Рішення № 98418601, 08.07.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/5319/20

Провадження № 2/210/301/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"08" липня 2021 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Літвіненко Н.А.

при секретарі Таранущенко В.С.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Кривий Ріг, третя особа Друга Криворізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача Територіальної громади міста Кривий Ріг, третя особа Друга Криворізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що вона, ОСОБА_1 є донькою померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Актовий запис про смерть ОСОБА_2 за № 104 зроблено ЗО січня 2020 року Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті матері залишилось спадкове майно - однокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

У встановлений законом термін вона звернулася до Другої криворізької нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

В Другій криворізькій нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу за № 436/2020, але у видачі Свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено та 30 липня 2020 року видано постанову про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину, зважаючи на те, що мати прийняла, але не оформила спадщину належним чином.

Спірну квартиру заповіла матері ОСОБА_3 , яка доводилась матері далекою родичкою. ОСОБА_3 була самотньою особою, не мала ані дітей, ані інших близьких родичів, тому за обопільною згодою з 2017 року її матір ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю з 1970 року без державної реєстрації шлюбу, але вони особисто та оточуючі вважали їх повноцінним подружжям, оскільки дане подружжя відповідало усім ознакам сім`ї визначеним статтею 3 Сімейного кодексу України, а саме: сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мали спільний бюджет, спільно виконували побутові обов`язки, піклувались один про одного, разом відпочивали та виконували інші дії притаманні подружжю.

Дітей, або інших близьких родичів ні у Тру ОСОБА_5 , ні у ОСОБА_4 не було і спільних дітей не було.

Не тільки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вважали себе подружжям, а й державні органи дотримувались тієї ж думки, а саме адміністрація РУ ім. Дзержинськогб та адміністрація Виробничого об`єднання «Кривбасруда» УСП.

Так, квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 отримала на сім`ю з двох осіб на підставі ордеру № 285, виданого ЖКВ РУ ім. Дзержинського 24 травня 1974 року, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проживали спільно як подружжя, то в ордері ОСОБА_4 значиться як її чоловік.

В 1994 році зазначену квартиру було приватизовано на підставі наказу від 31.10.1994 року та 11.11.1994 року Виробничим об`єднанням «Кривбасруда» УСП видано Свідоцтво про право власності на житло за № НОМЕР_2 .

У відповідності до даного Свідоцтва квартира за адресою АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та члену її сім`ї ОСОБА_4 .

Загалом ОСОБА_6 і ОСОБА_7 прожили як подружжя 42 роки, із них 38 років за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту смерті ОСОБА_4 . Актовий запис про смерть ОСОБА_4 за № 12 зроблено 3 січня 2012 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Стаття 74 Сімейного кодексу України встановлює, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь- якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка; які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного кодексу.

Доказом того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебували в інших шлюбах є Свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та копія рішення про розірвання шлюбу ОСОБА_4 .

Майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі є однокімнатна квартира за АДРЕСА_1 .

Право спільної сумісної власності на зазначену квартиру виникло у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відповідності до ст. 345 ЦК України внаслідок акту приватизації зазначеної квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Після смерті чоловіка ОСОБА_8 залишилась проживати квартирі сама. З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до органів нотаріату ані вона ані будь хто інший до самої смерті ОСОБА_3 , тобто протягом 7 років, не звертались, про що свідчить Витяг зі Спадкового реєстру.

У відповідності до правил встановлених ст. 1264 ОСОБА_3 має право на спадкування як спадкоємець четвертої черги як особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В той же час, у відповідності до частини 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, тобто, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, виходячи з зазначених норм закону ОСОБА_3 прийняла спадщину в повному обсязі як спадкоємець четвертої черги спадкування і, як слідство, набула право власності на спадкове майно: квартиру АДРЕСА_1 .

До своєї смерті ОСОБА_3 здійснювала права володіння, користування, розпорядження жилим приміщенням, однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності відповідно до його призначення і меж використання.

ОСОБА_3 , як власник квартири несла тягар утримання жилого приміщення квартири, будинку і загального майна власників приміщень у багатоквартирному жилому будинку.

В 2014 році ОСОБА_3 отримала перелом шийки стегна після чого стала потребувати сторонньої допомоги, оскільки не мала змоги самостійно пересуватись та виконувати хатні роботи та самостійно нести тягар утримання квартири..

Її матір ОСОБА_2 погодилась доглядати ОСОБА_3 . Для догляду за ОСОБА_3 переїхала до неї і проживала з нею по день її смерті та доглядала не тільки особисто ОСОБА_3 , а також допомагала їй доглядати і за квартирою, а саме підтримувала квартиру в належному стані, прибирала в ній, сплачувала комунальні платежі, тощо.

Оскільки ОСОБА_3 не мала дітей та інших близьких родичів, 28 січня 2015 року, на законних підставах, оформила заповіт на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я її матері ОСОБА_2 .

Померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актовий запис про смерть ОСОБА_3 за № 231 зроблено 18 березня 2019 року Металургійним районним у місті Кривому Розі відділові державної реєстрації актів цивільного стану та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .

Після смерті ОСОБА_3 мати поховала її власним коштом.

В квартирі матір почала робити ремонт, зокрема встановила металопластикові вікна та двері, сплачувала комунальні послуги в повному обсязі, тобто виконувати всі права та несла всі обов`язки власника.

Для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , у встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк, звернулась с заявою про прийняття спадщини до другої нотаріальної контори, але не встигла належним чином оформити спадщину та отримати Свідоцтво про прийняття спадщини, як раптово померла сама.

У відповідності до ст. 1276, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Оскільки її матір ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом, але не встигла оформити юридичні документи, тобто отримати Свідоцтво про право на спадщину, право на спадкування переходить до неї - її доньки, ОСОБА_1 .

Після смерті матері ОСОБА_2 вона продовжила ремонт в квартирі: зокрема встановила лічильники на холодну воду та газ та сплачує комунальні послуги, тобто також виконує всі права та несе всі обов`язки власника. - - :

Просить суд визнати за нею - ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач в судовому зсіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись н обставини, викладені в позовній заяві, просить його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове зсідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , кожен окремо, суду пояснили, що з ними по сусідству жили ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Проживали вони однією сім`єю, мали спільний бюджет, всюди ходили вдвох. Дітей у них не було. Проживали разом близько 30 років. За ОСОБА_6 доглядала її далека родичка ОСОБА_2 .

Суд, вислухавши позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 24.05.1974 року ОСОБА_3 , згідно ордера № 285, виданого ЖКВ РУ ім. Дзержинського, отримала квартиру АДРЕСА_1 отримала на сім`ю з двох осіб, в ордері ОСОБА_4 значиться як її чоловік.

В 1994 році вищевказану квартиру було приватизовано на підставі наказу від 31.10.1994 року.

11.11.1994 року Виробничим об`єднанням «Кривбасруда» УСП видано Свідоцтво про право власності на житло за № НОМЕР_2 , у відповідності до даного Свідоцтва квартира за адресою АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 03.01.2013 року зроблено актовий запис про смерть ОСОБА_4 за № 12 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

За життя, 18.09.1997 року ОСОБА_4 зробив заповіт на все належне йому майно ОСОБА_12

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено актовий запис про смерть ОСОБА_3 за № 231 18.03. 2019 року. Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .

За життя ОСОБА_3 28.01.2015 року оформила заповіт на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_2

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Другої Криворізької держнотконтори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

30.07.2020 року постановою державного нотаріуса Другої Криворізької держнотконтори Скуб І.І. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не підтверджує факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків ( спадщини) від фізичної особи, як померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи…

Відповідно до ст. 1223 ЦК Укрїни, право на спдкування мють особи, визнчені у заповіті… Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з того, що і померлий ОСОБА_4 і померла ОСОБА_3 , кожен окремо, заповідали належне їм майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 різним особам, дані про виділення часток кожного співвласника вказаної квартири відсутні, як і відсутні дані про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , питання про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в данному позові не ставиться та не є предметом розгляду даної цивільної спрви, тому суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 15,16, 20, 1216, 1217, 1220, 1221, 1223, 1234, 1248, 1258, 1264, 1268, 1270, 1276 ЦК України, ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно -квартиру АДРЕСА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів із дня його проголошення.

Суддя: Н. А. Літвіненко