Постанова № 98405836, 16.07.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5361/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю захисника Гуменюк С.Р., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , 1959 р.н., громадянина України, директора представництва «Дрог-Буд» СП.3.0.0, фактична адреса: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ,

за ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №17071 серії ГУ ЛВ №004921, директором представництва «Дрог-Буд» СП.З.О.О. ОСОБА_1 порушив вимог п.188.1 ст.188, п. 1985 б ст.198, п.200.1, п. 200.1, п. 200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ за березень 2021 року в сумі 25686463 грн.

Захисник в судовому засіданні факт правопорушення заперечила з підстав наведених у письмових поясненнях наданих суду. Просила закрити провадження у справі, вказуючи на те, що протоколи складені з порушенням чинного законодаства. Представництво "ДРОГ-БУД СП. З 0. 0." із зазначеними висновками, викладеними в Акті документальної позапланової виїзної перевірки категорично не погоджується, 25.06.2021 року до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області було подано заперечення до Акту документальної позапланової виїзної перевірки представництва "ДРОГ-БУД СП. З 0. 0." (26626926) №12797/13-01-07-04/26626926 від 14.06.2021року № 25/06-1. Вважає, що Акт документальної позапланової виїзної перевірки №7867/13-01-07-01/26626926 від 12.03.2021 року не може бути належним підтвердженням вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки висновки зроблені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, положенням Міжнародного договору між Урядом України та Урядом Республіки Польща про надання кредиту на умовах пов`язаної допомоги від 09 вересня 2015 року, Закону України від 01.12.2020 № 1016-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з окремих операцій на період реалізації Договору між Урядом України та Урядом Республіки Польща про надання кредиту на умовах пов`язаної допомоги та інших питань державного боргу" та суперечать фінансово-господарським документам товариства, що були надані працівникам ГУ ДПС у Львівській області під час перевірки. Також вказала на невідповідність протоколу вимогам законодавства.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, виходжу з наступного.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих записів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При оцінці доказів суд керується принципом "поза розумним сумнівом», тобто доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для складення протоколу став Акт документальної позапланової виїзної перевірки Представництва "ДРОГ-БУД СП.З.О.О." (26626926) №12797/13-01-07-04/26626926 від 14.06.2021.

Відповідно до протоколу, директором представництва «Дрог-Буд» СП.З.О.О. ОСОБА_1 порушено вимоги п.188.1 ст.188, п. 1985 б ст.198, п.200.1, п. 200.1, п. 200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ за березень 2021 року в сумі 25686463 грн.

Однак, які саме дії чи бездіяльність ОСОБА_1 становляють об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення у протоколі не вказано.

Окрім цього, у справі про адміністративне правопорушення відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Суд відзначає, що долучений до матеріалів справи Акт документальної позапланової виїзної перевірки Представництва "ДРОГ-БУД СП.З.О.О." (26626926) №12797/13-01-07-04/26626926 від 14.06.2021, сам по собі не може вважатися достатнім та належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 163-1 КУпАП, у зв`язку із тим, що Податковим кодексом України, а також Кодексом адміністративного судочинства України передбачено адміністративний (досудовий) та судовий порядок оскарження неправомірних дій інспектора ДПС, якщо об`єкт нагляду не погоджується з викладеною в акті інформацією.

Разом з тим стороною захисту доведено, що на даний час відбувається оскарження дій відповідного інспектора, за результатами розгляду якого дії посадової особи ДПС можуть бути визнані неправомірними, а акт інспекційної перевірки недійсним. Отже, сам по собі вказаний акт на даний час не є беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, як і протокол який складений на його підставі.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що особа відносно якої складено протокол, вказує на порушення допущені при його складанні, а також заперечує факти допущення ним порушень законодавства. Вказані пояснення приймаються судом, як допустимий доказ, який не спростований в ході судового розгляду. В свою чергу, особою уповноваженою на складання протоколу на підтвердження допущення ОСОБА_1 порушень чинного законодавства долучено лише вищенаведений акт, який на даний час оскаржується до ГУ ДПС у Львівській області.

Сам факт оскарження акту не свідчить про недопустимість даного доказу, водночас оцінюючи вказаний доказ в сукупності з поясненнями ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що виходячи з того, що законодавець передбачив процедуру яка дозволяє зробити висновок про те, що станом на день розгляду справи даний акт не є остаточним результатом перевірки, вказаний доказ, разом з протоколом який складений на його підставі, фактично є взаємовиключними, але їх зміст викликає обґрунтовані сумніви стосовно доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Як зазначалось вище, при оцінці доказів суд керується принципом «поза розумним сумнівом», тобто доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів, які доводять «поза розумним сумнівом» винуватість особи та спростовують докази (пояснення) надані стороною захисту свідчать про відсутність законних підстав для притягнення даної особи до відповідальності за інкриміноване їй правопорушення.

Приймаючи до уваги, що у справі відсутні достатні, належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, у суду не має можливості встановити факт вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення на підставі досліджених в ході судового розгляду доказів та встановити наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1КУпАП.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Оцінюючи наведені вище обставини, надані суду та досліджені докази в їх сукупності, приходжу до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений у ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, що згідно п.1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі.

Враховуючи вищенаведене, провадження по справі підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Стрельбицький В.В.