Рішення № 98399252, 19.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 липня 2021 року справа №160/13491/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доМіністерства енергетики України (далі по тексту - відповідач, Міненерго)треті особи1. Міністерство юстиції України (далі по тексту - третя особа 1, Мін`юст) 2. Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі по тексту - третя особа 2, ГУ Держпродспоживслужби) 3. Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (далі по тексту - третя особа 3, АТ «Криворіжгаз»)провизнання протиправним та скасувати наказу відповідача від 27 грудня 2005 року №619 «Про затвердження Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті»,В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, зазначаючи про протиправність спірного наказу відповідача від 27 грудня 2005 року №619 «Про затвердження Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті». Незгода позивача із зазначеним наказом полягає у тому, що він не відповідає Кинституції України, законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та зобов`язанням у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, виходить за межі компетенції органу, що його видав.

Також, на думку позивача, наказ є протиправним, оскільки у його преамбулі зазначено, що його видано з метою впорядкування взаємовідносин між газопостачальними підприємствами і фізичними особами, які використовують лічильники газу для обліку природного газу в побуті, під час проведення експертизи лічильників газу та відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року №2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання». Проте, вказана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року №442.

Поряд із цим, позивач вказала на те, що наказ прийнято з порушенням приписів статей 8, 9, 13 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки не здійснено громадське обговорення; не опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій; не опубліковано аналіз регуляторного впливу до проекту оскаржуваного наказу.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 січня 2020 року (суддя Коренев А.О.) прийняв до розгляду за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

Ухвалою від 10 березня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд передав адміністративну справу №160/13491/19 за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 23 червня 2020 року залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в адміністративній справі №160/13491/19, а ухвалу суду - без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2020 року, адміністративна справа №160/13491/19 розподілена на суддю Кузьменка В.А.

Ухвалою від 03 серпня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв адміністративну справу №160/13491/19 до свого провадження та вирішив її подальший розгляд проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ГУ Держпродспоживслужби у письмових поясненнях вказало на те, що у спірних правовіддносинах позивач не є споживачем у розумінні цього поняття, а відповідач щодо позивача не виступає ні виконавцем, ні виробником, ні продавцем. Крім того, ко компетенції ГУ Держпродспоживслужби не відносяться повноваження щодо нагляду (контролю) за відповідністю нормативно - правового акта вимогам іншого нормативно - правового акта, що має вищу юридичну силу.

Мін`юст у письмових поясненнях звернув увагу на те, що при здійсненні державної реєстрації наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 27 грудня 2005 року №619 «Про затвердження Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті» Мін`юст діяв у межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність оскаржуваного наказу вимогам чинного законодавсва, а також зауважив, що у спірних правовідносинах позивач не є замовником або споживачем у розумінні цього поняття, а відповідач щодо позивача не виступає ні контролером, на постачальником.

Позивач у відповіді на відзив зазначила, що відповідачем не спростовані її твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, а тому просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Ухвалою від 14 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва замінив відповідача у справі Міністерство енергетики та захисту довкілля України на його правонаступника - Міненерго.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначено статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно - правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід мати на увазі, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб`єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб`єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Таким чином, у даному випадку право на захист виникає за умови доведення факту застосування до нього норм оскаржуваного акта, та/або того, що позивач є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість оскарження нормативно - правового акта не лише під час безпосереднього його застосування, але й на майбутнє - щоб запобігти такому застосуванню.

При цьому право на оскарження нормативно - правового акта, на відміну від акта індивідуальної дії, не ставиться в залежність від наявності/відсутності у позивача порушеного права, достатньою підставою для звернення до суду та перевірки оскаржуваного нормативно - правового акта судом є участь позивача у правовідносинах, які врегульовані таким нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 та є споживачем природного газу.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16 квітня 2015 року №1274 «Про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ» та від 29 червня 2017 року №845 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Криворіжгаз» АТ «Криворіжгаз» має на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району) та Криворізького району Дніпропетровської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз».

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04 червня 2019 року №943 внесено такі зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 червня 2017 року № 845 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «КРИВОРІЖГАЗ»: 1) у назві абревіатуру «ПАТ» замінити абревіатурою «АТ»; 2) у тексті постанови слова «Публічне акціонерне товариство» у всіх відмінках замінити словами «Акіонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» у відповідних відмінках.

Згідно з положенями статті 3 Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національноїкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494, дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Крім того, цим Кодексом регулюються взаємовідносини:

між оператором газорозподільної системи і газодобувними підприємствами та виробниками біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи;

між оператором газорозподільної системи та несанкціонованими споживачами, які втручаються в роботу газорозподільної системи, у тому числі шляхом самовільного під`єднання несанкціонованого газопроводу.

Відповідно до статті 4 Кодексу газорозподільних систем оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Постачальник природного газу (постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Споживачем природного газу (споживач), у розумінні статті 4 Кодексу газорозподільних систем , є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу

Таким чином, АТ «Криворіжгаз» є оператором ГРМ, який здійснює розподіл природного газу, а не його постачання та/або транспортування, а позивач є отримувачем природного газу на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб.

При цьому, діяльність з розподілу та постачання природного газу є різною за своїм змістом та здійснюється відповідними організаціями.

Наказом Міністерства енергетики та палива України від 27 грудня 2005 року №619 затверджено Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті (далі по тексту - Положення №619).

Вказане положення завтреджено з метою впорядкування взаємовідносин між газопостачальними підприємствами і фізичними особами, які використовують лічильники газу для обліку природного газу в побуті, під час проведення експертизи лічильників газу та відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року №2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання».

Застосування цього Положення є обов`язковим для газопостачальних організацій, газотранспортних організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які застосовують лічильники газу для обліку природного газу в побуті.

Таким чином, вимоги Положення №619 не розповсюджується на взаємовідносини АТ «Криворіжгаз» зі споживачами, а регулюються вони виключно положеннями Кодексу газорозподільних систем.

Крім того, позивачем не зазначено та не надано відповідних доказів на підтвердження того, що наказ відповідача, яким затверджено Положення №619 порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є позивач, як споживач послуг.

З огляду на викладене, відсутність участі позивача у правовідносинах, які врегульовані оскаржуваним наказом відповідача, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Всі інші аргументи та доводи позивача не спростовують висновків суду у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для скасування оскаржуваного наказу, в той час, як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 );

Міністерство енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30; ідентифікаційний код 37552996);

Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622);

Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1; ідентифікаційний код 39924774);

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» (50051, м. Кривий Ріг, вул. Металургів, 1; ідентифікаційний код 03341397).

Суддя В.А. Кузьменко