Ухвала суду № 98416173, 15.07.2021, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

_____________Справа № 528/696/21

Провадження № 1-кп/528/105/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 р. м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Кузуб В.В.,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Гребінківського районного суду Полтавської області клопотання прокурора Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Бутенка О.А. про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021170580000133 від 18.04.2021 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Покровщина Гребінківського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, здобув середню освіту, неодруженого, невійськовозобов`язаного, непрацюючого, не є особою з інвалідністю, участі в АТО та ООС не брав, раніше несудимого в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю:

прокурора Бутенка О.А.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

захисника Юрченка С.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

у провадженні Гребінківського районного суду Полтавської області на стадії підготовчого провадження знаходиться вказане кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Бутенко О.А. заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №12021170580000133 від 18.04.2021 відносно ОСОБА_1 , яке обґрунтовано тим, що 18.04.2021 близько 04:00 години за місцем свого проживання у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тілесними ушкодженнями. 18.04.2021 СВ ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021170580000133 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що 17.04.2021 близько 19:00 години ОСОБА_1 разом зі своїм братом ОСОБА_3 перебували у житловому будинку, в якому вони спільно проживали, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 . У цей час між ними сталася сварка на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, у ході якої у ОСОБА_1 виник умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 . Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 у приміщенні вищевказаного житлового будинку умисно завдав своєму брату ОСОБА_3 чисельних ударів кулаками, дерев`яним стільцем, металевим совком та металевою кочергою у ділянку голови та тулубу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, внаслідок яких ОСОБА_3 помер на місці події. Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть №034 від 19.04.2021 причиною смерті ОСОБА_3 став напад з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкоджень, шок-крововтрата, переломи ребер та правого ліктя, рани голови, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме: спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. 21.04.2021 ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 проживав на території Гребінківської ОТГ без реєстрації, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, він може переховуватись від суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому покарання за скоєний ним злочин; незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема на свідків, допитаних у ході досудового розслідування, з якими він особисто знайомий, що може призвести до зміни ними показань або відмови від дачі показань у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 вже був раніше судимий за вчинення злочину та негативно характеризується мешканцями села за місцем свого останнього проживання. Застосування відносно ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, а саме: особистого зобов`язання, особистої поруки, застави та домашнього арешту у даному випадку є недоцільним. У клопотанні вказується, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого насильницького злочину, може ухилитися від виконання процесуальних обов`язків, тому застосування відносно нього жодного з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, виключена можливість обрання відносно обвинуваченого іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

У підготовчому засіданні прокурор Бутенко О.А. підтримав подане клопотання за підстав, викладених в ньому. Просив задовольнити, надав матеріали досудового розслідування на клопотання адвоката Юрченка С.Л.

Адвокат Юрченко С.Л. заперечив проти клопотання прокурора, вказав на неправомірність дій органу досудового розслідування, зокрема стосовно затримання з порушенням ст. 208 КПК України, обвинувачений безпідставно утримувався три дні – з 18.04.2021 по 21.04.2021, у протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_1 відсутні роз`яснення прав та його відмова від захисту, протокол слідчого експерименту проведено буз захисту і відсутня в ньому відмова від адвоката, обшук проведено без ухвали слідчого судді, хоча повідомлення про вчинення кримінального правопорушення було о 4 год 47 хв, а о 19 год проведено обшук. Просив врахувати вік, стан здоров`я, що обвинувачений є інвалідом ІІІ групи, застосувати до нього цілодобовий домашній арешт. Просив прокурора надати суду рапорт від 18.04.2021, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 , протокол проведення слідчого експерименту з обвинуваченим, ухвалу про обшук від 21.04.2021.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав свого захисника, звернув увагу суду на наявність низки тяжких захворювань, вказав, що буде з`являтись до суду за кожною вимогою, просив застосувати цілодобовий домашній арешт

Потерпіла ОСОБА_2 просила суд застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 домашній арешт, так як він має тяжкі захворювання і потерпіла хвилюється за його стан здоров`я в умовах СІЗО.

Суд, заслухавши прокурора Бутенка О.А., потерпілу ОСОБА_2 , захисника Юрченка С.Л., обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою, прийшов таких висновків.

За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.

Згідно з положеннями ч.2 ст.177, ст.197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдається до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Вирішуючи питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, що спричинило смерть потерпілого, який має насильницький характер, що в свою чергу обумовлює підвищену суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

На думку суду, заявлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, на які посилалась сторона обвинувачення та встановлені в підготовчому судовому засіданні, не зменшились та виправдовують продовження тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 Кодексу).

При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що зі сторони обвинуваченого наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на учасників кримінального провадження.

Дане кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого провадження, докази судом на даний час не досліджені.

Суд відхиляє заявлений прокурором ризик щодо вчинення іншого кримінального правопорушення або перешкодити кримінальному провадженню іншим чином за відсутністю доказів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд також враховує при вирішенні даного питання, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що наявні у ОСОБА_1 хвороби унеможливлюють перебування його під вартою, суду не надані.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не можуть забезпечити уникнення дійсних і наявних ризиків та виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв`язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.

При постановленні даної ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, положення ст. 199 КПК України, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинив смерть потерпілого, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти наявним і дійсним ризикам.

Таким чином, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які на думку суду є наявними і достатніми для продовження тримання обвинуваченого під вартою, обставини, зазначені у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому відмовити, а клопотання прокурора - задовольнити та продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на строк, що не може перевищувати двох місяців, без визначення розміру застави.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 у справі № 3-208/2018(2402/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, а тому дана ухвала підлягає апеляційному оскарженню в порядку і строки , передбаченому ст. 395 КПК України.

Керуючись статтями 128, 177,178, 182, 331, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 12.09.2021 включно.

У задоволенні клопотання сторони захисту про застосування домашнього арешту – відмовити.

Виготовити дві копії ухвали, які чітко позначити як копії.

Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Складення повного тексту – 19.07.2021.

Cуддя В. Шевченко