Рішення № 98414363, 30.06.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/263/21

Пр.2/310/1070/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Соколової О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердянськ в порядку загального позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №310/263/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання здійснити приватизацію житлового приміщення, -

за відсутності сторін та їх представників,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 31.12.2020 за допомогою засобів поштового листування звернулась до суду із позовом, згідно з уточненою позовною заявою, вх.№від 18.03.2021, просить визнати за нею право на приватизацію кімнати №7 за адресою: будинок АДРЕСА_1 без наявності ордера за вказаною адресою, зобов`язати відповідача здійснити приватизацію вказаного об`єкта нерухомості без надання ордеру.

За змістом позову, 04.05.1993 позивачці відповідно до листа Запорізької обласної державної адміністрації надано для постійного проживання кімнату у гуртожитку АДРЕСА_2 , де зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 .

Згідно з актом приймання-передачі житлового будинку від 05.03.2003 на підставі рішення Бердянської міської ради №7 від 21.03.2002 вказаний будинок прийнято до комунальної власності територіальної громади м.Бердянська. З 1993 року до часу звернення до суду жодних претензій на адресу позивачки щодо незаконності користування житловим приміщенням не надходило. Позивачка зазначає, що за даними свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 будинок АДРЕСА_3 належить територіальній громаді м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області.

Так, 10.11.2020 позивачка звернулася із заявою до відповідача, відповідно до якої просила оформити передачу у приватну власність вказану квартиру, але листом від 10.12.2020 ОСОБА_1 в оформленні передачі у приватну власність квартири, яку вона займає, відмовлено, адже у наданому пакеті документів відсутня копія ордера на жиле приміщення, тобто, позивачкою не надані документи, перелік яких наведений в п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396.

Позивачка у позовній заяві стверджує, що ордер на вселення у квартиру АДРЕСА_4 на даний час знайти неможливо.

На підставі наведеного, оскільки, на переконання позивачки, вона має право брати участь у приватизації житла, на законних підставах вселилась й проживає у вказаному житловому приміщенні, крім того, законність її проживання не оспорюється, участі у приватизації вона не приймала, внаслідок неможливості позасудового врегулювання спору, з підстав, передбачених ст. 55, 124 Конституції України, ст. 328, 345 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ОСОБА_1 просить задовольнити позов у визначений спосіб.

Ухвалою судді від 02.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Відповідач 01.03.2021 до матеріалів справи надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого управління заперечує проти позовних вимог. На виконання ст. 178 ЦПК України відповідач повідомляє, що визнає такі обставини: позивач зареєстрована за адресою розташування спірного житлового приміщення з 04.05.1993. Власником гуртожитку є територіальна громада м.Бердянська. 10.11.2020 позивачка звернулась до управління із заявою про передачу їй у власність кімнати АДРЕСА_4 . За інформацією ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_1 не використала належний їй житловий чек, в тому числі, на приватизацію житла.

Згідно з відзивом, відповідно до п.18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, передбачено перелік документів, які подаються громадянином для здійснення приватизації до органу приватизації, зокрема, копія ордера на жиле приміщення. Виключень щодо його надання не передбачено.

Крім того, у відповідності до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР і Української республіканської ради профспілок від 11.12.1984 №470, ордер на жиле приміщення видається громадянинові лише на вільне жиле приміщення та дійсний протягом 30 днів. При вселенні в надане живе приміщення громадянин здає такий ордер у житлово-експлуатаційну організацію, або відповідному підприємству, установі, організації.

Враховуючи, що ОСОБА_1 при поданні заяви про приватизацію не надано копію ордера на житлове приміщення, відповідачем відмовлено у здійсненні приватизації на користь позивачки.

Ухвалою суду від 18.03.2021 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, відкладено підготовче засідання відповідно до п.3 ч.2 ст.198 ЦПК України.

Ухвалою суду від 20.04.2021 закрито підготовче провадженні у цивільній справі, призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Представник позивачки 29.06.2021 адвокат Амельченко М.Д. подав заяву, відповідно до якої просить провести судове засідання за відсутності сторони позивача, заявлені позовні вимоги підтримує, просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач згідно з розпискою від 04.06.2021 належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заява та клопотань про відкладення судового засідання до суду не надсилав, поважні причини неявки не повідомляв.

Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України судом не встановлено.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи та наявні письмові докази, суд дійшов до висновку про те, що заявлений позов підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Юрківка Оріхівського району Запорізької області, з 04.05.1993 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 . Вказана обставина підтверджена копією довідки про реєстрацію місця проживання особи від 30.10.2020 №12279, виданою відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради й визнається відповідачем.

Обставини, що визнаються відповідачем, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, наведеної у інформаційній довідці №222190264 від 01.09.2020 за заявою ОСОБА_1 , відомості відсутні.

За інформацією ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_1 на отримання приватизаційного житлового чеку в списках не значиться (довідка №107.339-50/453 від 22.09.2020 Філії - ЗОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» за підписом заступника керуючого ТВБВ №10007/0339 Т.Кірюшенкової). При цьому, стороною відповідача визнається, що ОСОБА_1 не використала належний їй житловий чек, в тому числі, на приватизацію житла, що видно з відзиву.

Згідно з копією довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №9520 від 04.09.2020, виданою відділом реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради, до складу сім`ї у кімнаті АДРЕСА_4 згідно реєстру територіальної громади БМР входить ОСОБА_1 .

Актуальні дані щодо площі житлового приміщення вбачаються з копії технічного паспорту, виготовленого КПТІ Бердянської міської ради на замовлення ОСОБА_2 станом на 20.11.2020, згідно з яким загальна площа кімнати №7 у будинку АДРЕСА_1 становить 16,5 кв.м., житлова - 15,9 кв.м. (номер квартири у технічному паспорті відсутній).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 23.07.2003, виданого виконавчим комітетом Бердянської міської ради, гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету від 18.07.2003 №415 на праві комунальної власності належить територіальній громаді Бердянської міської ради, що також відноситься до обставин, які визнає відповідач. Прийняття рішення про реєстрацію права власності на гуртожиток 23.07.2003 підтверджено копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВАА №864825, виданого Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації №1072486 від 22.07.2003, р.№1981089, номер запису 487 в книзі д.4.

Судом встановлено, що 10.11.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою про передачу їй з комунальної у приватну власність кімнати у гуртожитку, яку вона займає, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідачем визнається та підтверджено листом Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради №1770 від 10.12.2020, адресованим позивачці, у відповідь на її заяву про передання у приватну власність кімнати АДРЕСА_4 від 10.11.2020, що при розгляді заяви та наданого пакету документів, встановлено відсутність копії ордера на жиле приміщення у гуртожитку, тобто, відповідно до п.18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, для розгляду питання надані не всі необхідні документи, що стало підставою для відмови у приватизації житлового приміщення на користь ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 29.09.2020 між позивачкою та КП Бердянської міської ради «Житлосервіс-2а» укладено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (за адресою розташування житлового приміщення, в якому зареєстрована ОСОБА_1 ). Копія договору наявна у матеріалах справи. Підтверджень розірвання вказаного договору з урахуванням змісту п.20 (строк дії договору) на час розгляду справи суду не надано.

Доказів надання (видачі) ордеру на вказане житлове приміщення позивачці суду не надано. Інші письмові докази, з урахуванням положень ст. 77 ЦПК України, не є належними стосовно заявлених позовних вимог.

Задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Предметом розгляду спору є захист житлових прав позивачки, а саме, права на приватизацію житлового приміщення. Підставою для звернення до суду стала відмова органу приватизації (відповідача) у здійсненні приватизації на користь ОСОБА_1 кімнати АДРЕСА_4 .

Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла. Так, цією нормою закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У п. 36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом ст.8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі п.1 ст.8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.1995, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні ст. 8 Конвенції.

Принцип пропорційності у розумінні Європейській суд з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ч.1 ст.386 ЦК України врегульовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

За правилами ст.345 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Ч.1 ст.61 ЖК України врегульовано, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Згідно з ч.3 ст.9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

П.16-18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404 (у редакції чинній на момент подання заяви про приватизацію) визначено, що передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" оформляється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Так, громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

За змістом ст.58 ЖК України, ордер на жиле приміщення є адміністративним актом виконавчого органу місцевого самоврядування та правовою підставою вселення громадян до житлового приміщення.

Розділом IV Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 N 470, передбачено, що ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів. Вказаний документ вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. Відповідно до виданого ордера в передбачене в ньому житлове приміщення вселяються як громадянин, що одержав ордер, так і члени його сім`ї, зазначені в ордері. При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч.1 ст.1, ч.4,5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

П.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.2,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у гуртожитках, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до ст. 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Вартість послуг з оформлення документів на право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку оплачується громадянами за розцінками, що встановлюються місцевими органами виконавчої влади.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом (ч.10 ст.8).

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч.4 ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ч.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (ч.11 ст.8).

Виходячи зі змісту вищевказаних норм закону, двома обов`язковими умовами для виникнення у мешканців права на приватизацію комунальної квартири є - постійне проживання таких осіб у зазначеному житлі та їх особисте звернення до органів приватизації з порушеного питання із дотриманням порядку.

Позивачкою доведено, що з об`єктивних причин внаслідок втрати копія ордера у наявності відсутня, з урахуванням строку надання їй приміщення у користування.

Суд виходить з того, що, в даному випадку, захист прав позивачки в інший спосіб не є можливим, при цьому, суд враховує відсутність членів сім`ї у позивачки, які також могли мати право на приватизацію зазначеної кімнати у гуртожитку. Так, з 04.05.1993 ОСОБА_1 проживала у даному житловому приміщенні, за місцем реєстрації, при цьому, законність її проживання відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивачки не заявляв.

Відмова у наданні дозволу від імені органу приватизації, отримана ОСОБА_1 , на переконання суду, носить формальний характер, оскільки про інших осіб, які претендують на зайняття житлового приміщення - кімнати №7 у будинку АДРЕСА_1 відповідачем не повідомлено, при цьому, її право на здійснення приватизації (використання житлового чеку) з боку відповідача не оспорюється.

Суд звертає увагу на те, що іншого житла позивачка не має, що свідчить про те, що вона має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому її «житлом» у розумінні ст. 8 Конвенції.

Згідно з положеннями ч.10 ст.8 у прив`язці до п.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому посилання відповідача на те, що позивачка не має права на приватизацію, оскільки не надала копії ордеру, є безпідставним.

Таким чином, дії відповідача, як органу приватизації, порушують конституційне право ОСОБА_1 на приватизацію житла у встановленому законом порядку.

Суд також зауважує, що компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою КМУ від 08.10.1992 №572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.

Отже, враховуючи те, що передача у власність приватизованого житла відбувається на підставі рішення органу приватизації, оформляється свідоцтвом про право власності на житло, яке реєструється органом приватизації, цей орган приватизації у будь-якому випадку має бути залучений до участі у справі у якості відповідача.

Крім того, за змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту вимог позивачки щодо реалізації її права на приватизацію у визначений стороною позивача спосіб.

За змістом ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 в справі № 200/18858/16-ц, пр.№ 14-165цс18, постанову Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №296/4642/19, пр.№ 61-2708св20.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір, понесений ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи у розмірі 1 681,60 гривень.

Керуючись ст. 2, 7, 10, 12-13, 49, 76-83, 89, 141, 223, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання здійснити приватизацію житлового приміщення задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію кімнати №7, розташованої у будинку АДРЕСА_1 .

Зобов`язати управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради здійснити приватизацію кімнати №7, розташованої у будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» без надання копії ордеру.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду, у сумі 1 681,60 гривень (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок).

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бердянської міської ради, код ЄДРПОУ 25969699, адреса місцезнаходження: пл. Єдності, буд.2, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його складення (із врахуванням п.15.5 Перехідних положень).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 30.06.2021.

Суддя Л. А. Вайнраух