Ухвала суду № 98399221, 19.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

19 липня 2021 року м. Київ№ 640/3743/20Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Раєцького А.О. (ордер серії ЖТ №098753 від 19.07.2021 року), представника відповідача 2 Жука Ю.О., вирішивши у підготовчому засіданні клопотання про закриття провадження у справі

за позовом ОСОБА_1

до Державного агентства України з питань кіно, Кабінету Міністрів України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства України з питань кіно (далі також - відповідач 1), Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач 2) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Державного агентства України з питань кіно щодо невиплати стипендії члену Ради з державної підтримки кінематографії ОСОБА_1 за період з квітня 2019 року по січень 2020 року.

- зобов`язати Кабінет Міністрів України та Державне агентство України з питань кіно виплатити члену Ради з державної підтримки кінематографії ОСОБА_1 стипендію за період з квітня 2019 року по січень 2020 року у загальному розмірі 678 685,00 гривень відповідно до Порядку виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії, затвердженого Постановою КМУ № 588 від 26 липня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 відмовлено у відкритті провадженні у справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Через канцелярію суду 12.08.2020 року відповідачем 1 подано відзив на позов.

Через канцелярію суду 20.08.2020 року представником позивача подано клопотання про об`єднання позовних вимог.

Через канцелярію суду 21.08.2020 року відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2020 року №640/3743/20/16712/20 повідомлено представника позивача, що станом на 21.08.2020 року адміністративна справа № 640/3743/20 перебуває у Верховному Суді, з огляду на що, клопотання від 20.08.2020 року вх. № 03-14/119524/20 щодо об`єднання позовних вимог буде розглянуто за результатами вирішення касаційної скарги Верховним Судом.

Через канцелярію суду 05.10.2020 року відповідачем 1 подані додаткові пояснення.

Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2021 року касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року в справі №640/3743/20 залишено без змін.

25.06.2021 року матеріали справи №640/3743/20 Верховним Судом передано Окружному адміністративному суду міста Києва.

Судом призначено підготовче засідання на 19.07.2021 року, про що сторін повідомлено у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

У підготовче засідання 19.07.2021 року прибули представники позивача та відповідача 2.

Судом оголошено про наявність у матеріалах справи клопотання Державного агентства України з питань кіно, заявленого у відзиві, про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідність вирішення якого, на переконання суду, є першочерговим.

Відповідно до змісту клопотання про закриття провадження у справі, Державне агентство України з питань кіно вважає, що справа №640/3743/20 не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір не є публічно-правовим, оскільки у позивача наявний майновий інтерес, що надає спору ознак приватно-правового.

Представник позивача проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі заперечує, зазначивши, що предметом справи є оскарження бездіяльності Кабінету Міністрів України та Державного агентства України з питань кіно, що має публічно-правовий характер, в той час, як позовну вимогу про виплату позивачу стипендії за період з квітня 2019 року по січень 2020 року у загальному розмірі 678 685,00 грн. представник позивача не вважає такою, що заявлена в межах захисту приватного права та інтересів позивача.

Представником Кабінету Міністрів України клопотання про закриття провадження у справі підтримано з підстав, заявлених у клопотанні Державним агентством України з питань кіно.

Відповідно од частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у підготовчому засіданні 19.07.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Дослідивши матеріали справи в межах вирішення клопотання про закриття провадження у зв`язку із неналежності розгляду справи у порядку адміністративного судочинства, суд дійшов наступних висновків.

Залишаючи без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 року, якою скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 року, Верховним Судом зауважено, що посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 13 березня 2019 року в справі №520/6612/17, від 27 березня 2019 року в справі №814/2514/17, від 1 квітня 2020 року в справі №804/2823/16, що спори, які виникають у трудових відносинах, не пов`язаних з публічною службою, є приватноправовими і підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, Верховний Суд також відхиляє, оскільки у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій не встановлено виникнення між сторонами трудових відносин.

Беручи до уваги вказані висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває у складі Ради з державної підтримки кінематографії, утвореною розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №202-р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2018 року № 588 затверджено Порядок виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії, яким визначено механізм виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії (далі - Рада).

Згідно з пунктами 2-5 цього Порядку члени Ради за виконання своїх функцій отримують плату - стипендію. Виплата стипендій членам Ради здійснюється щомісяця не пізніше ніж 15 числа за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за програмою "Державна підтримка кінематографії". Держкіно перераховує стипендії членам Ради на їх особисті банківські рахунки. У разі дострокового припинення Кабінетом Міністрів України відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону України "Про державну підтримку кінематографії в Україні" повноважень члена Ради виплата стипендії припиняється з місяця, що настає за місяцем припинення повноважень.

Відповідно до пункту 6 цього порядку, член Ради не отримує стипендію у разі, коли у попередньому місяці він не брав участі у засіданнях Ради без поважних причин.

Отже, з огляду на те, що позивач, як член Ради, отримує заробітну плату у виді стипендії, суд дійшов висновку про наявність між сторонами трудових відносин.

Враховуючи встановлене, щодо юрисдикції спору у справі №640/3743/20, суд зазначає наступне.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, пунктом 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У той же час, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Натомість, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Таким чином, певні спірні правовідносини належить відносити до тих, на які поширюється або не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вияв і вибір ознак належності спору до відповідної юрисдикції суду в кожному конкретному випадку має провадитися із суб`єктного складу спірних правовідносин, суті та юридичної природи фактичних передумов конфлікту і, що головне, змісту правовідносин між їх суб`єктами.

Звертаючись до адміністративного суду з позовом, позивач просить визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Державного агентства України з питань кіно щодо невиплати стипендії їй як члену Ради з державної підтримки кінематографії за період з квітня 2019 року по січень 2020 року та зобов`язати відповідачів виплатити цю стипендію відповідно до Порядку виплати стипендій членам Ради з державної підтримки кінематографії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №588 від 26.07.2018 року.

Так, Закон України від 23.03.2017 року №1977-VIII "Про державну підтримку кінематографії в Україні" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1977) визначає засади державної підтримки кінематографії в Україні, що має на меті створення сприятливих умов для розвитку кіновиробництва, встановлення прозорих процедур здійснення фінансування державою проектів у сфері кінематографії.

За приписами частини першої статті 9 вказаного Закону з метою ефективного розпоряджання коштами державної підтримки кінематографії у формах, передбачених статтею 7 цього Закону, Кабінетом Міністрів України в установленому ним порядку утворюється Рада з державної підтримки кінематографії у складі дев`яти осіб, члени якої призначаються строком на два роки. Після закінчення дворічного строку повноваження члена Ради припиняються автоматично. Одна й та сама особа не може бути включеною до складу Ради більш як на один строк поспіль.

Частиною восьмою статті 9 Закону №1977 встановлено, що члени Ради не є державними службовцями. За виконання своїх функцій члени Ради отримують плату - стипендію. Розмір та порядок виплати стипендій членам Ради встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 року №195 "Про затвердження Порядку утворення Ради з державної підтримки кінематографії" представники від творчих спілок, громадських об`єднань, господарських об`єднань, статутні документи яких передбачають провадження діяльності у сфері кінематографії та/або телебачення і діяльність яких є активною (протягом останніх трьох років організовують періодично, не рідше ніж один раз на рік, громадські заходи щодо розв`язання проблем у сфері кінематографії: ініціюють публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо), обираються до складу Ради на конкурсній основі.

З аналізу вказаних норм вбачається, що з метою ефективного розпоряджання коштами державної підтримки кінематографії утворюється Рада з державної підтримки кінематографії, до складу якої обираються члени, що здійснюють відповідні повноваження.

У той же час, для набуття ознак публічно-правового спору у контексті статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України правовідносини мають бути пов`язаними з здійсненням службової діяльності під час перебування особи на публічній службі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Таким чином, ОСОБА_1 перебуваючи у складі Ради з державної підтримки кінематографії не була державним службовцем, не здійснювала службову діяльність у розумінні статті 19 КАС України, а тому її посада не відноситься до посад публічної служби.

В свою чергу, за правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, спір, що виник у зв`язку із невиплатою стипендії позивачу, як члену Ради з державної підтримки кінематографії, не пов`язаний з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

При цьому, спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду від 08.12.2020 року у справі № 640/3740/20 з аналогічних правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (частина друга статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з питань кіно, Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та, відповідно, задоволення клопотання Державного агентства України з питань кіно.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що заявлені позовні вимоги виникли із реалізації трудових прав особи, суд роз`яснює, що цей спір не підлягає розгляду адміністративним судом та віднесений до юрисдикції місцевого загального суду.

Керуючись статтями 9, 166, 167, 238, 241-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Державного агентства України з питань кіно про закриття провадження у справі задовольнити.

2. Закрити провадження у справі №640/3743/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з питань кіно, Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

3. Попередити ОСОБА_1 , що повторне звернення з тими самими вимогами до адміністративного суду не допускається.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку, визначеному Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач-1: Державне агентство України з питань кіно (код ЄДРПОУ 37508051, адреса: 01601, м. Київ, вул. Лаврська, 10);

Відповідач 2: Кабінет Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Повну ухвалу складено 19.07.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна