Рішення № 98398382, 13.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2043/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та невиплати на користь позивача матеріальної допомоги за 2004, 2006 роки, компенсації за невикористані у 2004, 2006, 2010 роках чергові відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік;

- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь позивача матеріальну допомогу за 2004 рік в сумі 470,70 грн, за 2006 рік в сумі 611 грн.

- зобов`язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані у 2004, 2006, 2010 роках чергові відпустки;

- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь позивача матеріальну допомогу для оздоровлення за 2010 рік в сумі 1850,71 грн.

Ухвалою від 14.05.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 10.06.2021 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Судом встановлено, що Новокаховський міський відділ УМВС України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08676004) припинений в результаті ліквідації, про що в ЄДР вчинений запис від 01.04.2020 № 15011110007001614.

Відтак дана юридична особа не може бути відповідачем у справі.

Суд бере до уваги, що позивач працював в Новокаховському міському відділі УМВС України в Херсонській області, тобто у підпорядкованому підрозділі відповідача - УМВС України в Херсонській області, відповідно до витягу із наказу начальника УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 № 100 о/с був звільнений з органів внутрішніх справ України.

Відтак, враховуючи ліквідацію Новокаховського міського відділу УМВС України в Херсонській області та існування УМВС України в Херсонській області, останній є належним відповідачем у справі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказом УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 № 100 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ. Отримавши довідки про розмір грошового забезпечення № 551 від 24.12.2019 за 2004 рік та № 553 від 24.12.2019 за 2006 рік, позивач з`ясував, що йому ненарахована та несплачена належна відповідно до Указу Президента України № 296/96 від 04.10.1996 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік та доплата за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу. З довідок за 2010 рік, позивачу стало відомо, що йому не нарахована та не сплачена належна відповідно до наказу МВС України № 499 від 31.12.2007 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" щорічна допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Тому, вважаючи таку невиплату протиправною бездіяльністю відповідача, позивач просить суд стягнути із УМВС України в Херсонській області недоплачені йому суми при звільненні.

31.05.2021 від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке. В наказі УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 № 100, ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану частину відпустки за 10 діб. Позивачем не долучено до позовної заяви документів які б підтверджували факт наявності у нього права на отримання грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні зі служби у більшому розмірі ніж зазначено в наказі УМВС № 100 від 08.04.2015. Крім того, згідно відповіді архівного підрозділу УМВС від 24.05.2021 № 140/25 відсутня інформація щодо видання наказів про надання ОСОБА_1 щорічних відпусток та виплати матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення особовому складу Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області. Зазначає, що питання виплати матеріальної допомоги та її розмір були правом керівника, а не його обов`язком, оскільки, як і премія, обмежувалось розміром фонду оплати праці. При цьому, фінансування з бюджету надходило не в повному обсязі від реальних потреб кошторисів. Для включення керівником до наказу про отримання матеріальної допомоги, підлеглий повинен повідомити керівника про необхідність у матеріальній допомозі шляхом подання рапорту. Разом з тим, згідно відповіді архівного підрозділу УМВС України в Херсонській області в архіві та в особовій справі рапорти про виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік та накази по особовому складу про вибуття у відпуску відсутні. Також, зауважує, що Інструкцією № 499 не передбачено можливість здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.

17.06.2021 позивачем подана до суду відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що останній не погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві. Підтримує наведене в позовній заяві та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Наказом УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 № 100 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 65 п. "д" (через службову невідповідність) та визначено невикористану частину відпустки на 2015 рік - 10 діб.

30.01.2020 позивач звернувся до УМВС України в Херсонській області із заявою щодо нарахованого та сплаченого грошового забезпечення за час служби в ОВС.

Листом від 25.02.2020 № 10/Л-4 відповідач повідомив позивача про таке.

"…У період проходження Вами служби з 2004 по 2014 роки у Новокаховському МВ УМВС України в Херсонській області, міський відділ був розпорядником бюджетних коштів та мав свій кошторис, в тому числі фонду грошового забезпечення.

Виплата матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення у періоди з 2004 по 2014 роки проводилась відповідно до вимог нормативно-правових актів, які регламентували умови грошового забезпечення та вилюг бюджетного законодавства, тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення. (Указ Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", який втратив чинність на підставі Указу Президента № 1234/2007 від 18.12.2007, Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення, затверджених наказом МВС України від 30.06.2005 №501, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, яка втратила чинність 13.12.2016 на підставі наказу МВС України від 31.10.2016 № 1131).

На підставі зазначеного Вам виплачувалась матеріальна допомога у 2007 році, та матеріальна допомога на оздоровлення у 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 роках...

Ведення особової картки з відмітками про вибуття у чергову відпустку для працівників органів внутрішніх справ, відповідно до Інструкції з організації обліку кадрів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 30.12.2005 № 1276, чинної на день Вашого звільнення, не передбачено".

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а саме: не нараховано та не виплачено при звільненні матеріальну допомогу за 2004 та 2006 роки, компенсацію за невикористані у 2004, 2006, 2010 роках чергові відпустки та матеріальну допомогу для оздоровлення за 2010 рік, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних обставин та приписів законодавства.

Щодо стягнення матеріальної допомоги за 2004 та 2006 роки, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 04.10.1996 № 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати працівників органів внутрішніх справ" (далі - Указ № 926/96 ) (який 01.01.2008 втратив чинність, але діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено: "З метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ постановляю: … 2. Виплачувати: … особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік. …".

Дана виплата у період дії Указу № 926/96 не пов`язувалась із відбуттям особи у відпустку або написанням будь-якого рапорту чи заяви.

Відтак, суд дійшов висновку, що в 2004 та 2006 роках позивач мав право на отримання матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення.

Посилання відповідача на відсутність фінансування на проведення виплат матеріальної допомоги, є безпідставними, оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави для відмови у виплаті матеріальної допомоги.

Крім того, відповідач не надав суду кошториси або бюджетні призначення установи, в якій працював позивач, на підтвердження своєї позиції, а лист заступника голови ліквідаційної комісії УМВС України у Херсонській області від 02.04.2021 № 493/10/01-2021 суд не бере до уваги, оскільки він складений самим відповідачем, а зазначена у ньому інформація не підтверджена доказами.

Частиною 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувані своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для нього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Суд не приймає аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії".

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо розміру суми стягнення, суд зазначає наступне.

Із наданих суду довідок про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за 2004 та 2006 роки слідує, що позивачу матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач у позові розрахунок сум матеріальної допомоги здійснив із розміру місячного грошового забезпечення за листопад кожного року.

Суд вирішив стягнути належну до виплати позивачу суму за виключенням сплачених та проводить обрахунок суми стягнення, виходячи із нарахованого грошового забезпечення у місяці, що передує виплаті.

Виходячи із наведеного суд задовольняє позов в частині стягнення із відповідача матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення:

- за 2004 рік у сумі 470,70 грн;

- за 2006 рік у сумі 611,00 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, суд зазначає таке.

Указ № 926/96 втратив чинність згідно з Указом Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007, тому із 2008 року змінились умови та порядок нарахування і виплати матеріальної допомоги.

Підпункт 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб": надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1.18 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС від 31.12.2007 № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 (далі - Інструкція № 499): при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до пункту 2.16 Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2.17 Інструкції № 499 допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Зі змісту пункту 2.16 (2.17) Інструкції № 499 (у редакціях, чинних протягом 2008 - 2013 років) слідує, що матеріальна допомога для оздоровлення надається особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ один раз на рік. Умовою для надання особі матеріальної допомоги для оздоровлення є наказ по особовому складу про вибуття у щорічну основну відпустку.

При цьому, Інструкцією № 499 не передбачено можливість здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 по справі № 815/714/16.

Суд відмічає, що позивач не надав суду доказів подання ним мотивованих рапортів або наказів по особовому складу про вибуття у щорічну основну відпустку в 2010 році.

Відповідач повідомив суду, що не може надати докази перебування позивача у відпустках за спірний період із наступних підстав.

На підставі ст. 9 Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом МВС від 04.06.2002 № 519 наказам з кадрових питань (особового складу) щодо надання щорічних оплачу вальних відпусток встановлено строк зберігання - 5 років.

Відповідно до вимог Інструкції з організації архівної роботи в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, навчальних закладах, науково-дослідних установах та організаціях системи МВС України, затвердженої наказом МВС України від 25.05.2006 № 530, на архівне зберіганя передавалися документи структурних підрозділів УМВС області постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та по особовому скалду.

Ліквідаційна комісія УМВС в Херсонській області в листі від 24.05.2021 № 10/25-2020 повідомила про те, що документи тимчасового зберігання (накази з питань щодо надання щорічних відпусток, рапорти про надання матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення) Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області на зберігання до архівного підрозділу УМВС України в Херсонській області не передавалися.

Суд відмічає, що позивач просить стягнути суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, а до суду звернувся у 2021 році, тобто через 6 років після закінчення терміну зберігання документів, які підтверджують факт перебування у відпустці за останній рік стягнення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні спорів щодо правомірності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Разом із тим, суд наголошує, що позивач має доводити доказами обставини, що є підставою для його звернення до суду. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114 (далі - Положення № 114) встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством (п. 12).

Відповідно до п. 56 Положення № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Як вбачається з наказу від 08.04.2015 № 100 о/с "По особовому складу" щодо ОСОБА_1 відсутні відомості про кількість днів відпустки за 2004, 2006, 2010 роки, які підлягають компенсації, що дає підстави стверджувати про те, що на день звільнення позивачем всі відпустки використано.

ОСОБА_1 не надав доказів не використання ним чергових відпусток за 2004, 2006, 2010 роки.

Крім того, відповідач повідомив суд, що не може надати докази перебування позивача у відпустках за спірний період, оскільки ст. 9г Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом МВС від 04.06.2002 № 519, та становить - 5 років.

При вирішенні даного спору суд враховує, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі відсутності (у зв`язку із закінченням терміну зберігання) у відповідача доказів, які можуть підтвердити правомірність позовних вимог, позивач має самостійно надати докази на обґрунтування позову. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зважаючи на викладене вище, позивачем не доведено наявності у нього права на отримання компенсації за невикористані дні відпустки у 2004, 2006, 2010 роках, а відтак не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та не виплати компенсації за невикористані дні відпустки за ці роки та нарахування вказаної компенсації.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом стягнення з УМВС України в Херсонській області на користь позивача матеріальної допомоги за 2004 рік у сумі 470,70 грн та 2006 рік у сумі 611,00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 2004 та 2006 роки.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (ЄДРПОУ 08592322 м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) матеріальну допомогу за 2004 рік у сумі 470,70 грн., за 2006 рік у сумі 611,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.Й. Кисильова

кат. 106030000