Ухвала суду № 98406580, 16.07.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 592/4223/21

Провадження № 2-о/950/47/21

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Косолапа В.М.,

за участі секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.,

заявника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Лебедин цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити факт того, що він дійсно проживав з січня 2014 по жовтень 2014 включно у м. Луганську, тобто на території, де виникли обставини, зазначені у ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», на момент їх виникнення.

Заява обґрунтована тим, що у жовтні 2014 заявник був вимушений покинути місце проживання у м. Луганську та переїхати до м. Суми. На момент початку бойових дій у м. Луганськ позивач фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , однак офіційно не був зареєстрований за такою адресою, оскільки відповідно до відомостей з паспорту був знятий з реєстрації 13.02.2014. При цьому в м. Суми, куди він прибув на постійне місце проживання йому було відмовлено у видачі довідки та взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи через відсутність доказів, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення на момент виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.

На сьогоднішній день ОСОБА_1 проживає у м. Суми і фактично є переселенцем як і члени його сім`ї, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг має право на отримання матеріальної допомоги - щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Заінтересована особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради, до суду надала письмові пояснення у яких зазначила, що ОСОБА_1 06.11.2019 звертався до департаменту із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Однак, надані заявником документи не підтверджували факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.

Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження цього (факту проживання), рішенням департаменту від 08.11.2019 заявнику відмовлено у видачі довідки.

Заявник у судовому засіданні подану ним заяву підтримав. Також пояснив, що рішення департаменту від 08.11.2019 не отримував та у встановленому законом порядку його не оскаржував.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, справу просив розглядати без його участі.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За ч. 2 вищевказаної статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається із заяви, ОСОБА_1 просить встановити факт його проживання у м. Луганську з січня 2014 по жовтень 2014. Вказане заявник пов`язує з необхідністю отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та, відповідно, реалізації прав, передбачених Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5 роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 4 вищевказаного Закону у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

Згідно з абз. 4 ч. 7 ст. 4 Закону у передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Як встановлено судом, рішенням від 08.11.2019 № 5 ОСОБА_1 відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 47).

Тобто в даному випадку захист прав заявника повинен бути забезпечений шляхом оскарження рішення від 08.11.2019 № 5, оскільки наявний спір про право. Крім того, у самому рішенні зазначено про можливість його оскарження до суду, однак, як з`ясовано судом, заявник таке рішення не оскаржив.

При цьому суд також зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В даному випадку Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради є суб`єктом владних повноважень до компетенції якого, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», належить вирішення питання про надання або відмову у наданні довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тобто рішення про відмову у видачі такої довідки оскаржується в порядку адміністративного судочинства відповідно до положень КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

При цьому, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.

Керуючись ст. ст. 255, 260, 261, 293, 315 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 19.07.2021.

Суддя В.М.Косолап