Рішення № 98410973, 20.07.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5747/21

2-а/357/126/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 липня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

представника позивача - Олійник І.С.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції, командира взводу батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області старшого лейтенанта поліції Бондаренко Дмитра Борисовича про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адмінінстративним позовом до Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції, командира взводу батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області старшого лейтенанта поліції Бондаренко Дмитра Борисовича про скасування постанови, мотивуючи тим, що 12.05.2021 року засобами поштового зв`язку вона, ОСОБА_1 (надалі - позивач), отримала від Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАН № 4137044 від 29 квітня 2021 року (надалі - Постанова) у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену за ч. 3 ст.122 КУпАП для сплати штрафу в розмірі 680,00 гривень. Постанова серії ЕАН № 4137044 була винесена 29 квітня 2021 року, «Обставини правопорушення, відповідно до постанови: водій здійснив зупинку (стоянку) ТЗ на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР. Порушення правил стоянки, розміщення Т/3 на проїзній частині в два і більше ряди. Стаття КУпАП 122 ч. 3». Вона повністю не погоджується з постановою, вважає її незаконною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, відповідно до п.15.4 ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КупАП ненадання переваги в русі транспортним засобам ( аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

По-перше, в п. 5 Постанови зазначено «29.04.2021 13.17.01 м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 35 А водій здійснив зупинку (стоянку) ТЗ на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР Порушення правил стоячки, розміщення ТЗ на проїзній частині в два і більше ряди. Cт. 122 ч.3».

29.04.2021 року вона не здійснювала стоянку, вона здійснила зупинку ТЗ для висадки пасажира, який був у неї в машині, з машини вона не виходила, двигун не вимикала, під час висадки пасажира підійшов працівник поліції забрав її документи, у зв`язку з чим вона не могла покинути проїзну частину дороги.

До того ж, на проїзній частині відсутня дорожня розмітка, тому неможливо встановити де вона здійснила зупинку. Цей день тижня четвер, базарний день, тому вїзд із зустрічної смуги руху був заборонений, вона не створила перешкод дорожньому руху або загрозу безпеці руху, докази таких дій відсутні.

Відповідно до п.1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу.

Відповідно до п.1.10 ПДР стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Таким чином, законодавцем не ототожнюються поняття «зупинка» та «стоянка», які хоч і схожі за своїм значенням, але вимоги до них є різними. Головна відмінність у часовому факторі: стоянка передбачає тривалість, а зупинка - короткочасний маневр. При цьому, відповідно до Правил дорожнього руху не завжди зупинка заборонена там, де не можна ставити автомобіль на стоянку, тоді як стоянка завжди буде порушенням в тих місцях, де заборонена зупинка.

Отже, її вина у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст.122 КУпАП не доведена, а також інспектором невірно застосований пункт ПДР, в частині визначення термінів «зупинка», «стоянка».

По-друге, крім самої постанови відсутні будь-які докази скоєння нею правопорушення.

Жодного з доказів встановлених ст.251 КУпАП не надано відповідачем до протоколу про накладення адміністративного стягнення.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Просила суд визнати поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду та поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із адміністративним позовом, скасувати постанову серії ЕАН №4137044 від 29.04.2021 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КпАП України, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м.Київ, вул.Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп). Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін ( а. с. 1-4 ).

Ухвалою судді від 03.06.2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду. Постановлено відкрити провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін ( а. с. 31-32 ).

18 червня 2021 року за вх. № 28531 судом отримано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій представник відповідачів просив суд відмовити у задоволенні позову та провести розгляд справи за відсутності відповідача-2 та його представника.

Відзив обгрунтован наступним.

Відповідно до винесеної відповідачем Постанови, 29.04.2021 о 13 год 17 хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом «Део Матіз», номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: вул. Ярмаркова, 35А, м. Біла Церква, Київська область, здійснила зупинку (стоянку) транспортного засобу на проїжджій частині в другому ряді, чим порушила п. 15.4 ПДР, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 15.4 ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 29.04.2021р. вимог п. 15.4 ПДР, було розглянуто відповідачем-2 на місці вчинення адміністративного правопорушення. Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, поліцейський назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу вчинене ним правопорушення та його наслідки, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зауважують, що відповідач-2, 29.04.2021 р., перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, здійснюючи патрулювання визначеної території, безпосередньо став свідком вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення, зокрема, під час розгляду справи було опитано позивача, який підтвердив факт того, що він здійснив зупинку вищевказаного транспортного засобу другим рядом, мотивуючи це тим, в цьому місці проїздна частина широка і своїми діями він нікому не заважає та не наражає нікого на небезпеку, а також вона чекає на пасажира і не вимикає двигуна.

Спілкування з водієм фіксувалось на нагрудну камеру поліцейського АІ00110. Відповідно до розділу 8 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (наказ МВС № 1026 від 18.12.2018), термін зберігання такого відео становить 30 діб.

До позову ОСОБА_1 додала фотофіксацію вчиненого нею правопорушення, а саме на фототаблиці видно, що транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_2 стоїть припаркований другим рядом.

Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією.

29 червня 2021 року судом отримано відповідь на відзив, в якому позивач зазначила про наступне.

По перше, зі змісту тексту самого відзиву вбачається, що представник відповідачів переписує норми чинного законодавства щодо правомірності накладення адміністративного стягнення і не дає жодного пояснення і оцінці обставинам викладеним в адміністративному позові, а саме: «п.5 Постанови зазначено «29.04.2021р. о 13.17.01 м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, 35 А водій здійснив зупинку (стоянку) ТЗ на проїжджій частині в другому ряду, чим порушив п.15.4 ПДР Порушення правил стоянки, розміщення ТЗ на проїзній частині в два і більше ряди. Ст.122 ч. 3».

Таким чином відповідач вказує в постанові порушення правил стоянки, а у відзиві вже стверджує про порушення правил зупинки, що є суперечливими підставами.

Жодного доказу вчинення нею правопорушення відповідач не надає до відзиву, лише зазначає, що «спілкування з водієм фіксувалось на нагрудну камеру поліцейського АІ00170», але звертає увагу суду, що жодного доказу вчинення нею правопорушення не було надано відповідачем та навіть не вказано в самій Постанові такого доказу як відеозапис з нагрудної камери, що підтверджує про неправомірність самої Постанови.

Звертає увагу суду, що сам інспектор поліції, тобто відповідач-2 являться посадовою особою і не може бути свідком, оскільки він сам склав оскаржувану постанову.

На проїзній частині взагалі відсутня розмітка дороги, тому це ще раз підтверджує, що вона не ставила ТЗ в другому ряду.

До того ж зустрічна смуга для руху була закрита на в`їзд, тому ніякої перешкоди іншим ТЗ вона не вчиняла.

Отже, її правова позиція по захисту її порушених прав залишається незмінною, оскільки сама по собі постанова не підтверджує факт вчинення правопорушення та відсутні докази вчинення нею правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася.

Представник позивача Олійник І.С. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача, надала пояснення аналогічні викладеним в ній, просила задовольнити адміністративний позов, скасувати оскаржувану постанову та стягнути на користь позивача судовий збір.

Відповідачі Батальйон патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції та командир взводу батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області старший лейтенант поліції Бондаренко Дмитро Борисович в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові повідомлення про вручення.

До того ж, звертаючись до суду з відзивом на адміністративний позов, представник відповідачів за довіреністю Клепач В.А. происв розгляд справи провести за відсутності відповідача-2 та його представника.

Свідок ОСОБА_2 в судовму засіданні пояснила, що її донька ОСОБА_1 не порушувала правила дорожнього руху, а її притягнення до адміністративної відповідальності з боку відповідача є безпідставним. Наголосила, що її донька зробили зупинку лише на п`ять хвилин, щоб її висадити та не вимикала двигун автомобіля. Сам же інспектор не заперечував того факту, що така зупинка можлива. Не відповідає дійсності те, що транспортний засіб був зупинений на проїжджій частині в другому ряді. Звертає увагу, що на місці зупинки взагалі відсутня дорожня розмітка.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки сторона відповідача в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання, суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у їх відсутність.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач обгрунтувала причини не своєчасного неподання адмінстративного позову, тому просила поновити їй строк для звернення до суду.

Вирішуючи питаня про відкриття провадження у справі, ухвалою судді від 03.06.2021 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 2429 квітня 2021 року позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

В оскарженій позивачем постанові зазначено, що 29.04.2021 року о 13 год 17 хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом «Део Матіз», номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: вул. Ярмаркова, 35А, м. Біла Церква, Київська область, здійснила зупинку (стоянку) транспортного засобу на проїжджій частині в другому ряді, чим порушила п. 15.4 ПДР, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП. Прийняте по справі рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягненя - штраф у розмірі 680 грн. ( а. с. 12 ).

Оскаржувальна постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАН № 4137044 була винесена 29.04.2021 року командиром взводу батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області старшим лейтенантом поліції Бондаренко Дмитром Борисовичем.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КупАП ненадання переваги в русі транспортним засобам ( аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Отже, не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем ПДР відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сама ж по собі наявність такої постанови не підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Тому, за таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Звертаючись до суду з відзивом на адміністративний позов позивача, в обгрунтуванні правомірності винесення оскаржуваної постанови, відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови.

Посилання відповідача у відзиві на ту обставину, що спілкування з водієм фіксувалось на нагрудну камеру поліцейського АІ00110 та відповідно до розділу 8 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (наказ МВС № 1026 від 18.12.2018), термін зберігання такого відео становить 30 діб не заслуговує на увагу, так як оскаржувана постанова взагалі не містить жодного посилання на відеозапис з нагрудної камери.

Тому, відсутність в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а.

Верховний Суд у своєї постанові зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

До того ж такий доказ має бути обов`язково вказаний у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення зафіксоване як в автоматичному режимі так і не в автоматичному режимі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.

Отже, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17.

Крім того, доказом порушення ПДР України не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16- а.

Крім того, не заслуговують на увагу і доводи позивача, який зазначає у відзиві, що інспектор перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, здійснюючи патрулювання визначеної території, безпосередньо став свідком вчинення позивачем вищевказаного адміністративного правопорушення, так як інспектор є посадовою особою і не може бути свідком, оскільки він сам склав оскаржувану постанову.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі №338/855/17.

Окрім цього, не надано до суду з боку відповідача жодного належного доказу, що позивач дійсно зробила зупинку ( стоянку ) на проїжджій частині в другому ряду.

Досліджені судом фотографії, які були додані позивачем до адміністративного позову взагалі не містять такої розмітки.

Про безпідставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності наголошувала і допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 , яка зазначала, що не відповідає дійсності те, що транспортний засіб був зупинений на проїжджій частині в другому ряді. Наголошувала на тому, що взагалі на місці зупинки відсутня дорожня розмітка.

Отже, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Саме до такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дії поліцейського при складанні постанови відносно позивача є протиправними, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 454 гривень, що підтверджується наявною квитанцією в матеріалах справи № 88 від 01.06.2021 року ( а. с. 6 ).

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 454 гривень на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 90, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України "Про судовий збір", суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції, командира взводу батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області старшого лейтенанта поліції Бондаренко Дмитра Борисовича про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН № 4137044 від 29.04.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 454 ( чотириста п`ятдесят чотири ) гривні витрат на оплату судового збору.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 );

Відповідач: Батальйон патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції Київської області Департаменту патрульної поліції ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-А );

Відповідач: Командир взводу батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП у Київській області старший лейтенант поліції Бондаренко Дмитро Борисович ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-А ).

Повний текст судового рішення складено 20 липня 2021 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов