Вирок № 98404887, 19.07.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4705/20

1-кп/264/206/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.07.2021 р. Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарях судового засідання Ткачук Г.В., Радченко М.О., Ситнік О.С., за участю прокурорів Єфімцевої О.А., Федоровського Л.І., потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника потерпілих Довженка В.І., захисників Мироненко О.В., Босак А.В., обвинуваченої ОСОБА_3 , представників цивільного відповідача Продун Г.М., Данченко М.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі Донецької області, українки, громадянки України, раніше не судимої, пенсіонерки, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.140 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що вона, маючи кваліфікацію спеціаліста лікаря-лікувальника, присвоєну рішенням державної екзаменаційної комісії від 25.06.1997 року Донецького Державного медичного університету відповідно до диплому НОМЕР_1 , на підставі наказу № 231-к «Міської лікарні № 3 м. Маріуполя Донецької області» від 21.10.2012 року була прийнята на посаду лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення, основний наказ № 275-к від 15.10.2002 року «Міністерства управління охорони здоров`я». На підставі рішення Маріупольської міської ради від 27.11.2012 № 6/23-2595 КЗ «Маріупольська міська лікарня № 3» перейменована у КЗ «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки», наказ № 1 від 02.01.2013 року.

Згідно посвідчення № 15 виданого ОСОБА_3 про те, що 20.05.2010 року вона проходила атестацію в атестаційній комісії при Донецькому управлінні охорони здоров`я і наказом по Донецькому обласному управлінню охорони здоров`я від 20.05.2010 року № 39-к їй присвоєна кваліфікаційна категорія «вища» зі спеціальності анестезіологія, яке дійсне до 20.05.2015 року, та було продовжене до 21.05.2020 року наказом по Донецькому управлінню охорони здоров`я від 21.05.2015 року № 20-к.

Згідно посвідчення виданого ОСОБА_3 про те, що 15.12.2016 року вона проходила атестацію в атестаційній комісії при Департаменті охорони здоров`я Донецької Облдержадміністрації і наказом по Департаменту охорони здоров`я Донецької Облдержадміністрації від 15.12.2016 року № 72-к їй присвоєна кваліфікаційна категорія «вища» зі спеціальності дитяча анестезіологія, яке дійсне до 15.12.2021 року.

Відповідно до посадової інструкції лікаря-анестезіолога КЗ «МТМО здоров`я дитина та жінки», підписаної керівником структурного підрозділу ОСОБА_4 16.03.2009 року, затвердженої головним лікарем КЗ «МТМО здоров`я дитина та жінки» ОСОБА_5 02.01.2013 року та погодженої з головою профспілки КЗ «МТМО здоров`я дитина та жінки» ОСОБА_6 завданнями та обов`язками лікаря-анестезіолога зокрема є:

п.2.2. обґрунтовування вибору анестезії;

п.2.3. аналіз результатів лабораторних, функціональних і спеціальних методів дослідження;

п.2.4. здійснення кваліфікованого анестезіологічного забезпечення;

п.2.7. налагоджує кардіомоніторний нагляд за хворим;

п.2.8. володіння методиками проведення закритого масажу серця, пункції серця, електричної дефібриляції серця, забезпечує кваліфіковане проведення інтенсивної терапії й реанімації при невідкладних станах;

п.2.9. здійснення нагляду за побічними реакціями (діями) лікарських засобів;

п.2.10. працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей;

п.2.12. керування роботою середнього медичного персоналу;

п.2.14. ведення лікарської документації.

01.06.2017 року між ТОВ «Медлайф АВ» в особі директора ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , була укладена угода № 1 від 01.06.2017 року згідно з якою ОСОБА_3 надає медичні послуги дитячого лікаря анестезіолога (вища категорія) при стоматологічному лікуванні пацієнтів стоматологічного центра «Медлайф АВ». Термін дії угоди з 01.06.2017 року до 31.08.2017 року.

У липні 2017 року, більш точна дата під час досудового розслідування невстановлена, ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого мешкання зі свого мобільного телефону зателефонував до стоматологічного центру ТОВ «Медлайф АВ», стосовно лікування зубів свого малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час телефонної розмови, їх записали на консультацію на 14.00 год. 15.07.2017 року.

15.07.2017 року о 14.00 год., ОСОБА_1 привів до стоматологічного центру ТОВ «Медлайф АВ», розташованого за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пров. Транспортний, 6 свого малолітнього сина ОСОБА_8 де була заведена медична картка стоматологічного хворого відносно ОСОБА_8 від 15.07.2017 року. Після цього їх направили на консультацію до лікаря- стоматолога ОСОБА_9 . Після візуального огляду дитини лікарем- стоматологом ОСОБА_9 було встановлено наступне: об`єктивно: II І | І II (молочні центральні верхні) зуби зруйновані до рівня ясен, перкусія зубів болюча. В IV | IV (молочних центральних верхніх) зубах, глибокі каріозні порожнини не поєднуються з пульповою камерою, дентин пігментований розм`якшений, порожнина в межах околопульпарного дентина. У зв`язку з тим, що дитина дуже активна, об`єктивне дослідження провести повноцінно не вдалося, у зв`язку з чим був складений приблизний план лікування. Рекомендоване провести санацію порожнини рота під загальним наркозом. Також був встановлений діагноз: множинний карієс.

Після огляду дитини лікарем-стоматологом, їх спрямували на консультацію до лікаря-анестезіолога ОСОБА_3 . Після спілкування з пацієнтами, ОСОБА_3 в амбулаторній картці зазначено наступне: «скарги на зубний біль. Негативний досвід лікування зубів. Анамнез: «Д» невролог. Синдром рухових порушень внаслідок перенесеного гіпоксичного ураження ЦНС. В грудні 2015 р., - інфекційний мононуклеоз, лікувався стаціонарно. У січні 2016 р. - гострий бронхіт. У жовтні 2016 р. - негативний досвід лікування у стоматолога. «Д» невролог (виражений страх, тривожність, тример підборіддя, поганий сон). В теперішні час оглянутий стоматологом.

Об`єктивно: емоціонально лабілєн. Загальний стан задовільний. Планується лікування зубів під загальною анестезією. Протипоказань на момент лікування немає. Щеплений за віком.»

Крім того 15.07.2017 року ОСОБА_3 в порушення наказу МОЗ № 110 від 14.02.2012 року «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування» та в порушення вимог посадової інструкції, а саме п.2.14. «ведення лікарської документації», навмисно не завела та не заповнила форму первинної облікової документації № 003-3/о «Передопераційний огляд анестезіологом та протокол загального знеболення» стосовно пацієнта малолітнього ОСОБА_8 .

Після цього лікарем-анестезіологом ОСОБА_3 було рекомендо¬вано зробити малолітньому ОСОБА_8 наступні аналізи: загальний аналіз крові, аналіз крові на згортання, загальний аналіз сечі, електрокардіограму.

20.07.2017 року за результатами лабораторних даних, первинного огляду, анамнезу життя і захворювання пацієнта малолітнього ОСОБА_8 лікарем- анестезіологом ОСОБА_3 було встановлено, що ніяких протипоказань до проведення лікування зубів під загальною анестезією «севораном» не виявлено.

Батьки пацієнта ОСОБА_8 , були проінформовані про можливість проведення лікування пацієнта під загальною анестезією «севораном», після чого було отримано згоду батьків на лікування.

Адміністрацією клініки ТОВ «Медлайф АВ» за погодженням з лікарем- анестезіологом ОСОБА_3 і лікарем-стоматологом ОСОБА_9 був призначений день і час майбутнього лікування пацієнта малолітнього ОСОБА_8 , а саме на 09.00 годину 22.07.2017 року. Батькам пацієнта малолітнього ОСОБА_8 напередодні були надані рекомендації щодо дотримання режиму харчування дитини та контролю за його загальним станом.

22.07.2017 року о 08.35 год., малолітній ОСОБА_8 разом з батьками прийшли до клініки ТОВ «Медлайф АВ», яка розташована за адресою: Донецька область м. Маріуполь, пр. Металургів, 167-А, для проведення лікування зубів, як було узгоджено напередодні.

22.07.2017 року о 08.45 год., малолітній ОСОБА_8 в присутності батьків знов був оглянутий анестезіологом ОСОБА_3 під час якого було встановлено: скарги на зубний біль, пошкоджені зуби на верхній щелепі, «виразки» на слизовий порожнині рота.

З огляду на множинну каріозну поразку зубів, великий обсяг і тривалість лікування, а так само неконтактність дитини, планувалось лікування зубів під загальною ендотрахіальною анестезією з інтубацією трахеї трубкою з роздувною манжеткою для ізоляції дихальних шляхів з метою попередження аспірації крові, слизу, уламків зубів, пломбувального матеріалу, рідких лікарських засобів для санації порожнини рота. Абсолютних протипоказань до проведення лікування під загальною анестезією не було. Ступінь операційно- анестезіологічного ризику 3 по Балагену.

22.07.2017 року о 09.10 год., малолітній ОСОБА_8 був взятий до хірургічного кабінету у супроводі матері. Після преогсигенації киснем, розпочатий водний інгаляційний наркоз з застосуванням «севорану» через лицеву маску. Проведена премедикація з внутрішньовенним введенням фізіологічного розчину з атропіном 0,1%-0,2 мл., димедролом 1%-0,1мл., дексамезатоном - 4 мг. та гідрокортизоном - 25 мг. О 09.20 год., на тлі анестезії «севораном», з першої проби без технічних ускладнень, лікарем-анестезіологом ОСОБА_3 проведена інтубація трахеї ендотрахеальною трубкою, після чого малолітній ОСОБА_8 переведений на штучну вентиляцію легенів. З метою профілактики аспірації в дихальні шляхи крові, рідких лікарських препаратів, які використовуються для санації ротової порожнини, частин зубів, тромбувального матеріалу, лікарем-анестезіологом ОСОБА_3 була виконана тампонада порожнини рота марлевою серветкою, загальною довжиною - 37,5 см., шириною - 2 см.

О 09.35 год., лікарем-стоматологом ОСОБА_9 з дозволу лікаря- анестезіолога ОСОБА_3 , розпочато стоматологічне лікування зубів малолітнього ОСОБА_8 .

В цю годину лікар-анестезіолог ОСОБА_3 в порушення вимог посадової інструкції, а саме п.2.7. «налагодження кардіомоніторного нагляду за хворим» та п.2.9. «здійснення нагляду за побічними реакціями (діями) лікарських засобів» не слідкувала за показниками універсального анестезіологічного комплексу «Drager» (спілкувалась по мобільному телефону, виходила з кабінету).

Приблизно о 10.00 год., під час лікування лікар-стоматолог ОСОБА_9 побачила, що колір шкіри на обличчі малолітнього ОСОБА_8 став з синюшним відтінком, з`явилася брадикардія (60-46 в 1 хвилину) про що вона одразу повідомила лікаря-анестезіолога ОСОБА_3 .

Після цього одразу припинилось стоматологічне лікування та розпочались реанімаційні заходи відносно малолітнього ОСОБА_8 , під керуванням лікаря-анестезіолога ОСОБА_3 , а саме: припинена подача «севорану», продовжена штучна вентиляція легенів, введений розчин лікарського засобу розчин атропіну 0,1-2 мл., але через 1-2 хвилини розвинулася виражена брадикардія (частота серцевих скорочень 20 в 1 хвилину, артеріальний тиск знизився до 40/20 мм рт. ст.. Пульс на сонних та периферійних артеріях відсутній, тони серця не вислуховуються, шкіряні покрови стали різко бліді, зіниці розширилися. Розпочато закритий масаж серця, внутрішньовенне введення розчинів лікарських засобів адреналіну та преднізолону, штучна вентиляція легенів за допомогою мішка Амбу.

Реанімаційні заходи малолітньому ОСОБА_8 , лікар-анестезіолог ОСОБА_3 проводила всупереч Уніфікованому клінічному протоколу екстреної медичної допомоги «Раптова серцева смерть», затвердженого наказом МОЗ України від 15.01.2014 року № 34 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги» та протоколу «Термінальні критичні стани. Клінічна смерть» затвердженого наказом МОЗ України від 31.08.2004 року № 437 «Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах дітей на шпитальному і до шпитальному етапах».

Під час проведення реанімаційних заходів, лікар-анестезіолог ОСОБА_3 , використовувала для вентиляції легенів дитини у віці 2,5 роки, мішок Амбу для дорослих з об`ємом резервуара ~ 1500 мл. (надмірна вентиляція під час проведення серцево-легеневої вентиляції перешкоджає венозному поверненню і таким чином знижує серцевий викид. При підвищенні внутрішньогрудного тиску підвищується тиск у правому передсерді, що призводить до зниження коронарного перфузного тиску. У той момент, коли здійснюється вдих у легені, компресія грудної клітки не проводиться і навпаки. Лікарські засоби вводились помічником-анестезісткою ОСОБА_10 не кожні 3-5 хвилин, як зазначено у наданому ОСОБА_3 органу досудового розслідування «протоколі наркозу», який не відповідає Наказу МОЗ № 110 від 14.02.2012 року «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування».

Тим самим лікар-анестезіолог ОСОБА_3 порушила вимоги посадової інструкції, а саме: п.2.4. «здійснення кваліфікованого анестезіологі¬чного забезпечення», п.2.8. «володіння методиками проведення закритого масажу серця, пункції серця, електричної дефібриляції серця, забезпечує кваліфіковане проведення інтенсивної терапії й реанімації при невідкладних станах», п.2.10. «працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей» та п.2.12. «керування роботою середнього медичного персоналу».

Оскільки реанімаційні заходи не призвели до позитивного результату, то лікар-анестезіолог ОСОБА_3 наказала визвати бригаду екстреної медичної допомоги.

О 10.21 год., прибула бригада екстреної медичної допомоги, лікарі якої разом з лікарем-анестезіологом ОСОБА_3 продовжили проводити реанімаційні заходи малолітньому ОСОБА_8 , які не дали позитивного результату та в 11.00 год., було прийняте рішення про госпіталізацію малолітнього ОСОБА_8 до лікарського закладу для надання останньому реанімаційних заходів.

О 12.00 год., реанімаційні заходи були припинені і була констатована біологічна смерть малолітнього ОСОБА_8 .

Згідно висновку експерта № 398/19 від 17.04.2020 року смерть дитини ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок закриття просвіту дихальних шляхів стороннім тілом (марля та інтубаційна трубка).

З огляду на те, що дихальні шляхи дитини не були звільнені від стороннього тіла (марлі), реанімаційні заходи не можна вважати правильними.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачення їй зрозуміле, вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнає. Пояснила, що в липні 2017 року в ТОВ «Медлайф АВ» по цивільно-правовій угоді вона надавала послуги, як лікар-анестезіолог, в штаті працівників цього товариства не перебувала. За стоматологічними послугами звернулась родина ОСОБА_11 із своїм сином, яких вона консультувала після огляду дитини лікарем-стоматологом ОСОБА_12 . У батьків були скарги на карієс та пошкоджені зуби дитини. Оскільки в них вже був негативний досвід лікування зубів під місцевою анестезією, тому було рекомендовано лікування під седацією. З анамнезу дитини вона побачила синдром гіперзбудження, а також висновок невролога про синдром перинатального ураження нервової системи, у зв`язку з чим дитині проводили УЗД мозку, лікування ноофеном та курс масажу, подальше лікування дитини не проводилось. Після щеплення педіатр відмічала висип на шкірі, в подальшому в травні 2015 року мати дитини відмовилась від щеплень. Не дивлячись на послаблений імунітет, постійного спостереження за дитиною не велось, оскільки стан дитини питань не викликав. Вона візуально оглянула дитину, відмітила, зокрема, пошкодження зубів. Враховуючи множинні каріозні ураження зубів, високу збудженість, лабільність в психіці, було рекомендовано лікування під загальною анестезією, до того ж з дитиною неможливо було встановити контакт. Також були видані направлення на дослідження крові, сечі та УЗД серця, роз`яснено, що наркоз буде проводитись за допомогою «севорану», який є найбільш розповсюдженим анестетиком, який не викликає ускладнень дихальних шляхів та забезпечує швидке введення наркозу, гладку течію та швидке пробудження. Дані огляду вона записала у медичну картку, яка була заведена у клініці. Через декілька днів були готові результати аналізів, вона з ними ознайомилась, вони були в межах норми. Потім узгодила дату лікування із стоматологом ОСОБА_12 та батьками, дала їм рекомендації. 22.07.2017 року о 08.20 вона прибула до клініки «Медлайф», там вже була її асистентка ОСОБА_13 , яка готувала робоче місце. Вона вийшла в хол, де вже були батьки з дитиною, які заповнювали документацію, дитина була спокійна, нервозності не виявляла і з метою недопущення нервування дитини, вона її не оглядала. О 09.10 матір з дитиною запросили до кабінету, дитина почала нервувати, тому досягти заспокоєння дитини змогли тільки киснево-наркозною сумішшю через маску. Дитина заснула, мати переклала її на стоматологічне крісло і вони перейшли до роботи, оскільки всі показники були в нормі. ОСОБА_14 ввела внутрішньовенний катетер, а вона продовжувала ввідний наркоз, асистентка займалась премедикацією з метою профілактики алергії, брадікардії і т.і. О 09.15 був введений атропін, димедрол, дексаметазон-гідрокартізон, була підключена система для внутрішньовенної інфузії. О 09.20 з першої спроби була проведена інтубація трахеї за допомогою ларингоскопу. Манжетка була одразу роздута медсестрою, дитина була переведена на штучне дихання апаратом. При інтубації трахеї дитини використовувалась трубка № 4, що відповідає віку дитини. Попередньо трубка перевірялась на відсутність пошкоджень. Після інтубації була проведена рихла тампонада з метою аспірації дихальних шляхів від сторонніх матеріалів. Роздуття манжетки перевірялось шляхом прослуховування легень. Протягом наркозу велось спостереження за станом дитини. Через декілька хвилин стоматологи почали роботу. Приблизно о 09.30-09.35 їй на мобільний телефон зателефонував адміністратор з ТОВ «Медлайф АВ» по вул.. Новотроїцький в м. Маріуполі, але розмова була не приватна і тривала приблизно 1 хвилину. Моніторинг та контроль стану дитини відбувався постійно. О 09.50 вона вийшла за додатковим препаратом «севоран». Перед виходом вона проконтролювала стан дитини і, повернувшись, також. Паралельно з нею стан дитини контролювала і її асистент ОСОБА_13 . Через декілька хвилин стоматолог звернула увагу на кровоточивість ясен. Приблизно о 10.00 у дитини почалась брадікардія, знизилась сатурація та пульс. Вони ввели атропін та зупинили подачу «севорану», переставили пульсоксиметр на інший палець та перейшли на подачу кисню. Через кілька хвилин впав тиск 40х20, пульс 20, проявився ціаноз носо-губного трикутника, розширились зіниці, серце не прослуховувалось. Вона одразу почала закритий масаж серця, вентиляцію легень киснем, застосовувала мішок Амбу, Ханат вводила препарати. Причин проводити ревізію порожнини рота не було, оскільки протягом 40 хвилин легені дитини вільно вентилювались. Внаслідок реанімаційних заходів у дитини зник ціаноз, з`явився легкий пульс, але серця не було чутно. Ендотрахеальна трубка була у робочому стані. Потім приїхала швидка допомога і вони разом проводили реанімаційні заходи, було проведено 7 дефібриляцій, продовжувалось введення адреналіну та гормонів. Колір шкіряних покровів періодично змінювався, перевірялось та підтверджувалось проходження ендотрахеальної трубки, екскурсія грудної клітини також підтверджувала відсутність асфіксії. Об 11.00 було прийнято сумісне рішення про перевезення дитини до реанімаційного відділення у дитячу реанімацію. Продовжуючи реанімаційні заходи, дитину перенесли на ношах до автомобіля швидкої допомоги та перевезли до реанімації, там на них уже чекали. Лікар-реаніматолог прослухала легені, підключила пульсоксиметр, реанімаційні заходи проводились хвилин 40, але без успіху. Весь цей час – 2 години - дитина перебувала в потенційно зворотньому до життя стані, але дитину врятувати не вдалося. Потім вона пішла до відділення анестезіології, звідти поїхала в слідче управління для дачі пояснень. Зазначила, що протокол наркозу вона вела в довільному порядку, а потім він був надрукований, оскільки Інструкція № 663/20976, затверджена Наказом МОЗ, вимагає ведення протоколу загального знеболювання тільки для пацієнтів стаціонарних хірургічних відділень. Оскільки клініка «Медлайф АВ» не стаціонарне відділення і випадок із дитиною був виключним, вона зробила протокол наркозу в довільній формі. Зазначила, що весь цей час вона, як лікар, діяла правильно, що підтверджується висновками комісійних експертиз. Кількість введеного дімедрола була настільки мала, що це ніяк не впливало на стан дитини, що підтверджено і токсикологічним дослідженням. В кабінеті був один мішок Амбу – для дорослих, але його робота залежить від ступеню його здавлення, він оснащений клапаном, який регулює тиск повітря, таким мішком користуються в реанімації і у дитини характерних ушкоджень від неправильної роботи мішком Амбу в подальшому виявлено не було. Наголошувала на тому, що марлевий тампон не міг потрапити із ротової порожнини у трахею, оскільки довжина дитячої трахеї складає 5-5,5мм, а її діаметр 2-3мм, об`єм частини марлевого тампону складає 2 куб.см, що завідомо більше, ніж об`єм трахеї. В трахеї дитини вже знаходилась інтубаційна трубка, яка практично заповнює діаметр трахеї, вхід у трахею прикритий голосовими зв`язками, які після введення інтубаційної трубки повністю її охоплюють, навіть якщо манжетка не була роздута повністю, все одно в порожнині трахеї усе герметично, тому фізично і технічно неможливо проштовхнути марлю у трахею.

Захист стверджує про відсутність належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів вчинення обвинуваченою інкримінованого злочину.

Обвинувачуючи ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, сторона обвинувачення послалася на пояснення потерпілих, свідків, письмові та речові докази.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що померлий малолітній ОСОБА_8 – його син. Син мав проблеми із зубами та боявся лікарів. З реклами вони дізнались про те, що в клініці «Медлайф АВ» проводять лікування зубів під медикаментозним сном та вирішили звернутись до них. 15 червня 2017 року вони прийшли на консультацію, де з ними спілкувались на предмет наявності у дитини алергічної реакції, щеплень, отримали направлення на аналізи. В запланований день лікування 22.07.2017 року вони прибули до клініки «Медлайф АВ», він підписав згоду на проведення лікування та пам`ятку для батьків, в якій ні слова не було про загальний наркоз та тампонаду, дитину перед медичними маніпуляціями не оглядали, дитину до кабінету завела дружина, потім розпочалось лікування. Через деякий час стоматолог ОСОБА_12 вибігла з кабінету в паніці, сказала викликати швидку допомогу. Коли приїхала швидка, лікар швидкої сказав, що у дитини реакція на лідокаїн та відвезла сина до реанімаційного відділення міської лікарні № 3, де він і помер. Зазначив, що у 2015 році дитина хворіла на мононуклеоз, лікувався в стаціонарному відділенні. Крім того, мав тонус голеностопу, у зв`язку з чим також проходили курс лікування. Зазначив, що лікар ОСОБА_15 ввела їх в оману, і замість медикаментозного сну, проводила лікування під загальним наркозом, перед введенням медичних препаратів не зробила пробу, а відразу надягли маску та поклали на крісло, а ОСОБА_15 в цей час гралася в телефоні, крім того під час реанімаційних заходів вона неправильно робила масаж серця і застосувала мішок Амбу розміром, який визначався для дорослих, а не для дітей 2,5 років, та підключили до апарату «Драгер», який тривалий час технічно не обслуговувався.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила показання свого чоловіка ОСОБА_1 та додала, що із-за тонусу голеностопу вони звертались до лікаря – невропатолога, який встановив діагноз під питанням «синдром ураження центральної нервової системи», але УЗД головного мозку цей діагноз спростувало. Дитина відчувала страх до лікарів, але лікування зубів слід було проводити і вони, з огляду на рекламу, звернулись до клініки «Медлайф АВ». План лікування на консультації вони не обговорювали, оскільки не було зрозуміло як лікувати дитину з такою реакцією на лікарів, з таким станом зубів, та у зв`язку із відсутністю РО-знімку зубів. . В день лікування в кабінет дитину завела вона, у дитини була істерика, але ж йому все одно приклали до обличчя маску і він заснув, після чого вона поклала його на крісло та її вивели у хол. РО-знімок зубів дитині зробили вже після занурення його у наркоз. В кабінеті були лікар ОСОБА_15 , її помічник ОСОБА_13 , стоматолог ОСОБА_12 та її помічник Базванова, часто заходила адміністратор. Потім розпочалась паніка, з кабінету виходили то ОСОБА_15 , то ОСОБА_12 . Коли приїхала швидка допомога, сказали, що у сина алергія на лідокаїн, коли вона на це заперечила, тоді лікар сказав, що ввели інший препарат. Дитину доставили в реанімаційне відділення 3-ої міської лікарні і він там помер. Зазначила, що їх запевняли, що процедура лікування зубів повністю безпечна, дитині мали ввести препарат «Севоран», і таким чином, ввести у медикаментозний сон, але замість цього був загальний наркоз із введенням інтубаційної трубки.

Потерпілими був заявлений цивільний позов, який неодноразово уточнювався, про солідарне стягнення з обвинуваченої та ТОВ «Медлайф АВ» моральної шкоди в сумі 10 000 000 грн. та про стягнення з ТОВ «Медлайф АВ» матеріальної шкоди, яка складається з витрат на поховання дитини та облаштування місця поховання, в сумі 41332 грн. та витрат, виходячи з прожиткового мінімуму 2027 грн. на місяць, на забезпечення життєдіяльності, розвитку та виховання їх сина протягом його життя з моменту народження до моменту смерті, що становить 29 місяців і складає загальну суму 58783 грн. В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди в судовому засіданні потерпілі пояснили, що внаслідок смерті дитини їм завдані непоправні моральні страждання, які повністю знецінили їх життя та позбавили сенсу на існування. Отримані гроші хочуть витратити на благодійність з метою допомоги хворим дітям. Крім того просили стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 11000 грн.

Допитані в судовому засіданні цивільний відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги потерпілих про відшкодування моральної шкоди не визнала, оскільки в смерті дитини вона не винна.

Допитана в судовому засіданні представник цивільного відповідача ТОВ «Медлайф АВ» адвокат Продун Г.М. позовні вимоги потерпілих не визнала в повному обсязі, зазначила, що розрахунки сум матеріальної шкоди проведені невірно. Вимоги потерпілих про відшкодування витрат на утримання дитини протягом 29 місяців її життя є протиправними та не відповідають нормам Сімейного кодексу України, який не передбачає такого відшкодування. Витрати на поховання та облаштування місця поховання жодним доказом не підтверджені, потерпілими оригіналів документів, які б доводили ці витрати, не надані. Щодо відшкодування моральної шкоди, посилаючись на практику Великої палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року, зазначила, що потерпілими сума занадто завищена і не має бути більшою, ніж достатньо для розумного задоволення їх потреб і не повинна приводити до їх безпідставного збагачення. Крім того, зазначила, що взаємовідносини потерпілого відносно членів його сім`ї, яка полягає у відторгненні їх інтересів та потреб, що встановлено рішеннями суду, не дає підстави оцінювати моральну шкоду в зазначеній потерпілими сумі. Крім того, для відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід довести вину як обвинуваченої, так і ТОВ «Медлайф АВ» в рамках кримінального провадження, а в даному випадку вина відповідачів не встановлена. Просила відмовити в позові в повному обсязі.

Представник цивільного відповідача ТОВ «Медлайф АВ» Данченко М.Є. в судовому засіданні підтримала позицію адвоката Продун Г.М. та просила в задоволення позовних вимог потерпілих відмовити.

За клопотанням сторони обвинувачення судом допитано ряд свідків, які повідомили наступне.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_16 пояснила, що працює в ТОВ «Медлайф АВ» касиром-медсестрою. 15 липня 2017 року на консультацію до лікаря-стоматолога ОСОБА_12 прийшла родина ОСОБА_11 з сином ОСОБА_17 з приводу лікування зубів в стані седації. 22 липня 2017 року вона прибула на робоче місце у зміну в клініку ТОВ «Медлайф АВ» по проспекту Металургів, 167-А в м. Маріуполі, де на 09.00 була призначена седація. Приблизно о 08.40 до клініки прибули лікар-стоматолог Синиціна зі своїм асистентом Базвановою, потім прибула лікар-анастезіолог ОСОБА_15 разом із своїм асистентом ОСОБА_18 і через декілька хвилин прибули ОСОБА_11 із дитиною, яких вона провела до дитячої кімнати. О 09 годині маму ОСОБА_11 разом із сином запросили до хірургічного кабінету, де мала відбуватись процедура. Через надмірну активність дитини сумісними зусиллями вдалось на нього надягнути маску і дитина заснула, після чого з кабінету вийшла мати. ОСОБА_15 розпочала інтубувати дитину – ввела інтубаційну трубку в трахею, потім за допомогою марлевого бинту затампонувала трубку, щоб в неї не потрапили чужорідні тіла при лікуванні зубів, після чого сказала ОСОБА_12 , що можна приступати до лікування. Синиціна вставила до рота дитини розширювач і зробили знімки зубів, оскільки в порядку домедичної підготовки знімок зробити не вдалося через надмірну активність дитини. Вони разом підтвердили діагноз, який був приблизно встановлений раніше і вона ( ОСОБА_19 ) пішла на своє робоче місце до реєстратури. О 10.10 із кабінету вийшла ОСОБА_20 та сказала викликати реанімацію. Після цього вона ( ОСОБА_19 ) зайшла до хірургічного кабінету та спостерігала за діями ОСОБА_15 , яка надавала невідкладну допомогу дитині – робила непрямий масаж серця, застосовувала мішок Амбу, вводила медичні препарати. По приїзду швидкої медичної допомоги вона провела їх до кабінету, лікар швидкої спитав, що робила ОСОБА_15 потім вони сумісно проводили реанімаційні заходи із застосуванням дефібрилятора. Через деякий час було прийнято рішення, що дитину слід транспортувати до реанімаційного відділення міської лікарні № 3. Через деякий час лікар швидкої допомоги, повернувшись до клініки «Медлайф АВ» за своїми речами, повідомив про смерть дитини. Зазначила, що коли дитину повезли до лікарні, ОСОБА_15 була разом із дитиною, в хірургічному кабінеті залишили все, як було, це було розпорядження, чиє – не пам`ятає. Про те, що трапилось вони повідомили директору ОСОБА_7 , який приїхав до клініки, але в нього трапився гіпертонічний криз та до приїзду поліції він поїхав. Вона не бачила, чи виносили з кабінету будь-які речі, але знає, що в кабінеті після від`їзду швидкої разом із дитиною до лікарні, знаходилась асистент ОСОБА_21 . Чи вели протокол наркозу вона не пам`ятає.

Лікар-стоматолог ОСОБА_9 , допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що 15 липня 2017 року вона провела консультацію з батьками малолітнього ОСОБА_8 , який потребував стоматологічного лікування у зв`язку із каріозним ураженням зубів, але під седацією, оскільки був неконтактний з лікарями. Вона дала направлення на аналізи та рентген, але зробити його не виявилось можливим у зв`язку із надмірною активністю дитини, тому вона встановила приблизний діагноз. 21.07.2017 року їй повідомили, що дитина пройшла медичне обстеження і на 22.07.2017 року була призначена седація. 22.07.2017 року вона прибула у клініку ТОВ «Медлайф АВ», пройшла до хірургічного кабінету зі своїм асистентом Базвановою. ОСОБА_15 зі своїм асистентом готували своє робоче місце. О 09.10 до кабінету запросили маму з дитиною, дитина почала плакати, вириватись, вони не могли надіти на його обличчя маску, тому Базванова утримувала ноги хлопчика і сумісними зусиллями надягнули маску, дали наркоз, дитина заснула, мати вийшла. Після інтубації дитини їй дали команду розпочинати роботу, вона за допомогою роторозширювача зафіксувала рот дитині, силіконовою масою проклали тампонаду, щоб остання не вбирала в себе будь-які розчини в процесі лікування і вона розпочала лікування, протягом якого дитини дихала за допомогою ШВЛ. Приблизно через 30-40 хвилин з початку лікування вона звернула увагу на те, що шкірні покрови дитини посиніли, після чого негайно розпочались реанімаційні заходи – ОСОБА_15 робила непрямий масаж серця, а вона ( ОСОБА_12 ) дістала роторозширювач та силіконову масу, окрім масажу застосовували ще мішок Амбу, яким працювали і ОСОБА_15 , і Базванова і вона. Через відсутність покращення стану дитини було прийнято рішення викликати швидку допомогу, після прибуття якої дитину відвезли до лікарні, а потім вона дізналась, що дитина померла. Не може стверджувати, чи заповнювався протокол наркозу в її присутності. Прибирання в кабінеті після від`їзду швидкої допомоги з дитиною не проводили. Якщо б протягом лікування у дитини відбувались зміни в диханні та роботі серця, були б помітні ці зміни на моніторі ШВЛ. Мішок Амбу вона застосовувала під керівництвом ОСОБА_15 .

Допитана в судовому засіданні лікар-стоматолог ОСОБА_22 пояснила, що 21 липня 2017 року їй з реєстратури ТОВ «Медлайф АВ» повідомили про те, що вона має як асистент приймати участь у лікуванні під наркозом. 22.07.2017 року приблизно о 09.00 вона разом із лікарем-стоматологом ОСОБА_12 прибули до ТОВ «Медлайф», що по проспекту Металургів, 167-А, вони пройшли до хірургічного кабінету № 5, де вже знаходилась лікар-анастезіолог ОСОБА_15 з її асистентом ОСОБА_18 . Все було підготовлено до процедури лікування. О 09.00 зайшла ОСОБА_19 , якій ОСОБА_15 сказала, що все готово та можна запрошувати пацієнтів. Зайшла жінка з дитиною на руках. Дитина була налякана. ОСОБА_15 взяла маску, її асистент утримувала голову дитини, вона ( ОСОБА_23 ) ноги, дитина заснула, мати дитини вийшла. Дитина була підключена до апарату ШВЛ і поки перебувала в стані наркозу, апарат працював. ОСОБА_15 ввела інтубаційну трубку, як вона це робила, вона не знає, оскільки перебувала в стороні та не спостерігала за нею та за її асистентом. Через хвилин 10 ОСОБА_15 сказала, що можна приступати до лікування. Підійшовши до дитини, вона побачила, що з порожнини рота виходить інтубаційна трубка, яка була прикріплена до щоки. Вони розпочали лікування, спершу зробили ретген-знімок порожнини рота, потім ОСОБА_12 вставила роторозширювач, ізолювали порожнину сіліконовую масою, щоб не було опіку слизової оболонки рота. В ході лікування зубів ОСОБА_12 звернула увагу, що шкіряні покриви дитини стали синюшні, одразу підійшла ОСОБА_15 , почала прослуховувати тони серця, ОСОБА_12 в цей час дістала роторозширювач, а вона ( ОСОБА_23 ) – силіконову масу. ОСОБА_15 робила непрямий масаж серця, її та ОСОБА_12 попросила по черзі працювати мішком Амбу, який наділа ОСОБА_15 на інтубаційну трубку, асистент ОСОБА_21 вводила медичні препарати. ОСОБА_15 сказала викликати швидку допомогу та свідок пішла до ОСОБА_19 сказала викликати швидку, але причину не казала, швидка допомога прибула через 10-15 хвилин, також здійснювала реанімаційні заходи, застосовували дефібрилятор і приблизно об 11 годині було прийнято рішення госпіталізувати дитину в лікарню. При реанімаційних заходах ними керувала ОСОБА_15 , їй ( ОСОБА_23 ) відомо, як працює мішок Амбу, але розрахований він на дорослого, чи на дитину, вона не знає. Особисто вона нажала на мішок Амбу двічі, після чого відійшла. Після від`їзду швидкої допомоги вона (свідок) продовжувала перебувати у кабінеті, вона та інші, хто був там присутній, зняли маски, медичні шапочки та викинули їх у сміття. Крім неї, в кабінеті знаходились ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , асистент ОСОБА_21 , директор товариства ОСОБА_24 зайшов до кабінету та вийшов. Свідок зазначила, що протягом лікування зубів ОСОБА_15 сиділа в узголів`ї дитини зі своїм асистентом ОСОБА_18 , але що вони робили, вона не знає, так як на них не дивилась. Крім того, вона не бачила, щоб ОСОБА_15 щось писала та заповнювала якісь бланки чи медичні документи, протокол наркозу в її присутності не вівся. Які медичні препарати використовувала ОСОБА_15 , вона не знає, як була розташована тампонада вона не бачила, після видалення силіконової маси з порожнини рота тампонада була на місці.

Свідок ОСОБА_10 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що в липні 2017 року вона працювала у клініці «Медлайф АВ» помічником анестезіолога, тобто допомагала анестезіологу у введенні наркозу пацієнтам. В липні 2017 року точніше дату не пам`ятає, приблизно о 08.30 вона прийшла до клініки «Медлайф АВ», через деякий час прибула ОСОБА_15 та розпочала готувати апарат для наркозу, а вона готувала шприци та інше обладнання для наркозу. Коли все було готово, ОСОБА_15 запросила до кабінету пацієнтів. Зайшла мама з дитиною, присіла на стілець, ОСОБА_15 приклала до обличчя дитини маску і він заснув, мати переклала дитину у крісло та вийшла. Вона поставила внутрішньовенний катетер, ввела препарати у дозировці, яка відповідала віку дитини. Далі вона подала інтубаційну трубку з манжеткою, ОСОБА_15 провела інтубацію, вона (свідок) роздула манжетку – це невеликий мішечок на трубці, який роздувається за допомогою шприца. Манжетка знаходиться у трахеї. Потім закріпили кінець інтубаційної трубки лейкопластирем до щоки дитини. Тампонада робилась із марлі та накладалась в область гортані, довжина марлі 30-40 см. Далі почали працювати стоматологи, а вона та ОСОБА_15 спостерігали у монітор, бачили, що все добре. Через деякий час монітор став показувати зменшення пульсу, ОСОБА_15 змінила пульсоксиметр на інший палець дитини, пульс покращився, але потім знову впав, ОСОБА_15 прослуховувала тони серця, сказала їй ввести атропін, дексаметазон, потім ОСОБА_15 знову слухала тони серця. Препарати не діяли, ОСОБА_15 розпочала непрямий масаж серця, здійснювалась вентиляція легень апаратом «Драгер» та мішком Амбу, в цей час декілька разів вводили адреналін та дексаметазон, робили непрямий масаж серця. Після вирішили викликати швидку допомогу і поки її очикували реанімаційні заходи не припинялись. По прибуттю швидкої допомоги лікар підключив дефібрилятор, продовжували реанімацію, лікар швидкої сказав їй ввести препарати – кардерон, L-лізін розведений, який вводився через крапельницю. Лікарі зі швидкої допомоги запускали серце, дефібрилятор подавав сигнали, що потрібно продовжувати реанімацію. Через деякий час на моніторі з`явились показники зупинки пульсу, після чого було прийнято рішення відвезти дитину до реанімації лікарні. Увесь цей час проводили вентиляцію легенів за допомогою мішка Амбу. Після того, як дитину відвезли до лікарні, вона пішла додому і пізніше від ОСОБА_15 вона дізналась про смерть дитини. Свідок зазначила, що ОСОБА_15 писала протокол наркозу від руки на аркуші паперу формату А4, там зазначається о котрій годині був даний наркоз, о котрій годині та які препарати були введені. Як протокол наркозу оказався у надрукованому вигляді, вона не знає, вона за дорученням ОСОБА_15 ніколи їх не друкувала та не передруковувала. Препарати вводить вона тільки під керівництвом ОСОБА_15 . На моніторі апарату «Драгер» відображається тиск, пульс, частота дихання. Він сигналізує, якщо є порушуються показники життєдіяльності. Тоді апарат почав подавати звуки, сигналізуючи про порушення пульсу. Коли розпочалась седація ані вона, ані ОСОБА_15 по мобільному телефону не розмовляли. Після від`їзду швидкої допомоги вона прибрала у кабінеті – відімкнула апарати, прибрала у сміття використані ампули. Директора підприємства ОСОБА_24 вона бачила на роботі зранку, потім коли уходила теж бачила і розповіла йому про те, що сталося. Мішок Амбу, який використовували для вентиляції легенів дитини, був для дорослих, для дитини мішок Амбу не готували. Встановлювати ендотрахеальну трубку – це обов`язок лікаря, вона ( ОСОБА_13 ) роздуває манжетку. На трубці є катетер з мішком, який показує чи роздута манжетка чи ні. Закріплення ендотрахеальної трубки перевіряє лікар, а не вона. Трубку до Драгера приєднувала ОСОБА_15 , тому їй не відомо, чи правильно була встановлена трубка чи ні. Під час реанімаційних заходів вона не бачила, щоб трубку зміщували з місця. Зазначила, якщо б в трахею дитини потрапив сторонній предмет, мішок Амбу відчував би супротив. Коли дитині стало погано, тампонаду із трахеї не діставали. Під час роботи мішком Амбу вона також не перевіряла, де була тампонада. Якщо би її дістали із ротової порожнини дитини, вона б це побачила. Робота мішка Амбу не могла вплинути на розташування тампонади. Манжетка та тампонада – це два рівня захисту від потрапляння чужерідних тіл. Якщо манжетка вірно встановлена, то потрапляння тампонади у трахею неможливе.

Фельдшер швидкої медичної допомоги ОСОБА_25 , допитаний в судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що він у складі бригади прибув за викликом до стоматології по проспекту Металургів, причина виклику була алергічна реакція. Коли увійшли до кабінету, дитина була вже у стані клінічної смерті, дитина була інтубована, апарат ШВЛ дихав, дитина – ні. Медична сестра вводила дитині якісь препарати, він дав їм адреналін, L-лізін – для покращення мозкового кровообігу та кардеодарон – для серцевої діяльності. Він за допомогою дефібрилятора та мішка Амбу, які були при ньому в автомобілі швидкої допомоги, намагався швидко реанімувати дитину, але з урахуванням його стану прийняли рішення госпіталізувати до реанімаційного відділення лікарні. Оскільки вона не мають ларингоскопу, вони не перевіряли як встановлена ендотрахеальна трубка. Клінічну смерть вони визначили, оскільки у дитини було відсутнє дихання та синюшність шкіряних покривів. Вони підключили свій мішок Амбу, знявши той мішок Амбу, який вже був на трубці. Мішком Амбу для дорослих можна надавати допомогу дитині, але там інше застосування сили надавлювання. Перед початком реанімаційних заходів мали звільнити дихальні шляхи, але там була встановлена ендотрахеальна трубка. Манжетка розташовується глибоко в трахеї і він не міг її бачити. Під час реанімаційних заходів інтубаційна трубка не заважала. Якщо би дихальні шляхи на просвіті трахеї були б перекриті, то повітря із апарату ШВЛ надходило би, але легені не насичувалися би киснем. Слабка динаміка була в тому випадку, якщо небагато повітря проходило, але серце не починало працювати. Якщо був би перекритий просвіт трахеї, супротив повітря би був, але все залежить від того, наскільки перекритий просвіт. На моніторі була дрібнохвильова лінія, що свідчило про роботу серця, але існує таке поняття, як перешкоди електрообладнання, тому він не може стверджувати, що саме це було. Ізолінії на моніторі не було, дитина не реагувала на зовнішні подразники. Під час транспортування дитини до лікарні постійно застосовували мішок Амбу та робили масаж серця, але покращень не настало.

Лікар медицини невідкладних станів ОСОБА_26 , допитана в якості свідка в судовому засіданні, пояснила, що в теплу пору року, не пам`ятає коли саме, вона разом із бригадою швидкої допомоги прибула на виклик до стоматології по АДРЕСА_2 , причина виклику – погано дитині. По прибуттю встановили, що дитина не дихає, діяльності серця не було, констатували клінічну смерть. До їх приїзду лікарі, які були в стоматології, вживали реанімаційних заходів. Потім вона та ще один лікар швидкої намагались реанімувати, застосовуючи дефібрилятор, адреналін, але під час реанімації тиск у дитини не з`явився, самостійного дихання не було, оскільки він був інтубований. Про наявність тампонади в порожнині рота вона не знала. Якщо би просвіт трахеї був перекритий, апарат ШВЛ не працював би та був би супротив мішка Амбу. За наявності інтубаційної трубки з манжеткою манжетка роздувається та виключає потрапляння чужерідних тіл в дихальні шляхи. Протягом якого часу намагалися реанімувати дитину не пам`ятає. Прийняли рішення транспортувати дитину до реанімаційного відділення лікарні. Підтвердила дані, внесені нею до карти виїзду швидкої допомоги та зазначила, що нею було зазначено про синій носо-губний трикутник, що буває при клінічній смерті. Коли настала біологічна смерть дитини вона не знає.

Свідок ОСОБА_27 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що станом на день подій працювала і в теперішній час працює дитячим лікарем-анестезіологом у відділенні дитячої реанімації МТМО «Здоров`я дитини та жінки». 22.07.2017 року вона чергувала, о 10.20 їй зателефонував завідувач відділенням та повідомив, що в стоматології перебуває дитина у важкому стані. Через 40 хвилин швидка допомога доставила дитину без ознаків життя. Від лікарів швидкої допомоги вона дізналась, що під час надання стоматологічної допомоги відбулась зупинка серця. При надходженні до відділення дитина була непритомна, були відсутні м`язовий тонус та інші рефлекси, у дитини були сині губи та нігті, на кардіомоніторі – ізолінія, тиску та пульсу не було. Першочергово вони перевірили встановлення інтубаційної трубки – вона була встановлена правильно, тому почали реанімувати за допомогою мішка Амбу, при роботі якого вона прослуховувала легені дитини та чула як надходить повітря у легені, чужорідних тіл в порожнині рота дитини не було, між тим зазначила, якщо немає проходження трубки, то мішок Амбу не буде працювати. Пояснила, що під час реанімаційних заходів тампонада не може потрапити у трахею, оскільки там є вже і інтубаційна трубка, і манжета. Якщо б інтубаційна трубка була б не в трахеї, був роздутий шлунок, але цього у дитини не було. Протягом 40 хвилин вони намагались реанімувати дитину, але в результаті констатували біологічну смерть. Вказала на те, що завжди розтин трупу дитини проводився за участі дитячого патологоанатома, в цьому разі цього не було. Якщо би дитина померла від асфіксії, то легені би не вентилювались, а у випадку із ОСОБА_11 – повітря від мішка Амбу вільно потрапляло у легені. Коли смерть настає від асфіксії, то настає ціаноз всіх шкіряних покривів, а в цьому випадку дитина була бліда, лише носо-губний трикутник та нігті були сині.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні пояснив, що у 2017 році працював в органах поліції, обіймав посаду старшого слідчого у злочинах проти особистості. В середині липня 2017 року за вказівкою керівництва виїхав до стоматології, яка розташована по проспекту Металургів, там вже була слідчо-оперативна група, яка проводила огляд кабінету. В подальшому він за розпорядженням керівництва вирушив до міської лікарні № 3, біля якої побачив швидку допомогу, працівників поліції. Зайшов вглиб приміщення, на каталці був труп дитини, з роту якого була виведена інтубаційна трубка. Йому сказали, що дитину привезли вже мертвою. Слідчий оглянув труп дитини в присутності судово-медичного експерта. Там були завідувач відділенням СМЕ Сосницький та ще один експерт, начебто на його думку ОСОБА_29 , в присутності кого саме з експертів оглядали труп він не знає. При ньому експерти обговорювали, що розтин тіла дитини має проводитись в присутності дитячого патологоанатома, але зателефонувавши керівництву, отримали дозвіл на проведення такого розтину без залучення такого спеціаліста. Судово-медичний експерт ОСОБА_29 проводив розтин трупу дитини в його присутності та ретельно все досліджував і відбирав зразки, фотографував, крім експерта знімки трупа робив і сам свідок, але знімки він ані слідчому, ані експерту не передавав і фотографії не збереглися. Його (свідка) цікавила причина смерті дитини і коли ОСОБА_29 розрізав трахею, але як само він це робив, свідок не бачив, оскільки знаходився на відстані 1,5 метри від столу, ОСОБА_29 його покликав та сказав, що йому зрозуміла причина смерті – це асфіксія. Він особисто бачив розтинену трахею, де в місці, де закінчується інтубаційна трубка, був шматок бинту, який перекрив доступ кисню, чи була трубка обмотана марлею, він не пам`ятає. Всі ці предмети були вилучені та одразу були надиктовані висновки про причину смерті для довідки про смерть, а він зателефонував своєму керівництву.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснила, що, будучи медичною сестрою реанімаційного відділення КНП МТМО «Здоров`я дитини та жінки», в липні 2017 року вона чергувала, черговий лікар сказав, що із стоматології мають доставити дитину, тому слід підготуватись до прийому. Приблизно об 11.10 дитину доставила швидка медична допомога, де вже відбувались реанімаційні заходи. В автомобілі швидкої була і ОСОБА_15 , яка потім сказала лікарю ОСОБА_31 , що дитині лікували зуби під наркозом і нібито відбулась зупинка серця. В реанімаційному відділенні дитині підключили кисень, кардіомонітор, вводили атропін, адреналін. Дитина не дихала, серце не працювало, в роті дитини була інтубаційна трубка. Був підключений мішок Амбу, кисень надходив до легень, але зворотнього потоку повітря із легень не було, що означало, що у дитини не було видоху. Інтубаційна трубка перебувала в ротовій порожнині, манжета була роздута, це можна було зрозуміти по стану невеликого мішечку, який розташований зовні при виході інтубаційної трубки з порожнини рота, цей мішечок і є індикатором роздуття манжети. Лікар перевіряла порожнину рота, але ніяких сторонніх предметів, окрім інтубаційної трубки, там не було і особисто вона (свідок) не бачила в порожнині рота марлевого тампону. За наявності сторонніх предметів в порожнині рота та трахеї мішок Амбу не працював би, якщо прохід у гортань був відкритий наполовину, сатурація була б слабкою. При масажі серця на моніторі з`являлись деякі коливання, але без масажу була ізолінія. Нігті та губи дитини були сині, слизові в ротовій порожнині – також, сама житина була бліда. Вони констатували смерть дитини та викликали поліцію.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснив, що станом на липень 2017 року він обіймав посаду завідувача відділенням СМЕ в м. Маріуполі, його посадові обов`язки пов`язані з організаційними функціями. 22.07.2017 року при наданні медичної допомоги в стоматології померла дитина. Труп дитини оглядався в реанімаційному відділенні черговим експертом ОСОБА_33 , а він потім на повторний огляд направив ОСОБА_29 . Розтин дитини проводив судово-медичний експерт ОСОБА_34 , який мав на той час достатній досвід роботи і саме йому було доручено проведення судово-медичної експертизи. В штаті відділення СМЕ не передбачена посада дитячого патологоанатома і Інструкціями, які регламентують проведення судово-медичної експертизи, не передбачено проведення розтину дітей саме дитячими лікарями-судово-медичним експертами. Комишан зателефонував заступнику начальника бюро з експертної роботи ОСОБА_35 з приводу запрошення на розтин дитячого патологоанатома, але останній сказав проводити розтин без залучення такого спеціаліста. Основним документом для проведення судово-медичної експертизи є постанова слідчого про призначення експертизи, далі складається висновок. Без історії хвороби експерти мають право проводити розтин. Експертом ОСОБА_34 було проведено розтин, вивчено макрологічні зміни, зроблено опис, забір матеріалів для лабораторних досліджень практично з усіх органів. Якщо експерт вважає за необхідним, такий забір може бути збільшений або зменшений. Експертом ОСОБА_29 була встановлена причина смерті – механічна асфіксія від закриття дихальних шляхів марлевим тампоном. Експерт ОСОБА_29 не міг припуститись помилки за наявності в трахеї марлевого тампону, асфіктичних ознак – повнокрів`я внутрішніх органів, гіпоксії головного мозку, макроскопічної картини легенів – набряку легенів. За наявності таких ознак констатується асфіксія. З приводу перевірки висновку експерта Комишана комісією, створеною ОСОБА_36 , зазначив, що до цього випадку ніколи подібних перевірок не було. Якщо експертиза проведена не в повній мірі, то призначається додаткова експертиза. Ці висновки комісії не можуть мати ніякого доказового значення відповідно до вимог КПК України, оскільки законодавством не передбачена заміна висновку експерта іншими документами.

Допитаний в якості свідка судово-медичний експерт ОСОБА_34 в судовому засіданні пояснив, що 22 липня 2017 року керівник ОСОБА_32 йому доручив провести загальний огляд трупу дитини в реанімаційному відділенні після огляду черговим експертом ОСОБА_33 . Він оглянув труп дитини, який перебував на каталці в коридорі реанімаційного відділення. Після зателефонував заступнику начальника бюро ОСОБА_37 з питанням запрошення на розтин дитячого патологоанатома, ОСОБА_36 сказав робити розтин без такого спеціаліста. Розтин було проведено в той же день з огляду на резонанс події і вимоги слідчого управління. О 14.45 до відділення СМЕ надійшла постанова слідчого про призначення судово-медичної експертизи. Труп доставили у морг приблизно о 15.00. Він звернувся до слідчого з усним проханням надати медичні документи, але слідчий їх не надав. О 15.10 він приступив до розтину трупа, крім нього на розтині були присутні медсестра, 2 санітари, медичний реєстратор та працівник поліції полковник ОСОБА_38 . За результатами розтину було встановлено причину смерті – асфіксія, оскільки в дихальних шляхах була виявлена інтубаційна трубка, просвіт якої був перекритий марлею. В ході розтину він бачив інтубаційну трубку, марлю у витягнутому вигляді, яка йшла від початку до кінця трубки, все було заповнено піною. Він витягнув трубку з марлею, покликав полковника ОСОБА_38 , показав йому та своїм мобільним телефоном зробив фото. Зазначив, що ще під час зовнішнього огляду трупу інтубаційна трубка вільно рухалась і, коли він розпочав розтин, інтубаційна трубка стояла правильно, але була рухлива, тобто недостатньо зафіксована, манжета була не повністю роздута, тому і пропустила марлевий тампон. Під час розтину він дістав інтубаційну трубку разом із манжетою через рот дитини і на дотик також переконався, що манжета була не повністю розкрита. Вказав на те, що на початку реанімаційних заходів лікарю слід було вийняти інтубаційну трубку та вставити знову. Коли дитині стало погано під час лікування, почали прокручувати трубку і вході цих маніпуляцій можливо і відбулось сповзання марлі в просвіт трахеї. Дитина померла від того, що їй нічим було дихати, а що стало причиною погіршення стану дитини під час лікування, сказати не може. При розтині в стані серця, окрім ознак, які характерні для асфіксії, інших патологій не виявлено. В легенях від набряку утворилась піна, заповнила марлевий тампон і потрапила в інтубаційну трубку. Якщо б у дитини був повністю перекритий доступ повітря, то вона би померла одразу, а дефіцит кисню розвивається не швидко. Пробу на повітряну емболію він не проводив, так як не вважав це за потрібне, оскільки ним були встановлені видимі причини смерті, крім того наявність внутрішньовенного катетеру, який був встановлений правильно, давала підстави вважати, що вводились медичні препарати, а проба на повітряну емболію проводяться, якщо, зокрема, було не правильно встановлено такий катетер. Стосовно залучення для розтину дитячого патологоанатома та інших лікарів – це право експерта, а не його обов`язок. В ході розтину ним було зроблено забір усіх необхідних матеріалів – третина головного мозку, забір із сальника, легень, 200 мл крові, в експертизі було описано стан трахеї, бронхів. Зразки вилочкової, слинної, щитовидної залоз не відбирались, оскільки ці об`єкти не мали значення для встановлення діагнозу і не передбачені для осіб такого віку, як померла дитина. Токсикологічне дослідження не виявило в трупі жодних препаратів. Дифузна емфізема легень, яку він виявив під час розтину – це типова картина при асфіксії і вона не пов`язана із хронічними захворюваннями легень. Не вважає, що під час дослідження трупу ним були допущенні порушення, наполягав на правильності свого висновку. Зазначив, що у зв`язку з проведенням експертизи трупу на нього вчинявся тиск з боку заступника начальника бюро СМЕ ОСОБА_36 , який полягав у погрозах з боку ОСОБА_36 , витребуванні описової частини висновку експертизи, перевірки цього висновку комісією, чого до цього випадку жодного разу не було, притягненні його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, що стало причиною його звернення до суду із трудовим спором, яка згодом була знята наказом керівника установи, а він зі свого боку залишив позов без розгляду.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_35 зазначив, що станом на липень 2017 року він працював на посаді заступника начальника Донецького обласного бюро судових експертиз. Із засобів масової інформації йому стало відомо, що в ході стоматологічної операції загинула дитина. Труп досліджувався експертом бюро СМЕ м. Маріуполя ОСОБА_34 . Він звернувся до керівника бюро за дозволом провести перевірку дослідження трупу, таке робиться в гучних та резонансних випадках, але експерт ОСОБА_34 надав у відповідь на це лист слідчого про заборону розголошувати будь-які відомості. В серпні 2017 року з органів прокуратури надійшов лист з приводу аналізу висновку експерта ОСОБА_29 про причини смерті дитини. Він знову звернувся із запитом описової частини і знову отримав відмову. Тоді він створив комісію, яку він і очолив, і вони вирішили вилучити описову частину дослідження трупу, в ході вивчення якої були встановлені численні суттєві порушення. Зазначив, що аналіз правильності проведення дослідження передбачений Правилами проведення судово-медичної експертизи (дослідження) трупів в бюро судово-медичної експертизи № 6 від 17.01.1995 року. Самим основним порушення було невивчення експертом медичних документів. В даному випадку дитина померла в медичному закладі і медичні документи слід було вилучити. Якщо експерт встановив діагноз «механічна асфіксія» слід було робити більший забір матеріалів, невиконання цього може призвести до помилкового діагнозу. Відхилення експерта від вимог вищевказаних правил при експертному дослідженні не припустиме і тягне за собою дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Створення комісії та перевірка діяльності входили до його обов`язків, але в його компетенцію не входить висновок про те, чи вірно був встановлений діагноз, він надає методологічну допомогу та може констатувати порушення, які були допущені під час проведення експертизи. За порушення, які були допущені ОСОБА_29 під час експертизи трупу, останній отримав догану, яку згодом було знято керівником бюро СМЕ ОСОБА_39 , в наслідок чого між ним (свідком) та ОСОБА_39 був конфлікт, оскільки раніше ОСОБА_39 підтримував застосування догани і орієнтував свідка відстоювати правильність накладання дисциплінарного стягнення в суді, куди звернувся ОСОБА_29 із трудовим спором. Зазначив, що ані ОСОБА_29 , ані ОСОБА_40 22.07.2017 року з приводу залучення інших фахівців йому не телефонували, питання розтину трупу з ним не узгоджували, між ним, ОСОБА_29 та ОСОБА_40 ніяких конфліктів не було, були робочі стосунки. Висновок комісії під його головуванням про невідповідність експертного дослідження ОСОБА_29 вимогам закону носив рекомендаційний характер.

Дитячий невролог ОСОБА_41 , допитана в якості свідка в судовому засіданні, суду пояснила, що ОСОБА_2 під час лікування у відділенні дитячої неврології старшого сина, просила оглянути і молодшого, якому на той час було приблизно 7 місяців, оскільки її непокоїла рухова особливість дитини – була неповна опора на стопу. Вона оглянула дитину, дитина була розвинута відповідно до свого віку, було рекомендовано УДЗ головного мозку, медикаментозне лікування, лікувальна фізкультура та масаж, оскільки нею, як лікарем, було встановлено синдром рухових порушень внаслідок перинатального ураження центральної нервової системи. Вказаний синдром не впливає на органи серцево-судинної системи і не відноситься до ураження центральної нервової системи. Такий синдром виявляється у 75 % дітей, він потребує корекції, між тим на стресостійкість не впливає. Після огляду вона внесла відомості в амбулаторну картку, де відмітила ще й емоційну лабільність, оскільки мати скаржилась на емоційність дитини, між тим на огляд дитина реагувала нормально. Більше на прийом ОСОБА_2 з дитиною не приходила.

Прокурор, як на докази винуватості ОСОБА_3 , посилалась на наступні письмові докази, надані суду, зокрема :

-витяги з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12017050800001419 від 22.07.2017 року, відповідно до яких внесені відомості за ч. 2 ст. 140 КК України про те, що 22.07.2017 року о 11.58 у клініці «Медлайф АВ», розташованої за адресою : м. Маріуполь, проспект Металургів, 167-А, в ході огляду під загальним наркозом лікарем-стоматологом помер ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 169, 170, 171);

-рапорти на ім`я начальника Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області про отримання повідомлення про раптову смерть ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 22.07.2017 року у стоматологічній клініці «Медлайф АВ» (т. 1 а.с. 172, 173);

-протокол огляду місця події від 22.07.2017 року, відповідно до якого 22.07.2017 року в період часу з 12.40 до 18.00 слідчим в присутності понятих ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , за участю спеціалістів ОСОБА_44 , ОСОБА_45 та власника (користувача) приміщення ОСОБА_46 було оглянуто приміщення ТОВ «Медлайф АВ» за адресою : м. Маріуполь, проспект Металургів, 167-А, в ході якого було вилучено медичні препарати, медична карта на ім`я ОСОБА_8 , анестезіологічна анкета дитини, аналіз форми 209/О на ім`я ОСОБА_8 , договір надання платних медичних терапевтичних дитячих стоматологічних послуг, інформована добровільна згода пацієнта, диск з відеозаписом камери відеоспостереження клініки «Медлайф АВ», інструкція до установки Драгер. (т. 1 а.с. 179-184). В подальшому ухвалою слідчого судді від 23.07.2017 року було надано дозвіл на проведення вказаного огляду 22.07.2017 року (т. 1 а.с. 213-214). Вилучені в ході огляду предмети та документи були визнані речовими доказами (т. 1 а.с. 185-189), на які було накладено арешт відповідно до ухвали слідчого судді від 25.07.2017 року (т. 1 а.с. 222-223);

-протокол огляду трупа та таблиця знімків до нього, відповідно до якого 22.07.2017 року в період часу з 13.30 до 13.50 за адресою : АДРЕСА_2 в приміщенні КЗ МТМО «Здоров`я дитини та жінки» в присутності понятих та судово-медичного експерта ОСОБА_47 було оглянуто труп дитини ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 190, 192);

-висновок судово-медичного експерта № 1886, відповідно до якого смерть ОСОБА_8 настала в результаті закриття верхніх дихальних шляхів інорідним тілом (інтубаційною трубкою та шматком марлі), що ускладнилися набряком головного мозку і легенів. Цей висновок підтверджується результатами судово-медичного дослідження трупа і даними лабораторних досліджень, в яких виявлено : в дихальних шляхах знаходилось інорідне тіло – фрагмент марлі, який був накручений на дистальному кінці інтубаційної трубки, дифузна емфізема легень, яка виявлена при судово-гістологічному дослідженні внутрішніх органів, загальноасфіктичні ознаки – переповнення правої половини серця темною рідкою кров`ю, крововиливи в проекції огинаючих артерій серця, крововилив в склеру лівого та правого ока, крововиливи в міждолевих проміжках під вісцеральною плеврою, набряк головного мозку. Враховуючи міру розвитку ранніх трупних явищ у вигляді трупних плям, які при дослідженні трупа в морзі при натисканні зникали та відновлювали своє забарвлення через 20 секунд, сезонність і температуру довкілля, можна ймовірно висловитись про те, що з моменту настання смерті і до дослідження трупа в морзі пройшло не менше 4 годин. При судово-медичному дослідженні трупа були виявлені тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо шкірного крововиливу по передній поверхні грудної клітини ліворуч по середньо ключичній лінії та колотої рани в правому ліктьовому згині (слід медичної ін`єкції), - які виникли внаслідок проведення медичних маніпуляцій з лікувальною метою в умовах лікувального закладу та за ступенем тяжкості не розцінюються. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі, фрагментів органів від трупа метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти, похідні барбітурової кислоти, фенотіазіну, 1,4 – бензодіазепіну, піразолону, морфін, кодеїн, ефедрин, трамадол, димедрол, клозапін, амітриптилін – не виявлені (т. 1 а.с. 195-200);

-протокол огляду місця події від 24.07.2017 року, відповідно до якого в ході огляду приміщення моргу за адресою : АДРЕСА_2 , в присутності понятих та спеціаліста ОСОБА_34 було вилучено інтубаційну трубку, перепускний клапан повітроводу, марлевий бинт, дитячі шорти і футболку (т. 1 а.с. 224, 225);

-карта виїзду швидкої медичної допомоги № 11802 від 22.07.2017 року, з якої вбачається виклик о 10.17 бригади швидкої медичної допомоги на адресу : проспект Металургів, 167-А, стоматологія «Медлайф АВ», причина виклику : алергія, не дихає, пацієнт ОСОБА_8 , прибуття бригади о 10.23, клінічна смерть о 10.25, реанімаційні заходи, опис стану дитини. (т. 1 а.с. 244);

-огляд ОСОБА_8 анестезіологом ОСОБА_3 від 22.07.2017 року, проведений перед лікуванням, викладений письмово, з якого вбачається відсутність абсолютних протипоказань для проведення лікування під загальною анестезією (т. 2 а.с. 12);

-протокол наркозу анестезіолога ОСОБА_3 , з якого вбачається послідовність дій при введенні анестезії, її течія, погіршення стану дитини, реанімаційні заходи та констатація смерті (т. 2 а.с. 13-14);

-диплом НОМЕР_2 Донецького державного медичного університету про вищу освіту за спеціальністю «лікувальна справа» на ім`я ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 49);

-трудова книжка ОСОБА_3 НОМЕР_3 , з якого вбачається її місце роботи станом на 25.07.2017 року – КЗ МТМО «Здоров`я дитини та жінки», лікар-анестезіолог. (т. 2 а.с. 50-54);

-сертифікат № 0018 лікаря—спеціаліста ОСОБА_3 за спеціальністю «анестезіологія» за результатами атестації в атестаційній комісії при Донецькому державному медичному університеті та посвідчення на ім`я ОСОБА_3 про присвоєння вищої категорії зі спеціальності дитяча анестезіологія наказом по Департаменту охорони здоров`я Донецької облдержадміністрації (т. 2 а.с. 55-57);

-цивільно-правова угода № 1 від 01.06.2017 року, укладена між ТОВ «Медлайф АВ» та ОСОБА_3 щодо виконання останньою медичних послуг дитячого лікаря-анестезіолога (вища категорія) при стоматологічному лікуванні пацієнтів стоматологічного центра «Медлайф АВ» (т. 2 а.с. 61), яку розірвано 31.07.2017 року угодою про розірвання (т. 2 а.с. 174);

-аналіз висновку експерта № 1886 судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_8 , проведений комісією у складі в.о. начальника КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_35 , завідувача відділу комісійних судово-медичних експертиз ОСОБА_48 , завідувача Покровським відділенням СМЕ ОСОБА_49 , відповідно до якого комісія поставила під сумнів правильність формулювання судово-медичного діагнозу та підсумків експерта лікарем судово-медичним експертом ОСОБА_34 у зв`язку із порушенням останнім вимог Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року (т. 2 а.с. 98-101);

-посадова інструкція лікаря – анестезіолога ОСОБА_3 КЗ «МТМО «Здоров`я дитини та жінки», якою передбачені загальні положення, завдання та обов`язки, відповідальність, вимоги до знань лікаря (т. 2 а.с. 187-188);

-висновок комісійної судово-медичної експертизи № 83 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР», за яким основною причиною смерті ОСОБА_8 є виникнення раптової серцевої смерті на тлі перинатального ураження нервової системи, а також від тіміко-лимфатичного статусу, а не від механічної асфіксії, оскільки переконливих ознак, характерних для механічної асфіксії комісією не встановлено, при попаданні відрізку бинта, довжиною 37, 5 см в дихальні шляхи, асфіксія розвинулась би за секунди, а не протягом 50 хвилин. З наданої медичної документації комісією експертів встановлено діагноз : перинатальне ураження нервової системи (ПУНС), який був встановлений ОСОБА_8 29.09.2015 року. За підсумками комісійної судово-медичної експертизи в основі ПУНС лежать гіпоксичні прояви любого ґенезу, які виникають у дітей. Його прояви у дитини було обумовлені як ураженням центральної нервової системи з явищами ментальних розладів, віковими порушеннями функції мислення та мови, так і патологією вегетативно-нервової системи – синдром церебрального збудження та вегето-висцеральних розладів , які проявляються у відставанні дитини в фізичному та психічному розвитку. У дітей із ПУНС навіть невеликий стрес може привести не тільки до порушення життєво важливих функцій організму, але в перебігу захворювання може привести до летального перебігу по типу розвитку раптової серцевої смерті. Крім того, комісією експертів встановлено рівень лімфоцитів, який стійко знаходився в межі верхньої зони вікової норми та, навіть, вище, що вказує на наявність у дитини патологічного стану, а саме тіміко-лімфатікус, при якому послаблений імунітет. Виявлений при судово-медичному гістологічному дослідженні запальний процес в сліпому відділі кішечника свідчить про те, що в даному випадку має місце гіперплазія лімфоїдних фолікулів без реактивних центрів росту у дитини 2,5 років життя, що може відповідати тіміко-лімфатичному статусу. Бинт, виявлений при проведенні судово-медичної експертизи, помилково трактується як стороннє тіло трахеї, але таким ні теоретично, ні практично, не являється, оскільки в період часу між інтубацією трахеї і тампонадою ротоглотки, а це 1 хвилина, не було можливості введення в трахею додаткового м`якого, гнущогося, матерчатого тіла загальною довжиною 37, 5 см. При проведенні пацієнту ОСОБА_8 операційного втручання з приводу санації зубів під загальною анестезією, різко погіршився стан здоров`я, в результаті чого виникла раптова серцева смерть, яка пов`язана з наявністю у нього перинатального ураження нервової системи та тиміко-лимфатичного статусу. Сумісний вплив на організм цих двох тяжких, але при житті не маніфестних, видів патології, привів до летального перебігу (смерті дитини) (т. 2 а.с. 222-249, т. 3 а.с. 1-23);

-висновок комісійної судово-медичної експертизи № 80/к КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», за яким встановлену причину смерті ОСОБА_8 за висновком експерта № 1886 визнано науково (об`єктивно) необґрунтованою внаслідок порушення вимог наказу № 6 від 17.01.1995 року Міністерства охорони здоров`я України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», виходячи з неінформативного опису експертом у висновку № 1886 локалізації стороннього тіла (фрагмент марлі) в дихальних шляхах трупу, неякісних фотоілюстрацій цього, не проведення ним проби на повітряну емболію, забору не в повному обсязі трупного матеріалу для судово-гістологічного дослідження та результат дослідження гістологічного матеріалу, що при виконанні цієї експертизи не дало змогу комісії експертів підтвердити встановлену експертом ОСОБА_34 причину смерті ОСОБА_8 «механічна асфіксія в результаті закриття верхніх дихальних шляхів чужерідним тілом (марлевим тампоном та інтубаційною трубкою)». Хоча комісією експертів і встановлено порушення медичним персоналом клініки, в тому числі і ОСОБА_3 , а також бригадою екстреної медичної допомоги порушення Уніфікованого клінічного протоколу екстреної медичної допомоги «Раптова серцева смерть», затвердженого наказом МОЗ України від 15.01.2014 року № 34 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги» та протоколу «Термінальні критичні стани. Клінічна смерть», затвердженого наказом МОЗ України від 31.08.2004 року № 437 «Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах дітей на шпитальному і до шпитальному етапах», комісія експертів прийшла до висновку, що приймаючи до уваги те, що судово-медична експертиза трупу ОСОБА_8 (висновок експерта № 1886 від 22.07.-13.09.2017 року) виконана із значними недоліками, що не дає можливості комісії експертів однозначно встановити причину смерті дитини, та те, що при правильному наданні реанімаційних заходів не у всіх випадках настає їх сприятливий перебіг, комісія експертів не має можливості встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між вищевказаними недоліками у наданні медичної допомоги та смертю дитини. При наявності у дитини патології серцево-судинної (за життя на це могла вказувати неповна блокада правої ніжки пучка ОСОБА_50 ) та центральної нервової системи (наслідки перинатального ураження центральної нервової системи з синдромом рухових порушень), лікарю-анестезіологу перед підготовкою дитини до наркозу, який мав тривати значний час через об`єм лікування, доцільно було проконсультувати його у педіатра, дитячого кардіолога та невролога з метою визначення можливості та доцільності застосування загального знеболення. Відсутність на даний час офіційних протоколів (рекомендацій) Міністерства охорони здоров`я України з питань підготовки хворих до наркозу не дає змогу комісії експертів віднести ці зауваження до недоліків у наданні медичної допомоги дитині. (т. 6 а.с. 11-121);

-протокол огляду від 15.08.2019 року речових доказів – медичних препаратів, які були вилучені 22.07.2017 року в ході огляду місця події в ТОВ «Медлайф АВ» за адресою : м. Маріуполь, проспект Металургів, 167-А та фототаблиця до нього. (т.6 а.с. 135-159);

-договір про поставку медичного устаткування Drager Primus (Julian) від 23.12.2013 року, укладений між ТОВ «Інвесткрим» та ОСОБА_7 , відповідно до якого покупець придбав, а постачальник поставив вказане медичне устаткування (т. 6 а.с. 173-177);

-свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_4 , відповідно до якого апарати наркозно-дихальні виробництва Drager Medical GmbH Moislinger Allee 53-55 D-23542 Lubeck, Germany, внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України і дозволено для застосування в медичній практиці. Свідоцтво дійсне до 24.12.2015 року (т. 6 а.с. 189, 190);

-висновок № 398/19 комісійної судово-медичної експертизи ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», відповідно до якого смерть дитини ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок закриття просвіту дихальних шляхів стороннім тілом (марля та інтубаційна трубка). У дитини ОСОБА_8 мали місце : перинатальне ураження центральної нервової системи з синдромом рухових порушень, карієс зубів, хронічний фіброзний пульпіт, гострий риніт, гостре респіраторне вірусне захворювання, гострий бронхіт, інфекційний мононуклеоз, неповна блокада правої ніжки пучка ОСОБА_50 , первинна кардіоміопатія, гострий інтерстиційний гепатит, гострий катаральний тифліт, які не знаходились у прямому причинному зв`язку зі смертю дитини. Чисельні ураження зубів (карієс) обумовлювали проведення лікувальних заходів під загальним знечуленням. Обраний метод анестезіологічного забезпечення – ендотрахеальний наркоз з інтубацією трахеї – правильний. Отже надання медичної допомоги дитині до початку розладів дихання, було правильним та обґрунтованим. З огляду на те, що дихальні шляхи дитини не були звільнені від стороннього тіла (марлі), реанімаційні заходи не можна вважати правильними (т. 6 а.с. 207 – т. 7 а.с. 30);

-висновок судово-медичної гістологічної експертизи № 18 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», відповідно до якого встановлені ознаки гіпоксичного стану речовини півкулі головного мозку : глибока дистрофія нейронів, проліферація клітин глії, набряк набухання поверхневих шарів кори головного мозку, інтерстиційні крововиливи з реактивними змінами у товщі тканин легень, гострий катаральний бронхіт, зональний бронхоспазм, фокальна та гостра альвеолярна емфізема, набряк тканин легень, порушення реологічних властивостей крові у вигляді еритроцитарних та лейкостазів, дисоціації крові, ознаки шунтування кровотоку у тканині нирки, первинна кардіоміопатія: дифузна гіпотрофія міокарду, зональне потовщення ендокарду, по типу фіброеластозу, потовщення зовнішньої стінки судин артерійного русла, вогнищевий периваскулярний фіброз, дрібно-вогнищева гостра ішемія міокарду (гіпоксична дистрофія міокарду), гострий інтерстиційний гепатит, гострий катаральний тифліт з дрібно-вогнищевими крововиливами, імцнний статус : реактивні центри у фолікулах селезінки; проліферація перибронхіальної лімфоїдної тканини та лімфоїдної тканини у товщі стінки сліпої кишки (т. 7 а.с. 31-37).

На думку сторони обвинувачення смерть малолітнього ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок закриття просвіту дихальних шляхів стороннім тілом (марля та інтубаційна трубка). З огляду на те, що дихальні шляхи дитини не були звільнені від стороннього тіла (марлі), реанімаційні заходи, які вживались, зокрема, обвинуваченою, не можна вважати правильними.

Суд, вислухавши обвинувачену, потерпілих, свідків та представників цивільного відповідача, дослідивши письмові докази, не може погодитись з такою позицією сторони обвинувачення з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, в рамках кримінального провадження було проведено ряд судово-медичних експертиз, в тому числі і комісійні.

Даючи висновки про те, що смерть дитини настала внаслідок закриття верхніх дихальних шляхів інорідним тілом (інтубаційною трубкою та шматком марлі), що ускладнилася набряком головного мозку і легенів, судово-медичний експерт ОСОБА_34 у висновку експерта № 1886 виходив з того, що при розтині трупу малолітнього ОСОБА_8 передвхід гортані, просвіт трахеї, стравоходу, просвіт крупних бронхів закритий інтубаційною трубкою. Під інтубаційною трубкою на протязі всього його длінника, зануреного у трахею, виявлений фрагмент марлі з рівними обрізаними краями, темно-бурого кольору, загальною довжиною 37, 5 см шириною 2 см. Останній розташовується одним кінцем в проекції дистального кінця інтубаційної трубки в проекції біфуркації трахеї таким чином, що півтора вітка марлевої полоси охоплює дренажний отвір і дистальний кінець інтубаційної трубки, закриваючи просвіти останньої. Вказаний фрагмент фактично прилягає до правої голосової зв`язки, другий вільний кінець фрагменту марлі в зім`ятому вигляді закриває просвіт передвходу гортані та голосової розщелини разом з інтубаційною трубкою. При зовнішньому дослідженні трупу встановлено, що інтубаційна трубка вільно розташована в порожнині рота, при внутрішньому досліджені трупа зазначено, що інтубаційна трубка розташована в просвітку трахеї, а фіксаційна манжетка знаходиться в роздутому стані, не щільно прилягає до стінок трахеї, рухома.

Між тим, суд критично ставиться до висновку судово-медичної експертизи № 1886 з наступних міркувань.

Аналізуючи висновок судово-медичної експертизи № 1886, виконаний судово-медичним експертом ОСОБА_34 , як комісією судово-медичних експертів КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» в своєму висновку № 83, так і комісією судово-медичних експертів КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» у своєму висновку № 80/К, встановлено, що при встановленні причини смерті від механічної асфіксії необхідно врахувати дані, які б свідчили про закриття дихальних шляхів тим чи іншим стороннім предметом, який би повністю закривав дихальні шляхи, що відсутнє у дитини ОСОБА_8 . З урахуванням того, що при проведенні зовнішнього дослідження під час судово-медичної експертизи трупа встановлено, що інтубаційна трубка вільно розташована в порожнині рота, при внутрішньому досліджені трупа зазначено, що інтубаційна трубка розташована в просвітку трахеї, а фіксаційна манжетка знаходиться в роздутому стані, не щільно прилягає до стінок трахеї, рухома, це свідчить про те, що просвіток дихальних шляхів не був закритий роздутою манжеткою, тому в даному випадку був доступ повітря в дихальні шляхи, в тому числі і через інтубаційну трубку. Крім того, визначити, де саме знаходилась інтубаційна трубка після інтубації неможливо. Зазначено, що при транспортуванні дитини з лікувального закладу для проведення судово-медичної експертизи положення трубки могло змінюватись, тим більш, вона вільно розташовувалась і не перекривала просвіток трахеї. Бинт, виявлений при проведенні судово-медичної експертизи, помилково трактується як стороннє тіло трахеї, але таким не являється, оскільки рихла тампонада, яка використовується в умовах ендотрахеального наркозу при оперативних втручаннях в суміжних межах дії (ЛОР, стоматологія, щелепно-лицева хірургія та інш.) необхідна для впитування крові, раневого вмісту, гною, препаратів локальної дії та інш., проводиться тільки після інтубації трахеї і фіксації ендотрахеальної трубки. Саме в такій послідовності і діяла ОСОБА_15 , яка через 1 хвилину після інтубації трахеї, роздування манжетки та фіксації ендотрахеальної трубки виконала тампонаду ротоглотки, що вбачається і з відеозапису з камер відеоспостереження, переглянутого судом. В цей період часу неможливо введення у трахею додаткового м`якого, гнущогося матерчатого тіла загальною довжиною 37, 5 см. При попаданні такої довжини стороннього тіла в дихальні шляхи, асфіксія розвивається за секунди, а не протягом 50 хвилин, оскільки з моменту розвитку механічної асфіксії і до смерті проходить від 4 до 6 хвилин, а у дітей цей термін менший.

Крім того, комісії судово-медичних експертів КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» і КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» вказали на порушення судово-медичним експертом ОСОБА_34 при проведенні судово-медичної експертизи Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України та Міністерством внутрішніх справ України, оскільки судово-медична експертиза була проведена без урахування медичної документації із даними про лікування хворого, тим більш, що смерть дитини наступила в лікувальному закладі, що є порушенням п. п. 1.10, 1.24.1, обсяг забору біологічних об`єктів для гістологічного дослідження (в даному випадку внутрішніх органів) був виконаний не в повному обсязі, що є порушенням п. п. 2.2.9.а, 2.2.9.б., експертом не проводились проби на повітряну емболію, що є порушенням п. 2.2.22, при проведенні судово-медичної експертизи трупу дитини, враховуючи винятковість випадку, слід було організувати комісію експертів із можливим залученням лікаря дитячого патологоанатома, що є порушенням п. 1.22, неінформативне описання експертом локалізації стороннього тіла (фрагмента марлі) в дихальних шляхах трупу. З огляду на перелічені порушення причина смерті ОСОБА_8 «механічна асфіксія в результаті закриття верхніх дихальних шляхів стороннім тілом (марлевим тампоном та інтубаційною трубкою)» не підтверджується.

Крім того, висновком комісії експертів встановлено, що при попаданні відрізку бинта, довжиною 37, 5 см в дихальні шляхи, асфіксія розвинулась би за секунди, а не протягом 50 хвилин. З наданої медичної документації комісією експертів встановлено діагноз : перинатальне ураження нервової системи (ПУНС), який був встановлений ОСОБА_8 29.09.2015 року. За підсумками комісійної судово-медичної експертизи в основі ПУНС лежать гіпоксичні прояви любого ґенезу, які виникають у дітей. Його прояви у дитини було обумовлені як ураженням центральної нервової системи з явищами ментальних розладів, віковими порушеннями функції мислення та мови, так і патологією вегетативно-нервової системи – синдром церебрального збудження та вегето-висцеральних розладів , які проявляються у відставанні дитини в фізичному та психічному розвитку. У дітей із ПУНС навіть невеликий стрес може привести не тільки до порушення життєво важливих функцій організму, але в перебігу захворювання може привести до летального перебігу по типу розвитку раптової серцевої смерті. Крім того, комісіями експертів встановлено рівень лімфоцитів, який стійко знаходився в межі верхньої зони вікової норми та, навіть, вище, що вказує на наявність у дитини патологічного стану, а саме тіміко-лімфатікус, при якому послаблений імунітет. Виявлений при судово-медичному гістологічному дослідженні запальний процес в сліпому відділі кішечника свідчить про те, що в даному випадку має місце гіперплазія лімфоїдних фолікулів без реактивних центрів росту у дитини 2,5 років життя, що може відповідати тіміко-лімфатичному статусу. Бинт, виявлений при проведенні судово-медичної експертизи, помилково трактується як стороннє тіло трахеї, але таким ні теоретично, ні практично, не являється, оскільки в період часу між інкубацією трахеї і тампонадою ротоглотки, а це 1 хвилина, не було можливості введення в трахею додаткового м`якого, гнущогося, матерчатого тіла загальною довжиною 37, 5 см. При проведенні пацієнту ОСОБА_8 операційного втручання з приводу санації зубів під загальною анестезією, різко погіршився стан здоров`я, в результаті чого виникла раптова серцева смерть, яка пов`язана з наявністю у нього перинатального ураження нервової системи та тиміко-лимфатичного статусу. Сумісний вплив на організм цих двох тяжких, але при житті не маніфестних, видів патології, привів до летального перебігу (смерті дитини).

Допитана в судовому засіданні в якості експерта завідувач відділом комісійних судово-медичних експертиз КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» ОСОБА_51 , яка була доповідачем в комісійній судово-медичній експертизі № 83, наполягала на висновках, до яких прийшла комісія судових експертів, зазначила, що експерти одностайно прийшли до висновку, що смерть дитини настала в результаті раптової зупинки серця, що могла викликати будь-яка стресова ситуація, оскільки за життя він мав перинатальне ураження нервової системи. Вказаний діагноз був виставлений невропатологом, було призначене лікування, але амбулаторна карта не містить результатів цього лікування, що свідчить про те, що дитина надалі невропатологом не спостерігалась, тому вони робили висновок, виходячи із тих записів, які містились в медичній документації. Механічна асфіксія не була причиною смерті дитини, оскільки не було встановлено ніяких загальних і видових її ознак. При асфіксії спостерігається набряк обличчя та шиї, що не було виявлено у дитини, при цьому шкіряні покрови не синіють. Гістологічне дослідження, проведене в рамках вказаної експертизи, також виключило асфіксію, натомість встановило запалення кишечнику, гепатит, запалення легень та головного мозку. Якщо експерт в ході виконання первинної судово-медичної експертизи (№ 1886) встановив, що причиною смерті стала асфіксія, то він мав відібрати для дослідження тканини трахеї, тим більше, що там розташовувалась інтубаційна трубка. Також при такій причині смерті важливо було відібрати зразок і вилочкової залози, чого зроблено не було. Але про порушення функцій вилочкової залози свідчив тіміко-лимфатичний статус, детально описаний у висновку комісійної експертизи. Крововиливи у вісцеральну плевру, яка покриває легені, можуть спостерігатись і при раптовій смерті, і при асфіксіях, і при травмах.

