Рішення № 98398631, 19.07.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5939/21

РІШЕННЯ

іменем України

19 липня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1358 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся в суд з позовом до військової частини А1358, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини А1358 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 18.09.2017.

Зобов`язати військову частину А1358 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.09.2017 із встановленням для обчислення індексації базового місяця - січень 2008.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач зазначив, що позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу за контрактом у військовій частині А 1358 у військовому званні «капітан».

Відповідно до наказу командира військової частини А 1358 (по стройовій частині) № 215 від 18.09.2017 позивача, інженера відділу зберігання ракет військової частини А 1358, звільненого наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 11 вересня 2017 року № 114 з військової служби у запас за пунктом «а» відповідно частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 18.09.2017 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Шепетівсько - Полонського ОРВК Хмельницької області.

При цьому, під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 18 вересня 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась. Не проведено такий розрахунок з ним і в день його звільнення.

В березні 2021 року позивач звернувся до військової частини А 1358 із відповідною заявою про нарахування та виплату належних йому сум індексації грошового забезпечення.

За результатами розгляду заяви, військова частина А 1358 листом від 07.05.2021 за №1950 повідомила про те, що через збільшення видатків можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України в межах фонду грошового забезпечення не було та кошторисом військової частини на січень 2016 - лютий 2018 року видатки на виплату індексації грошового забезпечення не передбачені.

Вважає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення є незаконною, порушує його права, гарантовані Конституцією України та чинним законодавством, через що вони мають бути поновлені шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 24.05.2021 у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

15.06.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Так, кошторисом військової частини А1358 на січень 2016 - лютий 2018 року видатки на виплату індексації грошового забезпечення не передбачені. Таким чином, з метою недопущення порушення статті 51 Бюджетного Кодексу України, статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», керуючись вищезазначеними роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України та Міністерства Оборони України нарахування та виплата індексації грошового забезпечення не проводилась.

Відповідно до пункту 1.14 Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженої наказом Міністра Оборони України №260 від 11 червня 2008 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за №638/15329, на разі втратив чинність) роз`яснення з питань застосування норм цієї інструкції та інших нормативно-правових актів з питань виплати грошового забезпечення надаються - Директором Департаменту фінансів Міністерства оборони України та іншими посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до чинного законодавства України.

Тому, відповідно до пункту 7 роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/3/9/1/2 від 04 січня 2016 року, у зв`язку із внесенням змін до Порядку «проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами), індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення.

Також слід зауважити, що законодавством України не передбачено механізм нарахування та порядок виплати індексації за минулі періоди.

Просив суд у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу за контрактом у військовій частині А 1358 у військовому званні «капітан».

Відповідно до наказу командира військової частини А 1358 (по стройовій частині) № 215 від 18.09.2017 позивача, звільненого наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 11 вересня 2017 року № 114 з військової служби у запас за пунктом «а» відповідно частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 18.09.2017 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Шепетівсько - Полонського ОРВК Хмельницької області.

Під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 18 вересня 2017 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась. Не проведено такий розрахунок з ним і в день його звільнення.

В березні 2021 року позивач звернувся до військової частини А 1358 із відповідною заявою про нарахування та виплату належних йому сум індексації грошового забезпечення.

За результатами розгляду заяви, військова частина А 1358 листом від 07.05.2021 за №1950 повідомила про те, що через збільшення видатків можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у Міністерства оборони України в межах фонду грошового забезпечення не було та кошторисом військової частини на січень 2016 - лютий 2018 року видатки на виплату індексації грошового забезпечення не передбачені.

Вважаючи дії відповідача по відмові йому у нарахуванні та виплаті індексації протиправними, тому звернувся до суду з позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2-4 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII) та Порядку №1078.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з статтею 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Приписами частин 1, 2 статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок №1078, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).

Положеннями статті 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічна правова позиція висловлена й Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 19.06.2019 у справі №825/1987/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Аналогічного змісту викладена позиція у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 у справі №825/565/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 свідчить про порушення відповідачем вимог Закону України №1282-XII та Порядку №1078.

Враховуючи наведене, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Оскільки суд встановив протиправність бездіяльності відповідача, наявні правові підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.08.2018.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру про нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року як базових місяця, суд зазначає та враховує наступне.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема, щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У цій правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача не порушені.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

За таких обставин, вимоги позивача щодо прийняття судом рішення в частині базового місяця є передчасними, що свідчить про їх безпідставність.

При подачі позову позивач судовий збір не сплачував, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1358 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 18.09.2017.

Зобов`язати військову частину А1358 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.09.2017.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 липня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А1358 (Цвітоха,Шепетівський район, Хмельницька область,30014 , код ЄДРПОУ - 08526931)

Головуючий суддя П.М. Майстер