Ухвала суду № 98405968, 14.07.2021, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1438/15-к

Провадження № 1-кп/445/27/21

У Х В А Л А

14.07.2021 Золочівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Бакаїм М. В.

секретаря судового засідання Бездєтко М.П.

з участю прокурора Костишина Д.

захисника Дмитренко В.П.

з участю :обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Золочева клопотання захисника Дмитренка В.П. про роз"яснення ухвали суду від 27 квітня 2021 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-

в с т а н о в и в:

адвокат Дмитренко В.П. звернувся до суду із клопотанням про роз`яснення судового рішення, а саме: ухвали підготовчого судового засідання від 27 квітня 2021 року про відмову у поверненні обвинувального акта. Просить роз`яснити: чи є на думку суду, чотири ключові обставини, зазначені у клопотанні №5/21-03.22-01, підставами для повернення обвинувального акта прокурору. Вважає, що вказані обставини судом в ухвалі від 27.04.2021 не оцінені, мотиви судом не викладені, а відтак, просить роз`яснити ухвалу суду.

У судовому засіданні захисник та обвинувачений заяву про роз`яснення ухвали підготовчого судового засідання від 27 квітня 2021 року про відмову у поверненні обвинувального висновку, підтримали, просили задовільнити.

Прокурор в судовому засіданні вказав, що ухвала підготовчого судового засідання від 27 квітня 2021 року про відмову у поверненні обвинувального висновку, для нього є зрозуміла, вважає у задоволені такої слід відмовити, однак при вирішенні покладається на думку суду.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання захисника Дмитренко В.П. про роз"яснення ухвали суду не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

Роз`яснення рішення це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних , або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення.

У ході роз`яснення рішення суд повинен тлумачити юридичні терміни, а не загальновживані слова.

Таким чином, роз`яснення судового рішення є одним із способів усунення його недоліків, які стосуються недотримання його ясності та визначеності, а тому судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час його виконання.

Як на підставу для роз`яснення судового рішення, а саме ухвали підготовчого судового засідання від 27 квітня 2021 року про відмову у поверненні обвинувального акта, захисник покликається фактично на ті ж обставини, що були зазаначені у клопотанні про повернення обвинувального акту. Зокрема, це та обставина, що обвинувальний акт від 18.09.2015 відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, складений в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить розмежування між викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, та формулюванням обвинувачення, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК, яка визначає, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Окрім цього, це також і та обставина, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення щодо такої кваліфікуючої ознаки об`єктивної частини складу злочину, визначеного диспозицією ч. 3 ст. 368 КК, як «поєднання з вимаганням неправомірної вигоди», оскільки не містить формулювання про час, місце та спосіб вимагання ОСОБА_3 неправомірної вигоди, а також зміст відповідних дій останнього. В обвинувальному акті від 18.09.2021р. містяться протиріччя у даті та реєстраційному номері кримінального провадження та крім цього в даному обвинувальному акті є посилання на конкретні докази. Вважає, що суд, приймаючи рішення про повернення обвинувального акту, вказані доводи сторони захисту не дослідив і не спростував.

Досліджуючи та спростовуючи доводи сторони захисту, викладені в клопотанні про повернення обвинувального акту, судом в ухвалі від 27 квітня 2021 року вказано посилання на норми кримінального процесуального закону, викладені мотиви та обґрунтування прийнятого рішення є зрозумілими, однозначними і такими, що виключають її подвійне тлумачення.

Так, зокрема, судом вказано про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42015000000001340 від 18.09.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки за змістом ч.2 ст. 291 КПК України, у ньому наявні всі необхідні реквізити обвинувального акту, включаючи, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення. Тобто, обвинувальний акт відповідає встановленим вимогам.

Наведене спростовує доводи сторони захисту про те, що обвинувльний акт складений в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить розмежування між викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, та формулюванням обвинувачення, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК.

Щодо формулювання обвинувачення, а саме такої кваліфікуючої ознаки об`єктивної частини складу злочину, визначеної диспозицією ч. 3 ст. 368 КК України, як «поєднання з вимаганням неправомірної вигоди», та відсутність формулювання про час, місце та спосіб вимагання ОСОБА_3 неправомірної вигоди, а також зміст відповідних дій останнього, то наведене спростовано судом та вказано про те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України та містить відповідне формулювання.

Окрім цього, в ухвалі суду вказано про те, що у реєстрі матеріалів до обвинувального акту прокурором викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у даному кримінальному провадженні, що спростовує інші доводи сторони захисту, викладені у клопотанні.

Суд вважає, що захисник, звертаючись до суду з клопотаням про роз`яснення судового рішення, не вказує в чому є незрозумілість судового рішення, і всі його доводи у своїй більшості зводяться до оспорювання фактичних обставин справи та незгоди із пред`явленим обвинуваченням, про що захисником було вказано у клопотанні про повернення обвинувального акту та спростовано судом в ухвалі суду від 27.04.2021.

У цьому контексті, суд також звертає увагу на правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 по справі № 273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Окрім цього, судом в ухвалі суду звернуто увагу сторони захисту і на той факт, що доводи захисника, які слугують з його точки зору підставою для повернення обвинувального акту, фактично зводяться до оцінки доказів, які містяться в матеріалах кримінального провадження. Суд звертає увагу, що підстави для повернення обвинувального акту чітко визначені у ст.291 КПК України, а повноваження суду під час підготовчого судового засідання регламентовані ст.ст.314-315 КПК України, і серед таких відсутнє право суду давати оцінку доказам на стадії підготовчого судового засідання, оскільки наведене порушує принцип презумпції невинуватості та суперечить нормам кримінально-процесуального закону та ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно яких рішення суду повинно бути викладено у формулюваннях, які забезпечують принцип невинуватості особи.

Варто також звернути увагу і на висновки Верховного Суду, які містяться в ухвалі від 09.02.2018 у справі № 200/1556/17, провадження № 51-160ск17, згідно яких роз`яснюючи постанову чи ухвалу, суд не вправі змінювати їх зміст, тобто не має права змінювати зміст відомостей, викладених у судовому рішенні.

А захисник, фактично звертаючись до суду з клопотанням про роз`яснення ухвали суду, просить змінити зміст відомостей, викладених у судовому рішенні та навести нові мотиви прийнятого судом рішення, що є недопустимим з точки зору кримінально-процесуального закону.

Однією із засад кримінального провадження, визначених у частині першій статті 7 КПК України, є верховенство права.

У частині другій статті 8 КПК України законодавець визначив, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частиною п`ятою статті 9 КПК України прямо передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Майже аналогічне законодавче положення закріплено у статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до Висновку Консультаційної ради європейських судів № 11 (2008) щодо якості судових рішень судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Хоча судді і мають можливість, а інколи й зобов`язані учиняти деякі дії з власної ініціативи, вони повинні давати відповідь лише на доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.

Згідно з пунктом 41 зазначеного Висновку обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до практики ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може надавати кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

На підставі наведеного, а також враховуючи що текст ухвали від 27 квітня 2021 року про відмову у поверненні обвинувального акта, складено з посиланням на норми кримінального процесуального закону, викладено чіткими зрозумілими реченнями і не містить у собі труднощів для розуміння її точного змісту, а відтак підстави для задоволення заяви адвоката Дмитренко В.П. про роз`яснення ухвали суду, в порядку ст. 380 КПК, за наведеними в ній доводами, відсутні.

Керуючись ст. 380 КПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника Дмитренка В.П. про роз"яснення ухвали суду від 27 квітня 2021 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015000000001340 від 03.07.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом семи днів.

Повний текст ухвали виготовлено 19.07.2021

Суддя М. В.Бакаїм