Тому, з огляду на ці дані, суд віддає переваги висновкам комісійних судово-медичних експертиз № 83 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» та № 80/К КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», відповідно до яких основною причиною смерті малолітнього ОСОБА_8 є виникнення раптової серцевої смерті на тлі перінатального ураження нервової системи, а також тіміко-лимфатичного статусу.

Оцінюючи, як доказ висновок комісійної експертизи № 398/19 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», відповідно до якого смерть малолітнього ОСОБА_8 настала від механічної асфіксії внаслідок закриття просвіту дихальних шляхів стороннім тілом, суд, з огляду на положення ст. 12 Закону України «Про судову експертизу», відповідно до якої незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний, зокрема, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок, вважає вказаний висновок необґрунтованим, оскільки всупереч ст. 102 КПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» ( із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98 ) не містить обґрунтування відповідей на поставлені питання, а зводиться до цитування висновків судово-медичної експертизи № 1886, висновків комісійної судово-медичної експертизи № 83 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» та висновку комісійної судово-медичної експертизи № 80/К КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» та висновку експерта-гістолога № 18 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України». Тому вказаний висновок комісійної експертизи не переконує суд у причині смерті дитини від механічної асфіксії внаслідок закриття просвіту дихальних шляхів стороннім тілом.

Суд вважає неспроможними доводи потерпілих з приводу неузгодженого, на їх думку, застосування загального наркозу під час стоматологічного лікування, оскільки даний факт спростовується анестезіологічною анкетою дитини, яку підписав ОСОБА_1 22.07.2017 року, в якій роз`яснено, що санація ротової порожнини буде відбуватись під наркозом. До того ж обґрунтованість застосування наркозу було підтверджено і висновками комісійних судово-медичних експертиз № 83 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР» та № 80/К КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи», які зазначили, що множинне каріозне ураження зубів, що обумовлювало значний об`єм та тривалість лікувальних заходів з цього приводу, неконтактність із лікарським персоналом, потреба в надійній фіксації дитини під час лікування потребувало проведення такого лікування під загальним знеболюванням. (т. 3 а.с. 7, т. 6 а.с. 118 )

Аналізуючи показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_30 суд вважає їх достовірними та послідовними та такими, які детально підтверджують послідовність дій ОСОБА_3 , зокрема, під час вжиття реанімаційних заходів.

Показання дитячого невролога ОСОБА_41 підтвердили наявність перинатального ураження центральної нервової системи, однак про подальший розвиток дитини, прогресування такого ураження або навпаки його зникнення свідок не повідомив, оскільки, як лікар, більше його не оглядала.

Між тим, суд критично сприймає показання свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_34 та ОСОБА_32 , оскільки свідок ОСОБА_32 , як керівник в минулому експертною установою, так і свідок ОСОБА_34 зацікавлений у правильності судово-медичної експертизи, яка була проведена та оформлена висновком № 1886. Свідок ОСОБА_28 , з огляду на те, що він не є спеціалістом в області медицини, категорично стверджував, що смерть дитини настала саме внаслідок механічної асфіксії, між тим, безпосередньо розтин трахеї він не бачив, оскільки перебував на відстані, підійшов до тіла дитини вже після того, як його покликав судово-медичний експерт ОСОБА_34 , продемонстрував йому, де знаходилась марлева тампонада – вона була в трахеї, і це, як сказав ОСОБА_34 , і стало причиною смерті.

Крім цього, згідно обвинувального акту ОСОБА_3 інкримінується вчинення умисних дій, які виразились у невиконанні та неналежному виконанні нею, як медичним працівником, своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, які спричинили тяжкі наслідки неповнолітньому, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 140 КК України, характеризується такими ознаками: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) тяжкими наслідками для хворого; 3) причиновим зв`язком між вказаними діянням та наслідками. Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він в силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.

Оскільки диспозиція ст. 140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконанні взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів порушено винним. Із суб`єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.

Аналогічні висновки містяться в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 712/12532/14-к, провадження № 51-6099 км 20.

В обвинувальному акті міститься виклад порушень ОСОБА_3 , зокрема, посадової інструкції лікаря-анестезіолога КЗ «МТМО здоров`я дитини та жінки». Між тим, посадова інструкція – це акт локальної дії, з яким, відповідно до норм Кодексу Законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника до початку роботи. Вказана посадова інструкція передбачає завдання та обов`язки лікаря-анестезіолога саме в КЗ «МТМО здоров`я дитини та жінки» і не розповсюджується на її роботу в інших медичних закладах. Як встановлено судом, ОСОБА_3 надавала послуги дитячого лікаря-анестезіолога при стоматологічному лікуванні пацієнтів стоматологічного центру «Медлайф АВ» за цивільно-правовою угодою, яка, на відміну від трудового договору, регламентується Цивільним кодексом України і є домовленістю двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до п. 1.2. цивільно-правової угоди № 1 від 01 червня 2017 року, укладеної між ОСОБА_3 та ТОВ «Медлайф АВ», робота виконавця ( ОСОБА_3 ) має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду робіт, і посилання на посадову інструкцію лікаря-анестезіолога КЗ «МТМО здоров`я дитини та жінки» в даній угоді відсутні.

З-поміж іншого, обвинуваченій інкримінується нездійснення налагодження кардіомоніторного нагляду за хворим, нездійснення нагляду за побічними реакціями (діями) лікарських засобів, оскільки остання не слідкувала за показниками анестезіологічного комплексу «Drager» (спілкувалась по мобільному телефону, виходила з кабінету), використання нею при реанімаційних заходах мішка Амбу для дорослих з об`ємом резервуара ~ 1500 мл, введення її помічником лікарських засобів не кожні 3-5 хвилин, як зазначено у протоколі наркозу, та ведення протоколу наркозу, який не відповідає наказу МОЗ № 110 від 14.02.2012 року.

В кримінальному провадженні, що розглядається, перелічені вище обвинувачення не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті дитини. Як встановлено судом, причиною смерті малолітнього ОСОБА_8 стала раптова серцева смерть, яка пов`язана з наявністю у нього перинатального ураження нервової системи та тиміко-лимфатичного статусу.

Що стосується, зокрема, ведення протоколу наркозу, який не відповідає наказу МОЗ № 110 від 14.02.2012 року, яким затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-3/о “Передопераційний огляд анестезіологом та протокол загального знеболення” окремо слід зазначити, що вказана Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації № 003-3/о “Передопераційний огляд анестезіологом та протокол загального знеболення” (далі - форма № 003-3/о). Форма № 003-3/о є одним із основних документів, який заповнюється у закладах охорони здоров`я, що надають стаціонарну хірургічну допомогу населенню. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що діяльність ТОВ «Медлайф АВ» ліцензована Міністерством охорони здоров`я 03.10.2012 року (місце провадження діяльності м. Маріуполь, проспект Металургів, 167, прим. 146) як медична практика, відповідно до Положення про медичний центр ТОВ «Медлайф АВ», затвердженого наказом директора товариства № 26 від 08.05.2012 року основними завданнями медичного центру та його відокремленого відділення є надання висококваліфікованих стоматологічних послуг (допомоги) в повному обсязі пацієнтам, що звернулись до медичного центру, рання діагностика стоматологічних захворювань і їх своєчасне лікування. (т. 3 а.с. 109, 85) Таким чином, ТОВ «Медлайф АВ» не є закладом охорони здоров`я, що надають стаціонарну хірургічну допомогу, тому заповнення форми № 003-3/о під час загального знеболювання в умовах медичного центру ТОВ «Медлайф АВ» не вимагалось.

Наявність в ТОВ «Медлайф АВ» мішка Амбу для дорослих, який використовувала ОСОБА_15 під час реанімаційних заходів, була передбачена самим товариством, організування забезпечення якого інструментами, обладнанням та приладами покладається безпосередньо на головного лікаря Медичного центру ТОВ «Медлайф АВ» відповідно до його посадової інструкції. (т. 4 а.с. 152)

Крім того, не залишається поза увагою суду і суттєві порушення норм КПК України, які були допущені органом досудового розслідування, на які наголошувала сторона захисту під час судового розгляду, заявляючи про недопустимість в якості доказу висновку судово-медичної експертизи № 1886, оскільки вказана експертиза була призначена слідчим до внесення відомостей до ЄРДР, і, як наслідок, на недопустимості в якості доказу висновку комісійної експертизи № 398/19 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Суд вважає слушною таку позицію сторони захисту з огляду на наступні міркування.

Досудове розслідування за фактом смерті малолітнього ОСОБА_8 22.07.2017 року о 11.58 у медичній клініці «Медлайф» було розпочато 22.07.2017 року. Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12017050800001419 того ж дня 22.07.2017 року о 16.18.

Статтею 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи питання про істотність допущених при залучені експерта для проведення експертизи порушень, як підставу для визнання доказу недопустимим, суд виходить з наступного.

Частина 2 статті 242 КПК встановлює перелік обов`язкових випадків для проведення експертизи, зокрема для встановлення причин смерті.

Відповідно до частини 2 статті 214 КПК досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Як вбачається зі змісту висновку судово-медичної експертизи №1886, експертом ОСОБА_34 було розпочато експертизу 22.07.2017 року о 15.10. Як пояснив ОСОБА_34 в судовому засіданні, труп дитини та постанова про призначення судово-медичної експертизи надійшли до Маріупольського відділення СМЕ того ж дня о 14.45. Час надходження трупу дитини та постанови слідчого підтверджується також копією журналу реєстрації трупів КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», яка була отримана на підставі ухвали суду про тимчасовий доступ до документів від 17.05.2021 року. Відсутність у вилученій в порядку тимчасового доступу до документів в КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» постанові слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 22.07.2017 року номеру кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, також свідчить про те, що на момент ухвалення такої постанови слідчим відомості до ЄРДР внесені не були та відповідного номеру кримінального провадження на той час присвоєно не було.

Таким чином, вказана судово-медична експертиза була призначена та розпочата до внесення відомостей до ЄРДР, в той час як здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 214 КПК).

З огляду на вказані обставини, суд приходить до висновку, що судово-медична експертиза № 1886 у вказаному кримінальному провадженні проведена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, що дає підстави суду визнати висновок експерта № 1886 як доказ недопустимим, а обвинувачення ОСОБА_3 не може ґрунтуватися на такому доказі.

До такого ж висновку прийшов і Верховний суд в своїй постанові від 07 серпня 2019 р. у справі № 555/456/18

Вказаний висновок судово-медичної експертизи № 1886 було покладено в основу висновку комісійної експертизи № 398/19 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», яка, з-поміж іншого, ґрунтувалась ще й на висновку гістологічної експертизи № 18, який було надано стороною обвинувачення в якості доказу.

Між тим, суд також визнає висновок гістологічної експертизи № 18, проведеної завідувачкою відділення судово-медичної гістології ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» недопустимим з наступних міркувань.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» ( із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98 ) При перевірцій оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати, зокрема, чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи.

Так, в матеріалах справи відсутня постанова слідчого про призначення судово-медичної гістологічної експертизи, проведення якої доручено ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ». Прокурор в судовому засідання також не підтвердив законність призначення та проведення вказаної експертизи без постанови слідчого.

За Правилами проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. N 6 Комісійні судово-медичні експертизи (надалі - експертизи) у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів, республіканського бюро (Автономної Республіки Крим) і в судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я (надалі - МОЗ) України (надалі - відділ), а також на підприємницьких засадах проводяться згідно з Законом України "Про судову експертизу", процесуальним законодавством, Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та нормативними документами МОЗ України.

Відповідно до п. 2.9 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 року N 6 у разі виявлення при проведенні експертизи даних, що мають значення для справи, але щодо яких питань поставлено не було, судово-медичний експерт вправі повідомити про них особу, яка призначила експертизу, або вказати на них у своїх підсумках.

За п. 2.10. вказаної Інструкції при виконанні експертиз, в яких виникла необхідність вирішення спеціальних питань, що не входять до компетенції судово-медичного експерта, і потрібна консультація фахівця у відповідній галузі медицини, або у разі потреби у проведенні огляду особи, яка піддається судово-медичній експертизі у лікаря-фахівця, що працює в іншому закладі охорони здоров`я, судово-медичний експерт за погодженням з особою, яка призначила експертизу, має право залучати цього фахівця для проведення всіх необхідних досліджень, для вирішення питань, поставлених перед експертизою.

Відповідно до п. 4 Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. N 6 залежно від характеру експертизи до складу комісії можуть входити як фахівці тільки в галузі судово-медичної експертизи, так фахівці інших медичних (у тому числі і фахівці медико-соціальних експертних комісій МОЗ) і немедичних спеціальностей. За своїм процесуальним становищем всі вони при проведенні експертизи є експертами. За п. 6.2. вказаних Правил голова комісії зобов`язаний залежно від категорії експертизи визначити склад експертної комісії, якщо вона не обумовлена в документі про призначення експертизи.

Таким чином, вказані нормативно-правові акти визначають послідовність дій голови комісії при проведенні комісійної судово-медичної експертизи в разі, якщо питання, яке має значення для дачі висновку експертизи поставлене не було або для вирішення цього питання потребує залучення іншого фахівця.

Між тим, всупереч вимогам вказаної Інструкції комісією судово-медичних експертів не було постановлено перед слідчим, який призначив відповідну комісійну експертизу, питання щодо необхідності залучення судово-медичного експерта-гістолога, завідувач відділення судово-медичної гістології ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» не була включена до складу цієї комісії при її формуванні, її підсумки викладені у формі висновку експерта, в той час, як відповідного процесуального рішення про призначення саме судово-медичної гістологічної експертизи слідчим не приймалось, а листування між експертною установою та слідчим, на яке посилалась прокурор, суд не сприймає як підставу для проведення такої експертизи.

Тому суд, з огляду на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ст.ст. 3, 19 Конституції України, керуючись ст.ст. 85, 86, 87, 89, 94 КПК України, згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про отруєне дерево», «Правило про плоди отруєного дерева», «ефект доміно»: доказ отриманий з порушенням закону, тягне визнання недопустимими доказів отриманих на підставі чи завдяки доказу отриманому з порушенням закону, враховуючи, що висновок судово-медичної експертизи № 1886 визнано недопустими доказом, суд визнає недопустимим доказом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину і висновок комісійної експертизи № 398/19 ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» та висновок гістологічної експертизи № 18, проведеної завідувачкою відділення судово-медичної гістології ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Переглянутий судом відеозапис, який було вилучено з місця події та визнано речовим доказом, суд також визнає недопустимим доказом з огляду на наступне.

За матеріалами кримінального провадження відеодиск з записом з камер відеоспостереження був добровільно виданий ОСОБА_52 заступнику начальника Кальміуського ВП ОСОБА_53 22 липня 2017 року о 13.25, а відомості про вчинення кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР 22 липня 2017 року о 16.18, згідно витягу з кримінального провадження № 12017050800001419, при цьому в матеріалах кримінального провадження відсутнє доручення слідчого заступнику начальника Кальміуського ВП Попову В.І. на вчинення будь-яких процесуальних дій.

У даному випадку отримання заступником начальника відділення поліції відеодиску суперечить вимогам ч. 1, 2 ст. 41 КПК, оскільки працівник поліції у порушення вимог КПК без доручення слідчого не уповноважений здійснювати процесуальні дії з власної ініціативи, тобто у непередбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку.

Крім того, процесуальний статус ОСОБА_52 в даному кримінальному провадженні не визначений, він не брав участь в огляді місця події, натомість ця слідча дія проводилась, відповідно до протоколу огляду місця події від 22.07.2017 року за участю власника (користувача) приміщення ОСОБА_46 , від якої слідчий або уповноважений ним працівник поліції не отримував будь-яких речей та документів.

Відповідно до ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Отже, умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела, одержання фактичних даних належним суб`єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних.

Таким чином, правом витребувати від будь-якої особи необхідні речі, документи, відомості, тощо, наділений слідчий, а не будь-який інший працівник, і лише в рамках кримінального провадження. В даному кримінальному провадженні судом встановлено, що добровільна видача відеозапису була здійснена до внесення відомостей в ЄРДР та отримана не уповноваженою на те посадовою особою органу досудового розслідування без дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому цей доказ не може бути визнаний судом допустимим.

До такого ж висновку прийшов і Верховний суд в своїй постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 607/14707/17.

Крім того, суд зазначає, що, окрім вищенаведеного, вилучення відеозапису з камер відеоспостереження та визнання його в подальшому речовим доказом супроводжувалось і з наступним порушенням вимог закону.

Частиною 3 статті 104 КПК України передбачено, що протокол складається з вступної, описової та заключної частин. Описова частина має містити отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені або надані речі і документи. Заключна частина має містити відомості про вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації.

Частина 1 статті 104 КПК України передбачає, що протокол складається з вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце, час проведення та назву процесуальної дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада); а також всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).

Згідно ч.2 ст. 106 КПК України до складу слідчої дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.

Відповідно до ч.1 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, Державної податкової служби України, СБУ, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010р. (далі - Інструкція) встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

У відповідності до ч.5 Інструкції факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії.

У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючи ознаки, а також місце, де відповідний об`єкт був виявлений (ч.7 Інструкції).

Відповідно до ч.9 Інструкції усі вилучені предмети, цінності і документи пред`являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об`єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі. Якщо протокол з описом предметів і цінностей,які вилучаються, з якихось причин на місці скласти неможливо (наприклад, у зв`язку з їх значною кількістю), вони упаковуються і опечатуються з доданням бірок з написами, які засвідчують вищеназвані особи. Подальший огляд і опис проводиться за місцем дізнання, досудового слідства в присутності понятих (бажано тих самих), що брали участь у їх вилученні, з відображенням у протоколі цілісності печаток та засвідчених підписами написів на упаковці, в яку були поміщені вилучені об`єкти. Якщо до огляду вилучених предметів і цінностей виявиться можливим залучити тих же понятих, які були присутні і при вилученні, то вони повинні засвідчити, що провадиться огляд та опис цих самих об`єктів, що були раніше вилучені.

Згідно до п.11 Інструкції вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті (у необхідних випадках за участі спеціаліста), детально описані в протоколі огляду. В протоколі відображаються кількісні і якісні характеристики предметів, всі інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяють відрізнити об`єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення.

Так, всупереч наведеним нормам слідчим в протоколі огляду місця події від 22.07.2017 року не було зазначено про належне упакування цифрового носія з відеозаписом з камер відеоспостереження і в подальшому цей відеозапис не було оглянуто з детальним описом у відповідному протоколі.

З наведених вище міркувань суд констатує і порушення порядку зберігання речових доказів в кримінальному провадженні. Так, прокурором були надані речові докази для їх дослідження в судовому засіданні, в ході якого була встановлена відсутність цілісності пакування з опечатуванням, що, як пояснив прокурор, сталося внаслідок роботи з ними експертними установами під час комісійних експертиз, після проведення яких речові докази в такому вигляді повернулись органу досудового розслідування.

Відповідно до п. 3 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 року з подальшими змінами, речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення. На речові докази, які не можуть бути належним чином упаковані через громіздкість чи з інших причин, прикріплюється бирка у спосіб, що унеможливлює її зняття, зміну або пошкодження. На упаковці (бирці) проставляються підписи осіб, які брали участь у процесуальній дії, та зазначається інформація про вміст упаковки, найменування проведеної процесуальної дії, дата її проведення та номер кримінального провадження.

В даному випадку вимоги порядку дотримані не були, тому суд вважає їх такими, які не мають доказового значення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 753/21466/18

Вважає суд слушними і доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 22.07.2017 року в приміщення ТОВ «Медлайф АВ» з таких міркувань.

Як встановлено судом із показань свідка ОСОБА_28 , в ході огляду місця події брав участь і начальник слідчого відділу Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_54 , який керував оглядом місця події, також були присутні працівники прокуратури. Крім того, судом встановлена і присутність під час огляду місця події заступника начальника Кальміуського ВП ОСОБА_53 , якому головний лікар ТОВ «Медлайф АВ» ОСОБА_55 видав відеозапис з камер відеоспостереження, що підтверджено заявою, дослідженою в судовому засіданні.

Між тим, всупереч ч. 3 ст. 104 КПК України, відповідно до якої вступна частина протоколу повинна містити відомості зокрема про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), описова частина протоколу повинна містити відомості про послідовність дій, відомості про перелічених осіб, які були присутні під час огляду місця події, не були включені до протоколу огляду.

Внаслідок порушення вказаної норми суд визнає протокол огляду місця події від 22.07.2017 року недопустимим доказом.

Крім того, з аналогічних міркувань суд визнає недопустимим доказом і протокол огляду трупу в приміщенні КЗ «МТМО Здоров`я дитини та жінки» від 22.07.2017 року.

Як встановлено судом із показань свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_34 та ОСОБА_32 , при вказаному огляді, окрім чергового судово-медичного експерта ОСОБА_33 , були присутні слідчий ОСОБА_28 та судово-медичний експерт ОСОБА_34 , який за вказівкою ОСОБА_32 , повторно оглянув труп дитини. Між тим, відомості про цих осіб до протоколу огляду не внесені.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в складі колегії суддів Кримінального касаційного суду у справі № 591/4742/16-к від 02.09.2020 року.

Також є слушною позиція сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 24.07.2017 року в приміщенні моргу за адресою : АДРЕСА_2 , в ході якого були вилучені інтубаційна трубка, марлевий бинт та дитячий одяг, з наступних обставин.

За ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Як виняток ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Згідно зі ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Разом із тим зі змісту ст. 237 КПК України вбачається, що огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Частиною 3 ст. 233 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

При огляді місця події 24.07.2017 року не мали місце невідкладні випадки в розумінні ч. 3 ст. 233 КПК України, матеріали справи не містять добровільної згоди володільця нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_2 , де здійснює свою діяльність Маріупольске відділення СМЕ, на такий огляд, ухвала на проведення такої слідчої дії слідчим суддею не приймалась, після проведення огляду приміщення слідчий із клопотанням про надання дозволу на проведення огляду до слідчого судді не звертався.

Оскільки з зазначеним клопотанням до слідчого судді прокурор, слідчий не звертались, тому згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України встановлені внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень.

Тому з перелічених підстав суд визнає недопустимими докази, отримані внаслідок такої слідчої дії, а саме відомості, які містяться в протоколі огляду місця події від 24.07.2017 року та речові докази – інтубаційну трубку, марлевий бинт, дитячі шорти, дитячу футболку та памперс.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справах № 591/6423/15-к від 13.05.2020 року та № 573/2028/19 від 08.04.2021 року.

Між тим, суд не погоджується з аргументами цивільного відповідача щодо неправомірності внесення в ЄРДР відомостей щодо кримінального правопорушення не старшим слідчим СВ Кальміуського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_56 , оскільки остання фізично не могла це зробити, так як 22.07.2017 року в період часу з 12.40 до 18.00 проводила огляд місця події, а невідомою особою.

Так, з витягу з кримінального провадження № 12017050800001419 вбачається, що 22.07.2017 року о 16.18.28 були внесені відомості до ЄРДР за ч. 2 ст. 140 КК України. В графі «підпис реєстратора» значиться заступник начальника слідчого відділення ОСОБА_57 .

Відповідно до п. 8 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016 року в редакції, яка діяла на час внесення відомостей до ЄРДР, реєстраторами Реєстру є: прокурори, у тому числі керівники прокуратур; керівники органів досудового розслідування; слідчі органів прокуратури, поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України та органів Державного бюро розслідувань; детективи підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (далі – Національне бюро), уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

З картки про кримінальне правопорушення (1), наданої прокурором на спростування позиції цивільного відповідача вбачається, що 22.07.2017 року відомості до ЄРДР були введені заступником начальника слідчого відділення ОСОБА_57 .

Оскільки станом на день внесення відомостей до ЄРДР ОСОБА_57 обіймав посаду заступника начальника слідчого відділення, відомості до ЄРДР були ним внесені правомірно.

Також не є слушним зауваження сторони захисту щодо повноважень слідчого Лукяника у вказаному кримінальному провадженні, оскільки в матеріалах справи відсутнє доручення або постанова про призначення групи слідчих. Суд відзначає, що у матеріалах справи дійсно відсутня така постанова. Однак суд не може погодитися з тим, що відсутність постанови про визначення певного слідчого сама по собі означає, що цей слідчий не мав відповідних повноважень. Суд зазначає, що відомості про те, які слідчі ведуть досудове розслідування були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Положеннями ч. 3 статті 110 КПК України визначено, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. При цьому аналіз положень кримінального процесуального законодавства дає підстави стверджувати, що визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови. До такого висновку прийшов Верховний Суд у в постанові від 19.05.2020 року у справі № 490/10025/17.

Залучені представником цивільного відповідача консультативні незалежні висновки дитячих лікарів-анестезіологів не враховуються судом під час ухвалення вироку, оскільки вони містять індивідуальні бачення вказаних лікарів з приводу тих чи інших питань, носять консультативний характер і не впливають на висновки суду в рамках даного кримінального провадження.

Прокурор в своїй промові посилалась на можливий вплив на причину смерті прострочених медичних препаратів, введених дитині, та на допущення асистенткою лікаря-анестезіолога ОСОБА_10 недоліків в передопераційній підготовці, яка підготувала прострочені медичні препарати та анестезіологічний комплекс «Drager», строк дії свідоцтва якого на момент його використання було протерміновано. Між тим, органом досудового розслідування жодних процесуальних рішень стосовно ОСОБА_10 не приймалось, про підозру не повідомлялось, предметом експертних досліджень їх взаємозв`язок з причиною смерті дитини не був, і тим більш, як встановлено судом, вказані обставини не перебувають в причинно-наслідковому зв`язку із настанням смерті дитини.

Не є слушними і посилання прокурора на технічні недоліки в програмному забезпеченні Єдиного реєстру досудових розслідувань, куди, за її словами, відомості про злочин вносились 22.07.2017 року о 12 годині одразу після отримання повідомлення, а в результаті у витягу з ЄРДР цей час зазначено, як 22.07.2017 16:18:28. Така версія прокурора нічим не підтверджена.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права - ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні прокурором стосовно ОСОБА_3 не здійснено.

Суд зазначає, що є неприпустимим перекладення стороною обвинувачення на обвинуваченого доведення його невинуватості у вчинені інкримінованого злочину.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. При цьому ст. 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Відповідно до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто суд ухвалює обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли досліджені під час судового розгляду докази, які відповідають вимогам належності та допустимості, спростовують всі розумні сумніви щодо вини особи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства). Такий же принцип закріплений у ст. 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статі 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд розглядає кримінальне провадження на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано достатніх, допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування не встановлені, а прокурором не надані суду належні та допустимі докази для доведення винуватості ОСОБА_3 , можливість їх отримання відповідно до ст. 6 Конвенції, рішень Європейського суду з прав людини - справи «Раманаускас проти Литви», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Делькур проти Бельгії», «Худобін проти Росії», «Ваньян проти Росії» та вимог КПК України вичерпана, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 слід виправдати за недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заявлений потерпілими, через виправдання обвинуваченої слід залишити без розгляду за правилами ч. 3 ст. 129 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 25.07.2017 року на речові докази, підлягає скасуванню.

Арешт нежитлового приміщення за адресою : АДРЕСА_2 , в якому розміщується стоматологічна клініка ТОВ «Медлайф АВ» з позбавленням права його відчуження і розпорядження, а також забороною користування кімнатою АДРЕСА_3 (кабінет) загальною площею 15 кв.м у вказаному нежитловому приміщенні та обладнанням, яке в ній знаходиться підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог ст.. 100 КПК України, речові докази відповідно до постанови слідчого від 22.07.2017 року слід знищити, окрім речового доказу - ноутбуку «Lenovo – MOPF9XB4CO6127», який слід повернути власнику – ТОВ «Медлайф АВ».

Судові витрати стягненню з обвинуваченої не підлягають у зв`язку з її виправданням.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 376, 377 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватою в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України, та виправдати у зв`язку із недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Медлайф АВ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без розгляду.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 25.07.2017 року на речові докази, - скасувати.

Арешт нежитлового приміщення за адресою : АДРЕСА_2 , в якому розміщується стоматологічна клініка ТОВ «Медлайф АВ» з позбавленням права його відчуження і розпорядження, а також забороною користування кімнатою АДРЕСА_3 (кабінет) загальною площею 15 кв.м у вказаному нежитловому приміщенні та обладнанням, яке в ній знаходиться - скасувати.

Речові докази - знищити, окрім речового доказу - ноутбук «Lenovo – MOPF9XB4CO6127», який повернути власнику – ТОВ «Медлайф АВ».

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя : Матвєєва Ю. О.