Рішення № 98418264, 03.06.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 522/23607/20

Провадження № 2/521/2526/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Мирончук Н.В.,

секретаря судового засідання – Юраш К.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про зняття арешту.

Позов обґрунтований наступними обставинами.

Позивач був власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2004 року, реєстраційний номер 2084, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. у ТОВ «Агротек».

Як вказує позивач, в подальшому, вказане майно було поділено на підставі договору про визнання часток у спільному майні подружжя № 542, від 19.05.2020 року, а на підставі технічного паспорту від 11.06.2020 року та технічного висновку № 224818, від 11.06.2020 року, майно було виділено в одиницю та присвоєно адресу – квартира АДРЕСА_2 .

Позивач вказав, що 22.10.2020 року він дізнався про наявність арешту зареєстрованим Першою Одеською державною нотаріальною конторою, на підставі постанови АА 173693 Другого ВДВС Приморського РУЮ м. Одеси, від 14.09.2004 року.

Як стверджує позивач, відповідно до вказаної постанови, виконавче провадження було відкрито на підставі наказу №7/101-04-4109 виданого Господарським судом Одеської області після задоволення позову ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» до ТОВ «Агротек» про стягнення 43580,81 грн..

Також, позивач вказав, що зі змісту рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2004 року, вбачається, що стороною у справі було інше підприємство з аналогічною назвою, зокрема: власником квартири, яка є предметом позову, було ТОВ «Агротек» (код ЄДРПОУ 30910339, м. Овідіополь, вул. Леніна, 277, Одеської області), а боржником в господарському процесі було ТОВ «Агротек» (65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 18, код ЄДРПОУ 14159454), яке, згідно відомостей з ЄДРПОУ вже припинило свою господарську діяльність.

Враховуючи викладене, позивач вказав, що наявність арешту, унеможливлює володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом.

Позивач у судове засідання не з`явився, до суду його представник надала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити (а. с. 37).

Представник відповідача - Другого Приморського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції, у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а. с. 29, 36), про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань щодо розгляду справи не подав.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов наступного висновку.

На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 21.05.2004 року, реєстраційний номер 2451, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П.; Договору про визнання часток у спільному майні подружжя № 542, від 19.05.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В.; технічного паспорту від 11.06.2020 року (видавник: ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП») та технічного висновку № 224818, від 11.06.2020 року (видавник: ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП») (а. с. 5 – 6).

Крім того, відповідно до вищезазначеного договору купівлі-продажу, від 21.05.2004 року, продавцем квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 було ТОВ «Агротек» (а. с. 7 – 8).

Згідно відповіді Одеського державного нотаріального архіву, на запит № 3836/01-20, від 05.11.2020 року, адвокату Чукітовій В.В. було повідомлено, що серед документів архівного фонду Першої одеської державної нотаріальної контори міститься Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.09.2004 року щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4 .

Також, згідно зазначеної відповіді, на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.09.2004 року, Першою одеською державною нотаріальною конторою накладено заборону відчуження квартири АДРЕСА_4 . Відомості щодо зняття заборони відсутні (а. с. 9).

Відповідно до постанови АА №173693, від 14.09.2004 року, виданою Другим відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одеси, державним виконавцем була накладена заборона на здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить ТОВ «Агротек», а саме: квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , в рамках примусового виконання Наказу №7/101-04-4109 виданого Господарським судом Одеської області на підставі Рішення Господарського суду Одеської області, від 15.07.2004 року, яким задоволено позов ЗАТ «Чернівецька птахофабрика» до ТОВ «Агротек» (65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 18, код ЄДРПОУ 14159454) про стягнення 43580,81 грн. (а. с. 10 – 13).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу ТОВ «Агротек» код ЄДРПОУ 14159454, було припинено 08.12.2006 року (№ запису 15561170001016240) (а. с. 15).

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час подання позову, передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення постанови про накладення арешту, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення постанови про накладення арешту, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення постанови про накладення арешту, встановлювала, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов`язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов`язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

Згідно ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення постанови про накладення арешту, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Тобто, при накладені арешту, що зареєстрований Першою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АА 173693Ю від 14.09.2004 року, Другого ВДВС Приморського РУЮ м. Одеси були порушені права попереднього власника майна, та на даний час порушуються права ОСОБА_1 ..

Як вже було встановлено судом, стороною по судовій справі та виконавчому провадження №7/101-04-4109 відповідачем/боржником був ТОВ «Агротек» (65020, м. Одеса, вул. Тираспольська, 18, код ЄДРПОУ 14159454), а на час накладення арешту майно належало ТОВ «Агротек» (код ЄДРПОУ 30910339, м. Овідіополь, вул. Леніна, 277, Одеської області), який є іншою юридичною особою.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначено в Постанові ВСУ, від 16.11.2016 року, у справі № 6-709цс16, згідно з положенням статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та доказів, вивчених у судовому засіданні, враховуючи те, що відкритих виконавчих проваджень в яких накладалися арешти на все майно ОСОБА_1 або попереднього власника майна, ТОВ «Агротек» (код ЄДРПОУ 30910339, м. Овідіополь, вул. Леніна, 277, Одеської області) не існує, а тому суд приходить до висновку, що обставини, якими ОСОБА_1 доводить свої вимоги про звільнення майна з-під арешту знайшли підтвердження в ході судового розгляду, так як підтверджуються відповідними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а наявність арешту на нерухоме майно порушує його права щодо володіння, користування та розпоряджання майном, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 247, 258-259, 263-265, 354 – 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби в місті Одеса Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції, про зняття арешту, задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , зареєстрований Першою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови АА № 173693, від 14.09.2004 року, виданою Другим відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

Рішення суду може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Н.В. Мирончук