відповідач порушив її право, яке вона просить поновити.

Крім того, позивачем не зазначені та не надані докази того, що підтверджують інші обставини, а саме докази того що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , про стан здоров`я дитини.

За вимогами Сімейного Кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства» питання про тимчасовий виїзд закордон неповнолітньої дитини належить до категорії спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, а тому при розгляді цих справ є обов`язковою участь органу опіки та піклування, який на підставі ч. 5 ст. 19 СК України має надавати суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних від батьків дитини, з приводу обґрунтування як доцільності виїзду, так і заперечень другого з батьків.

Однак позивачка не зазначає у позовній заяві чи зверталась вона до органу опіки та піклування з питанням про надання дозволу на виїзд дитини за межі України. Зокрема у матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи від органу опіки та піклування (висновок, рекомендації) про надання згоди на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини чи про відмову у цьому.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивачкою не залучено до участі в справі в якості третьої особи із зазначення її процесуального статусу відповідно до положень ст. ст. 52, 53 ЦПК України, відповідний орган, що здійснює захист прав та інтересів неповнолітніх дітей, оскільки спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з вирішенням прав малолітньої дитини та рішення суду може вплинути на права та обов`язки зазначених осіб.

Також, позивачу слід було надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у сумі 908 грн.00 коп., або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху 19 липня 2021 року суду представником позивача адвокатом Білозьоровим О.Б. надана квитанцію про оплату судового збору у сумі 908,00 грн.

Таким чином, в іншій частині ухвала від 05 липня 2021 року про залишення позову без руху не виконана.

Суд зазначає, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання заявником певного процесуального алгоритму, що в даному випадку передбачений ЦПК України.

Оскільки процесуальним законом чітко встановлені вимоги до оформлення позовної заяви, судом в ухвалі про залишення позову без руху наголошено на необхідності усунення конкретних недоліків позовної заяви, а позивач, отримавши та ознайомившись із такою ухвалою, у наданий судом термін вказані недоліки в повному обсязі не усунув, тому позовну заяву суд вимушений вважати неподаною і повернути позивачеві, відповідно до вимог ст.. 185 ЦПК України.

Одночасно із цим суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 185 ЦПК України -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на в`їзд/виїзд неповнолітньої дитини на/з тимчасово окуповану територію України та за кордон без згоди батька до досягнення дитиною повноліття - вважати не поданою та повернути позивачу, роз`яснивши право повторного звернення із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Дніпровського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому ухвалу не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Cуддя: В. О. Головін