Рішення № 98421066, 19.07.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2021 року справа №903/352/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників сторін:

від позивача: Носенко О.С. – юрисконсульт (дов. №14/08 від 04.01.2021р.)

від відповідача: Столяр А.В. – представник (довіреність від 03.06.2021р. №03/06-2021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон", с. Облапи

про стягнення 91 202,12 грн.

встановив: 20 травня 2021 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 17.05.2021р. №1816/08 ДКП "Луцьктепло" про стягнення на його користь з ТОВ "Третій регіон" 81 909,78 грн., в т.ч. 48 657,43 грн. заборгованості по оплаті теплової енергії, відпущеної у період січня місяця 2017 року та з жовтня місяця 2020 року по березень місяць 2021 року включно на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р. з додатковим договором від 24.12.2014р., 31 784,79 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (за період з 01.12.2020р. по 14.05.2021р.), 1 158,43 грн. суми інфляційних (за період з 01.12.2020р. по 14.05.2021р.), а також 309,13 грн. трьох процентів річних (за період з 01.12.2020р. по 14.05.2021р.), нарахованих відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №6-209 від 27.11.2013р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по сплаті послуг, пов`язаних з відпуском теплової енергії, нарахування у зв`язку з цим пені, сум збитків від інфляції та відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.05.2021р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 17.06.2021р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

08 червня 2021 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано заяву ДКП "Луцьктепло" від 07.06.2021р. №2072/08 про збільшення пред`явлених до відповідача позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості по оплаті теплової енергії. У зазначеному клопотанні позивач, поруч із стягненням первинно нарахованих сум пені, інфляційних та процентів річних, просить суд стягнути з ТОВ "Третій регіон" збільшеної суми основної заборгованості на суму 9 292,34 грн. (послуги з теплопостачання за квітень місяць 2021 року згідно рахунку №1390/4/1), а всього 57 949,77 грн. боргу.

09.06.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому товариство просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та долучає до матеріалів справи докази в обґрунтування відзиву та надіслання останнього на адресу позивача. Засвідчує, що вимоги позивача є необґрунтованими, зазначає, що отримані ТОВ "Третій регіон" рахунки за теплопостачання в опалювальному сезоні 2020-2021рр. не відповідають укладеному договору від 27.11.2013р., рахунки не містять інформації щодо фактично спожитої теплової енергії та суперечать договору, вважає, що борг за спожиту теплову енергію перед ДКП "Луцьктепло" у товариства відсутній. Заперечуючи щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій посилається на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в редакції від 10.12.2020р. та зазначає, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Протокольною ухвалою Господарського суду Волинської області, постановленою за результатами проведеного 17.06.2021р. судового засідання (за участі представників сторін), господарським судом, не приступаючи до розгляду справи по суті, було задоволене розглянуте в засіданні суду клопотання позивача про збільшення позовних вимог, визначено, що у зв`язку з цим спір судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 91 202,12 грн., відкладено розгляд справи на 01.07.2021р., продовжено позивачу строк до 23.06.2021р. для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив на позовну заяву, встановлено відповідачу строк до 29.06.2021р. для подання до суду та позивачу заперечень на відповідь на відзив.

23 червня 2021 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відповідь ДКП "Луцьктепло" від 18.06.2021р. №2216/08 на відзив відповідача з обгрунтовуючими відповідь документами та поштовими документами в підтвердження направлення відповіді на відзив на адресу відповідача.

Протокольною ухвалою суду, постановленою за результатами проведеного 01.07.2021р. судового засідання (за участі представників сторін), господарським судом, не приступаючи до розгляду справи по суті, за усним клопотанням представника відповідача було оголошено перерву до 19.07.2021р. та встановлено відповідачу строк до 14.07.2021р. для подання до суду та позивачу письмових пояснень/заперечень на відповідь на відзив позивача.

06.07.2021р. на адресу суду від ТОВ "Третій регіон" надійшли заперечення на відповідь на відзив ДКП "Луцьктепло", в яких товариство просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та долучає до матеріалів справи докази надіслання заперечень на адресу позивача.

