Ухвала суду № 98416694, 20.07.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1821/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Сумський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді – Черних О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Землюк А.П.,

прокурора – Криштоп В.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Пономаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми клопотання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, про продовження строку тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сумського районного суду Сумської області знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор звернувся з письмовим клопотанням про продовження строку під вартою відносно ОСОБА_1 . Обґрунтовував його тим, що справа продовжується слухатися по суті, необхідно допитати ще свідка в даному кримінальному провадженні, при цьому звертає увагу на особу обвинуваченого, а саме те, що він обвинувачується у вчиненні тяжких умисних кримінальних правопорушень, неодноразово судимий. А тому, просив продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Пономаренко О.В. заперечували проти задоволення клопотання, вважали його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на припущеннях прокурора щодо можливості обвинуваченого вплинути на свідків та переховуватися від суду, при цьому вказали, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, поганий стан здоров`я, до обрання йому запобіжного заходу покладені на нього обов`язки підозрюваного виконував сумлінно, а тому просили обрати більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Статтею 197 ч.1 КПК України визначено, що строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

07.07.2020 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

09.07.2020 року ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду с. Суми обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обвинуваченому ОСОБА_1 неодноразово продовжувався строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, востаннє 26.05.2021 року.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд погоджується з аргументацією сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_1 не зможе здійснити незаконний вплив на свідка, який не був допитаний, оскільки останній є особою, відносно якого застосовані заходи безпеки.

Крім того, суд, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відносно обвинуваченого, враховує практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до п.47 рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 року у справі «Болдирєв проти України» викладені висновки про те, що, згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення волі, і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою. На таку ж позицію ЄСПЛ вказував і в рішеннях у справах «Яблонський проти Польщі» та «І. А. проти Франції».

Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , суд приймає до уваги те, що обвинувачений має постійне місце проживання, те, що він утримується під вартою з 07.07.2020 р., майже всі свідки допитані судом, а тому, хоч станом на час вирішення клопотання прокурора у даному кримінальному провадженні і продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, однак вони мінімізовані настільки, що необхідність у продовженні строку дії такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою відсутня.

Наявність зазначеного ризику з підстав тяжкості покарання, що загрожує, також узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду (п. 36 рішення у справі «Москаленко проти України», яке набуло статусу остаточного, а також рішення у справі «Ілійков проти Болгарії».

На підставі викладеного, у відповідності з вимогами ст. ст. 181, 331 КПК України, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши залишати місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 17 вересня 2021 року.

Покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки включно по 17 вересня 2021 року:

прибувати за кожною вимогою до суду;

цілодобово не відлучатися без дозволу суду з домоволодіння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

ОСОБА_1 звільнити з під варти з зали суду.

Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом п`яти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М.Черних