Рішення № 98405917, 15.07.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/2171/18

Провадження №2/443/274/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

15 липня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 21.08.2008 року розірвано шлюб між позивачем та відповідачем. За час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , який постійно перебуває на утриманні позивача та постійно проживає разом із нею. Стверджує, що відповідач жодним чином не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, його навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дитиною, не створює умов для отримання дитиною освіти. Зазначає, що дані обставини також підтверджуються висновком Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина. Крім того зазначає, що у відповідача наявна заборгованість із сплати аліментів на утримання дитини.

Ухвалою від 11.03.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провавадження.

На підставі розпорядження керівника апарату Жидачівського районного суду Львівської області №642 від 18 серпня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2020 року головуючим у справі призначено суддю Жидачівського районного суду Львівської області Сливку С.І..

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 20 серпня 2020 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.06.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги. Просила задоволити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач не подав відзиву, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

У відповідності до положень ст.ст.280-284 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити за відсутності третьої особи, позовні вимоги підтримує.

Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.08.2008 року Залізничним відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 (а.с.6).

Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_3 , Серія НОМЕР_2 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.8).

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає з матір`ю та повністю знаходиться на її утриманні, що підтверджується актом обстеження умов проживання (а.с.19) та актом про реєстрацію (а.с.20).

Окрім того, судом встановлено, що батько неповнолітнього ОСОБА_3 не піклується про здоров`я дитини, про його фізичний, духовний та моральний розвиток, не проживає разом з сином, не відвідує його, не надає матеріальної допомоги, тобто повністю усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина.

Ці обставини були предметом дослідження комісії з питань захисту прав дитини при Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, за результатом яких 12.11.2018 року було складено висновок про доцільність позбавлення батьківських ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати честь та гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Законом України ,»Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

У пункті 16 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" № 3 від 30 березня 2007 року роз`яснено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, передбачених ст.164 СК, а саме у разі ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Передбачене п. 2 ч.1 ст. 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (Наведена позиція відображена в постанові Верховного суду від 28.03.2019 року по справі №559/1553/16-ц).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою сімейно - правового характеру, вона застосовується до батьків, що не забезпечують належне виховання своїх дітей. По змісту Закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Неповнолітній ОСОБА_3 в судовому засіданні висловив свою думку щодо спору та пояснив, що батька не пам`ятає та з ним не знайомий, останній жодної участі у його вихованні не брав, не допомагав матеріально. Просив позов задоволити.

Враховуючи вищевикладене, у судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідач протягом тривалого часу не спілкується із своїм неповнолітнім сином, матеріально його не утримує, заходів до спілкування та турботи не приймає, а вихованням та утриманням сина займається позивачка.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх у сукупності суд вважає, що відповідача, який не виявляє щодо свого сина батьківського піклування, свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не цікавиться його розвитком, здоров`ям, життям та потребами, слід позбавити батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282, 354,355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 19 липня 2021 року.

Головуючий суддя С.І. Сливка