Присутня в судовому засіданні 19.07.2021р. представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, зокрема, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. При цьому засвідчила на тому, що відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та після відкриття судом провадження у справі було сплачено 4 761,26 грн. заборгованості відповідно до платіжного доручення №866 від 25.05.2021р. в результаті чого сума основного боргу зменшилась та на час розгляду справи судом складає 53 188,51 грн.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позов заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідача позов підлягає задоволенню на суму 86 440,86 грн., а провадження у справі в частині стягнення 4 761,26 грн. основної заборгованості слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2013 року між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" (Споживач) було укладено договір №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії з додатком №1 та додатковим договором від 24.12.2014р. до нього, згідно з умовами котрого Теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води (теплову енергію) Споживачу у приміщення по вул. Дубнівська, 36 у м. Луцьку, а Споживач зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

У відповідності до п.п. 1.2.-1.4. цього договору, теплова енергія використовується Споживачем через тепловикористальні установки для підтримання належного теплового режиму (обігрівання) належних йому приміщень (централізованого опалення). Якість теплової енергії, що поставляється за цим договором, має відповідати вимогам правил, стандартів та інших обов`язкових для сторін нормативних документів. Кількість теплової енергії, що поставляється за цим договором, визначається за показами комерційного обліку теплової енергії (назва та номер лічильника зазначені в Додатку № 1 до договору).

Пунктом 2.2.13. даного договору визначено, що споживач зобов`язується своєчасно здійснювати оплату теплової енергії. В разі несвоєчасної оплати сплачувати на вимогу Теплопостачальної організації штрафні санкції.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.1.1., 3.1.2. договору, Споживач оплачує Теплопостачальній організації вартість теплової енергії за встановленими тарифами згідно з показами приладів обліку (з врахуванням фактично спожитої теплової енергії до кінця розрахункового місяця), які надаються Споживачем до 20 числа розрахункового місяця в Теплопостачальну організацію (кабінет №313). Тарифи на момент підписання даного договору такі: 1 Гкал теплової енергії - 754,67 грн. та ПДВ - 150,93 грн. Тарифи встановлюються нормативно - правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випадку прийняття нових тарифів вони є обов`язковими для обох сторін з часу введення їх в дію.

Вартість хімочищеної води, яка витрачається на заповнення теплових мереж при проведенні ремонтних робіт та теплової енергії, витраченої для її підігріву; втрати теплової енергії (тепловіддачі) транзитних трубопроводів централізованої системи опалення та нормативні втрати ХОВ і теплової енергії (згідно з Додатком №1 даного Договору) від зони розподілу тепломереж до місця встановлення приладів обліку, яка встановлюється Сторонами в Додатку № 3 доданого до Договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно з`являтися до Теплопостачальної організації або направити свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату теплової енергії, надання Теплопостачальній організації показників приладів обліку теплової енергії у строки, встановлені договором (п. 2.2.16 договору).

Пунктами 3.2, 3.3 договору сторони погодили, що рахунок за відповідний місяць, наданий Споживачу Теплопостачальною організацією, є одночасно актом приймання-передачі теплової енергії. Споживач зобов`язується щомісячно сплачувати за теплову енергію в наступному порядку:

- передоплату - до 01 числа розрахункового місяця (в розмірі середньомісячного нарахування), на підставі виставленого рахунку, який отримується споживачем до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, в приміщенні теплопостачальної організації. Нез`явлення споживача до установленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від здійснення передоплати;

- остаточний розрахунок - до 01 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі рахунку, який отримується Споживачу до 20 числа розрахункового місяця в приміщені теплопостачальної організації (кабінет № 313). Нез`явлення споживача до встановленої дати у теплопостачальну організацію для отримання рахунку не є підставою для відмови від оплати за теплову енергію.

Договір набирає чинності 04.11.2013 року і діє безстроково (п. 6.1. договору).

Дана угода з додатком до неї підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток, як встановлено судом, предметом судових розгшлядів не виступала, сторонами розірвана чи змінена не була.

На виконання умов договору №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р. позивач у січні місяці 2017 року та у період з 01.10.2020р. по 30.04.2021р. включно (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) відпустив відповідачу, а останній прийняв, теплову енергію на загальну суму (вартістю) 67 328,04 грн., що підтверджується рахунками на оплату за січень місяць 2017 року та за період з жовтня 2020 по квітень місяць 2021 року включно, які згідно положень п. 3.2. договору №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії є одночасно актами приймання-передачі теплової енергії.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати прийнятої по договору №6-208 від 27.11.2013р. теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не виконав, що і спричинило звернення кредитора до суду з позовом (із подальшим поданням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з ТОВ "Третій регіон" на користь ДКП "Луцьктепло" 57 949,77 грн. основної заборгованості.

Судом встановлено, що визначена сума боргу 57 949,77 грн. включала в себе загальну вартість наданих у визначений період послуг 67 328,04 грн. за мінусом здійснених боржником оплат 9 378,27 грн. (докази оплати – платіжне доручення №816 від 27.01.2021р. на вказану суму додатково долучено до матеріалів справи відповідачем).

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Статтею 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону зобов`язує споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 ГК України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р., відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу теплової енергії, її отримання ТОВ "Третій регіон" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 57 949,77 грн. (на момент пред`явлення позову до суду та на час відкриття судом провадження у справі, на момент подання заяви про збільшення позовних вимог) були обґрунтованими та підставними.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після звернення позивача з позовом до суду (19.05.2021р.) та після відкриття судом провадження у справі (21.05.2021р.) було сплачено частково суму основного боргу на суму 4 761,26 грн., що стверджується платіжним дорученням від №866 від 25.05.2021р., а також поясненнями присутнього в судовому засіданні представника відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом та після відкриття судом провадження у даній справі сплатив частково суму основного боргу у розмірі 4 761,26 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній частині позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р., відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу теплової енергії, її отримання ТОВ "Третій регіон" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості 53 188,51 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було включено до ціни позову, а в судовому засіданні підтримано вимогу щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 31 784,79 грн., нарахованої за період з 01.12.2020р. по 14.05.2021р.

Пунктом 5.4. договору №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р. сторони визначили, що при порушенні строку оплати теплової енергії Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України, особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим кодексом. Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В даному випадку сторони у п. 5.4 договору №6-208 від 27.11.2013р. визначили, що при порушенні строку оплати теплової енергії Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу. Договір №6-208 від 27.11.2013р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 5.4, не визнавався. На момент звернення позивача до суду з позовом та на час розгляду справи судом відповідач зобов`язання щодо оплати отриманої теплової енергії не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов`язанням.

Судом враховано, що при пред`явленні відповідних вимог про стягнення суми пені, останні позивачем було обраховано з врахуванням положень ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", котрою, зокрема, визначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб`єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Судом встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті за отриману відповідачем теплову енергію, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу 31 784,79 грн. пені за період з 01.12.2020р. по 14.05.2021р., яка, на думку та переконання суду, є арифметично вірною, підставною та такою, що підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, за змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В даному випадку, згідно з представленими суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 1 158,43 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами за період з 01.12.2020р. по 14.05.2021р., а також 309,13 грн. трьох процентів річних за аналогічний період прострочки платежів.

Розглянувши відповідні позовні вимоги, перевіривши методику та періоди нарахування інфляційних та процентів річних за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", суд констатує, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Щодо засвідчених відповідачем заперечень на пред`явлений позов судом засвідчується наступне:

Постачання теплової енергії у гарячій воді за змістом ст.ст. 1, 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є одним із видів комунальних послуг. В силу ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов`язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 та "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення. Зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до вказаних нормативних актів, надання споживачеві житлово-комунальних послуг здійснюється не інакше як на підставі відповідного договору. Обов`язок з укладання договору на надання житлово-комунальних послуг покладається як на споживача, так і на виконавця цих послуг (ст.ст. 9, 12, 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Судом досліджено, що на виконання умов договору №6-208 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р. позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, які відповідач не оплатив. Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати, відсутності обов`язку проведення відповідної оплати відповідач суду не подав.

Укладений між сторонами у справі 27.11.2013р. договір №6-208 сторонами змінений або розірваний не був, недійсним судом не визнавався, предметом судових розглядів не виступав, що, в свою чергу, свідчить про те, що його положення діють на даний час.

З огляду на викладене судом засвідчується, що товариством-відповідачем впродовж зміни тарифів виконавчим комітетом Луцької міської ради (2020-2021рр.) не було вжито будь-яких заходів, спрямованих на визнання договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р. №6-208 недійсним в судовому порядку, в тому числі й шляхом подання зустрічного позову у справі, внесення змін до договору, не застосовано будь-яких заходів відносно встановлення тих чи інших обставин шляхом здійснення відповідних звернень, заяв і т.п. до ДКП "Луцьктепло".

Суд зазначає, що пунктом 6 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Судом засвідчується, що сторони відповідно до п. 3.1. договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р. №6-208, погодили, що тарифи встановлюються нормативно - правовим актом уповноваженого органу державної влади або органу місцевого самоврядування (постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради тощо). У випадку прийняття нових тарифів вони є обов`язковими для обох сторін з часу введення їх в дію.

В даному випадку тарифи на відповідні послуги по оплаті теплової енергії встановлюються рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради.

Судом засвідчується, що під час розгляду справи у суді позивачем до матеріалів справи було долучено рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.09.2020 №517-1 "Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло" відповідно до якого з 01 жовтня 2020 року вступили в силу нові тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. Згідно даного рішення, ДКП "Луцьктепло" встановлено двоставкові тарифи на теплову енергію за умовно-змінною та умовно-постійною частиною тарифу.

Умовно-змінна частини тарифу - плата за фактично спожиту теплову енергію за даними лічильника теплової енергії. Ця плата нараховується лише під час Опалювального сезону. Вона відшкодовує умовно-змінну частину витрат на виробництво та транспортування теплової енергії в частині витрати на придбання природного газу та електроенергії.

Умовно-постійна частина тарифу - плата за одиницю приєднаного теплового навантаження (абонентська плата). Ця плата передбачає умовно-постійну частину економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до умовно-змінної частини тарифу (витрати на обслуговування та ремонт мереж, котелень, обладнання, сплату податків).

Обґрунтованість відповідних видатків перевірена та підтверджена при встановленні тарифу. Величина умовно-постійної частини залежить від теплового навантаження, яке вказане в договорі. Нараховування умовно-постійної частини є постійною величиною та сплачується рівними частинами щомісяця упродовж усього року не залежно від обсягу спожитої теплової енергії.

Як встановлено судом, відповідно до зазначеного рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, для споживачів, в тому числі і для ТОВ "Третій регіон" з 01.10.2020р. умовно-змінна частина становить 729,37 грн/Гкал (без ПДВ), умовно-постійна частина становить 56811,24 грн/(Гкал/год) (без ПДВ).

Також судом засвідчується, що 01 лютого 2021 року виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення №52-1 "Про встановлення скоригованих тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП "Луцьктепло". Відповідно до вказаного рішення, для ТОВ "Третій регіон" з 01.02.2021р. умовно-змінна частина становить 1061,12 грн/Гкал (без ПДВ), умовно-постійна частина становить 65636,99 грн/(Гкал/год) (без ПДВ).

Відтак, суд зазначає, що нарахування вартості наданих послуг з теплопостачання в цілому по особових рахунках ТОВ "Третій регіон" відповідають умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії від 27.11.2013р. №6-208, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради та положенням чинного законодавства України.

Відхиляються судом також заперечення відповідача на пред`явлений позов в частині стягнення нарахованої суми пені з посиланнями на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині того, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

При цьому судом засвідчується, що ДКП "Луцьктепло" є комунальним підприємством, яке створене і функціонує з метою задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька.

Основним видом господарської діяльності ДКП "Луцьктепло" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню, бюджетним та іншим юридичним особам міста Луцька.

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Судом зауважується, що укладений між ДКП "Луцьктепло" та ТОВ "Третій регіон" договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №6-208 від 27.11.2013р. за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується цередати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг. Такий договір укладається на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.072005р. "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".

Згідно ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Відповідно до п. 5.4 Договору, при порушенні строку оплати теплової енергії споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% від суми боргу.

Відтак, суд зазначає, що відповідач не є споживачем комунальної послуги, а відтак на нього не поширюються норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору – задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, а часткове погашення заборгованості відповідачем було здійснено лише після звернення позивача до суду з відповідним позовом та після відкриття судом провадження у даній справі, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок ТОВ "Третій регіон".

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити на суму 86 440,86 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Третій регіон" (с. Облапи, вул. Лісова, 1, код ЄДРПОУ 37706901) на користь Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 53 188,51 грн. суми основного боргу, 31 784,79 грн. пені, 1 158,43 грн. інфляційних втрат, 309,13 грн. трьох процентів річних, а всього 86 440,86 грн. та 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ на виконання пункту 2 резолютивної частини рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення 4761,26 грн. заборгованості закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 20.07.2021р.

Суддя В. А. Войціховський