Рішення № 98421351, 07.07.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.2021 м. Ужгород Справа № 907/338/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Цем-Центр”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбудметр”, м. Ужгород

про стягнення 303752,16 грн

секретар судового засідання – Корольчук М.М.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбудметр” з вимогою про стягнення суми 303752,16 грн боргу за товар, відпущений на виконання Договору поставки №1806/18 від 18.06.2018, посилаючись на ст. ст. 11, 530, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 179, 193, 265 ГК України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 4556,30 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 06 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений йому на виконання договору поставки №1806/18 від 18.06.2018 товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 303752,16 грн.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18 червня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Цем-Центр” (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрбудметр” (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 1806/18, за умовами п. 1.1 якого Постачальник (позивач) на умовах та в порядку, визначених цим Договором, зобов`язався передати у власність Покупця (відповідача) цемент, а Покупець - прийняти Товар (цемент) і розрахуватися з Постачальником в повному розмірі відповідно до рахунку-фактури та інших видаткових накладних.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що кількість, асортимент та ціна Товару, що поставляється, вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що надаються Постачальником, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.3 договору поставки конкретизовано, що датою передачі товару вважається дата видаткової накладної.

Розділом 5 Договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, такі здійснюються шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в день відвантаження Товару.

На виконання умов Договору позивач на підставі видаткових накладних № 1060 від 23.06.2018 на суму 377034,00 грн та № 1062 від 23.06.2018 на суму 248674,66 грн поставив відповідачу товар, що підтверджується підписом підприємця у відповідній графі про отримання.

За твердженням позивача отриманий товар відповідач оплатив частково (платіжні доручення № 721 від 13.07.2018 на суму 71956,50 грн та № 744 від 27.07.2018 на суму 250000,00 грн), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем складає 303752,16 грн і складає предмет спору.

Вказаний борг відповідачем визнано у двосторонньому Акті звірки взаєморозрахунків за період: 2018 рік.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як установлено судом, факт відпуску товару на суму 625708,66 грн позивачем належним чином доведено долученими до матеріалів справи накладними, які містять підпис відповідача про його отримання.

За твердженням позивача отриманий товар відповідач оплатив частково, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем складає 303752,16 грн.

Вказана сума боргу визнана товариством-відповідачем у Акті звірки взаєморозрахунків станом 31.12.2018.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підставними і такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 4556,30 грн витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Укрбудметр»(88009, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Богомольця, 21, офіс 77, код ЄДРПОУ 39367859) на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Цем-Центр» (02121, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 16, офіс 1, код ЄДРПОУ 37257792) заборгованість у розмірі 303752,16 грн (триста три тисячі сімсот п`ятдесят дві гривні 16 коп.), а також 4556,30 грн(чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість гривень 30 копійок) на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.07.2021

Суддя Л.В. Андрейчук