Рішення № 984210, 26.09.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.07 р. Справа № 6/260

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ____Подколзіной Л.Д.

при секретарі Шабановой Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Звенигородський сироробний комбінат” м.Звенигородка Черкаська область

до відповідача Підприємства “Глобус” м.Донецьк

третьої особи _______________

про стягнення 42 866грн. 51коп.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача – не з”явився

від відповідача – не з”явився

від третьої особи

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Звенигородський сироробний комбінат” м.Звенигородка Черкаська область, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Підприємства “Глобус” м.Донецьк основного боргу у сумі 34 074грн. 54коп., пені у сумі 8 248грн. 07коп., інфляційних у сумі 296грн. 46коп. та 3% річних у сумі 247грн. 44коп. відповідно договору №222 від 01.11.2006р. (Усього 42 866грн. 51коп.).

Відповідач у засідання суду не з”явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала про порушення справи від 30.08.2007р. була направлена відповідачу 31.08.2007р. рекомендованим листом з повідомленням за адресою вказаною у позові, договорі №222 від 01.11.2006р. та у довідці Головного управління статистики у Донецькій області № 22-15/2735, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду. Поштовий конверт з повідомленням про вручення рекомендованого листа був повернутий з поштового відділення з відміткою про відмову від його отримання відповідачем.

Позивач також у судове засідання не з”явився, витребуваних судом документів не представив.

Суд вважає, що сторони були повідомлені про розгляд справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконали, про причину неявки суду не повідомили. Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

1 листопада 2006р. між Відкритим акціонерним товариством “Звенигородський сироробний комбінат” м.Звенигородка Черкаська область та Підприємством “Глобус” м.Донецьк був укладений договір дистрибуції на продаж продукції № 222, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов”язання продати відповідачу молочну продукцію, а відповідач зобов”язався прийняти, оплатити та провести реалізацію молочної продукції на умовах та в строки передбачені даним договором.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов’язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору у період з 01.01.2007р. по 13.06.2007р. по ряду накладних за довіреностями здійснив поставку молочної продукції у адресу відповідача на загальну суму 90 373грн. 02коп. Крім того, станом на 01.01.2007р. у відповідача перед позивачем рахувався борг у сумі 90 112грн. 13коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2007р. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки молочної продукції, а саме: накладні і довіреності до них, по яким відповідач отримав продукцію та акт звірки розрахунків станом на 30.04.2007р., підписаний головними бухгалтерами обох підприємств і скріплений печатками та переконав суд у факті поставки молочної продукції у адресу Підприємства “Глобус” м.Донецьк.

Пунктом 4.3. договору №222 від 01.11.2006р. сторони встановили, що розрахунки за кожну отриману відповідачем від позивача партію продукції, згідно накладної, здійснюються шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок або в касу позивача. Розрахунок за продукцію відповідач зобов”язаний провести на пізніше 21 календарного дня з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладних документах (п.4.5.). Але відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково, а саме: шляхом перерахування грошових коштів у сумі 142 112грн. 13коп. та шляхом часткового повернення отриманого товару на суму 4 298грн. 48коп. В результаті чого у Підприємства “Глобус” м.Донецьк перед позивачем виникла заборгованість у сумі 34 074грн. 54коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається. (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по оплаті поставленої молочної продукції своєчасно не виконав.

Пунктом 7.2 укладеного договору сторони передбачили, що за порушення строків проведення розрахунку передбачених п.4.5 відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми невиконаного зобов”язання, за кожен день прострочення оплати, починаючи з наступного дня, що йде за днем, коли відповідач повинен був провести таку оплату.

Суд вважає, що вимоги позивача по стягненню пені у сумі 8 248грн. 07коп. задоволенню не підлягають, оскільки відносно відповідальності за порушення виконання грошових зобов”язань частина 6 ст.231 ГК України передбачає, що штрафні санкції за порушення вказаних зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором. А Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” передбачено, що пеня повинна бути нарахована не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, при визначенні розміру відповідальності за невиконання грошових зобов”язань суд застосовує норми Закону, а не положення договору.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані інфляційні у сумі 296грн. 46коп. та 3% річних у сумі 247грн. 44коп., які підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлена позивачем молочна продукція не оплачена, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача пропорційно стягнутої суми, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Звенигородський сироробний комбінат” м.Звенигородка Черкаська область до Підприємства “Глобус” м.Донецьк про стягнення 42 866грн. 51коп. задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства “Глобус” (83049, м.Донецьк, смт. Горького, 9, ТЗБ “Донецьк-Сервіс”, р/р № 26008011852000 у відділенні № 257 в АКІБ “Укрсіббанк”, МФО 351005, ЄДРПОУ 30190006) на користь Відкритого акціонерного товариства “Звенигородський сироробний комбінат” (20200, м.Звенигородка, Черкаська обл., вул.К.Маркса,35-а, р/р № 260013916 у Звенигородському відділенні “Аваль”, МФО 354411, ЄДРПОУ 00447818) основний борг у сумі 34 074грн. 54коп., інфляційні у сумі 296грн. 46коп., 3% річних у сумі 247грн. 44коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 346грн. 45коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

В решті частині позову відмовити.

Рішення було оголошено у судовому засіданні 26.09.2007р.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя