Рішення № 98402227, 14.07.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 14.07.2021 Справа № 554/7496/20

Провадження №2/554/567/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі: головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря Таран В.І.,

за участю учасників справи:

відповідач: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: адвокат Шинкаренко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовною заявою Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Науковий ліцей №3 Полтавської міської ради в серпні 2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 29280 гривень та судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що наказом №06-к/тр від 15.04.2019 року відповідач був призначений на посаду заступника директора з господарської роботи Комунального закладу «Полтавська спеціалізована школа 1-ІІІ ступенів №3 Полтавської міської ради» з 02.05.2019 року. Рішенням 22-ї сесії 7-го скликання Полтавської міської ради змінено тип та назва Комунального закладу «Полтавська спеціалізована школа 1-ІІІ ступенів №3 Полтавської міської ради» на «Науковий ліцей №3 Полтавської міської ради». Директором Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради була погоджена дата звільнення відповідача, а саме 13.12.2019 року з обов`язковою передачею ОСОБА_1 позивачу основних засобів. Наказом №71-к/тр від 28.11.2019 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України з посади заступника директора з господарської роботи 13.12.2019 року за згодою сторін.

Наказом позивача від 06.05.2019 року №126-аг визначено оформити ОСОБА_1 передачу матеріальних цінностей КЗ «Полтавська спеціалізована школа 1-ІІІ ступенів №3 Полтавської міської ради Полтавської області». 17.05.2019 року на підставі інвентаризаційного опису запасів ОСОБА_1 були передані матеріальні цінності на загальну вартість в сумі 98904,67 гривень. 02.08.2019 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Наказом Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради №248-аг від 02.09.2019 року був визначений склад комісії для оприбуткування та списання матеріальних цінностей у 2019-2020 роках. Наказом Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради №298-аг від 18.10.2019 року було вирішено провести інвентаризацію основних засобів, бібліотечних фондів, нематеріальних активів та запасів. Виконання наказу покладено на ОСОБА_1 та комісію з оприбуткування та списання матеріальних цінностей. ОСОБА_1 вимоги наказу не виконав, інвентаризацію не здійснював. При звільненні він не передав ввірені йому матеріальні цілості, що підтверджується відповідними актами.

В результаті інвентаризації Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради Комісією для оприбуткування та списання матеріальних цінностей встановлена нестача матеріальних цінностей в розмірі 29820 гривень, а саме відсутні ваги електронні інвентаризаційний №11137217 балансовою вартістю 2926,40 гривень, ламінатор GВС інвентаризаційний №11137082/09/203 балансовою вартістю 3700 гривень, портативний комп`ютер інвентаризаційний №101463033 балансовою вартістю 9378 гривень, портативний комп`ютер інвентаризаційний №101463030 балансовою вартістю 9378 гривень, багатофункціональний пристрій інвентаризаційний №11137702 балансовою вартістю 3897,60 гривень. Результати перевірки були направлені ОСОБА_1 та йому було запропоновано надати пояснення з приводу нестачі матеріальних цінностей, але ОСОБА_1 ніяких пояснень з цього приводу не надав.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року було відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що він матеріальні цінності не приймав і не підписував вказані позивачем описи і розписки. Акт приймання-передачі матеріальних цінностей 17.05.2019 року не складався. У договорі від 02.08.2019 року поставлено підпис, який відповідачу не належить. Хто підписав цей договір замість нього йому не відомо.

Посада заступника директора школи (ліцею) не входить в Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємства можуть укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність, затвердженого Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 року №447/24. Договори про повну матеріальну відповідальність, укладені з особами, які не включені до Переліку №447, є недійсними (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року №12).

Крім того, наказ позивача №298-аг від 18.10.2019 року про зобов`язання відповідача провести інвентаризацію та подальші вимоги провести інвентаризацію незаконні, а акт, складений комісією під головуванням голови профспілкової організації та доповідна секретаря ОСОБА_2 від 10.11.2019 року про невиконання ним посадових обов`язків – безпідставні.

Факт нестачі матеріальних цінностей зафіксований у висновках комісії від 16.12.2020 року. Проте, дата складання, яка зазначена у висновку комісії, ще не настала, що породжує сумніви в достовірності даних, в ньому зазначених. Вважає, що позивачем документально не доведена нестача матеріальних цінностей (а.с.76-79).

Згідно відповіді на відзив, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посада заступника з господарської роботи начального закладу по своїм обов`язкам є тотожною посаді коменданта будівлі. Інвентаризація в навчальному закладі була здійснена у відповідності до вимог діючого законодавства. У висновку комісії допущена описка, а саме: невірно вказана дата 16.12.2020 року та дані висновки затверджені директором Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради 16.12.2019 року (а.с.103-104).

Ухвалою суду від 03.11.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року клопотання відповідача задоволено частково. Призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно до листа Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.М.С.Бокаріуса, станом на 26.02.2021 року рахунок вартості робіт по проведенню експертизи не сплачено, клопотання не виконано (а.с.155).

Ухвалою суду від 11.03.2021 року поновлено провадження по справі за позовною заявою Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.

В судових засіданнях 03.11.2020 року та 18.11.2020 року представник позивача ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення клопотань відповідача про призначення експертизи, про перехід від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження.

Проте, в судові засідання 12.04.2021 року, 27.04.2021 року, 14.05.2021 року, 15.06.2021 року, 14.07.2021 року позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, місце, час розгляду цивільної справи, свого представника до суду не направив. Встановлено, що вищевказана цивільна справа перебуває в провадженні суду з 10.09.2020 року.Представник позивача неодноразово надавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи по різним причинам.

Згідно ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою п. 10 ч. 2 статті 2 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-24063ск15, причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, ураховуючи, що позивач, який не з`являється в судове засідання, має право на використання передбаченого законом права на процесуальне представництво в суді.

Ухвалою від 14.07.2021 року суд на місці, керуючись вимогами ст.223 ЦПК України,вирішив закінчити розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог. Зазначив, що він не був матеріально-відповідальною особою, його посада не віднесена до цієї категорії. Ключів від складів у нього не було, ключі брали всі хто бажав. Договір він не підписував, майно йому не передавалось, акту прийому-передачі не було. За проведення експертизи кошти він не сплачував, бо чекав документів від позивача.

Представник відповідача - адвокат Шинкаренко М.А. в судовому засіданні позов не визнала. Вказала, що з такими особами не укладаються договори, речі не передавалися відповідачу, в описах інвентаризації такі речі відсутні. Отже, факт передачі майна, нестачі, провину, вартість майна не доведено позивачем.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, наказом №06-к/тр від 15.04.2019 року ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника директора з господарської роботи Комунального закладу «Полтавська спеціалізована школа 1-ІІІ ступенів №3 Полтавської міської ради» з 02.05.2019 року (а.с.5).

Наказом №71-к/тр від 28.11.2019 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України з посади заступника директора з господарської роботи 13.12.2019 року за згодою сторін (а.с.6).

Згідно наказу позивача від 06.05.2019 року №126-аг, визначено передачу матеріальних цінностей оформити актом прийняття-передачі (а.с.9).

В матеріалах справи наявний договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02.08.2019 року, укладений між Науковим ліцеєм №3 Полтавської міської ради та ОСОБА_1 (а.с.7).

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно ч. 1, 2 до ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Частиною 3 ст. 130 КЗпП України визначено, що за наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 роз`яснено, що у відповідності зі ст. 130 КЗпП відшкодування шкоди проводиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяно шкоду підприємству. При розгляді справи необхідно з`ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функції працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які б забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Вказана стаття Закону перелічує юридичні факти, сукупність яких дає працедавцю право притягти працівника до матеріальної відповідальності. Таких юридичних фактів чотири: порушення працівником трудових обов`язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв`язок між порушенням і шкодою та вина працівника.

Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

У статті 131 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи, і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Статтею 138 КЗпП України встановлено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України, тягар доказування покладається виключно на роботодавця.

Суд звертає увагу на доводи відповідача та його представника щодо відсутності посади, яку обіймав ОСОБА_1 – заступника директора з господарської роботи у переліку посад, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Переліком посад і робіт, які заміщуються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для зберігання, обробки, продажу, перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженим постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, посада заступника директора з господарської роботи, яку обіймав ОСОБА_1 , не входить до цього Переліку.

Враховуючи зазначені вимоги законодавства, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Отже, ОСОБА_1 не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за договором про повну матеріальну відповідальність, як це передбачено пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2018 року у справі № 743/1641/15-ц (провадження № 61-679св18), які в силу положення частини 4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Крім того, суд, дослідивши надані Науковим ліцеєм №3 Полтавської міської ради в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, не може погодитися з тим, що завдання та розмір шкоди доведений належними та допустимими доказами.

Так в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на інвентаризаційний опис запасів та інвентаризаційний опис необоротних активів та розписок до нього від 17.05.2019 року, висновок комісії від 16.12.2020 року.

Разом з цим, позивачем не було надано до суду первинних документів на підставі яких було виявлено нестачу майна, а також документів, що підтверджують що вказана нестача сталася внаслідок протиправних дій відповідача, а не з інших чинників.

Слушними також є доводи сторони відповідача, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, в якому приміщенні зберігалися зниклі речі (майно), коли поставлені на баланс, хто ними користувався та мав доступ, їх вартість.

Згідно із пунктом сьомим розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Міністерства фінансів України наказом № 879 від 02 вересня 2014 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за №1365/26142, проведення інвентаризації є обов`язковим у разі зміни матеріально відповідальних осіб, а інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи (пункт другий розділу II цього Положення).

В матеріалах справи відсутній інвентаризаційний опис запасів та інвентаризаційний опис необорних активів на момент звільнення відповідача, а наданий опис на момент прийняття на роботу не містять відомостей про перебування на балансі позивача майна, вартість якого просить стягнути Науковий ліцей №3 Полтавської міської ради.

Також, залишився невиконаним наказ позивача від 06.05.2019 року №126-аг, яким визначено передачу матеріальних цінностей оформити актом прийняття-передачі. ОСОБА_1 прийнятий на роботу з 02.05.2019 року, проте акт прийому-передачі відсутній.

Не доведено представником позивача також і те, що керівництвом Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради після виявлення зникнення матеріальних цінностей, вживалися достатні заходи щодо встановлення причин відсутності майна, службове розслідування по факту зникнення не проводилося.

Не встановлено у судовому засіданні й те, що позивач створив належні умови для забезпечення повного збереження ввірених працівнику матеріальних цінностей, як це передбачено договором про повну матеріальну відповідальність.

Доказів наявності протиправної поведінки відповідача, або його винних дій чи бездіяльності, що призвели до втрати майна, а також причинного зв`язку між його винними діями чи бездіяльністю і шкодою, яка заподіяна, позивачем не наведено.

За таких обставин, суд зазначає, що сам факт нестачі матеріальних цінностей не може бути підставою для покладання на відповідача матеріальної відповідальності без встановлення його вини у виникненні вказаної нестачі майна, доведення якої в силу вимог ст. 138 КЗпП України покладається на позивача.

З огляду на викладене, позивач не довів обставини, які мають значення для справи та на які посилався як на підставу своїх вимог, а саме, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності за нестачу майна.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У разі відмови в позові судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,82,141,211,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 130,134 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Наукового ліцею №3 Полтавської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач:Науковий ліцей №3 Полтавської міської ради, місцезнаходження: 36011 м.Полтава, вул.В.Чорновола,4 код ЄДРПОУ: 21065618;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 19.07.2021 року.

Суддя: А.М.Чуванова