Рішення № 98421381, 07.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/170/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2021 Справа № 908/2887/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі: головуючого судді Колодій Н.А., суддя Левкут В.В., суддя Проскуряков К.В.., за участю секретаря судового засідання Новасардової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

За позовом: Селянського (фермерського) господарства "Ай - Петрі" (юридична особа: 71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, буд.16; поштова адреса: 71621, Запорізька область, Василівський район, с. Жереб`янки, вул. Центральна, буд. 58)

До відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозова Вікторія Миколаївна ( АДРЕСА_2 )

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лев" (70530, Запорізька область, Оріхівський район, смт. Комишуваха, вул. Польова, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 38608714)

Третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Третя особа 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Третя особа 8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Третя особа 9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Третя особа 10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Третя особа 11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 )

Третя особа 12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_10 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 )

Третя особа 13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_11 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 )

Третя особа 14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_12 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_11 )

Третя особа 15, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_13 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_12 )

Третя особа 16, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_14 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_13 )

Третя особа 17, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_15 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_14 )

Третя особа 18, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_16 ( АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_15 )

Третя особа 19, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_17 ( АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_16 )

Третя особа 20, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_18 ( АДРЕСА_15 , РНОКПП НОМЕР_17 )

Третя особа 21, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_19 ( АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_18 )

Третя особа 22, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_20 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_19 )

Третя особа 23 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_21 ( АДРЕСА_17 , РНОКПП НОМЕР_20 )

Третя особа 24, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_22 ( АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_21 )

Третя особа 25, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_23 ( АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_22 )

Третя особа 26, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_24 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_23 )

Третя особа 27, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_25 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_24 )

Третя особа 28, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_26 ( АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_25 )

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, визнання наказу недійсним в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею

за участю представників сторін:

Від позивача: Скуратов Д.В., ордер № 1028261 від 18.11.2020

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи 1: Курилін В.О., ордер серія АР № 1027190 від 14.12.2020

Від третьої особи 2: не з`явився

Від третьої особи 3: Курилін В.О., ордер серія АР № 1027193 від 18.01.2021

Від третьої особи 4-28: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

20.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 19.11.2020 (вх. № 3238/08-07/20 від 20.11.2020) Селянське (фермерське) господарство "Ай -Петрі" до Головного управління Дерджгеокадастру у Запорізькій області про

- визнання за селянським (фермерським) господарством "Ай-Петрі" (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20 березня 2000 № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -2300915832014 від 05.06.2014 року, має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002;

- визнання недійсним пункт 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ, яким вирішено "Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність";

- поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (внести до даного Реєстру) запису про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, що розташована на території П`ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області, площею 50,0003 г, кадастровий номер 2320985800:03:043:0002, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року, яке зареєстроване Відділом Держземагенства у Василівському районі Запорізької області 05.06.2014 року на підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -2300915832014.

Ухвалою суду від 13.11.2020 заяву Селянського (фермерського) господарства "Ай-Петрі" про вжиття заходів по забезпеченню позову до його пред`явлення задоволено та вжиті заходи щодо забезпечення позову.

20.11.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/2887/20 розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.11.2020 відкрито провадження у справі № 908/2887/20 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2020.

Ухвалою суду від 24.12.2020 розгляд підготовчого засідання відкладено на 20.01.2021. Також, цією ухвалою залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Агрофірма Лев". Крім того, цією ухвалою у приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозової Вікторії Миколаївни ( АДРЕСА_2 ) витребувано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52549798 від 05.06.2020 16:11:05, а також усі без виключення документи, які стали підставою для його прийняття.

Ухвалою суду від 14.01.2021 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання перенесено на 11.02.2021.

Ухвалою суду від 11.02.2021 підготовче засідання відкладено на 18.02.2021.

Ухвалою суду від 18.02.2021 залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ); ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ); ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ); ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ); ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 ); ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 ); ОСОБА_10 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_9 ); ОСОБА_11 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 ); ОСОБА_12 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_11 ); ОСОБА_13 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_12 ); ОСОБА_14 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_13 ); ОСОБА_15 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_14 ); ОСОБА_16 ( АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_15 ); ОСОБА_17 ( АДРЕСА_14 , РНОКПП НОМЕР_16 ); ОСОБА_18 ( АДРЕСА_15 , РНОКПП НОМЕР_17 ); ОСОБА_19 ( АДРЕСА_16 , РНОКПП НОМЕР_18 ); ОСОБА_20 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_19 ); ОСОБА_21 ( АДРЕСА_17 , РНОКПП НОМЕР_20 ); ОСОБА_22 ( АДРЕСА_18 , РНОКПП НОМЕР_21 ); ОСОБА_23 ( АДРЕСА_19 , РНОКПП НОМЕР_22 ); ОСОБА_24 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_23 ); ОСОБА_25 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_24 ); ОСОБА_26 ( АДРЕСА_20 , РНОКПП НОМЕР_25 ).

Також, ухвалою суду від 18.02.2021 призначено колегіальний розгляд справи № 908/2887/20.

Витягом з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021, справу № 908/2887/20 разом з клопотанням про закриття провадження по справі та скасування заходів забезпечення позову передано на колегіальний розгляд у складі: головуючий суддя Колодій Н.А., суддя Боєва О.С., суддя Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 зазначеною колегією справу було прийнято до провадження. Розгляд справи № 908/2887/20 вирішено розпочати зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 30.03.2021.

Ухвалою суду від 30.03.2021 розгляд справи відкладено на 20.04.2021.

Ухвалою суду від 20.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 18.05.2021.

Ухвалою суду від 18.05.2021 відкладено підготовче засідання на 27.05.2021.

Ухвалою суду від 27.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті, судове засідання призначено на 01.06.2021.

В судовому засіданні 01.06.2021 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 10.06.2021, про що винесено ухвалу суду.

В зв`язку з перебуванням судді Зінченко Н.Г. у відпустці протоколом автоматичного розподілу від 09.06.2021, справу № 908/2887/20 передано на колегіальний розгляд у складі: головуючий суддя Колодій Н.А., суддя Левкут В.В., суддя Боєва О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.06.2021 зазначеною колегією справу було прийнято до провадження. Розгляд справи № 908/2887/20 вирішено розпочати зі стадії розгляду спору по суті. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.07.2021.

В зв`язку з перебуванням судді Боєвої О.С. у відпустці протоколом автоматичного розподілу від 06.07.2021, справу № 908/2887/20 передано на колегіальний розгляд у складі: головуючий суддя Колодій Н.А., суддя Левкут В.В., суддя Проскуряков К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 зазначеною колегією справу було прийнято до провадження. Розгляд справи № 908/2887/20 вирішено розпочати зі стадії розгляду спору по суті. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.07.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес 07.07.2021 здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації за допомогою ПАК "Акорд".

В судовому засіданні 07.07.2021 головуючим суддею, в порядку ст. 201 ГПК України, оголошено про відкриття судового засідання та розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 07.07.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням наступного. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що земельна ділянка площею 50,0003 га, яка розташована на території П`ятихатської сільської ради перебуває у постійному користуванні Селянського (фермерського) господарства "Ай-Петрі", наданої державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2003 ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20.03.2000 № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-22300915832014 від 05.06.2014, має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002. Як стало відомо позивачу, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.07.2020 (номер інформаційної довідки 214530879) об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка кадастровий номер 2320985800:03:043:0028, площею 50 га зареєстрована за ОСОБА_1 . Підставою державної реєстрації зазначено витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-2307331812020, виданий 25.03.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52549798 від 05.06.2020 16:11:05, приватний нотаріус Морозова Вікторія Миколаївна, Запорізький міський нотаріальний округ, Запорізька область. Земельна ділянка, яка на теперішній час має кадастровий номер 2320985800:03:043:0028 є тією ж самою земельною ділянкою, яка надана С(Ф)Г "Ай-Петрі" згідно державного акту на право постійного користування землею І-ЗП №002213 від 19.07.2000 року, про що свідчить проект землеустрою та пояснювальна записка Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.12.2019 року № 8-2708/15-19-СГ Державний Акт на право постійного користування землею серія І-ЗП 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 визнано таким, що втратив чинність. Позивач вказує, що його право на постійне користування на цю ж земельну ділянку не припинилось, а передача власності вказаної земельної ділянки іншим особам порушує його права користування.

18.02.2021 від позивача до Господарського суду Запорізької області надійшла заява (вх. № 3522/08-08/21) відповідно до якої просить суд на підставі ч. 3 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення у справі № 908/2887/20 визнати недійсними Договори купівлі - продажу земельної ділянки від 18.03.2020 укладені між ОСОБА_1 та 25 фізичними особами. Обрунтовуючи заяву позивач вважає, що правочини (25 договорів купівлі - продажу земельних ділянко та договір оренди земельної ділянки) безумовно пов`язані з предметом спору у даній справі № 908/2887/20. Пов`язаність цих правочинів обумовлена тим, що їх предметами є та ж сама земельна ділянка (50 га) яка надана С(Ф)Г "Ай-Петрі" згідно державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року і яка в подальшому розподілена на 25 частин і передана відповідачем у власність зазначеним 25 фізичним особам (по 2 га кожному), і які в подальшому в один день у одного нотаріуса, відчужили земельну ділянку ОСОБА_1 (третій особі 1), який потім передав її у довгострокову оренду третій особі 3- ТОВ "Агрофірма Лев". Договори купівлі - продажу земельних ділянок має бути визнано судом недійсними, оскільки фізичні особи набули право власності на земельну ділянку на підставі Наказу від 27.12.2019 № 8-3502/15-19-СГ, який видано всупереч вимогам законодавства з незаконним припиненням без належних на те законодавчо встановлених підстав права позивача на постійне користування земельною ділянкою, яке є безстроковим та набуто згідно з державним актом, який також у встановлений законом порядок (в судовому) не визнано недійсним. Зазначив, що вимоги про визнання недійсними зазначених вище правочинів не могли бути заявлені і включені до позовної заяви, оскільки копії даних правочинів надані представником третьої особи 1 позивачу лише після витребування їх судом згідно ухвали суду від 24.12.2020 у справі № 908/2887/20.

Відповідач проти позову заперечив, з наступних підстав. Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 19.07.2000 серії 1-ЗП № 002213, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46 та виданого на підставі рішення Василівської районної Ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20.03.2000 №28 ОСОБА_27 надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50,0 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території П`ятихатської сільської ради. 17.08.2000 року на вказаній земельній ділянці ОСОБА_27 створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство «Ай-Петрі». Вищевказану земельну ділянку зареєстровано 05.06.2014 року в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 2320985800:03:043:0002, площа 50,0003 га. Відповідно до актового запису про смерть №02 від 25.01.2016, встановлено, що ОСОБА_27 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим право постійного користування згаданою вище земельною ділянкою у ОСОБА_27 припинилося із його смертю, відповідно, з цього часу втратив чинність і державний акт на право постійного користування землею від 19.07.2000 серії І-ЗП № 002213. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Відповідно до оскаржуваного п. 7 наказу Головного управління від 05.12.2019 №8-2708/15-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» Державний акт на право постійного користування землею від 19.07.2000 серії І-ЗП №002213, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №46 визнано таким, що втратив чинність відповідно до п. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України. Як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2020 р. (додаток № 22 до позову) саме з 05.06.2020 р. у третьої особи - ОСОБА_1 виникло право власності на земельну ділянку площею 50,0 га кадастровий номер 2320985800:03:043:0028. Також в подальшому, на підставі договору оренди від 31.08.2020 р., у ТОВ «Агрофірма Лев» 03.09.2020 р. виникло і право оренди вищезазначеної земельної ділянки. Отже, якщо позивач вважає, що ОСОБА_1 не набув права на отримане ним у власність спірне майно, зокрема тому, що покупець (продавець, розпорядник, власник, чи інша особа) не є добросовісним набувачем (чи наявні інші підстави), то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов`язально-правовими способами захисту свого порушеного права. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні попередньо вчинених процедур. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Тобто, задоволення позову в частині визнання недійсним п. 7 наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.12.2019 р. № 8-2708/15-19-СГ (п. 5 прохальної частини позову), не призведе до реального відновлення прав позивача, а відтак, такі вимоги не можуть бути задоволені. З цих же підстав не можуть бути задоволені і вимоги позивача в частині визнання за С(Ф)Г «Ай-Петрі» права постійного користування земельною ділянкою площею 50, 0003 га, тим більше, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року, площа земельної ділянки становить лише 50,0000 га. Надані позивачем довідки П`ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області, які позивач надав на підтвердження перебування у нього в користуванні земельної ділянки певної площі протягом певного періоду часу, взагалі не можуть братись до уваги, так як земельна ділянка що надавалась у постійне користування, має державну (не комунальну) форму власності, і повноваження щодо здійснення права власності на неї від імені Держави належало виключно ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області. Такий факт щонайменше може бути підтверджений податковими деклараціями. У іншому випадку, за їх відсутності та відсутності зазначення в них щодо суми сплаченого податку за користування відповідною земельною ділянкою у певні періоди, такі докази на підтвердження певних обставин, є неналежними.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслало на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 надав письмові пояснення, відповідно до яких проти позову заперечив. Мотивуючи тими обставинами, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, але нормами чинного законодавства не передбачено можливості набуття права користування із земель приватної форми власності, оскільки земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 . Також, вважає що позивачем невірно обраний спосіб захисту, що не призведе до реального відновлення прав позивача, а відтак такі вимоги не можуть бути задоволені.

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозова Вікторія Миколаївна відповідно заяв просила суд розглядати справу без її участі.

Представник третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лев" в судових засіданнях проти позову заперечив, письмових пояснень по суті спору не надав.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 надали суду письмові пояснення, відповідно до яких вважають позовні вимоги СФГ «Ай-Петрі» не правомірними та такими, що не підлягають задоволенню. Мотивуючи тими обставинами, що у вересні 2009 скористались правом безоплатної приватизації з метою отримання земельної длянки для ведення особистого селянського господарства. Відповідно публічної кадастрової карти, містилась наступна інформація про вільну земельну ділянку: «тип права власності: державна власність», «цільове призначення: землі сільськогосподарського призначення». Інші відомості про земельну ділянку не значилися, в тому числі і про права на земельну ділянку. Перед подачею заяви до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області зроблено запит на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вільної земельної ділянки та отримано відповідь про відсутність зареєстрованих прав. В порядку ст. 118 Земельногоо Кодексу України були подані заяви до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, які було розглянуто та надано довіл на виготовлення проекту землеустрою. Після отримання дозволу землевпорядною організацією виготовлено проект землеустрою. Вказаний проект був погоджений Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та державним реєстратором зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2320985800:03:043:0026 площею 2 га. Вказані земельні ділянки були продані ОСОБА_1 за договором купівлі- продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 480. Крім того, вважають що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій облаті не може бути відповідачем у справі, оскільки не є власником земельних ділянок, не порушувало права та не скасовувало державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою. Відповідачем по справі вважають державного реєстратора. Також, вважають що вимога про визнання наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області недійсним в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею повинно розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Треті особи 3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_4 ОСОБА_6 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 в судові засідання не з`являлись, свою позицію у справі не висловили.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання права постійного користування земельною ділянкою, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, визнання наказу недійсним в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що розпорядженням голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області Паньовіна В.І. від 20.03.2000 року № 28 «Про надання земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_27 », виділено гр. ОСОБА_27 в постійне користування земельну ділянку площею 50,0 га, в тому числі ріллі 50,0 га із земель запасу П`ятихатської сільської ради (колишні землі КСП ім. Гагаріна поле № 12 польові сівозміни) для організації селянського (фермерського) господарства.

29.03.2000 рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради № 6 «Про затвердження розпоряджень голови районної ради з питань регулювання земельних відносин», затверджено розпорядження голови районної ради № 28 від 20.03.2000р. "Про надання земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_27 ".

Державний акт на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 видано головою Василівської районної Ради народних депутатів 19.07.2000 громадянину України ОСОБА_27 , який мешкає с. Лобкове, у тому, що на підставі рішення Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20 березня 2000 року № 28 йому надається у постійне користування земельна ділянка площею 50,0 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території П`ятихатської сільської ради. Землю надано для організації селянського (фермерського) господарства.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46.

Після надання в постійне користування земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства та отримання Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19 липня 2000 року створено Селянське (фермерське) господарство «Ай-Петрі» (далі по тексту С(Ф)Г «Ай-Петрі») (місцезнаходження господарства - АДРЕСА_21 ).

Статут С(Ф)Г «Ай-Петрі» затверджений головою Селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» Кущом П.Н. 16.08.2000, зареєстрований розпорядженням голови Василівської районної державної адміністрації № 407 від 17.08.2000 і цього ж дня проведена державна реєстрація з визначенням ідентифікаційного коду юридичної особи - 31014720.

В пункті 2.1 Статуту зазначено, що засновником С(Ф)Г «Ай-Петрі» є громадянин України ОСОБА_27 , 1936 року народження, паспорт серії НОМЕР_27 , виданий Василівським РВ УМВС України Запорізькій області, 10 липня 1996 року - тобто фізична особа, яка саме і ініціювала питання виділення в постійне користування земельної ділянки для організації селянського (фермерського) господарства і якій така земельна ділянка у постійне користування виділена, згідно вказаного вище Державного акту на право постійного користування землею.

Відповідно до п.4.3. Статуту С(Ф)Г «Ай-Петрі», господарство набуває статус юридичної особи після виділення земельної ділянки фактично і державної реєстрації. Вказана норма статуту господарства цілком кореспондується з положеннями Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року N 2009-ХІІ (чинними на час створення С(Ф)Г «Ай-Петрі» і який втратив чинність 29.07.2003 на підставі Закону України № 973-ІУ від 19.06.2003 «Про фермерське господарство»).

Наказом № 1 від 01.03.2004 голова С(Ф)Г «Ай-Петрі» Кущ П.Н. призначив головою селянського (фермерського) господарства «Ай-Петрі» члена селянського (фермерського) господарства ОСОБА_28 .

У зв`язку із цим, до Статуту Селянського (фермерського) господарства "Ай-Петрі" були внесені Доповнення (є невід`ємною частиною статуту зареєстрованого розпорядженням голови райдержадміністрації від 17.08.2000р. № 407), зокрема, Розділ 2 доповнено пунктом 2.3: "Головою селянського (фермерського) господарства являється громадянин України ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_28 , виданий Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області, 18 листопада 1995 року".

Вказані Доповнення до Статуту Селянського (фермерського) господарства "Ай-Петрі" зареєстровано Василівською районною державною адміністрацією Запорізької області 30.06.2004 за № 0370.

Змінами до Статуту Селянського (фермерського) господарства "Ай-Петрі", (є невід`ємною частиною статуту зареєстрованого розпорядженням голови Василівської райдержадміністрації від 17.08.2000р. № 407), затвердженими рішенням засновника С(Ф)Г "Ай-Петрі" Кущом П.Н. від 27.01.2011 (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 25.02.2011 державним реєстратором Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Брик Л.П., номер запису 10801050003000667).

Як зазначив позивач, що з моменту створення С(Ф)Г «Ай-Петрі», тобто з 2000 року, господарство використовувало земельну ділянку, яка видана згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000, згідно з метою і предметом діяльності (п.З Статуту). Про вказане свідчать довідки сільського голови П`ятихатської сільської ради та землевпорядника цієї установи. Також господарство подавало у встановлений законом порядок та строки звітність щодо використання земельної ділянки, сплачувало податки, тощо.

Згідно довідки про правовий статус земельної ділянки від 15.06.2012 № 002150013172012, яка видана відділом Держкомзему у Василівському районі Запорізької області Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, земельна ділянка, площею 50,0003 га, яка розташована на території П`ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області використовується на підставі Державного акту І-ЗП № 002213 для ведення фермерського господарства і має кадастровий номер 2320985800:03:043:0001.

У липні 2020 з інформаційної довідки з державного реєстру речових на нерухоме майно номер довідки 214530879, дата видачі 01.07.2020 позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 отримав у власність 05.06.2020 земельну ділянку площею 50 га на території П`ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області. В даній інформаційній довідці зазначено об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка кадастровий номер 2320985800:03:043:0028, площею 50 га зареєстрована за ОСОБА_1 . Підстава державної реєстрації: витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-2307331812020, виданий 25.03.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52549798 від 05.06.2020 16:11:05, приватний нотаріус Морозова Вікторія Миколаївна, Запорізький міський нотаріальний округ, Запорізька область.

У звязку з чим, представниками позивача з метою встановлення правомірності реєстрації права власності на його земельну ділянку, зроблені відповідні адвокатські запити, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, приватного нотаріуса, який реєстрував речове права за ОСОБА_1 на земельну ділянку та землевпорядників, які виготовлювали технічну документацію на земельну ділянку.

Листом від 22.07.2020 №29-8-0.302-3302/2-20, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило, що за інформацією відділу у Василівському районі земельна ділянка з кадастровим номером 2320985800:03:043:0001 знаходиться в архівному шарі Національної Кадастрової Системи, кадастровий номер був присвоєний на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), гр. ОСОБА_27 для ведення фермерського господарства, яка розташована на території П`ятихатської сільської ради Василівського району. Після проведення державної реєстрації земельної ділянки 05.06.2014, кадастровий номер змінився на 2320985800:03:043:0002 у відповідності до даних зазначених у поземельній книзі.

Також в даному листі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило, що відповідно до пункту 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», Державний акт на право постійного користування землею 1-ЗП № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року визнано таким, що втратив чинність, відповідно до п.4 ст.25 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з викладеним позивач вважає, що оскаржуваний пункт 7 наказу від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ відповідача прийнятий з порушенням чинного законодавства, порушує права позивача на постійне користування земельною ділянкою. Спосіб позбавлення позивача права користування землею, яку надано останньому у постійне користування суперечить нормам Земельного кодексу України, Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», чинного на момент створення господарства та Закону України «Про фермерське господарство».

Наполягає, що пункт 7 наказу від 05.12.2019 №8-2708/15-19-СГ відповідача підлягає визнанню недійсними з визнанням за С(Ф)Г «Ай-Петрі» (ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею Ї-ЗП № 002213 від 19.07.2000 ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20.03.2000 року № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6 "Про затвердження розпоряджень голови районної ради з питань регулювання земельних відносин", яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014 від 05.06.2014 року, має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002.

Як зазначив позивач, на підставі спірного наказу відповідач вилучив земельну ділянку з володіння та користування СФГ "Ай-петрі" до земель запасу та в подальшому сформував з неї окремі земельні ділянки.

Відповідач видав 25 наказів «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ; № 8-2764/15-19-СГ; № 8-2766/15-19-СГ; № 8-2768/15-19-СГ; № 8-2769/15-19-СГ; № 8-2771/15-19-СГ; № 8-2772/15-19-СГ; № 8-2773/15-19-СГ; № 8-2778/15-19-СГ; від 06.12.2019 № 8-2797/15-19-СГ; № 8-2798/15-19-СГ; № 8-2799/15-19-СГ; № 8-2800/15-19-СГ; № 8-2801/15-19-СГ; № 8-2802/15-19-СГ; № 8-2803/15-19-СГ; № 8-2804/15-19-СГ; № 8-2805/15-19-СГ; № 8-2806/15-19-СГ; № 8-2807/15-19-СГ; № 8-2808/15-19-СГ; № 8-2809/15-19-СГ; № 8-2810/15-19-СГ; № 8-2813/15-19-СГ; № 8-2822/15-19-СГ, згідно з яким 25 громадянам (треті особи) були надані дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ними за рахунок цієї земельної ділянки у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

В ході розгляд справи встановлено, що за рахунок спірної земельної ділянки сформовано та зареєстровано в Державному реєстрі земель 25 окремих земельних ділянок площею по 2 га кожна за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з порядковими кадастровими номерами 2320985800:03:043:0003 - 2320985800:03:043:0027.

У подальшому на підставі договорів купівлі - продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладених між ОСОБА_1 та 25 фізичними особами, ОСОБА_1 став власником вищезазначених ділянок, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.07.2020 (номер інформаційної довідки 214530879).

На момент розгляду спору спірна земельна ділянка перебуває в оренді на підставі укладеного Договору оренди земельної ділянки б/н від 31.08.2020 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лев».

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються, Земельним кодексом України, Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно частини 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно частини 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент реєстрації державного акта на право постійного користування) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону на день реєстрації ФГ; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-ІV "Про фермерське господарство") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже законодавством, чинним на момент створення Селянського (Фермерського) господарства "Ай-Петрі", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності ФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто Закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 19.08.2020 у справі №922/804/19.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закону України № 937-ІV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-ІV), яким Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-ІV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Вказана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі№ 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 19.08.2020 у справі № 922/804/19.

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який діяв з 01.01.2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні до 01.01.2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Великою Палатою Верховного Суду у п. 61 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18, п.32 постанови від 19.08.2020 у справі № 922/804/190 констатовано, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції як на момент смерті ОСОБА_27 , так і на момент винесення оскаржуваних наказів) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних

підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним

вимогам;

г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

Також статтю 141 Земельного кодексу України доповнено пунктом «ж», згідно із Законом № 155-ІХ від 03.10.2019:

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Згідно ч. З, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, С(Ф)Г "Ай-Петрі" до органів державної реєстрації із заявою про добровільну відмову від постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 не зверталося.

Частиною 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992 року), яка діяла до 01.01.2002 року, також унормовано підстави припинення права користування земельною ділянкою або її частиною у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

За висновками Великої палати Верховного суду, викладених у постановах від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, від 19.08.2020 у справі №922/804/19, наведені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.

Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновникові саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 та підтримана у постанові від 19.08.2020 у справі № 922/804/19, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Зі смертю засновника фермерського господарства, якому земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею, таке право не припинилось.

Виходячи з аналізу фактичних обставин справи колегія дійшла висновку, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Селянського (фермерського) господарства позивач набув права та обов`язки землекористувача. Зі смертю його засновника - ОСОБА_27 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування (для ведення селянського (фермерського) господарства) згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002213 від 19 липня 2000 року, це право не припинилося.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача в частині визнання за селянським (фермерським) господарством "Ай-Петрі" (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20 березня 2000 № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29.03.2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -2300915832014 від 05.06.2014 року, має кадастровий номер 2320985800:03:043:0002, такими, що підлягають задоволенню.

Конституція України закріплює право особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте це положення жодним чином не обмежує право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція)).

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Право постійного користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Правове становище діючого фермерського господарства, в тому числі, майнова основа господарства, повинно залишатися стабільним незалежно від припинення участі в його діяльності окремих його членів в силу об`єктивної неможливості, зокрема, смерті.

Втручання держави у право особи на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Оцінивши вищевикладене, суд дійшов висновку що у відповідача були відсутні правові підстави і для визнання таким, що втратив чинність Державного акту на право постійного користування землею від 19.07.2000 (серія І-ЗП 002213).

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки судом було встановлено, що пункт 7 Наказу №8-2708/15-19-СГ від 05.12.2019 суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси позивача, який є правомірним землекористувачем спірної земельної ділянки, оскаржуваний пункт 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» від 05.12.2019 №8-2708/15-19-СГ, яким вирішено: "Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213, зареєстрований за №46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність.", вимоги позивача про визнання недійсним цього пункту підлягають задоволенню.

В ході розгляду справи встановлено, що після визнання Державного акту на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213 таким, що втратив чинність, за рахунок спірної земельної ділянки сформовано та зареєстровано в Державному реєстрі земель 25 окремих земельних ділянок площею по 2 га кожна за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з порядковими кадастровими номерами 2320985800:03:043:0003 - 2320985800:03:043:0027.

У подальшому на підставі договорів купівлі - продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладених між ОСОБА_1 та 25 фізичними особами, ОСОБА_1 став власником вищезазначених ділянок, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.07.2020 (номер інформаційної довідки 214530879). В даній інформаційній довідці зазначено об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка кадастровий номер 2320985800:03:043:0028, площею 50 га зареєстрована за ОСОБА_1 . Підстава державної реєстрації: витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-2307331812020, виданий 25.03.2020, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52549798 від 05.06.2020 16:11:05, приватний нотаріус Морозова Вікторія Миколаївна, Запорізький міський нотаріальний округ, Запорізька область.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б)відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

18.02.2021 від позивача до Господарського суду Запорізької області надійшла заява (вх. № 3522/08-08/21) відповідно до якої останній просить суд на підставі ч. 3 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення у справі № 908/2887/20 визнати недійсними:

1). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377644 ;

2). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_16 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377654 ;

3). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377680 ;

4). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_19 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377650 ;

5). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_22 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377662 ;

6). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377688 ;

7). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_18 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377648 ;

8). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377642 ;

9). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377651 ;

10). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377666 ;

11). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_29 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округ)' Морозовою В.М., серія НОІ 377674 ;

12). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2020, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377690 ;

13). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_17 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377684 ;

14). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_25 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округ)' Морозовою В.М., серія НОІ 377676 ;

15). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_21 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округл Морозовою В.М., серія НОІ 377682 ;

16). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020. укладений між ОСОБА_23 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округ)" Морозовою В.М., серія НОІ 377646 ;

17). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377670 ;

18). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_26 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377640 ;

19). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377658 ;

20). Договір купівді-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377656 ;

21). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_20 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377660 ;

22). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377686 ;

23). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_24 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377678 ;

24). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377672 ;

25). Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.03.2020, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М., серія НОІ 377668 ;

26). Договір оренди земельної ділянки б/н від 31.08.2020, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Лев», згідно якого ТОВ «Агрофірма Лев», набуло прво ореди земельної ділянки з кадастровим номером: 2320985800:03:043:0028 площею 50.0000 га.

Обрунтовуючи заяву позивач посилається на ті обставини, що правочини (25 договорів купівлі - продажу земельних ділянко та договір оренди земельної ділянки) безумовно пов`язані з предметом спору у даній справі № 908/2887/20. Пов`язаність цих правочинів обумовлена тим, що їх предметами є та ж сама земельна ділянка (50 га) яка надана С(Ф)Г "Ай-Петрі" згідно державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року і яка в подальшому розподілена на 25 частин і передана відповідачем у власність зазначеним 25 фізичним особам (по 2 га кожному), і які в подальшому в один день у одного нотаріуса, відчужили земельну ділянку ОСОБА_1 (третій особі 1), який потім передав її у довгострокову оренду третій особі 3- ТОВ "Агрофірма Лев". Договори купівлі - продажу земельних ділянок, на думку позивача, маєїють бути визнані господарським судом недійсними, оскільки фізичні особи набули право власності на земельну ділянку на підставі Наказу від 27.12.2019 № 8-3502/15-19-СГ, який видано всупереч вимогам законодавства з незаконним припиненням без належних на те законодавчо встановлених підстав права позивача на постійне користування земельною ділянкою, яке є безстроковим та набуто згідно з державним актом, який також у встановлений законом порядок (в судовому) не визнано недійсним. Позивач посилається на те, що вимоги про визнання недійсними зазначених вище правочинів не могли бути включені до позовної заяви, оскільки копії даних правочинів надані представником третьої особи 1 позивачу лише після витребування їх судом згідно ухвали суду від 24.12.2020 у справі № 908/2887/20.

Недійсність вищезазначених договорів, позивач мотивує тим, що вони суперечать положенням Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року № 552-ІХ, оскільки даним Кодексом і Законом та іншими законодавчими актами (станом на момент підписання договору і на теперішній час) не допускається купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення і громадяни України не можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за такими договорами, тому на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України такі правочини повинні бути визнані судом недійсними. Договори купівлі - продажу земельних ділянок має бути визнано судом недійсними, оскільки фізичні особи набули право власності на земельну ділянку на підставі Наказу від 27.12.2019 № 8-3502/15-19-СГ, який видано всупереч вимогам законодавства з незаконним припиненням без належних на те законодавчо встановлених підстав права позивача на постійне користування земельною ділянкою, яке є безстроковим та набуто згідно з державним актом, який також у встановлений законом порядок (в судовому) не визнано недійсним. Так повідомив суд, що 25 договорів купівлі-продажу земельної ділянки підписано від імені фізичних осіб громадянкою ОСОБА_26 , яка діяла в інтересах даних осіб на підставі довіреностей, посвідчених у листопаді 2011 року Абрамовим М.О., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу (реквізити довіреностей вказані в договорах купівлі-продажу). Вказані довіреності видано і ОСОБА_1 (третій особі 1) і останні 25 фізичних осіб уповноважили представляти їх в усіх підприємствах, установах і організаціях, незалежно від їх підпорядкування,_з правом оформлення права власності на їх ім`я будь-якої земельної ділянки, з правом укладання та підписання від імені довірителів договорів купівлі-продажу. Вказані довіреності були дійсні (чинні) станом на момент укладання договорів купівлі - продажу. Тобто ОСОБА_1 (третя особа 1) за такими довіреностями був наділений повноваженнями і представляв інтереси 25 фізичних осіб і мав право вчиняти від імені останніх будь-які цивільно-правові угоди. Відповідно до ч.З ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. З урахуванням, того, що ОСОБА_1 представляв інтереси цих 25 фізичних осіб і за договорами купівлі-продажу набув у власність майно (тобто діяв в своїх інтересах), вказаний правочин також суперечить ч. 3 ст.238 ЦК України. Також слід зазначити, що всі без винятку будь-які наступні правочини щодо відчуження такого майна, в силу параграфу 2 глави 16 розділу IV Цивільного кодексу України є нікчемними і не породжують жодних правових наслідків. З огляду на положення параграфу 2 глави 16 розділу IV ЦК України, договір оренди земельної ділянки б/н від 31.08.2020, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Лев», згідно якого ТОВ «Агрофірма Лев», набуло право оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 2320985800:03:043:0028 площею 50.0000га, не породжує для сторін жодних правових наслідків.

Колегія суддів розглянувши заяву Селянського (Фермерського) господарства «Ай-Петрі» на підставі ч. 3 ст. 237 ГПК України, про визнання недійсними договори виходить з наступного.

Відповідно ч. 3 ст. 237 ГПК України, господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Тобто, виходячи з зазначеної норми, ухвалення такого рішення це по-перше є правом, а не обов`язком суду, і повинно вчинятися в межах наданих суду повноважень.

Як зазначалося вище, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Ай -Петрі" заявлені до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (про визнання права постійного користування земельною ділянкою, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою державної власності, визнання наказу недійсним в частині визнання таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею).

Тобто єдиним відповідачем по справі є юридична особа - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Звернувшись з заявою в порядку ч. 3 ст. 237 ГПК України, про визнання недійсними договорів купівлі -продажу земельної ділянки та договору оренди, позивач не врахував ті обставини, що спірні договори укладені між фізичними особами, які залучені до участі у справі № 908/2887/20 лише в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, особи, яким пред`явлено позовну вимогу є відповідачами

Клопотання від позивача про залучення до участі у справі фізичних осіб, які є сторонами оспорюваної угоди у якості відповідачів до суду не надходило. Більше того, відповідно положень господарського процесу фізичні особи не можуть бути відповідачами по такій категорії спорів. Тобто спір, про визнання недійсними угод, укладених між фізичними особами не є підвідомчим господарським судам.

У зв`язку з вищевикладеним колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення заяви позивача про визнання недійсними договорів, поданної відповідно до ч.3 ст 237 ГПК України.

Крім того, в ході вирішення данного спору судом розглянута вимога позивача державної власності, що розташована на території П`ятихатської сільської ради Василівського району Запорізької області, площею 50,0003 га, кадастровий номер 2320985800:03:043:0002, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року, яке зареєстроване Відділом Держземагенства у Василівському районі Запорізької області 05.06.2014 року на підставі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , в своїх письмових поясненнях та представник - ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Лев» в судовому засіданні заперечуючи проти позову, посилались на ті обставини, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій облаті не може бути відповідачем у справі, оскільки не є власником земельних ділянок, не порушувало права та не скасовувало державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, ці особи зазначають, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право користування спірною земельною ділянкою зареєстровано не було, що не було спростовано матеріалами справи та наданими позивачем доказами.

Суд оцінивши доводи сторін, виходить з наступного .

Відповідно до ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають особи за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції цього суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Мотивуючи підстави для звернення до суду з вимогою про поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про його право постійного користування спірною земельною ділянкою, позивач посилається на те, що такий спосіб був би ефективним способом захисту порушеного права. При цьому позивач не обґрунтовує ким саме і яким чином було порушено його право на державну реєстрацію в відповідному державному реєстрі.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Як встановлено в ході судового розгляду спору право позивача напостійне користування спірною земельною ділянкою, посвідчене Державним актом І-ЗП № 002213 від 19.07.2000, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстроване не було, тому і поновлення такого запису не є можливим.

Реєстрація визнаного судом права позивача на право постійного користування спірною земельною ділянкою повинно відбутися відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» . Так ст. 9 цього Закону передбачено, що державний реєстратор, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини четвертої цієї статті державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора, пов`язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом (абзац другий частини четвертої вказаної статті).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати такі рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача в частині поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право постійного користування земельною ділянкою, такими , що не підлягають задоволенню.

Отже, з підстав зазначених вище, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в частині задоволених вимог покладаються на відповідача.

Позивач надав заяву, якою повідомив суд, що позивач протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі № 908/2887/20 подасть суду у встановлений ГПК України порядок докази в підтвердження понесених позивачем судових витрат, які підлягають розподілу.Станом на час розгляду справи відповідні докази на підтвердження судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу до суду не находили. У зв`язку із цим, питання щодо розподіл судових втрат в цій частині судом не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 129, 202, 219, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Ай-Петрі" (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0003 га в межах згідно з планом, розташованої на території П`ятихатської сільської ради, наданої державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002213 від 19.07.2000 року ОСОБА_27 для організації селянського (фермерського) господарства на підставі рішення голови Василівської районної ради народних депутатів Василівського району Запорізької області від 20 березня 2000 року № 28, затвердженого рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Василівської районної ради від 29 березня 2000 року № 6, яка після проведення державної реєстрації земельної ділянки, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2300915832014 від 05.06.2014 року, мас кадастровий номер 2320985800:03:043:0002.

3. Визнати недійсним пункт 7 наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 05.12.2019 № 8-2708/15-19-СГ, яким вирішено: "Державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП № 002213, зареєстрований за № 46 від 19.07.2000 року визнати таким, що втратив чинність.".

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) на користь Селянського (фермерського) господарства "Ай - Петрі" (71621, Запорізька область, Василівський район, с. Лобкове, вул. Гоголя, 16, ідентифікаційний код юридичної особи 31014720) 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 20 » липня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.А. Колодій

Суддя В.В. Левкут

Суддя К.В. Проскуряков