Рішення № 98421081, 19.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2021м. ДніпроСправа № 904/4023/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "ОВМ Технолоджі Груп", м. Київ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагальнувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення 118 255,92 грн

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальність "ОВМ Технолоджі Груп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 118255,92 грн, з яких: 104600,00 грн - основний борг; 5455,92 грн - 3% річних, 8200,00 грн - інфляційні втрати.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати товару за видатковою накладною № 104 від 04.07.2019 на суму 641000,00 грн у межах договору №315/13/78Е від 10.04.2019 про закупівлю товару.

У відзиві на позов, який надійшов до суду засобами поштового зв`язку 27.04.2021, відповідач відзив не визнає повністю та просить у його задоволенні відмовити, а судові витрати покласти на позивача.

Відповідач зазначає, що жодних доказів завдання позивачу збитків від неналежного виконання відповідачем зобов`язань не надано; стягнення заявленої суми 3% річних та інфляційних втрат призведе до неплатоспроможності підприємства відповідача, яке, між іншим, віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015.

Посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України, а також висновки суду касаційної інстанції, відповідач вважає, що з урахуванням обставин справи зарадити негативним наслідкам для підприємства може зменшення розміру неустойки у десять разів, оскільки це відповідатиме засадам добросовісності та справедливості.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду засобами поштового зв`язку 11.05.2021, позивач зазначає, що відзив є необґрунтованим і не містить заслуговуючих на увагу доводів для зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому позивач указує на те, що кількість простроченого відповідачем спірного грошового зобов`язання становить 636 днів, у зв`язку з чим, на його думку, зменшення 3% річних та інфляційних втрат не буде відповідати засадам справедливості та добросовісності.

Інші доводи позивача є аналогічними змісту відповіді на відзив.

На час ухвалення рішення відповідач правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальність "ОВМ Технолоджі Груп" (далі – позивач, постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі – відповідач, покупець) укладено договір № 315/13/78Е від 10.04.2019 про закупівлю товару (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари, зазначені у пункті 1.2 договору, а покупець - прийняти й оплатити такі товари.

Постачальник зобов`язується поставити насоси та компресори, код 4212 (занурювальний свердловинний насосний агрегат) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили суму (ціну) договору, яка відповідно до Специфікації № 1 становить 641000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 106833,33,00 грн.

Товар, який поставляється відповідно до цього договору, оплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору покупець здійснює 40% передоплату вартості товару, останні 60% - по факту поставки після підписання сторонами акта прийому-передачі обладнання, але не пізніше 30 банківських днів після дати поставки.

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (пункт 5.4 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 11.1 договору).

Специфікацією № 1 (Додаток № 1 до договору) сторони погодили поставку товару: занурювальний свердловинний насосний агрегат Z855 13-L8W, 3х400B) виробництва фірми LOWARA на загальну суму 641000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 106833,33,00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв у межах специфікації товар на загальну суму 641000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 104 від 04.07.2019 на суму 641000,00 грн та товарно-транспортною накладною від 04.07.2019.

Платіжними дорученнями № 9437 від 22.05.2019 на суму 256400,00 грн, № 21053 від 11.11.2019 на суму 50 000,00 грн, № 23153 від 13.12.2019 на суму 60000,00 грн, № 23772 від 24.12.2019 на суму 120000,00 грн та № 1795 від 06.03.2020 на суму 50000,00 грн відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 536400,00 грн.

Залишок не сплаченої суми становить 104600,00 грн (641 000,00– 536400,00= 104600,00).

Несплата відповідачем залишку суми – 104600,00 грн за отриманий товар і стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з поставкою товару й виконанням/невиконанням відповідачем обов`язку щодо повної його оплати.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

За змістом частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 4.2 договору та з урахуванням вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу й закінчення строку відповідач зобов`язаний повністю оплатити отриманий за видатковою накладною № 104 від 04.07.2019 товар на суму 641 000,00 грн не пізніше 15.08.2019.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Доказів повної оплати товару відповідач суду не надав. Строк оплати є таким, що настав.

Тому, позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 104600,00 грн є законними й обґрунтованими.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 5455,92 грн розраховані за загальний період з 04.07.2019 по 31.03.2021 із заборгованості у сумі 104600,00 грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних встановлено, що він здійснений без урахування вимог статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу й закінчення строку при визначенні періоду прострочки виконання зобов`язань з оплати товару.

За результатом здійсненого судом перерахунку та в межах позовних вимог 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, будуть становити 5098,18 грн за період з 16.08.2019 по 31.03.2021 із заборгованості у сумі 104 600,00 грн.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати у сумі 8200,00 грн розраховані за період липень 2019 рік – лютий 2021 із заборгованості у сумі 104600,00 грн.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

За результатом здійсненого судом перерахунку інфляційні втрати із заборгованості 104600,00 грн за період із серпня 2019 року по лютий 2021 року, з урахуванням сукупного індексу 108,5%, фактично становлять 8891,00 грн, однак з урахуванням меж позовних вимог задоволенню підлягають заявлені позивачем інфляційні втрати у сумі 8200,00 грн.

Заява відповідача щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Водночас, закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, відповідно до встановлених судом обставин справи та згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3% річних та інфляційних втрат є відповідальністю останнього за допущене ним грошове зобов`язання за договором.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених законодавчих норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов й на розсуд суду.

Враховуючи викладене, а також принципи розумності, добросовісності та справедливості, їх розмір 3% річних та інфляційних втрат, розрахований та заявлений позивачем до стягнення, не є надмірним у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов`язанням.

При цьому позивач вільний від будь-якого обов`язку доводити свої втрати від невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання.

За таких обставин доводи відповідача, покладені в основу його заяви про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, задоволенню не підлягають.

Відповідачем не доведена можливість негативного впливу цих нарахувань на його підприємницьку діяльність.

Сторони у справі є господарюючими суб`єктами і несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 117898,18 грн, з яких: 104600,00 грн – основний борг, 5098,18 грн - 3% річних, 8200,00 грн – інфляційні втрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2263,13 грн покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам (117898,18х2270/118255,92 = 2263,13).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність "ОВМ Технолоджі Груп" до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 118255,92 грн задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 14309787, місцезнаходження: 52210, Дніпропетровська обл, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "ОВМ Технолоджі Груп" (ідентифікаційний код 42009440, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корпус 8, кімната 117) основний борг у сумі 104600,00 грн, 3% річних у сумі 5098,18 грн, інфляційні втрати у сумі 8200,00 грн, судовий збір у сумі 2263,13 грн.

У решті позову – відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 підпункту 17 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.07.2021.

Суддя І.І. Колісник