Ухвала суду № 98409550, 03.09.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/24816/19

Провадження № 1-кс/760/12966/19

У Х В АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року слідчий суддя Солом`янського районного м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю старшого детектива ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Національного бюро Другого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_3 , погоджене прокурором четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженні № 52018000000000856 від 06.09.2018 , -

В С Т А Н О В И В:

Детектив за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майнові права ТзОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» (ЄДРПОУ 32789941) у вигляді права вимоги 83773601, 77 грн. у ДП «Енергоринок» (ЄДРПОУ 21515381), шляхом накладення заборони на їх відчуження, розпорядження та користування.

Клопотання мотивоване тим, що слідчою групою детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні досудове розслідування у кримінальному провадженні №520180000000000856 від 06.09.2019 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.5 ст.191, ч.3 ст.27 ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.5 ст.191, ч.5 ст.27 ч.3 ст.209 КК України.

При цьому, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 упродовж 2013-2015 років організував та керував протиправним оберненням природного газу, що належить НАК «Нафтогаз України» в особливо великих розмірах на користь ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ НВП «Енергія - Новояворівськ», створивши організовану групу для вчинення цього та інших злочинів з числа службових осіб ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТзОВ НВП «Енергія - Новояворівськ», зокрема, виконавців злочину ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та пособника ОСОБА_9 .

Також детектив зазначав, що ОСОБА_7 на час вчинення кримінального правопорушення був директором ТзОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» та відповідно до своїх повноважень, передбачених Статутом товариства є службовою особою, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого корупційного майнового злочину, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого повторно в особливо великих розмірах організованою групою осіб, у службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненому організованою групою, що спричинило тяжкі наслідки та вчиненні фінансової операції та правочину з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізацію (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування незаконного походження майна та коштів, одержаних внаслідок суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчиненими повторно організованою групою в особливо великих розмірах.

Детектив також зазначає, що на даний час ТзОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» (ЄДРПОУ 32789941) є власником майнових прав у вигляді права вимоги 83773601,77 грн. у ДП «Енергоринок» (ЄДРПОУ 21515381) за поставлену електроенергію.

Серед іншого, детектив наголошував, що посадові особи ДП «Енергоринок» (ЄДРПОУ 21515381) вживають всіх заходів щодо отримання вказаної дебіторської заборгованості від ДП «Енергоринок» (ЄДРПОУ 21515381), у тому числі відкривають нові банківські рахунки та змініюють платіжні реквізити, а тому існують достатні підстави вважати, що у тому разі, якщо не застосувати обмеження права на відчуження, розпорядження та використання вказаним майновим правом зазначеними особами буде вжито всіх заходів щодо його відчуження, приховування, перетворення чи передачі такого активу.

Метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчий зазначає в клопотанні необхідність забезпечення повного, всебічного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, збереження речових доказів у провадженні, а також забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання розглядається без повідомлення власника майна та інших зацікавлених осіб.

Детектив в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити у викладених у ньому обставин.

Суд дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку слідчого, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У відповідності до ч. 2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 8 ст.170КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, положення ч. 8 ст. 170 КПК України, розмір матеріальної шкоди спричиненої в даному кримінальному провадженні, відсутність цивільного позову на момент подання слідчим клопотання про арешт майна до суду, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого задоволенню не підлягає. Оскільки вартість майна, на яке детектив клопоче про накладення арешту, та розмір заподіяної шкоди в кримінальному провадженні є неспівмірними.

Крім того, детективом не зазначені конкретні підстави та мета накладення арешту на майно.

Крім того, відповідно до ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 3 ст.132КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого та може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням.

Однак детективом ці вимоги закону не дотримані. Детективом в клопотанні та в суді не доведено, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

За таких обставин клопотання детектива задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170-174, 309, 392 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1