Рішення № 98398213, 07.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 липня 2021 року № 520/7654/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зоркіної Ю.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Пройдак С.М.,

представника позивача - Казьонного Р.В.,

представника відповідача - Шаповалова Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлені до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UА807000/2021/000339/2 від 05.03.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2021/00078

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити пославшись на те, що підприємством належним чином документально підтверджено всі складові митної вартості, та обрання в даному випадку першого методу визначення митної вартості є правильним; подані документи не містять розбіжностей як щодо опису товару , так і у числових значеннях - ваги та вартості товару, в тому числі дані відображені у митній декларації країни відправлення, а митницею дані обставини не спростовано.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позовних вимог оскільки подані до митного оформлення документи містять розбіжності. Надані підприємством документи та пояснення вказаних розбіжностей не усунули, що призвело до прийняття оскаржуваних рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

05.03.2021 до митного оформлення позивачем подано митна декларація за номером UA807200/2021/003166 щодо товарів застібка-блискавка, з зубчиками з пластмаси, стрічка текстильна сумочна з синтетичних волокон та текстильний матеріал, що придбані ФОП ОСОБА_1 , у рамках зовнішньоекономічного контракту , укладеного з NINGBO NINHUA INTERNATIONAL CO.LTD від 10.11.2020 № 10112020

Митна вартість у вказаній декларації визначена за ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару, декларант надав митному органу пакувальний лист від 28.12.2020, рахунок фактуру № TJ201109 від 28.12.2020, коносамент № SHWS220122919 від 18.01.2021, автотранспортну накладну № 315 від 03.03.2021, сертифікат про походження товару № 21С3302АВ946/00001 від 11.01.2021, банківський платіжний документ, що стосується товару від 17.11.2020 та від 20.01.2021, документ , що підтверджує вартість перевезення товару № 149Ф від 10.02.2021,доповненння до зовнішньоекономічного контракту від 05.11.2020 та від 11.11.2020, контракт , укладений з NINGBO NINHUA INTERNATIONAL CO.LTD від 10.11.2020 № 10112020, копію митної декларації країни відправника від 12.01.2021, інші некласифіковані документи від 19.01.2021.

За результатами спрацювання профілів ризиків АСАУР (в частині можливого заниження митної вартості товарів) відповідачем надіслане позивачеві електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, у зв`язку з недостатністю документів для визнання складових митної вартості, перелік яких повністю відтворює положення частини 3 статті 53 Митного кодексу України.

05.03.2021 року представником позивача надіслано на адресу відповідача лист, згідно якого представник прохав прийняти рішення про завершення митного оформлення та повідомлено, що додаткові документи надаватися не будуть.

05.03.2021 року Слобожанською митницю Держмитслужби складено рішення про коригування митної вартості № UA807000/2021/000339/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2021/00078.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до ч.1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другоюстатті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, уповноваженою особою декларанта разом із митною декларацією №UА807200/2021/003166 подано пакувальний лист від 28.12.2020, рахунок фактуру № TJ201109 від 28.12.2020, коносамент № SHWS220122919 від 18.01.2021, автотранспортну накладну № 315 від 03.03.2021, сертифікат про походження товару № 21С3302АВ946/00001 від 11.01.2021, банківський платіжний документ, що стосується товару від 17.11.2020 та від 20.01.2021, документ , що підтверджує вартість перевезення товару № 149Ф від 10.02.2021,доповненння до зовнішньоекономічного контракту від 05.11.2020 та від 11.11.2020, контракт , укладений з NINGBO NINHUA INTERNATIONAL CO.LTD від 10.11.2020 № 10112020, копію митної декларації країни відправника від 12.01.2021, інші некласифіковані документи від 19.01.2021, тобто всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які за своїм змістом не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, а саме його митну вартість.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що є обов`язковим наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України, орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/000339/2 від 05.03.2021 в обґрунтування причин, через які через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст.: 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари ( в наданих платіжних дорученнях не зазначено номер рахунку фактури, який подано до митного оформлення та на підставі якого здійснено передплату, не надано договір транспортних послуг, митна декларація країни відправлення не перекладена на українську мову або офіційну мову митних союзів, або інші іноземну мову міжнародного спілкування, відповідно до вимог ст. 254 МК України, в митній декларації країни відправлення 310120210519881502 від 12.01.2021 вказана дата раніше ніж дата коносамента SHWS220122919 від 18.01.2021, відсутні умови поставки в інвойсі TJ201109 від 28.12.2020, в митній декларації країни відправлення 31012021059881502 від 12.01.201 номер коносаменту не відповідає номеру коносамента поданого до митного оформлення , декларантом не надана будь-яка цінова інформація щодо вартісних характеристик товарі (прайс-листи, калькуляції тощо); не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо ідентичних та подібних товарів, що продаються на митній території України у незмінному стані, відсутні дані щодо витрат на виплату комісійної винагороди, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку із продажом на митній території України, відсутні дані щодо витрат понесених в України на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрати , понесені виробником у зв`язку із виробництвом, витрати на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетину митного кордону України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Джерелом інформації для даного Рішення є наявна в митному органі цінова інформація про митні оформлення схожих товарів МД : №UА807200/2021/1772 від 09.02.201, №UA807290/2021/2844 від 10.02.2021.

Щодо доводів відповідача про необхідність надання такого додаткового документа як переклад копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що відповідно до ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, відповідно до вказаної статті Кодексу, митні органи вимагають переклад документів українською мовою лише у випадку необхідності перевірки або підтвердження відомостей, що зазначені у митній декларації.

Разом з тим, ч. 2 ст. 53 МК України містить перелік обов`язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем витребовувались у позивача митна декларація країни відправлення , які за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є документами, які підтверджують митну вартість товарів.

Теж саме стосується з посилань митного органу на те, що номер інвойсу в митній декларації країни відправлення не співпадає із номером інвойсу поданим до митного оформлення.

При цьому суд звертає увагу, що митний орган встановлюючи те, що номер інвойсу в митній декларації країни відправлення не співпадає із номером інвойсу поданим до митного оформлення приймає надану позивачем митну декларацію країни відправлення без перекладу, й тут же посилається на не надання позивачем перекладу митної декларації країни відправлення, як підставу не здійснення митного оформлення.

Щодо посилань митного органу на те, що позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, що включені до митної вартості, зокрема щодо перевезення товару до митної території України, суд зазначає наступне.

Згідно умов контракт від 10.11.2020 № 10112020 поставка товару здійснюється на умовах FOB (продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту)

Так, позивачем разом із позовною заявою подано договір № 02/03- 20 від 02.03.2020 року на транспортно-експедиторське обслуговування, укладений позивачем із ПП «Інтервід», в порядку та на умовах якого позивачу надано послуги з морського фрахту (міжнародне морське перевезення) за маршрутом порт NINGBO, Китай-порт Одеса, Україна на суму 235706.65 гривні.

Первинною документацією, що підтверджує обов`язок позивача по оплаті наведених послуг є рахунок на їх оплату, та здійснення їх оплати згідно платіжного доручення (подані до митного оформлення) –а.с.83-91.

Наведені документи досліджені в ході судового розгляду, в результаті чого суд дійшов висновків щодо документального підтвердження позивачем цих витрат, їх реальну сплату на підставі виставленого рахунку в день виставлення даного рахунку та як наслідок правомірність включення цих складових до митної вартості.

Суд також зазначає, що за умовами контракту віл 10.11.2020 № 10112020 оплата товару проводиться за відповідно специфікацією протягом 60 днів з дня отримання покупцем рахунку (інвойсу), другий платіж здійснюється за відповідною специфікацією через 90 днів з моменту погодження сторонами змін до специфікації та на підставі отриманого рахунку (п.6.5,6.6 Контракту)

На виконання умов поставки сторонами підписана специфікація № 1 від 11.11.2020, згідно якої вартість товару складає 53784.10 дол. США та складено відповідний інвойс (а.с.33-38,59-71).

На підставі наданих документів позивачем сплачено передплату у розмірі 20 % вартості товару, що становить 10756.82 дол. США та в подальшому визначено кінцевий перелік та асортимент товару (зміни до специфікації № 1 від 05.01.2021) та визначено остаточну вартість товару на рівні 55610.59 дол. США. та надіслано інвойс на сплату (залишку несплаченої вартості товару у сумі 44853.77 дол. США) –а.с.39-42.

На підтвердження оплати вартості придбаних товарів надано відповідні банківські платіжні документи від 17.11.202 та від 20.01.2021 (а.с.46-47), які містять посилання на номер та дату контракту.

Щодо розбіжностей у номерах коносаментів, суд зазначає, що коносамент (Bill of Lading) є документом, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

До матеріалів справи надано лист NINGBO NINHUA INTERNATIONAL CO.LTD від 15.03.2021 (а.с.163), у якому зазначено, що експортній декларації 310120210519884502 у графі «транспортна накладна» зазначено номер лінійного коносаменту HLCWYX 50053, який видається лінією на всі контейнери, які переміщуються на контейнером судні ZEPHYR LUMOS/001W, номер коносамента для контейнера UACU5960249 є SHWS220122919.

Суд також звертає увагу на те, що до матеріалів справи та митного оформлення позивачем було надано сертифікат походження товару № 21С3302АВ946/00001 від 19.01.2021, яким підтверджується країна походження товару, обсяг поставки, кількість , вид місць, опис товару та його код, номери та дати рахунку-фактури тощо (а.с.38).

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками (АСАУР) є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі №805/2713/16-а.

Окремо суд зауважує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 р. по справі №826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Суд також зазначає, що у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Вказані вантажно митні декларації не містять жодних належних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товари, що ввозились позивачем.

До суду відповідачем надано декларацію UA 807290/2021/002844 у якій в графі опис товару зазначено-застібки-блискавки різних кольорів із зубчиками з недорогоцінних металів, UA 807200/2021/001772 у якій в графі опис товару зазначено- блискавки з пластиковими зубчиками, тоді як позивачем ввезено на митну територію України застібки-блискавки з зубчиками із пластмаси (спиральний тип).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Щодо посилання відповідача на те, що скасування картки відмови не є належним способом захисту прав позивача, суд зазначає наступне.

Положеннями частин першої та другої статті 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом..

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику..

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Таким чином, картка відмови у митному оформленні є рішенням митного органу, яке впливає на права та обов`язки декларанта та яке може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частина 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Слобожанської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43332958, вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UА807000/2021/000339/2 від 05.03.2021 року

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807200/2021/00078.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби витрати по оплаті судового збору на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у розмірі 3877 (три тисячі вісімсот сімдесят сім) грн 92 коп.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16.07.2021 року на 09-30 год. у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за адресою: м.Харків, майдан Свободи, 6, зал № 10 та встановити строк позивачу для надання до суду доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 13.07.2021.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі рішення виготовлено 16.07.2021

Суддя Зоркіна Ю.В.