Ухвала суду № 98418327, 13.07.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 Справа №607/12296/21 Провадження 1-кс/607/ 4010 /2021 м.Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І..M., за участю секретаря судового засідання Шаталюка А.О., прокурора Козловського А.І., підозрюваного – ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Боднарчука Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Підлужного І.M., яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури Козловським A.І., про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, який має на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2021 старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Підлужний І.M. за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Козловським A.І. звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження тримання під вартою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №42021210000000089 від 22.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що групою слідчих слідчого управління ГУНП в Тернопільській області та слідчих Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42021210000000089 від 22.04.2021 за підозрою ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у кінці березня – на початку квітня 2021 року у ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у сховище, а саме арматурного прокату класу «А500С» діаметром 12 мм та 16 мм, який належав забудовнику ТОВ «Ювента-Інжинірінг» (код ЄРДПОУ 38497837) та знаходився на огородженій території будівельного майданчика, за адресою: м. Тернопіль, вул. Злуки, 3А.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в кінці березня – на початку квітня 2021 року діючи за попередньою змовою, підшукали відповідну важку техніку - автокрани та вантажні автомобілі, якими молена здійснювати завантаження та перевезення будівельної арматури, при цьому не повідомили водіїв та власників вищезазначеної техніки про наявність злочинного умислу та інші суттєві обставини виконуваних ними робіт.

Надалі, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , впродовж кінця березня початку квітня 2021 року, переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає та їх дії не будуть помічені сторонніми особами, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, впродовж 4-5 днів, у зв`язку із великою кількістю арматурного прокату, пересвідчувались у відсутності охорони, і в подальшому шляхом відкриття металевих воріт, які зачинялись на засув, проникали на огороджену територію будівельного майданчика, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Перебуваючи на вказаній території, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , впродовж 4-5 днів, за допомогою кранів-навантажувачів здійснювали завантаження арматурного прокату класу «А500С» діаметром 12 мм та 16 мм.

Після завантаження вантажного автомобіля арматурним прокатом, ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надавали вказівку водію вивозити завантажене майно із огородженої території з метою подальшого розпорядження викраденою будівельною арматурою на власний розсуд, а саме для реалізації її у пункті прийому металобрухту у АДРЕСА_3 .

Таким чином, із огородженої території будівельного майданчика, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 здійснено викрадення арматурного прокату класу «А500С» діаметром 12 мм. та 16 мм. загальною вагою близько 120 тон вартістю близько 2 329728 грн.

Вказаними діями ТОВ «Ювента-Інжинірінг» спричинено майнову шкоду на загальну суму близько 2 329728 гривень, яка на момент вчинення кримінального правопорушення перевищує в шістсот і більше разів неоподаткований мінімум доходів громадян.

19.05.2021 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 19.05.2021 підозрюваному ОСОБА_10 , обрано запобіжний захід тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 681 000 гривень, строком дії до 23.59 год., 16.07.2021.

12.07.2021 керівником Тернопільської окружної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021210000000089 до трьох місяців, тобто до 18.08.2021.

Мотивуючи клопотання щодо необхідності продовження застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, слідчий вказує на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, а також те, що ризики, які були зазначені при застосуванні запобіжного заходу не зменшились, та продовжують існувати. Такими, на думку слідчого, є : ризик переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування та суду; ризик знищення, або спотворення будь-якої із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім цього, строк дії ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.05.2021 про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою завершується 16.07.2021, а для завершення досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих, процесуальних дій, зокрема, здійснити тимчасовий доступ до речей і документів, провести додаткові допити свідків, отримати висновки за результатами проведення судових експертиз, встановити місцезнаходження документів, які було використано при вчиненні кримінального правопорушення.

На думку слідчого, конкретні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину свідчать про наявність підстав для продовження щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий вважає, що викладені у клопотанні обставини та дані про особу підозрюваного виправдовують подальше тримання ОСОБА_2 під вартою, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Розгляд клопотання розпочатий за минуванням трьох годин з часу вручення підозрюваному ОСОБА_2 копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 , посилаючись на тяжкість злочину, у вчиненні якого останній підозрюється, та наявність ризиків, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не зменшились та не перестали існувати. Просив врахувати, що до закінчення строку тримання під вартою закінчити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні неможливо в зв`язку з необхідністю виконання ряду слідчих і процесуальних дій. На думку прокурора, підстав для зміни запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 немає.

Підозрюваний ОСОБА_2 проти клопотання сторони обвинувачення заперечив, зазначивши про необгрунтованість підозри та недоведеність зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник підозрюваного ОСОБА_2 – адвокат Боднарчук Т.Д. заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність зазначених у клопотанні ризиків. Просив врахувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, та узв`язку з цим вказав на наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Одночасно захисник вказав, що визначений підозрюваному ОСОБА_2 розмір застави є завідомо непомірним для нього, посилаючись при цьому на наявність у підозрюваного двох дітей, відсутність у власності цінного майна чи інших активів.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.

Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих слідчого управління ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №42021210000000089 від 22.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

19.05.2021 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.05.2021 відносно підозрюваного ОСОБА_1 обрано запобіжний захід тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 681 000 гривень, строком дії до 23.59 год., 16.07.2021.

Постановою керівника Тернопільської окружної прокуратури від 12.07.2021продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021210000000089 до трьох місяців, тобто до 18.08.2021.

Положеннями ч. 3 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, що підтверджується долученими до клопотання доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021210000000089 від 22.04.2021, протоколами допитів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками із свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_19 ; протоколами проведення слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 ; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на наявність обґрунтованої підозри містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно зазначає, що вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та в доданих матеріалах, а також з того, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а тому з огляду на наведені у клопотанні слідчого обставини, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і хоча на даному етапі не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий за погодженням з прокурором вказав на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, а саме: ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити або спотворити будь-яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик того, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя оцінює в сукупності з обставинами цього кримінального провадження, а також враховує, що ОСОБА_2 інкримінується кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення щодо ризику знищення, схову, або спотворення підозрюваним ОСОБА_2 будь-якої із речей, які мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки на даний час залишається невстановленим місцезнаходження документів, які можуть мати суттєве значення при встановленні обставин вчинення кримінального правопорушення.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчим суддею взято до уваги, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлено всіх свідків та очевидців кримінальних правопорушень, деякі з яких можуть бути відомі ОСОБА_2 , на яких підозрюваний може впливати з метою ненадання ними показів чи надання показів в його користь, та враховано встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім того, мотив інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, дає підстави вважати наявним, окрім вищезазначених, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України).

З урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_2 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджуються з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

З огляду на доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 , характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку, що заявлені стороною обвинувачення під час обрання підозрюваному запобіжного заходу ризики продовжують існувати та не зменшилися, що є підставою для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наведених обставин, навіть позитивні дані про особу підозрюваного ОСОБА_2 , на які звертав увагу захисник, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину та ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, не дають підстав застосувати до ОСОБА_2 більш м`який запобіжний захід, оскільки застосування такого запобіжного заходів не забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_2 процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним вище ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).

Крім того, слідчий суддя приймає до уваги те, що для завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні необхідно виконати ряд процесуальних дій, зокрема, отримати та здійснити тимчасовий доступ до речей і документів, отримати висновки ряду призначених експертиз, провести додаткові допити підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також виконати інші процесуальні та слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких виникне в ході досудового розслідування.

За таких обставин, клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного підлягає задоволенню, оскільки слідчий суддя, враховуючи обґрунтованість наведених у клопотанні ризиків, вважає, що для їх запобігання застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім, як на тому наполягала сторона захисту.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту про непомірність розміру застави, визначеного щодо підозрюваного ОСОБА_2 , як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя керується вимогами ч.4, п.3 ч.5 ст.182 КПК України.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слідчим суддею враховано, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.05.2021 підозрюваному ОСОБА_2 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681 000 (шістсот вісімдесят одна тисяча) гривень, визначений п.3 ч.5 ст.182 КПК України, який до цього часу не було внесено ні підозрюваним, ні його рідними, що, на думку слідчого судді , підтверджує доводи сторони захисту та свідчить про те, що розмір застави у такому розмірі дійсно є непомірним для підозрюваного та його родини.

Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що із структури статті 5 Конвенції, в цілому, та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_2 , слідчий суддя враховує як вказані вище дані, із яких не вбачається доказів того, що від злочинної діяльності ОСОБА_2 дійсно отримав дохід, так і відсутність в матеріалах провадження будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів. Не надано такої інформації і прокурором під час судового розгляду клопотання. Крім цього, слідчий суддя враховує і те, що підозрюваний ОСОБА_2 , який не має постійного джерела доходів, до затримання був офіційно не працюючим, що також не заперечувалось і прокурором.

Разом із цим, з огляду на стадію розгляду кримінального провадження та надані захисником в судовому засіданні характеризуючі дані на особу підозрюваного ОСОБА_2 та його матеріальне становище, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, слідчий суддя вважає за можливе зменшити розмір застави, визначеної у якості альтернативного запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.05.2021 та приходить до висновку, що застава у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_2 у разі внесення такої застави, що буде достатнім стримуючи фактором, який зможе запобігти таким ризикам, і такий розмір не є завідомо непомірним для підозрюваного із урахуванням, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, права особи на свободу та особисту недоторканість, та здатен запобігти встановленим під час розгляду клопотання ризикам, які продовжують існувати, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_2 .

При визначенні ОСОБА_2 меншого розміру застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.

Водночас, враховуючи доведені стороною обвинувачення обставини, у випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов`язати ОСОБА_2 : прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у випадку їх наявності; носити електронний засіб контролю.

Враховуючи викладене, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст..ст.176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області Підлужного І.М., яке погоджено прокурором Тернопільської окружної прокуратури Козловським А.І., про продовження строку тримання під вартою на строк до 18.08.2021 відносно підозрюваного ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 23 год. 59 хв. 18.08.2021.

Зменшити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_20 процесуальних обов`язків, передбачених КПК України та визначити заставу в розмірі ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 227000 (двісті двадцять сім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_1 у справі №607/12296/21; провадження №1-кс/607/4010/2021 згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.07.2021.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у випадку їх наявності;

- носити електронний засіб контролю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків, у разі внесення застави, встановити до 18.08.2021.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним, в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. М. Царук