Рішення № 98421408, 20.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/78/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2021 Справа № 908/1426/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМЕ ФУД», (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Проектна, буд. 6), представник позивача адвокат Горбатова Альона Анатоліївна, (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Погорєлова, буд. 2)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЮГДИСТРИБЬЮШН», (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158)

про стягнення 499167,61 грн.

18.05.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № б/н від 11.05.2021 (вх. № 1522/08-07/21 від 18.05.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМЕ ФУД», м. Ужгород Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЮГДИСТРИБЬЮШН», м. Запоріжжя про стягнення 499167,61 грн. заборгованості за договором поставки № 9/11 від 09.11.2019, що складається з основного боргу за поставлений товар в розмірі 416945,94 грн., 10 % річних в розмірі 52201,56 грн. і інфляційних втрат в розмірі 30020,11 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 18.05.2021 справу № 908/1426/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1426/21 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/78/21, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 655, 691, 712 ЦК України, ст., ст. 173, 174, 193, 265 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки № 9/11 від 09.11.2019 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних № 3 від 18.11.2019 і № 15 від 04.12.2019 у відповідача перед позивачем утворилася заборгованості за отриманий товар в розмірі 416945,94 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання позивач, керуючись умовами п. 7.3 договору та приписами діючого законодавства, нарахував відповідачу 10 % річних за загальний період з 01.01.2020 по 05.04.2021 у загальному розмірі 52201,56 грн. та інфляційні витрати за загальний період з січня 2020 року по лютий 2021 року включно в загальному розмірі 30020,11 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 499167,61 грн. заборгованості за договором поставки № 9/11 від 09.11.2019, що складається з основного боргу за поставлений товар, 10 % річних і інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 7487,51 грн. судового збору. Крім того, до позовної заяви позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв`язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу складають 20000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2021 у справі № 908/1426/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 09.06.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості – навести свій контррозрахунок.

Відповідно до безкоштовного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЮГДИСТРИБЬЮШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 39987368) є: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала суду по справі від 24.05.2021 про відкриття провадження у справі № 908/1426/21, яка направлялася на юридичну адресу відповідача, повернулася на адресу суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України)

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1426/21.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 24.05.2021 у справі № 908/1426/21 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 23.06.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 20.07.2021.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

09.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУРМЕ ФУД», (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЮГДИСТРИБЬЮШН», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 9/11 (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується систематично постачати та передавати у власність Покупця товар на підставі заявлених Покупцем замовлень на постачання, а Покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, визначених в Договорі. Предметом поставки (товаром) є харчова продукція, перелік якої зазначається Покупцем в замовленнях на постачання. (пункти 1.1 і 1.2 Договору)

Відповідно до п., п. 10.1, 10.2 Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019. У разі якщо жодна із сторін не виявить бажання розірвати Договір, він вважається продовженим на наступний календарний рік.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Ціна Договору складає вартість поставленого товару згідно із замовленнями (п. 4.2 Договору)

Пунктами 5.1 і 5.2 Договору сторони обумовили, що після отримання Покупцем товару він повинен сплатити його вартість протягом 21 (двадцяти одного) банківського дня з дня отримання товару. Датою отримання товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної виписаної Продавцем. Оплата проводиться шляхом перерахунку на банківський рахунок Постачальника грошових коштів обумовлених Постачальником на окремо замовлену партію товару.

За умовами п., п. 3.1, 3.2 Договору Постачальник постачає товар в асортименті і в кількості, зазначеній в замовленні на постачання, протягом 2 днів від дати одержання замовлення. Постачання проводиться Постачальником або Покупцем за взаємною домовленістю сторін відповідно до кожного замовлення на постачання.

Відповідно до п. 6.1 Договору товар вважається переданим та переходить у власність Покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки № 9/11 від 09.11.2019 позивачем за видатковою накладною № 3 від 18.11.2019 поставлено відповідачу обумовлений Договором товар на загальну суму 240682,65 грн., в тому числі ПДВ, та за видатковою накладною № 15 від 04.12.2019 – товар на загальну суму 186263,29 грн., в тому числі ПДВ.

Видаткові накладні № 3 від 18.11.2019 і № 15 від 04.12.2019 підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця та скріплені печатками підприємств.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки № 9/11 від 09.11.2019 доведений відповідними видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на цих видаткових накладних.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач факт отримання від позивача товару за видатковими накладними № 3 від 18.11.2019 і № 15 від 04.12.2019 по Договору поставки № 9/11 від 09.11.2019 на загальну суму 426945,94 грн. не заперечив.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Виходячи зі змісту Договору поставки № 9/11 від 09.11.2019, зокрема пункту 5.1 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати протягом 21 банківського дня з дня отримання товару відповідачем.

Отже, з моменту поставки позивачем відповідачу обумовленого Договором товару (дати підписання сторонами у справі видаткових накладних), враховуючи встановлений п. 5.1 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений товар по видатковій накладній № 3 від 18.11.2019 є 17.12.2019, а по видатковій накладній № 15 від 04.12.2019 – 08.01.2020.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманої за Договором продукції.

Як вже зазначалося раніше за текстом рішення, за загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

За умовами п. 1.1 Договору відповідач зобов`язався прийняти і оплатити поставлений товар.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.

Як встановлено судом з матеріалів справи, платіжним дорученням № N033F3485M від 03.12.2019 відповідачем частково оплачена видаткова накладна № 3 від 18.11.2019 на суму 10000,00 грн.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору поставки № 9/11 від 09.11.2019 в частині оплати поставленого товару, своєчасно та в повному обсязі не сплатив кошти за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 416945,94грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доводи позивача стосовно неналежного виконання грошових зобов`язань за Договором поставки № 9/11 від 09.11.2019 належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростував, доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав, свого контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу суду також не надав.

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір № 9/11 від 09.11.2019 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей Договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 416945,94 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 416945,94 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.3 Договору сторони обумовили якщо Покупець прострочив виконання грошового зобов`язання він зобов`язаний сплатити інфляційні втрати за весь час прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків за Договором поставки № 9/11 від 09.11.2019, вимоги про стягнення з нього 10 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Позивачем за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 3 від 18.11.2019, заявлені до стягнення 10 % річних в розмірі 29135,53 грн., а за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 15 від 04.12.2019, - 10 % річних в розмірі 23066,03 грн., а всього – 52201,56 грн.

З наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків вбачається, що нарахування 10 % річних за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 3 від 18.11.2019, здійснено за період з 01.01.2020 по 05.04.2021, а за товар, отриманий за видатковою накладною № 15 від 04.12.2019,– за період з 10.01.2020 по 05.04.2021.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 10 % річних та встановлено, що даний розрахунок не порушує норми законодавства, проте виконаний неправильно, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 3 від 18.11.2019, стягненню з відповідача підлягають 10 % річних в розмірі 29072,34 грн., а за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 15 від 04.12.2019, - 10 % річних в розмірі 23016,25 грн., а всього – 52088,59 грн.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 10 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 52088,59 грн. В іншій частині вимог про стягнення 10 % річних в задоволені позову відмовляється.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Позивачем за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 3 від 18.11.2019, заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 16609,15 грн., а за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 15 від 04.12.2019, - інфляційні втрати в розмірі 13410,96 грн., а всього – 30020,11 грн.

З наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків вбачається, що нарахування інфляційних втрат за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковими накладними № 3 від 18.11.2019 і № 15 від 04.12.2019, здійснено за період з січня 2020 року по лютий 2021 року включно.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при розрахунку позивачем недотримані вище наведені вимоги законодавства щодо визначення і застосування сукупного індексу інфляції за період прострочення платежу.

Згідно здійсненого судом перерахунку за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 3 від 18.11.2019, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 17118,50 грн., а за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за видатковою накладною № 15 від 04.12.2019, - інфляційні втрати в розмірі 13822,23 грн.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 30020,11 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 416945,94 грн. основного боргу, 52088,59 грн. 3 % річних і 30020,11 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги повинні бути оплачені судовим збором в розмірі 7487,51 грн.

Позивачем згідно з платіжними дорученнями № 34 від 12.04.2021 при зверненні до суду з позовом у даній справі сплачений судовий збір в розмірі 7531,10 грн.

Отже переплата судового збору становить 43,59 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи приписи зазначених норм закону, суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 43,59 грн. в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 7487,51 грн., що підлягав сплаті за подання позову у даній справі, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку доданому до позовної заяви, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

До позовної заяви додано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв`язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу складають 20000,00 грн.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМЕ ФУД», м. Ужгород Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЮГДИСТРИБЬЮШН», м. Запоріжжя про стягнення 499167,61 грн. заборгованості за договором поставки № 9/11 від 09.11.2019 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЮГДИСТРИБЬЮШН», (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158, ідентифікаційний код юридичної особи 39987368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМЕ ФУД», (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Проектна, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 42172582) 416945 (чотириста шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн. 94 коп. основного боргу, 52088 (п`ятдесят дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 59 коп. 10 % річних, 30020 (тридцять тисяч двадцять) грн. 11 коп. інфляційних втрат та 7485 (сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 82 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 20» липня 2021 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.