Рішення № 98398940, 19.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2021 року м. Київ № 640/32593/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо незняття арешту з транспортного засобу PEUGEOT 407 ST 2.0 E, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , що був придбаний ОСОБА_1 (Позивачем), який не є боржником, з електронних торгів у порядку реалізації виконавцем майна боржника, а також щодо невжиття державою в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві законодавчих заходів щодо запобігання повторному накладенню арештів на транспортний засіб після його придбання на електронних торгах особою, яка відповідно до законодавства стає власником майна;

- стягнути кошти на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29 717,56 грн. та моральної шкоди у сумі 25 000 грн. на користь ОСОБА_1 .

Адміністративний позову обґрунтовано тим, що позивач став власником транспортного засобу, що підтверджується актом продажу майна на прилюдних торгах від 30.03.2012 року. Проте, в межах виконавчих проваджень №46008924 та №46150015, боржником у яких не є позивач, а інша особа, накладено арешт на транспортний засіб, придбаний позивачем.

З метою зняття арештів, накладених відповідачем в межах виконавчих проваджень №46008924 та №46150015, позивач 31.05.2019 року звернувся до Шевченківського РВ ДВС з вимогою про зняття зазначених арештів, проте 16.10.2019 року від відповідача отримано відповідь, в якій у знятті арештів відмовлено та роз`яснено про право звернення до суду з позовом про визнання права власності на транспортний засіб.

Таким чином, відповідачем безпідставно відмовлено у знятті арештів з транспортного засобу позивача, придбаного на прилюдних торгах, що, зокрема, спричинило матеріальну (у розмірі 29 717, 56 грн.) та моральну (25 000 грн.) шкоди позивачу.

З огляду на зазначене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання, призначене на 26.06.2021 року. Пунктом 6 резолютивної частини ухвали зобов`язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчих проваджень ВП №46008924 та №46150015 та відзив на позовну заяву.

Через канцелярію суду 18.06.2021 року відповідачем подані витребувані копії матеріалів виконавчих проваджень ВП №46008924 та ВП №46150015. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, проте зазначив, що на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/47253/19 21.09.2020 року в рамках виконавчого провадження №46150015 відповідною постановою знято арешт з зазначеного позивачем транспортного засобу.

Зокрема, постановою від 18.07.2019 року в рамках виконавчого провадження №46008924 державним виконавцем знято арешт з транспортного засобу, а виконавче провадження є завершеним.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 24.06.2021 року з огляду на неявку представників сторін у судове засідання судом оголошено про його відкладення на 14.07.2021 року, про що сторін повідомлено у встановленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

У судове засідання 14.07.2021 року прибув представник позивача. Належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідачем участь уповноваженого представника не забезпечено.

Представником позивача позовні вимоги підтримано.

З метою підготовки повного судового рішення на виконання вимог частини першої статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України судом оголошено перерву у судовому засіданні до 19.07.2021 року.

У судове засідання 19.07.2021 року сторони не прибули.

В порядку частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування звукозаписувальним технічним засобом не здійснювалося.

Відповідно до частини четвертої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 09.01.2020 року відповідачем у справі Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві змінено назву на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) без зміни коду ЄДРПОУ, що враховується судом у рішенні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з копії протоколу №1-К-405-ШВ-з від 01.03.2012 року проведення аукціону з продажу майна, що належить боржнику ОСОБА_2 , позивач став переможцем аукціону (характеристика лоту - автомобіль «PEUGEOT 407 ST 2.0 E», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , тип легковий універсал, колір - сірий, кузов № НОМЕР_2 ).

З акту продажу майна на прилюдних торгах, затвердженого начальником відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 30.03.2012 року, вбачається, що сума за автомобіль «PEUGEOT 407 ST 2.0 E», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , тип легковий універсал, колір - сірий, кузов № НОМЕР_2 повністю внесена позивачем.

Відповідно до пункту 7.1. Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 15.07.1999 року № 42/5 (який був чинний на час виникнення правовідносин), право власності на майно переходить до переможця аукціону після повного розрахунку за придбане майно.

Тобто, право власності на автомобіль «PEUGEOT 407 ST 2.0 E», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , тип легковий універсал, колір - сірий, кузов № НОМЕР_2 перейшло до позивача.

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «PEUGEOT 407 ST 2.0 E», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , тип легковий універсал, колір - сірий, кузов № НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до копії постанови державного виконавця органу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції від 14.01.2015 року в рамках виконавчого провадження №46008924 з примусового виконання виконавчого листа №2-11889/11 від 19.09.2013 р. (боржник - ОСОБА_2 , стягувач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 .

За копією постанови держвиконавця органу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції від 22.01.2015 р. в рамках виконавчого провадження №46150015 з примусового виконання виконавчого листа №2-15540/10 від 22.01.2015 р. (боржник - ОСОБА_3 , стягувач - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 не є стороною виконавчих проваджень №46008924 та №46150015.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18.07.2019 року в рамках виконавчого провадження №46008924 знято арешт з автомобіля марки PEUGEOT 407 ST 2.0 E, 2005 року випуску, № НОМЕР_1 , тип легковий седан, колір - сірий, кузов № НОМЕР_2 , який накладено постановою №46008924 від 14.01.2015 року з майна, що належить боржнику ОСОБА_2 . Постанову мотивовано тим, що ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» згідно з Договором №К-405-ШВ-3 від 21.11.2011 року проведено аукціон по продажу зазначеного автомобіля, переможцем якого став ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповіддю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 16.10.2019 року на заяву ОСОБА_1 від 31.05.2019 року щодо закінчення виконавчого провадження та зняття арешту по ВП 46008924, яку не надано для долучення до матеріалів справи позивачем, повідомлено про відсутність підстав для зняття арештів, накладених постановами державного виконавця, оскільки право власності згідно з відомостями органів державної реєстрації належить ОСОБА_2 . Враховуючи викладене, заявнику роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з витягами результатів аналітичного пошуку Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС від 02.07.2020 року на автомобіль «PEUGEOT 407 ST 2.0 E», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , тип легковий універсал, колір - сірий, кузов № НОМЕР_2 , накладено арешт та/або заборону відчуження відділом ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві в рамках виконавчих проваджень №46008924 та №46150015.

Так, заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16.07.2020 року у справі № 761/47253/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту, - задоволено повністю. Скасовано арешт, накладений на транспортний засіб марки «PEUGEOT 407 ST 2.0 E», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , тип легковий універсал, колір - сірий, кузов № НОМЕР_2 , постановами державного виконавця Норкою Є.В. органу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції міста Києва від 14.01.2015 року у виконавчому провадженні №46008924 та постановою від 22.01.2015 року у виконавчому провадженні №46150015.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не знято арешти з транспортного засобу, яке належить йому на праві власності з 2012 року, на його вимогу від 31.05.2019 року, чим спричинено останньому моральні та матеріальні збитки, за відшкодуванням яких позивач звернувся до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404).

Згідно із статтею 59 Закону №1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу статті 59 Закону №1404 висновується, що у разі, якщо в межах виконавчого провадження арешт накладено на майно іншої особи, а не боржника у цьому виконавчому провадженні, така особа має право подати відповідний позов до суду про зняття накладеного на таке майно арешту.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач скористався правом, передбаченим частиною першою статті 59 Закону №1404, внаслідок чого рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16.07.2020 року у справі № 761/47253/19 скасовано арешт, накладений на транспортний засіб марки «PEUGEOT 407 ST 2.0 E», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , тип легковий універсал, колір - сірий, кузов № НОМЕР_2 , постановами державного виконавця Норкою Є.В. органу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції міста Києва від 14.01.2015 року у виконавчому провадженні №46008924 та постановою від 22.01.2015 року у виконавчому провадженні №46150015.

В той же час, як положеннями Закону №1404 не передбачено права/обов`язку зняття арешту виконавцем самостійно або за зверненням особи, арешт на майно якої накладено, з огляду на що, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у незнятті арешту з транспортного засобу PEUGEOT 407 ST 2.0 E, 2005 року випуску, д.н. НОМЕР_1 , що був придбаний ОСОБА_1 , який не є боржником, з електронних торгів у порядку реалізації виконавцем майна боржника, задоволенню не підлягають.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що листом - відповіддю від 16.10.2019 року на заяву ОСОБА_1 від 31.05.2019 року відповідачем роз`яснено заявнику його право, передбачене частиною першою статті 59 Закону №1404.

З поміж-іншого, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у невжитті державою в особі Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві законодавчих заходів щодо запобігання повторному накладенню арештів на транспортний засіб після його придбання на електронних торгах особою, яка відповідно до законодавства стає власником майна.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині, позивачем зазначено, що 30.03.2012 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві позивачу видано акт продажу майна на прилюдних торгах, на підставі чого державним виконавцем вжито заходів щодо звільнення автомобіля PEUGEOT 407 ST 2.0Е, 2005 p.в., д.н. НОМЕР_1 , тип легковий універсал, колір - сірий, № кузова НОМЕР_2 з-під арешту.

Разом з тим, після отримання акту продажу майна на прилюдних торгах позивач намагався зареєструвати транспортний засіб, але у Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділі (МРЕВ) почали вимагати виклику виконавця, щоб останній підтвердив продаж майна на електронних торгах та інші виконавчі дії, але представник виконавчої служби не виконав вимогу. У 2013 році позивач намагався поставити на облік транспортний засіб, але йому знову не вдалося. Окрім того, позивач проживав у Криму і в нього не було фінансових та інших можливостей приїжджати до Києва.

До того ж, як зазначено самим позивачем, він є власником цього транспортного засобу з моменту оплати, тому мав змогу користуватись автомобілем за технічним паспортом позаяк складності з реєстрацією вказаного транспортного засобу у МРЕВ не здійснювали негативного впливу на позивача.

Оскільки з 2014 року територія Кримського півострова вважається згідно із положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією, позивач був позбавлений можливості поставити на облік транспортний засіб, зважаючи на складнощі на кордоні з Кримом та складнощі переміщення.

У 2019 році, після уможливлення приїзду до Києва, позивач намагався зареєструвати автомобіль PEUGEOT 407 ST 2.0Е, 2005 p.в., д.н. НОМЕР_1 , тип легковий універсал, колір - сірий, № кузова НОМЕР_2 , але йому відмовлено у зв`язку з повторним накладенням арешту на майно - державним виконавцем по виконавчому провадженню 46008924 (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.01.2015) та 46150015 (постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.01.2015).

Так, згідно з частиною першою, абзацами 1, 2 частиною другою статті 56 Закону 31404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7.09.1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 року № 1371 затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі також - Порядок (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Згідно з пунктами 1-3 Порядку, цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру МВС.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру затверджується МВС.

Згідно з пунктом 5 Порядку особи, які порушують цей Порядок, несуть відповідальність згідно із законом.

Отже, висновується, що державна реєстрація транспортного засобу є обов`язковою складовою державного обліку зареєстрованих транспортних засобів та їх власників.

За змістом пункту 8 Порядку документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувача в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.

Водночас, Порядком не передбачено необхідності виклику державного виконавця на вимогу уповноваженої особи територіального органу з надання сервісних послуг МВС для прибуття та підтвердження дій, вчинених на аукціоні.

Крім того, позивачем не надано доказів оскарження дій МРЕВ щодо не здійснення державної реєстрації за Актом продажу майна на прилюдних торгах, затвердженого начальником відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 30.03.2012 року, як - то передбачено Порядком.

Зокрема, із змісту положень Порядку вбачається, що обов`язок з державної реєстрації транспортного засобу є обов`язком власника такого транспортного засобу, який позивачем не виконано.

Отже, на момент прийняття відповідачем постанови про накладення арешту від 14.01.2015 року в рамках виконавчого провадження №46008924 та від 22.01.2015 року в рамках виконавчого провадження №46150015, транспортний засіб, який належить на праві власності позивачу, був зареєстрований на ОСОБА_2 - боржника у виконавчому провадженні №46008924.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи позивача в частині допущення протиправної бездіяльності державою в особі відповідача щодо невжиття законодавчих заходів щодо запобігання повторному накладенню арештів на транспортний засіб після його придбання на електронних торгах особою, яка відповідно до законодавства стає власником майна.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення коштів на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 29 717,56 грн. та моральної шкоди у сумі 25 000 грн. на користь ОСОБА_1 , як похідної.

Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції").

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі "Глоба проти України" відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

В пункті 27 рішення у справі "Глоба проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Отже, оцінюючи дії державного виконавця та дії позивача, які, зокрема, передували винесенню постанов про накладення арешту на майно боржника у виконавчих провадженнях №46008924 та №46150015, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не допущено протиправної бездіяльності відносно позивача.

Згідно зі змістом частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивач скористався своїм правом на судовий захист та йому такий захист надано відповідно до способу захисту, обраного останнім.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом не виявлено порушень відповідачем вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 271, 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34967593; 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110).

Повне рішення складено 19.07.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна