Ухвала суду № 98398271, 19.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

19 липня 2021 р. справа № 520/9843/21Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829, пр -т Науки, 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рані Маркет" (код ЄДРПОУ 41041504, 61089, м. Харків, вул. Біблика, 42, квартира 7) про стягнення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рані Маркет", в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рані Маркет" штраф за порушення Закону України «Про рекламу» у розмірі 20332,00 грн. до державного бюджету України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рані Маркет" про стягнення штрафу, залишено без руху та запропоновано позивачу з метою усунення недоліків позовної заяви:

- надати до суду оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн..

23.06.2021 року від представника позивача надійшла копія платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору.

При цьому, судом встановлено, що у позивача виникло право звернення до адміністративного суду із вимогою стягнення грошових коштів з відповідача, на підставі рішень від 16.07.2019 року №№221, 222, 223, 224 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу після закінчення шестимісячного строку. Матеріали справи свідчать, що позивач із адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду звернувся шляхом подання позовної заяви до канцелярії суду 07.06.2021 року, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції на позовній заяві. Тобто, позивач звернувся з даним позовом поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку для звернення з позовом до адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про поновлення процесуального строку для подачі адміністративного позову. Продовжено термін залишення без руху позовної заяви Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829, пр -т Науки, 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рані Маркет" (код ЄДРПОУ 41041504, 61089, м. Харків, вул. Біблика, 42, квартира 7) про стягнення штрафу та повідомити позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.

З метою усунення недоліків позовної заяви позивачу запропоновано надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

На виконання ухвали суду від 30.06.2021 року, представником позивача надано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому зазначено, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати попередню редакцію пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, а не поточну, адже вона встановлює менш сприятливе становище сторін в порівнянні з попередньою, а тому не має зворотної дії в часі. Окрім цього, рішеннями від 05.11.2019 року №353, №354 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу на відповідача було покладено обов`язок щодо сплати штрафу, який по сьогоднішній день виконано не було. Тим самим, суб`єктом господарювання вчинюється триваюче правопорушення, яке полягає в несплаті штрафу за порушення законодавства про рекламу. Отже, зважаючи на те, що відповідно вищенаведених тверджень процесуальний строк не пропущено, адже через карантинні обмеження строки певного періоду було продовжено, Головне управління звертається з позовною заявою в межах строків звернення до суду та просить суд поновити Головному управлінню пропущений процесуальний строк для подачі адміністративного позову.

Згідно з вимогами ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч.2 ст.122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із абз.2 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно п.8 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що положеннями п.8 ч.4 ст.169 КАС України законодавцем врегульовано підставу для повернення позовної заяви позивачеві у випадку порушення процесуальних строків, а саме - коли суб`єкт владних повноважень подав позовну заяву із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, до закінчення строку встановленого у ч.2 ст.122 КАС України.

При цьому, для застосування положень п.8 ч.4 ст.169 КАС України, слід виходити з того, що днем виникнення підстав, які дають право суб`єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, є день закінчення шестимісячного строку, встановленого у абз.1 ч.2 ст.122 КАС України.

Відтак, право на звернення суб`єкта владних повноважень до суду із позовом про стягнення грошових коштів, який ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, може були реалізоване лише після закінчення строку, встановленого у абз.1 ч.2 ст.122 КАС України.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.02.2019 року по справі №826/14908/18.

Враховуючи викладені положення КАС України, у позивача виникло право звернення до адміністративного суду із вимогою стягнення грошових коштів з відповідача, на підставі рішень від 16.07.2019 року №№221, 222, 223, 224 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу після закінчення шестимісячного строку.

Матеріали справи свідчать, що позивач із адміністративним позовом до Харківського окружного адміністративного суду звернувся шляхом подання позовної заяви до канцелярії суду 07.06.2021 року, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції на позовній заяві.

Тобто, позивач звернувся з даним позовом поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку для звернення з позовом до адміністративного суду.

Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17, від 14.09.2020 року по справі №9901/203/20.

Відповідно до статті 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).

До того ж, в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа Каменівська проти України) Європейський суд з прав людини зазначав: …право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані....

Отже, даний спір повинен розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах місячного строку. Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали звернутися йому до суду у строки, встановлені КАС України.

Відносно тверджень позивача, що ним не пропущено строки звернення до суду з огляду на положення минулої редакції Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Однак, доказів наявності об`єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду з адміністративним позовом в більш коротші строки, матеріали справи не містять. Також із матеріалів справи не вбачається, що неможливість подання позивачем адміністративного позову в більш коротші строки зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно з положеннями ч.3 ст.3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, суд застосовує саме чинну редакцію пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд критично відносить до посилань позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 25.03.2020 по справі № 175/3995/17-ц.

Так, Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив – «Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом. Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв`язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається».

Отже, Верховний Суд у справі № 175/3995/17-ц розглядав питання триваючого правопорушення допущенного суб`єктом владних повноважень.

Відтак, слід дійти висновку про те що правовідносини у вказаній справі та у даній справі є відмінними, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначених доводів представника позивача.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, наведені у клопотанні представника позивача доводи про поновлення строку суд визнає неповажними, оскільки позивачем не доведено, що вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову. Наведені факти не свідчать про поважність пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Підстави, вказані представником позивача у заяві, визнаються судом неповажними.

Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином позовна заява підлягає поверненню.

Згідно з положеннями ч.5, 6, 8 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5, 123, 169, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області строку звернення до суду з цим позовом та відмовити у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829, пр -т Науки, 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рані Маркет" (код ЄДРПОУ 41041504, 61089, м. Харків, вул. Біблика, 42, квартира 7) про стягнення штрафу - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Біленський О.О.