Рішення № 98419189, 03.06.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/117/17

Провадження № 2/216/134/21

РІШЕННЯ

іменем України

03 червня 2021 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним списання коштів з карткового рахунку, зобов`язання перерахувати проценти нараховані та утримані за картковим рахунком, визначення залишку на картковому рахунку та зобов`язання повернути кошти, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 02.03.2015 о 23:45, шляхом несанкціонованого доступу до кредитної картки ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», що була у розпорядженні та користуванні позивача, невідомі особи заволоділи грошовими коштами в сумі 5782,40 грн. Разом з цим, під час користування кредитною карткою вона жодних особистих відомостей іншим особам не повідомляла. Внаслідок несанкціонованого списання коштів 02.03.2015 у розмірі 5782,40 грн, та нарахування процентів і штрафів на вказану суму, заборгованість на дату складання позову становить 10717,42 грн. Натомість, якщо зазначене несанкціоноване списання коштів не враховувати, заборгованість позивача перед відповідачем відсутня, та навпаки, на картковому рахунку мають бути наявні кошти в сумі 1833,36 грн. За таких обставин, позивач просить суд: визнати незаконним списання ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 02.03.2015 в сумі 5782,40 грн; зобов`язати відповідача перерахувати проценти, нараховані та утримані за картковим рахунком ОСОБА_1 станом на день ухвалення рішення суду, що за попередніми підрахунками позивача складає 1833,36 грн; зобов`язати відповідача повернути належні їй кошти, що за попередніми розрахунками становить 1833,36 грн.

Позивач та її представник – адвокат Верхуша Я.О. в судове засідання не з`явились, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, судом встановлено, що між публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку № НОМЕР_1 та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

З виписки з карткового рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 8, 29, 94) встановлено, що 02.03.2015 о 23:45 год було проведено операцію по переводу грошових коштів зі своєї картки на суму 5782,40 грн.

Як вбачається зі змісту постанови слідчого Центрально-Міського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 27.07.2016 (а.с. 12-13) 03.03.2015 позивач звернулася з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення до поліції. За даним фактом Криворізький ВП ГУНП в Дніпропетровській області було розпочате кримінальне провадження №12015040770000614 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Позивач надіслала на адресу АТ КБ «Приватбанк» листа з обставинами, що викладені вище, на що їй було надано відповідь, що саме нею було порушено умови та правила надання банківських послуг (а.с. 95-96).

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Правовідносини у сфері функціонування платіжних систем і розрахунків в Україні, проведення переказу коштів у межах України, відповідальності суб`єктів переказу, а також загального порядку здійснення нагляду за платіжними системами регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно з п. 1.27 ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пунктом 6.3 ст. 6 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Крім того, згідно з п.1.5 Розділу І «Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів», що затверджена постановою Правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року, умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Згідно з п. 2.1.4.32. Умов і правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», картка може бути використана Держателем картки для оплати товарів і послуг, отримання/внесення готівкових грошових коштів у банківських установах і через банкомати, з метою інших банківських операцій, передбачених Договором. З отриманням Картки Клієнт отримує можливість здійснювати операції через віддалені канали обслуговування.

Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до п.1.1.2.1.13. Умов та правил надання банківських послуг (далі – Умови та правила) клієнт зобов`язаний інформувати банк, а також правоохоронні органи про факти втрати карти, стікеру, ПІНу, сім-карти мобільного телефону, отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищевказаних випадків необхідно звернутися до відділення банку за телефонами (безкоштовно) по Україні. Згідно з п.1.1.2.1.21. Умов та правил, клієнт зобов`язаний негайно повідомляти банк шляхом дзвінка до Колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома клієнту про втрату/викрадення карти, стікеру PayPass, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках (а також по рахунках 3-іх осіб). Відповідно до п. 1.1.3.1.2. Умов та правил банк зобов`язаний обслуговувати картрахунки в порядку та на умовах передбачених цим договором, правилами Міжнародних платіжних систем, за якими обслуговуються картки, чинним законодавством.

Пунктом 1.1.3.1.7. Умов та правил передбачено, що банк зобов`язаний в разі виникнення овердрафта або одержання усного або письмового повідомлення власника або довіреної особи, переданого у порядку, передбаченому Умовами та правилами, про втрату/крадіжку картки або про можливість несанкціонованого використання картки третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.

Відповідно до п.2.1.1.10.10 Умов та правил клієнт дає свою згоду на те, що за замовчуванням при видачі картки банк блокує можливість використання карти в мережі Інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні та за кордоном.

Згідно з п. 2.1.1.11.6. Умов та правил, суми коштів по операціях, які оскаржуються держателем, повертаються на Картрахунок до повного врегулювання питання з протилежною стороною - банком який представив операцію.

Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.05.2015 в справі № 6-71цс15, а також аналогічні висновки містяться у Постановах Верховного Суду від 14.02.2018 (справа № 127/23496/15-ц), 18.05.2018 (справа № 190/926/16-ц), 20.06.2018 (справа № 320/1169/16-ц).

З наведеного вбачається, що при здійсненні платіжних операцій, які мали місце 02.03.2015, позивач особисто не використовувала електронний платіжний засіб. Судом не встановлено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Разом з цим, позивач повідомила правоохоронні органи та АТ КБ «Приватбанк» про вчинений злочин, а тому, суд приходить до висновку, що позивач не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені за допомогою платіжної картки № НОМЕР_1 .

Наведені вище Умови та правила надання банківських послуг визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстави для цивільно-правової відповідальності позивача відсутні, оскільки фактично вона 02.03.2015 не отримувала грошові кошти на загальну суму 5782,40 грн, а тому вимога позивача про визнання незаконним їх списання є такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача перерахувати проценти, нараховані та утримані за картковим рахунком ОСОБА_1 станом на день ухвалення рішення суду, що за попередніми підрахунками позивача складає 1833,36 грн; зобов`язання відповідача повернути належні їй кошти, що за попередніми розрахунками становить 1833,36 грн, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 77 ІІПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували обставини, на які посилається позивач, та які б відповідали вищевказаним критеріям щодо їх достатності, належності та допустимості, зокрема щодо розміру процентів в сумі 1833,36 грн, яким чином вони нараховувалися, на яку суму заборгованості, а тому суд дійшов висновку, що відсутні підстави для перерахунку та повернення вказаних процентів.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 640,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 81, 89, 128, 131, 136, 141, 258-259, 263, 265, 268, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 633, 634, 1050, 1054, 1055, 1073 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним списання коштів з карткового рахунку, зобов`язання перерахувати проценти нараховані та утримані за картковим рахунком, визначення залишку на картковому рахунку та зобов`язання повернути кошти– задовольнити частково.

Визнати незаконним списання 02 березня 2015 року о 23:45 год акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк» з карткового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 коштів у сумі 5782,40 грн (п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні сорок копійок).

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн (шістсот сорок гивень).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО 305299.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов